Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/2417/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2020. Зареєстровано: 20.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2020.
Дата набрання законної сили: 19.11.2020
Номер судового провадження: К/9901/2910/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 листопада 2020 року 
		м. Київ
		справа № 580/2417/19
		адміністративне провадження № К/9901/2910/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого  Чиркіна С.М.,
		суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 (головуючий суддя: Руденко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 (головуючий суддя: Сорочко Є.О., судді: Єгорова Н.М., Федотов І.В.) у справі №580/2417/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
		В С Т А Н О В И В:
		У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі  ГУПФУ в Черкаській області або відповідач), в якому просив:
		визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення перерахунку та невиплати пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням, а саме: щомісячної додаткової грошової винагороди за 24 місяці перед звільненням у сумі 50 668,99 грн, грошового забезпечення у сумі 260 561,52 грн, премії за 24 місяці перед звільненням (за період з жовтня 2016 року по жовтень 2018 року) у сумі 82 105,23 грн, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у сумі 1 470,10 грн, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік у сумі 4 951,25 грн, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у сумі 7 419,87 грн, грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у сумі 4 951,25 грн, грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік у сумі 5 184,15 грн, винагороди за безпосередню участь в АТО у сумі 35 685,48 грн, та вихідної допомоги при звільненні з військової служби у сумі 64 017,10 грн;
		зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням, а саме щомісячної додаткової грошової винагороди за 24 місяці перед звільненням у сумі 50 668,99 грн, грошового забезпечення у сумі 260 561,52 грн, премії за 24 місяці перед звільненням (за період з жовтня 2016 року по жовтень 2018 року) у сумі 82 105,23 грн, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у сумі 1 470,10 грн, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік у сумі 4951,25 грн, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у сумі 7 419,87 грн, грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у сумі 4951,25 грн, грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік у сумі 5 184,15 грн, винагороди за безпосередню участь в АТО у сумі 35 685,48 грн, та вихідної допомоги при звільненні з військової служби у сумі 64 017,10 грн, з 01.06.2019.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з жовтня 2018 року є одержувачем пенсії по інвалідності згідно із Законом України №2262-XII від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі  Закон №2262-XII). Проте, при обчисленні розміру пенсії відповідачем протиправно не врахувало фактично отримані ним у складі грошового забезпечення за останні 24 календарних місяці служби підряд перед звільненням, зазначені вище суми додаткових видів грошового забезпечення.
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019, у задоволенні позову відмовлено.
		Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Відтак, оскільки отримувані позивачем під час проходження військової служби грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні та винагорода за безпосередню участь в АТО не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення, у відповідача були відсутні законні підстави для здійснення позивачу перерахунку пенсії із включенням до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, вказаних виплат. Щодо врахування при обчисленні пенсії премії за 24 місяці перед звільненням (за період з жовтня 2016 року по жовтень 2018 року), то суди попередніх інстанцій встановили, що така була включена до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислено пенсію. Щодо врахування при обчисленні пенсії щомісячної додаткової грошової винагороди, то суди попередніх інстанцій визнали, що така носить системний характер, а тому враховується у складі грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, проте за умови підтвердження сплати страхових внесків. Водночас, з огляду на відсутність інформації щодо утримання з цієї винагороди страхових внесків, у відповідача були наявні об`єктивні підстави для відмови у врахуванні її при обчисленні пенсії. Одночасно суд апеляційної інстанції констатував, що за наявності такої інформації, пенсія позивача підлягає перерахунку з грошового забезпечення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцю, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що стосуються обчислення розміру пенсії з врахуванням у ній щомісячної додаткової грошової винагороди за 24 місяці перед звільненням у сумі 50 668,99 грн, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення у вказаній частині та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення перерахунку та невиплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням, а саме: щомісячної додаткової грошової винагороди за 24 місяці перед звільненням в сумі 50 668,99 грн та зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату пенсії з врахуванням цієї винагороди. В решті рішення судів попередніх інстанцій позивач не оскаржує.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не повно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору в оскаржуваній частині. Скаржник вказує на те, що судами попередній інстанцій при прийнятті рішення не була врахована правова позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена в постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, відповідно до якої Суд визнав право особи на включення до складу її грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отримуваної щомісячної додаткової грошової винагороди, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
		Також скаржник вказує на формальний підхід суду апеляційної інстанції при розгляді справи, оскільки Суд, попри те, що ОСОБА_1 не оскаржував рішення суду першої інстанції в цілому (апеляційна скарга подана на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що стосуються обчислення розміру пенсії з врахуванням у ній щомісячної додаткової грошової винагороди за 24 місяці перед звільненням у сумі 50 668,99 грн), надав правову оцінку судовому рішенню поза межами заявлених вимог апеляційної скарги.
		Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
		В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 18.11.2020 визначений новий склад суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
		На адресу Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 02.10.2018 позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Згідно із інформацією, зазначеною у протоколі пенсійної справи 2301010955 (Міноборони) від 25.01.2019, пенсія позивачу обчислена з грошового забезпечення 9 073,09 грн.
		Згідно із інформацією зазначеною у довідці ВЧ НОМЕР_1 від 01.10.2018 №82 для обчислення пенсії позивачу були враховані: основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія (надбавка за особливості проходження служби та премія).
		13.05.2019 ВЧ НОМЕР_1 видала позивачу довідку №96 про нараховане йому грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2018 року, в якій визначено: щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 50 668,99 грн (60% від грошового забезпечення); премію в сумі 82 105,23 грн; грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік в розмірі 49 51,25 грн; грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік в розмірі 5 184,15 грн; матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань на 2016 рік в розмірі 1 470,10 грн; матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік в розмірі 4 951,25 грн; матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік в розмірі 7 419,87 грн; винагороду за безпосередню участь в АТО в загальному розмірі 35 685,48 грн; вихідну допомогу при звільненні з лав Збройних Сил України в розмірі 64 017,10 грн.
		Позивач звернувся до ГУПФУ в Черкаській області із заявою від 10.06.2019 щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням із служби згідно з довідкою від 13.05.2019 №96.
		Листом від 26.06.2019 №822/Б-10 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії з урахуванням у ній додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням згідно із довідкою від 13.05.2019 №96. 
		Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
		Так, у частині другій статті 19 Конституції України закріплено правило, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною першою статті 15 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
		Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
		Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, при обчисленні пенсії особам звільненим з військової служби не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
		Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби) щомісячна додаткова грошова винагорода установлюється, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):
		з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
		з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
		з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;
		з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;
		з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
		Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 вказаної постанови).
		На виконання пункту 2 цієї Постанови №889 та з метою визначення порядку та умов виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди, наказом Міністерства оборони України № 595 від 15.11.2010 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України. За змістом вказаної Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач під час проходження служби з жовтня 2016 року по лютий 2018 року кожного місяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Уряду №889.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17 зазначила, що факт сплати єдиного внеску має значення для вирішення питання включення до грошового забезпечення для обчислення пенсії його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ.
		Тобто, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, за умови нарахування та сплати з такої єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 
		Водночас, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у наданій позивачем для перерахунку пенсії довідці про доходи № 96 від 13.05.2019 за період з жовтня 2016 по вересень 2018 відсутня інформація про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування.
		За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність наразі правових підстав для врахування при обчисленні пенсії отриманої під час проходження позивачем військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 50 668,99 грн (60% від грошового забезпечення).
		Суд апеляційної інстанції правильно констатував, що за наявності такої інформації пенсія позивача підлягає перерахунку з грошового забезпечення з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцю, передбаченої постановою Уряду №889.
		Висновки судів першої та апеляційної інстанції в оскаржуваній частині доводами скаржника не спростовані.
		Перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції здійснена судом апеляційної інстанції із дотриманням вимог процесуального закону, і не призвела до постановлення незаконного рішення у справі.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування  відсутні.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №580/2417/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
		 В. М. Бевзенко 
		В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...