Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 648/1016/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2020. Зареєстровано: 20.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2020.
Дата набрання законної сили: 17.11.2020
Номер судового провадження: 11-кп/819/974/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016230000000305

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 648/1016/17 Головуючий в 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/819/974/20 Доповідач: ОСОБА_2 
		Категорія: ч.2 ст.369-2 КК України
		 
		У Х В А Л А
		іменем України
		 
		17 листопада 2020 року 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
		головуючого ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		секретаря ОСОБА_5 , 
		за участю прокурора ОСОБА_6 , 
		   захисника ОСОБА_7 ,
		   обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 42016230000000305 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , прокурора на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 06 липня 2020 року, яким: 
		    ОСОБА_8 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Херсона,громадянина України,проживаючого заадресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		засуджено:
		за ч.2 ст.369-2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн..
		Вирішено питання цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів.
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		   Вироком суду ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за те, що він, будучи депутатом місцевої ради та заступником голови Білозерської районної ради Херсонської області, яка є засновником комунальної установи «Районний центр по обслуговуванню закладів освіти Білозерської районної ради Херсонської області», умисно, з корисливих мотивів, 15.11.2016 року та 21.11.2016 року у денний час у своєму службовому кабінеті, розташованому в приміщенні Білозерської районної ради Херсонської області за адресою: Херсонська область, смт. Білозерка, вул. Свободи (Карла Маркса), 87, домовився з ОСОБА_9 , яка на підставі довіреності та договору комерційного представництва від 20.09.2016 року представляла інтереси ТОВ «Херсон Вуглепостачання», про вплив на директора комунального закладу «Районний центр по обслуговуванню закладів освіти» Білозерської районної ради Херсонської області ОСОБА_10 з метою усунення перешкод щодо повноти та своєчасності оплати за поставлене товариством кам`яне вугілля до навчальних закладів Білозерського району Херсонської області відповідно до договору про закупівлю товарів за державні кошти за № 169 від 12.07.2016 року, укладеного між вказаною комунальною установою та ТОВ «Херсонвуглепостачання», за грошову винагороду в розмірі 50 000 грн..
		   Після чого, 23.11.2016 року в період часу з 17-34 год. до 17-46 год. біля магазину «АТБ», розташованого за адресою: Херсонська область, смт Білозерка, вул. Свободи, 86-А, ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_9 частину раніше обумовленої ним неправомірної вигоди у розмірі 10 000 грн, а 29.11.2016 року в період часу з 13-51 год. до 13-56 год. у своєму робочому кабінеті в приміщенні Білозерської районної ради Херсонської області розташованої за адресою: Херсонська область, смт Білозерка, вул. Свободи (Карла Маркса), 87, отримав від ОСОБА_9 іншу частину раніше обумовленої ним неправомірної вигоди у розмірі 40 000 грн.
		 
		 
		 
		   У поданихна вирокапеляційних скаргах:
		 
		- захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження, судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів указує, що у цьому кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування порушені правила підслідності, оскільки відповідно до вимог ст.216 КПК України здійснення досудового розслідування віднесено до підслідності органів Національної поліції, однак у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування здійснювалось слідчими прокуратури Херсонської області. Здійснення досудового розслідування неуповноваженими органами відповідно до вимог ст.87 КПК України є наслідком визнання доказів, отриманих у такий спосіб,  недопустимим. Вимогами ст.36 КПК України визначено, що передумовою реалізації прокурором повноважень щодо доручення здійснення досудового розслідування іншому органу є неефективність проведення такого розслідування, однак у вказаному кримінальному провадженні відсутні обставини того, що досудове розслідування проводилось неефективно. Також у вказаному кримінальному провадженні мало місце підбурювання до вчинення злочину, оскільки свідок ОСОБА_9 була ініціатором зустрічей із обвинуваченим, при цьому в матеріалах провадження відсутня заява вказаного свідка про те, що мало місце вимагання з боку ОСОБА_8 неправомірної вигоди. Під час зустрічей саме вказаним свідком вголос проводились розрахунки суми неправомірної вигоди, ОСОБА_8 особисто не надав обіцянки здійснити вплив на директора комунальної установи. Судом не усунуто суперечності під час оцінки показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .. Усупереч вимог ст.374 КПК України у формулюванні обвинувачення за ч.2 ст.369-2 КК України судом не визначено, які саме повноваження ОСОБА_8 , пов`язані із займаною ним посадою, він мав намір використати для здійснення незаконного впливу на директора комунальної установи. Зазначає, що Закон України «Про місцеве самоврядування» не наділяє заступника голови районної ради повноваженнями та службовими можливостями щодо впливу на працівників комунальних установ. Також стороною обвинувачення не доведено, що у ОСОБА_8 та директора комунальної установи «Районний центр по обслуговуванню закладів освіти» наявні неслужбові та родинні зв`язки, що дає підстави вважати про можливість здійснення впливу обвинуваченим на директора установи. Не погоджується апелянт і з оцінкою судом письмових доказів, зокрема протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки зміст протоколу НСРД від 23.11.2016 року суперечить додатку до нього, а саме відеозапису проведеної дії, який було досліджено в судовому засіданні. Протоколом від 28.11.2016 року не доведено факт спілкування обвинуваченого з ОСОБА_9 з приводу поставки вугілля та його оплати, а також отримання ОСОБА_8 неправомірної вигоди, оскільки це не підтверджується додатком до протоколу. Не підтверджено відеозаписом до протоколу від 30.11.2016 року факт передачі ОСОБА_9 грошових коштів обвинуваченому в якості неправомірної вигоди. Всупереч вимог ст.271 КПК України протокол від 30.11.2016 року у присутності затриманої особи ОСОБА_8 про отримання ним неправомірної вигоди не складався. Як на доказ доведеності вини ОСОБА_8 в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, суд першої інстанції послався на протокол огляду та вручення ОСОБА_12 грошових коштів та протокол огляду та ідентифікації грошових коштів. При цьому допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 показали, що оглянуті за їх участю грошові кошти, які копіювались та описувались у протоколі, жодній особі не передавались. Ці ж обставини пояснив свідок ОСОБА_15 .. Також апелянт вказує, що під час проведення слідчої дії - обшуку службового кабінету обвинуваченого порушено вимоги ст.ст. 20, 42, 46, 208, 236 КПК України, що відповідно до вимог ст.87 КПК України свідчить про недопустимість доказів, отриманих в результаті проведення такої слідчої дії. Згідно із висновком експерта №471-п від 24.01.2017 року, на серветках зі змивами з долоней рук ОСОБА_8 люмінесцентних речовин не виявлено. Апелянт наголошує, що ОСОБА_8 як заступник голови районної ради не може вплинути на прийняття будь-якого рішення, що стосується фінансово-господарської діяльності комунальної установи, так як розпорядником коштів є Білозерська державна адміністрація. Не погоджується апелянт і з висновками суду про задоволення цивільного позову УСБУ в Херсонській області про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 10000 грн. в рахунок заподіяння матеріальної шкоди. Зазначає, що УСБУ не є потерпілим в розумінні ст.55 КПК України, оскільки документування злочину із залученням грошових коштів у сумі 10 000 грн. правоохоронними органами було проведено в межах повноважень наданих КПК України. УСБУ в Херсонській області є лише розпорядником, а не власником державних коштів, які виділяються на особливі видатки. Вважає, що вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину не доведена.
		   Просить скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 та визнати його невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, а кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України;
		 
		- прокурор вважає вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 незаконним з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. В обгрунтування доводів указує, що судом першої інстанції безпідставно перекваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_8 з ч.3 ст.369-2 на ч.2 ст.369-2 КК України. Зазначає, що кваліфікуючу ознаку «вимагання» підтверджено письмовими доказами у кримінальному провадженні. Вказує, що свідок ОСОБА_9 розуміла, що в разі несплати обумовленої суми обвинуваченому за вчинення ним впливу на директора комунальної установи, може бути завдано шкоди законним правам і інтересам товариства, представником якого вона є.
		   Просить дослідити письмові докази, допитати свідків, скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		 
		Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні вимоги, наведені захисником, просили скасувати вирок та закрити кримінальне провадження, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив скасувати вирок та ухвалити новий вирок щодо ОСОБА_8 , заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши процесуальні документи щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.
		 
		   Відповідно до ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або із порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		   В апеляційній скарзі прокурора заявлено клопотання про повторне дослідження всіх письмових доказів, зокрема, протоколів слідчих дій, протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, висновків експертиз, допиту свідків, яким на його думку, судом першої інстанції не надано належної оцінки.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зазначені прокурором в апеляційній скарзі докази, досліджені судом першої інстанції в повному обсязі та без порушень, що підтверджується і змістом апеляційної скарги прокурора, оскільки в ній відсутні посилання на такі обставини, а тому їх повторне дослідження, за таких обставин, порушуватиме загальні засади кримінального провадження, передбачені ст.7 ч.1 п.3, п.15 КПК України, зокрема: рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та викликати певні сумніви в упередженості суду.
		   Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що після допиту всіх свідків, заявлених у кримінальному провадженні, та дослідження всіх письмових доказів, прокурором не заявлялось жодних клопотань щодо повторного допиту та додаткового з`ясування обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду справи.
		   Враховуючи, що стороною обвинувачення не наведено будь-яких обґрунтувань, які б вказували та те, що докази сторін обвинувачення та захисту були судом першої інстанції досліджені не повністю або з порушеннями, колегія суддів вважає, що підстави для повторного дослідження доказів та задоволення клопотання сторони обвинувачення відсутні. 
		   Зі змісту апеляційної скарги прокурора вбачається, що його доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів та встановленими судом обставинами кримінального провадження в судовому рішенні.
		 
		   Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованимі вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідноз нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		   Що ж до доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_8  щодо необґрунтованого визнання судом допустимими доказами даних, отриманих у результаті проведення в межах кримінального провадження протоколів слідчих дій, протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, висновків експертиз, які було покладено в основу обвинувачення, колегія суддів виходить з наступного.
		 
		   Відповідно до приписів ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		   Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		   Обов`язок доказування у кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках,  на потерпілого.
		   Згідно із вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		   При цьому, зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності  достатності для постановлення обвинувального вироку.
		   Відповідно до вимог ст.86 КПК України докази визнаються допустимими, якщо їх отримано у порядку, встановленому цим Кодексом.
		   Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.
		   Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
		   Згідно із приписами ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		   Тобто здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.
		 
		За результатами апеляційного розгляду даного кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що всі докази, зібрані під час досудового розслідування слідчими прокуратури Херсонської області та оперативними підрозділами СБУ є недопустимими у відповідності до п.2 ч.3 ст.87, ч.2 ст. 86 КПК України, а тому не могли бути прийняті судом та враховані при постановленні вироку, виходячи з такого.
		 
		   Як убачається з матеріалів справи, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 органи прокуратури діяли поза межами визначених КПК України повноважень.
		   Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016230000000305 за обвинуваченням ОСОБА_8 за попередньою правовою кваліфікацією злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, який в подальшому кваліфіковано за ч.3 ст.369-2 КК України, здійснювалось слідчими прокуратури Херсонської області, що підтверджено витягами з реєстру матеріалів кримінального провадження від 17.11.2016 року. (т.2 а.п.1, 2)
		Постановою заступника прокурора Херсонської області від 21.11.2016 року доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016230000000305 слідчому відділу прокуратури Херсонської області.
		   У постанові прокурором зазначено, що відповідно до ст.216 КПК України дане кримінальне правопорушення віднесено до підслідності слідчих органів Національної поліції. Проте цей злочин може викликати значний суспільний резонанс, оскільки є корупційним, а наявні фактичні обставини свідчать, що ефективне та неупереджене розслідування цього злочину може бути забезпечено слідчим відділом прокуратури Херсонської області. (т.2 а.п.7,8)
		   Постановою заступника прокурора Херсонської області від 21.11.2016 року визначено групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 42016230000000305 слідчому відділу прокуратури Херсонської області, старшим групи прокурорів визначено ОСОБА_6 
		(т.2 а.п.6)
		   Постановою начальника слідчого відділу прокуратури Херсонської області від 29.11.2016 року у кримінальному провадженні № 42016230000000305 створено групу слідчих прокуратури Херсонської області, старшим групи слідчих визначено ОСОБА_16 , яким було внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення. (т.2 а.п.5)
		   Згідно зі ст. 216 КПК дане кримінальне правопорушення віднесено до підслідності слідчих органів Національної поліції.
		   Тому, розпочавши кримінальне провадження, прокурор на підставі ч.7 ст.214 КПК України зобов`язаний був невідкладно, але не пізніше наступного дня з дотриманням правил підслідності, передати наявні у нього матеріали до слідчих органів Національної поліції та доручити проведення досудового розслідування.
		   Проте всупереч приписам процесуального закону, органи прокуратури розпочали та здійснювали досудове розслідування з порушенням визначеної ст.216 КПК України підслідності, в ході чого провели ряд слідчих дій, спрямованих на отримання доказів, у тому числі й негласні слідчі (розшукові) дії, результати яких було покладено в основу обвинувачення.
		   Так, підслідність кримінальних проваджень визначається виключно кримінальним процесуальним законом, а саме ст.216 КПК України. 
		   Натомість за змістом ч.5 ст.36 КПК України Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення, окрім того, що віднесене до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, лише у випадку здійснення неефективного досудового розслідування тим органом, підслідність кримінального провадження якому визначена ст.216 КПК України.
		   Тобто, передумовою реалізації прокурором передбачених ч.5 ст.36 КПК України повноважень має бути здійснення відповідним органом, визначеним у ст.216 КПК України, досудового розслідування у кримінальному провадженні та встановлення за наслідками такого розслідування його неефективності. 
		   Водночас, у даному випадку кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розпочате за ознаками злочину за попередньою правовою кваліфікацією ч.3 ст.368 КК України, який в подальшому кваліфіковано за ч.3 ст.369-2 КК України, в порушення приписів ч.7 ст.214 КПК України не передавалось з дотриманням правил підслідності слідчим органам Національної поліції для здійснення досудового розслідування.
		   Тому, передбачених ч.5 ст.36 КПК України підстав, доручати здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу ніж той, що прямо визначений у ст.216 КПК України, у прокурора не було, на що суд першої інстанції не звернув уваги під час розгляду справи.
		   Враховуючи, що органи прокуратури діяли поза межами наданих їм процесуальним законом повноважень, тому на підставі ст. 87 КПК України апеляційний суд дійшов висновку про недопустимість отриманих у результаті відповідних слідчих дій доказів та неможливість покладення їх в основу обвинувального вироку.
		Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 14 квітня 2020 року у справі № 761/34909/17.
		   Вирішуючи питання про допустимість доказів суд апеляційної інстанції також застосовує практику ЄСПЛ, який у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд, застосовує концепцію "плодів отруєного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому, прикладом чого є рішення ЄСПЛ у справах "Хан проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України (N 2)".
		   Згідно із рішенням ЄСПЛ у справі «Васильєв проти України» (заява № 11370/02) від 21 червня 2007 року «повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи».
		   Зважаючи на викладене, доводи сторони захисту про необґрунтоване визнання судом допустимими доказами даних, отриманих у результаті проведення слідчих дій, негласних слідчих (розшукових) дій, є слушними.
		   Отже,апеляційний суддійшов висновку,що висунуте ОСОБА_8  обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого за ч.3 ст.369-2 КК України, є недоведеним належними, допустимими та достатніми доказами, так і саме показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , на які посилається сторона обвинувачення в апеляційній скарзі, через здійснення досудового розслідування органи прокуратури, які діяли поза межами наданих їм процесуальним законом повноважень.
		   З оглядуна недопустимістьотриманих урезультаті досудовогорозслідування доказів,вимоги прокурорапро ухвалення новогообвинувального вирокущодо  ОСОБА_8  з підстав невідповідності висновківсуду фактичнимобставинам кримінальногопровадження,неправильного застосуваннязакону Українипро кримінальнувідповідальність,невідповідності призначеногопокарання тяжкостівчиненого злочинута особіобвинуваченого внаслідокм`якості, слідвизнати  безпідставними.
		   Виходячи з того, що всі зібрані у даному кримінальному провадженні докази є недопустимими, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.269-2 КК України, не можна визнати обґрунтованим та таким, що підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.
		   Допущені судом першої інстанції порушення вимог ст.ст.86, 87, 94, 370 КПК України при вирішенні питання щодо належності, допустимості та достатності доказів, потягли за собою невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що є безумовною підставою для скасування вироку щодо  ОСОБА_8 та закриття кримінального провадження, виходячи з наступного. 
		   Статтею 284 КПК України визначено підстави, за наявності яких кримінальне провадження у справі закривається.
		Відповідно до вимог ст.417 КПК України судапеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею284цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
		   Пунктом 3 ч.1 ст.284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		А тому вимоги сторони захисту про визнання ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні інкримінованого злочину, не грунтуються на законі.
		Зважаючи на викладене вище, апеляційну скаргу сторони захисту належить задовольнити частково, а апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.
		   Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст. 284, 404, 407, 409, 411, 412, 413, 417, 419 КПК України, колегія суддів, 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8  задовольнити частково.
		Вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 06 липня 2020 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, - скасувати та на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України закрити кримінальне провадження щодо нього через не встановлення достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
		 
		   Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		 
		 
		Головуючий:             (підпис)          ОСОБА_2 
		Судді:                (підпис)          ОСОБА_4 
		                   (підпис)          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...