Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 379/1055/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2020.
Дата набрання законної сили: 12.11.2020
Номер судового провадження: 61-23143ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		12 листопада 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 379/1055/18
		провадження № 61-23143св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., 
		Кузнєцова В. О.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа - орган опіки та піклування Таращанської районної державної адміністрації Київської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
		В С Т А Н О В И В:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2018 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Таращанської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми батьком, який проживає окремо.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що з ОСОБА_2 він перебував у зареєстрованому шлюбі з 06 серпня 2011 року по 10 листопада 2016 року. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилися дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 . Згідно рішення про розірвання шлюбу дітей залишено проживати з відповідачем. Позивач сплачує аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини його доходів. Заборгованості зі сплати аліментів не має. 
		Одразу після розірвання шлюбу з відповідачем не було непорозумінь щодо спілкування з дітьми. Але згодом почалися створюватися перешкоди у спілкуванні з дітьми. Позивач звернувся із заявою до комісії з питань захисту прав дитини Таращанської районної державної адміністрації, яка 25 червня                        2018 року прийняла рішення №194 і визначила порядок спілкування його з дітьми, а саме йому дозволено забирати до себе додому дітей щоп`ятниці з 16 год                             до 18 год неділі, а також 7 днів на час відпустки. Так як відповідач продовжувала чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми, повторно звернувся до комісії, яка своїм розпорядженням від 02 серпня 2018 року № 239 залишила попереднє рішення без змін. 
		Таким чином, просив зобов`язати відповідача не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми та визначити наступний графік спілкування: дозволити забирати дітей щоп`ятниці з 16 год до 18 год неділі, мати спільний відпочинок протягом 7 днів та необмежене спілкування з ними по телефону, також просив стягнути судові витрати.
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 14 серпня                     2019 року позов задоволено частково; зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні з їх дітьми: ОСОБА_3. та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановлено дні та години побачень ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 16 год п`ятниці до 12 год неділі щотижня, враховуючи стан здоров`я дітей (за попередньою домовленістю обох сторін), побачення з дітьми серед тижня при їх забиранні з дитячого садка з 17 год до 19 год, враховуючи стан здоров`я дітей без визначення кількості побачень за попередньою домовленістю сторін та спільний відпочинок у літній час протягом 7 днів, враховуючи стан здоров`я дітей (за попередньою домовленістю обох сторін); вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щомати спілкується з дітьми кожного дня не тільки зранку, а й у вечірній час, після повернення їх з дитячого садка, а батько обмежений у спілкуванні у п`ятницю вечері та у вихідний день - суботу, що ставить його у нерівні умови у вихованні та спілкуванні з дітьми та ставить дітей у незрозуміле з огляду на їх вік становище - обмежене побачення з батьком. Тому суд вважав за необхідне збільшити батькові час спілкування з дітьми з умовою ночівлі їх у батька протягом двох ночей, що сприятиме більш тісному спілкуванню батька з дітьми. Суд також прийняв до уваги, що позивач характеризується позитивно, має достатній заробіток для забезпечення дітей та окреме місце проживання з кімнатою для дітей.
		Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 рокуАпеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 14 серпня 2019 року змінено в частині визначення годин та днів участі батька у вихованні дітей; встановлено дні та години побачень ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 16 год п`ятниці до 18 год суботи щотижня, враховуючи стан здоров`я дітей (за попередньої домовленістю обох сторін), побачення з дітьми серед тижня при їх забиранні з дитячого садка з 17 год до 19 год, враховуючи стан здоров`я дітей без визначення кількості побачень (за попередньою домовленістю обох сторін) та спільний відпочинок у літній час протягом 7 днів, враховуючи стан здоров`я дітей (за попередньою домовленістю обох сторін); в іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сама по собі обставина того, що загальний час, які діти проводять із матір`ю в цілому більший, ніж ті години, які визначив суд для спілкування дітей з батьком не може бути підставою для позбавлення матері можливості проводити декілька вихідних днів разом із дітьми. Суд взяв до уваги, що  батькові надано дозвіл забирати дітей з дитячого садка в будні дні і проводити час з ними ввечері, що також збільшує його час на спілкування з дітьми. Враховуючи, що місце проживання дітей визначено із матір`ю, вони ночують за місцем свого проживання, природно, вони більше часу фізично знаходяться поряд із матір`ю. Однак не існує такої можливості, щоб не порушуючи звичний розпорядок дня дітей, не враховуючи їх інтереси, право на відпочинок, ігри, інші заняття, абсолютно порівну поділити між батьками час, який вони можуть проводити з дітьми. 
		Аргументи учасників справи
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду                                представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 ,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є обгрунтованими та відповідають обставинам справи, в той же час апеляційний суд скасував законне рішення. Зазначає, що він належно виконує батьківські обов`язки, діти прихильні до нього.
		Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну  скаргу
		У лютому 2020 року ОСОБА_2  подала відзив на касаційну скаргу               ОСОБА_1 , в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Вказує, що під час вирішення такої категорії справ, в першу чергу мають враховуватися інтереси дитини, а не батьків.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		Указана справа надійшла до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 серпня              2011 року по 10 листопада 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилися дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 . Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року про розірвання шлюбу сторін, дітей залишено проживати з відповідачем ОСОБА_2 .
		Позивач сплачує аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини його доходів, заборгованості зі сплати аліментів не має. 
		Оскільки сторони не дійшли згоди про час побачень батька з дітьми, останній звернувся із заявою до комісії з питань захисту прав дитини Таращанської РДА, яка 25 червня 2018 прийняла рішення № 194, яким визначено порядок спілкування з дітьми. Надано дозвіл забирати дітей до себе додому щоп`ятниці з 16 год до 18 год неділі, а також 7 днів на час відпустки. 
		Так як позивач та відповідач знову не дійшли згоди про часи побачень батька з дітьми, позивач повторно звернувся до комісії, яка своїм розпорядженням                         від 02 серпня 2018 року № 239 залишила попереднє рішення без змін.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - СЄПЛ) від 07 грудня             2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
		Відповідно статті 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
		Стаття 141 СК України передбачає, що батько має рівні, тобто такі ж самі як і мати, права і обов`язки щодо дитини.
		Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою.
		Відповідно до статті 15 Закону України «По охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
		Частиною другою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею та той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		При вирішенні питання щодо участі батька у вихованні дитини суд бере до уваги ставлення батька до виконання своїх обов`язків, особисту прихильність дітей, вік дітей та стан їх здоров`я і у відповідності до статті 159 СК України визначає спосіб участі позивача у вихованні дітей та спілкуванні із ними.
		Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суд має врахувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини. 
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, за умови надання позивачу всіх вихідних днів для спілкування з дітьми, порушується принцип рівності прав на виховання дітей, оскільки мати дітей не матиме жодного вихідного дня для того, щоб скористатися своїм правом на участь у вихованні дітей, їх розвиток використовуючи для цього свої вихідні дні. 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що висновки суду першої інстанції є обгрунтованими та відповідають обставинам справи, а позивач належно виконує батьківські обов`язки, діти прихильні до нього не впливають на правильність постанови апеляційного суду.
		Та обставина, що загальний час, які діти проводять із матір`ю є в цілому більшим, ніж ті години, які визначив суд для спілкування дітей з батьком не може сама по собі бути підставою для позбавлення матері можливості проводити декілька вихідних днів разом із дітьми. Крім того, суд надав дозвіл батькові забирати дітей з дитячого садка в будні дні і проводити час з ними ввечері, що також збільшує його час на спілкування з дітьми.
		Апеляційний суд обгрунтовано зазначив, що не існує такої можливості, щоб не порушуючи звичний розпорядок дня дітей, не враховуючи їх інтереси, право на відпочинок, ігри, інші заняття, абсолютно порівну поділити між батьками час, який вони можуть проводити з дітьми. 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
		Щодо судових витрат                                                                                                                        
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Ігнатенко
		 
		 
		 
		В. С. Жданова
		 
		 
		В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...