Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/817/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2020. Зареєстровано: 20.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2020.
Дата набрання законної сили: 18.11.2020
Номер судового провадження: 22-ц/818/4871/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		«18» листопада 2020 року
		м. Харків
		справа № 643/817/19
		провадження № 22ц/818/4871/20
		Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		 
		головуючого -      Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
		суддів -     Хорошевського О.М., Яцини В.Б.
		учасники справи: 
		позивач  Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін»,
		відповідач  ОСОБА_1 , представник відповідача  ОСОБА_2 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2019 року в складі судді Харченко А.М.
		в с т а н о в и в:
		У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 22 січня 2016 року між товариством та ОСОБА_1 укладено договір позики № 5492 в електронній формі на підставі його заявки, згідно якого товариство надав позичальникові грошові кошти в сумі 1000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
		 
		Пунктом 1.3. договору позики встановлено, що позика надається строком на 1 день.
		 
		Вказав, що ним у порядку, встановленому пунктом 1.4. договору позики на картковий рахунок відповідача, який зазначений в заявці на видачу кредиту, перерахована сума позики в розмірі 1000,00 грн, що підтверджується повідомленням від 29 листопада 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн», яке надає технічну можливість для проведення операцій, за якими банк - еквайер здійснює зарахування коштів за договором доручення №ФБ211/11 від 18 листопада 2015 року.
		 
		Зазначив, що ним належним чином виконані умови договору позики, в той час як відповідачем отримані грошові кошти у передбачені строки не повернуті, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.
		 
		Вказав, що згідно пункту 1.5. договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,5 процента від суми позики, але не менше ніж 50,00 грн за перший день користування позикою; 1,5 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору; 3 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в пункті 1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.
		 
		Зазначив, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 20 січня 2019 року становить 33 855,00 грн, з яких: 1 000,00 грн - основний борг; 32 855,00 грн  заборгованість за відсотками.
		 
		Вказав, що реєстрація відповідача на сайті, подання ним заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, підтвердження заявки на отримання позики у передбачений спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики свідчить про те, що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами отримання позики, а договір позики укладено та підписано в електронній формі, що згідно закону вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.
		 
		Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 33855,00 грн та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
		 
		Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2019 року позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Веллфін»  задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості задоговором позики в розмірі33855,00 грн та судові витрати в розмірі 1921,00 грн.
		Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду  скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини у справі, не врахував, що належних доказів укладення та підписання договору позики у електронній формі, перерахування коштів на його рахунок не надано. Вказав, що позику отримав не він, а від його імені його знайомий ОСОБА_3 , який мав доступ до його документів, з приводу чого за його заявою до правоохоронних органів відкрито кримінальне провадження.
		 
		Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
		 
		Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
		 
		Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		 
		Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду  змінити.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у відповідача утворилась заборгованість за договором позики, укладеним у електронній формі, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача у повному обсязі, зокрема, й проценти, нараховані станом на 20 січня 2019 року.
		 
		Проте, повністю з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
		 
		Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 5492 в електронній формі на підставі його заявки, згідно пункту 1.1 якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 1000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у пункті 1.5 цього договору (а. с. 24-27).
		 
		Пунктами 1.2 та 1.3 договору позики встановлено, що строк дії договору один день, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Позика надається строком на один день.
		 
		Відповідно до пункту 1.4. договору позики дата перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником і позикодавцем.
		 
		Згідно пункту 1.5. договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:
		 
		1,5 процента від суми позики, але не менше ніж 50,00 грн за перший день користування позикою;
		1,5 процента від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору;
		3 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в пункті 1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.
		 
		Пунктом 7.5. договору передбачено, що позичальник підтверджує, що до укладення цього договору надав згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання в якості аналога власноручного підпису для підписання цього договору логіну особистого кабінету та пароля особистого кабінету.
		З графіка розрахунків до договору позики вбачається, що сукупна вартість позики складає 1050,00 грн, з яких сума позики 1000,00 грн, проценти за користування позикою  50,00 грн (а. с. 28).
		 
		З повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн», з яким Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» укладено договір доручення від 18 листопада 2015 року № ФБ211/11 вбачається, що 22 січня 2016 року через систему прийому платежів «Platon» було проведено успішну видачу займу на сайті creditup.com.ua на картку клієнта ОСОБА_1 у розмірі 1000,00 грн (а. с. 31, 32-34).
		 
		Як вбачається з довідки про розмір заборгованості за договором від 22 січня 2016 року № 5492 та особової картки позичальника, станом на 20 січня 2019 року загальна сума заборгованості позичальника становить 33855,00 грн, з яких заборгованість за основною сумою  1000,00 грн, за відсотками згідно договору  32855,00 грн (відсотки 16460,00 грн, додаткові відсотки 16395,00 грн) (а. с. 29, 30).
		 
		13 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за частиною 1 статті 190 КК України, у якій вказав, що в січні 2016 року ОСОБА_3 шляхом використання його паспорта і податкового номера взяв від його імені кредит у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Веллфін» у розмірі 46275,00 грн, на підставі чого внесено відомості до ЄРДР за № 12020220470002501 (а. с. 80).
		 
		За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).
		 
		Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).
		 
		Нормоюстатті 639 ЦК Українипередбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		 
		Відповідно дочастин 1, 2, 4 статті 6Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» дляідентифікації автораелектронного документаможе використовуватисяелектронний підпис.  Накладаннямелектронного підписузавершується створенняелектронного документа.  Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
		 
		Пунктами 5-7статті 3Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		 
		Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		 
		Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
		 
		Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
		 
		Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
		 
		Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
		Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		 
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
		 
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
		 
		Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
		 
		Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
		 
		Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
		 
		надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону;
		 
		заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону;
		 
		вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		 
		Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
		 
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
		 
		У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		 
		Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
		 
		Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
		 
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цьогоЗакону,вважається таким,що заправовими наслідкамиприрівнюється додоговору,укладеного уписьмовій формі.  Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.
		 
		Електронні документи(повідомлення),пов`язані зелектронним правочином,можуть бутиподані якдокази сторонамита іншимиособами,які берутьучасть усудовому розглядісправи.  Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України тастаттею 79Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		За змістомстатті 12цього Закону  якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
		 
		електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України"Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
		електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
		аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Невід`ємною частиною договору позики є Правила надання грошових коштів у вигляді позики Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам (пункт 7.1 договору позики) (а. с. 10-16).
		 
		Згідно з пунктом 3.1 Правил надання грошових коштів у вигляді позики Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (далі - Правила), затверджених 27 жовтня 2015 року, товариство надає фінансові послуги лише після здійснення ідентифікації особи заявника та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
		 
		У пунктах 4.1, 4.2 Правил встановлено, що заявник, який має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення.
		 
		Відповідно до пункту 4.8 Правил підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд товариством заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки.
		 
		Згідно з пунктом 4.9 Правил дійсність банківської платіжної картки перевіряється за допомогою резервування довільної, заздалегідь невідомої заявнику суми від 1 до 99 копійок та з наступним зазначенням заявником у відповідному полі особистого кабінету точної суми, що була зарезервована. Точну, зарезервовану суму заявник може дізнатися шляхом звернення у банк, який емітував платіжну картку. Заявнику пропонується звернутись у банк, використавши засоби sms-повідомлень, засоби телефонного зв`язку, тощо.
		 
		Відповідність зазначеної суми підтверджує належність рахунку для перерахування позики заявнику та згоду заявника на отримання позики (пункт 4.10 Правил).
		 
		Пунктом 6.3 Правил встановлено, що у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення sms-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу, зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, заявник отримує електронну копію договору позики.
		 
		У разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті (пункт 6.4. Правил).
		 
		Згідно з пунктом 6.8 Правил заявник погоджується на використання у всіх відносинах, що засновані на першому договорі позики та на всіх наступних договорах позики, інших договірних угодах, що можуть бути укладені між заявником та товариством, свого логіну та паролю особистого кабінету як аналог власноручного підпису між товариством та заявником.
		 
		Відповідно до пунктів 6.10-6.12 Правил товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики на рахунок банківської платіжної картки, зазначеної в заявці. Перерахування грошових коштів здійснюється в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами. Датою укладання договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.
		 
		Із заявки ОСОБА_1 на отримання кредиту з офіційного веб-сайту Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» вбачається, що вона містить його особисті ідентифікуючі дані, паспортні дані, ІР адресу, номер банківської картки, адресу, номер телефону, адресу електронної пошти, відомості про місце роботи і доходи та фото, а отже, 22 січня 2016 року ОСОБА_1 у встановленому пунктами 4.1, 4.2. Правил порядку оформив заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки, які відмічені як обов`язкові для заповнення (а. с. 17-23).
		 
		Без отримання листа на адресу електронної пошти та sms-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
		Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20.
		 
		В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Таким чином, між сторонами досягнутозгоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений в електронній формі, з використанням логіну та паролю особистого кабінету як аналогу власноручного підпису, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
		 
		Виходячи з викладеного, товариством надано належні та допустимі докази укладення між сторонами договору позики та отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 1000,00 грн.
		 
		Посилання ОСОБА_1 щодо отримання позики не ним, а його знайомим з використанням його паспортних даних та звернення з цього приводу до правоохоронних органів не можуть бути визнані належним підтвердженням того, що ОСОБА_1 договір позики з товариством не укладався, оскільки в межах кримінального провадження таких обставин на час розгляду цієї справи не встановлено.
		 
		Доказів того, що банківська картка з відповідним номером, що вказана у заявці на видачу позики, йому не належить, та на неї 22 січня 2016 року не було перераховано кошти у розмірі 1000,00 грн, ОСОБА_1 не надано.
		 
		Отже, позивач, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови договору позики, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором позики не виконав.
		 
		Оскільки відповідачу надано у позику грошові кошти у розмірі 1000,00 грн шляхом перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині стягнення суми позики в розмірі 1000,00 грн з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін».
		 
		Разом з тим, щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» в частині стягнення відсотків за договором позики судова колегія виходить з наступного.
		 
		Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
		 
		Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		 
		Згідно зстаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		 
		Припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
		 
		Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		 
		Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
		 
		Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками.
		 
		Проте, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін»заборгованості за відсотками за договором позики від 22 січня 2016 року станом на 20 січня 2019 року у розмірі 32855,00 грн не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки заборгованість за відсотками підлягає стягненню з відповідача лише в межах строку кредитування, який згідно умов договору становить один день.
		 
		Відповідно до пункту 1.2 договору позики строк дії договору 1 день, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Пунктом 1.3 договору позики визначено, що позика надається строком на 1 день.
		 
		Згідно пункту 1.5. договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у розмірі 1,5 % від суми позики, але не менше ніж 50,00 грн за перший день користування позикою.
		 
		Отже, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати відсотків за договором позики у розмірі 50,00 грн у межах строку кредитування, який згідно умов договору становить один день.
		 
		Оскільки після спливу визначеного договором позики строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів та прострочених процентів за договором позики за період з 24 січня 2016 року по 20 січня 2019 року задоволенню не підлягають.
		 
		В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		 
		Однак, з вимогами про стягнення грошових коштів на підставістатті 625 ЦК Українипозивач не звертався.
		 
		Крім того,судова колегіятакож звертаєувагу нате,що розмірсуми позикискладає лише1000,00грн,тоді якнарахованих відсотків 32855,00грн,що є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості позики), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18Закону України«Про захистправ споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорінесправедливих умов.
		 
		Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 22 січня 2016 року у розмірі 1050,00 грн, з яких 1000,00 грн  сума позики та 50,00 грн  проценти за користування позикою.
		 
		Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі зменшенням розміру стягнутої з відповідача заборгованості з 33855,00 грн до 1050,00 грн.
		 
		Згідно частини13статті 141ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Враховуючи, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» підлягає задоволенню частково, на 3,1%, з ОСОБА_1 на користь товариства підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 59,55 грн (1921,00*3,1%).
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 також задоволено частково, на 96,9% (100% - 3,1%), відповідно з товариства на його користь підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2792,17 грн (1921,00*150/100 = 2881,50 грн; 2881,50 грн * 96,9% = 2792,17 грн).
		 
		Шляхом взаємозаліку зазначених сум з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2732,62 грн (2792,17  59,55).
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.376, ст. ст. 381  384, 389 ЦПК України
		 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2019 року  змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» суми заборгованості за договором позики № 5492 з 33855,00 грн до 1050,00 грн.
		Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» судових витрат в розмірі 1921,00 грн  скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» на користь ОСОБА_1 2732,62 грн судового збору.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
		 
		 
		 
		Головуючий                             І.В. Бурлака
		 
		 
		 
		Судді                                 О.М. Хорошевський
		 
		 
		В.Б. Яцина
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складено 18 листопада 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...