Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/18670/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2020.
Дата набрання законної сили: 11.11.2020
Номер судового провадження: 61-8932ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		11 листопада 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/18670/15-ц
		провадження № 61-8932св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Кузнєцова В. О.,
		суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		третя особа - служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Волошиної В. М., Мостової Г. І., Слюсар Т. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні дитини шляхом встановлення порядку зустрічей з дитиною.
		Позовна заява обґрунтована тим, що він та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини   ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з дружиною не склалось, і фактично з самого початку процесу розлучення виникли непорозуміння щодо участі позивача у вихованні сина, зустрічей з ним. Відповідачка почала створювати штучні перешкоди, через які він не може нормально зустрічатися із сином. На його прохання мирним шляхом вирішити спірні питання відповідачка не реагує, відмовилась від укладання договору щодо виконання батьківських прав. Стосовно порушення його законних прав як батька він неодноразово звертався до органів міліції (поліції).
		Посилаючись на те, що він любить свого сина, прагне брати участь у його вихованні, виконувати свої батьківські обов`язки, проте відповідачка всіляко перешкоджає їхньому спілкуванню, просив суд з урахуванням уточнених позовних вимог: 
		- визнати протиправними дії відповідачки щодо перешкоджання (незаконного обмеження) побаченням із сином, участі у його вихованні та здійсненні права дитини бачитись зі своїми родичами з боку батька;
		- зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні із сином;
		- заборонити ОСОБА_2 негативно висловлюватись у присутності дитини про батька та налаштовувати дитину проти нього;
		- визначити такий спосіб участі батька у вихованні дитини та реалізації права на особисте спілкування із сином: вихідні через вихідні (субота, неділя через суботу, неділю) дитина перебуває (пункт 1): у період відвідування дитиною садка, починаючи з 11:00 год суботи до 18:00 год неділі - з батьком за місцем проживання. У період відвідування дитиною школи починаючи з 19:00 год п`ятниці до 09:00 год понеділка - з батьком за місцем проживання, і він відводить дитину до школи в понеділок.            У перехідний період - перший місяць у вихідні, які проводить з дитиною батько, спільні ночівлі відсутні. Батько забирає сина за місцем проживання об 11:00 год і проводить з ним час до 17:00 год без присутності матері. Другий місяць передбачає одну ночівлю дитини з батьком в обраний ним самим день (субота або неділя). У робочі дні у вівторок або четвер батько може забирати дитину з дитячого садка або школи чи іншого закладу, де знаходиться дитина, для спільного проведення часу: у період відвідування дитиною садка -з 17:00 год до 19:00 год; у період відвідування школи - після останнього уроку і до 18:00 год (пункт 2). Влітку батько має сукупно 45 днів на спільний відпочинок з дитиною: червень -  10 днів, липень - 15 днів, серпень - 20 днів (пункт 3). Восени, взимку і навесні під час канікул батько має можливість спільного цілодобового проведення часу з дитиною на території батька або в туристичних поїздках в першу половину канікул (пункт 4). Усі державні свята, які є вихідними днями, дитина проводить по черзі з одним із батьків. При цьому, якщо свята мають кілька днів поспіль, то такі дні дитина проводить з тим із батьків, чия черга припадає на таке свято. Однак, якщо дні таких свят припадають на звичайні вихідні дні (субота або неділя), які за графіком пункту 1 відводяться одному з батьків, то пріоритет надається за правилом, визначеним у пункті 1 (пункт 5). День народження дитина проводить з батьками по черзі. Якщо день народження дитини припадає на планові дні проведення часу з дитиною одного з батьків, а черга проведення дня народження припадає другому з батьків, то пріоритет надається тому з батьків, чиї дні проведення часу з дитиною припадають за графіком, а іншому з батьків надається можливість позапланового дня зустрічі з дитиною після календарного дня народження протягом не більше найближчого тижня після дня народження дитини, з можливістю ночівлі з дитиною для комфортного святкування дня народження. При цьому батькові надається право короткої зустрічі з дитиною для привітання в сам день народження (пункт 6). Усі зустрічі батька з дитиною проходять в прямому контакті без присутності матері (пункт 10). Для обох батьків хвороба дитини є підставою для скасування графіка черговості проведення часу з дитиною. Мати зобов`язується повідомляти батька про хворобу дитини одразу після її виявлення шляхом смс-повідомлення, з наданням довідки про хворобу дитини батькові, якщо хвороба заважає батькові бачити дитину відповідно до графіка черговості (пункт 8). 
		Для вільного віддаленого спілкування батька і дитини за допомогою телефонного зв`язку батько передає у судовому засіданні в присутності судді мобільний телефон із сім-карткою і поповненим рахунком безпосередньо матері дитини для подальшого передання дитині. Батько бере на себе зобов`язання регулярно в міру потреби поповнювати рахунок мобільного для надання дитині можливості здійснювати дзвінки батькові, а мати зобов`язується допомагати дитині і стежити за регулярною зарядкою акумулятора мобільного пристрою для забезпечення безперебійної його роботи, а також не перешкоджати і не забороняти дитині спілкуватися з батьком за допомогою мобільного та повідомляти батька про можливі неполадки в роботі мобільного пристрою (пункт 7). При виборі місця занять і розвитку дитини (школа, садок, секція тощо) діє принцип згоди батька відповідно до частини 1 статті 157 СК України (пункт 9);
		- заборонити обом батькам негативні висловлювання або налаштування дитини стосовно другого з батьків. Встановити зобов`язання кожного з батьків сприяти максимально комфортному адаптуванню дитини до встановленого між батьками графіка побачень і пріоритет врахування інтересів дитини насамперед при прийнятті рішень щодо зміни графіка, а також дотримання принципу взаємної поваги батьків і врахування взаємних інтересів (пункт 11).
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні сина - ОСОБА_5 та вільному спілкуванні з ним. 
		 
		Визначено ОСОБА_1 спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 за таким графіком побачень з дитиною:
		у перехідний період (перші три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду):
		- другі та четверті вихідні з 11:00 год до 18:00 год, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні. Батько проводить час з дитиною без спільної ночівлі. Батько забирає сина за місцем проживання дитини об 11:00 год і проводить час з дитиною до 18:00 год, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною;
		 
		після закінчення перехідного періоду:
		- другі та четверті вихідні у період відвідування ОСОБА_5 дитячого садка починаючи з 11:00 год суботи до 18:00 год неділі, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною;
		- другі та четверті вихідні у період відвідування ОСОБА_5 школи починаючи з 19:00 год п`ятниці до 09:00 год понеділка, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні, без присутності матері. ОСОБА_1 у понеділок відводить дитину до школи, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною.
		 
		З метою оздоровлення дитини батько має право щороку спільно відпочивати з дитиною на території України, з урахуванням стану здоров`я дитини, без присутності матері:
		- у літній час друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів з 10:00 год першого дня вказаного періоду до 20:00 год останнього дня вказаного періоду, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною. За результатами домовленості між батьками період може бути змінений;
		- друга половина осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10:00 год першого дня вказаного періоду до 20:00 год останнього дня вказаного періоду, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною;
		- в дні офіційних державних свят, які відповідно до постанов Кабінету Міністрів України будуть визнані вихідними днями в державі, у непарні роки (2019, 2021, 2023 тощо) з 10:00 год до 20:00 год, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною;
		- у дні народження дитини у парні роки (2020, 2022, 2024 тощо) з 10:00 год до 20:00 год з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною.
		Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого зв`язку.
		Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в особистій участі батька щодо відвідування дитячих дошкільних/ шкільних/ навчальних закладів, позашкільних зібрань, гуртків, заходів, які проводяться за участю дитини, для забезпечення її інтересів.
		Зобов`язано ОСОБА_2 у разі погіршення стану здоров`я дитини негайно повідомляти про це батька дитини ОСОБА_1 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у вихованні дитини шляхом встановлення порядку зустрічей з дитиною слід задовольнити в частині зобов`язання відповідачки не перешкоджати позивачу у вихованні та вільному спілкуванні з сином шляхом вільного висловлювання дитиною особистої думки щодо спілкування з батьком, в тому числі з допомогою засобів зв`язку (комп`ютерної, телефонної мережі). Визначити позивачу побачення з дитиною відповідно до графіка, роз`яснивши, що особа, яка контактує з дитиною, відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону дитинства» зобов`язана оплачувати витрати, пов`язані з переїздом та проживанням дитини, а також, у разі потреби, - будь-якої іншої особи, яка супроводжує дитину, повідомляти особі, з якою проживає дитина, про місце перебування дитини під час реалізації нею права на контакт. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 такий спосіб участі у вихованні сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
		- друга, четверта субота місяця з 11:00 год до 20:00 год без присутності матері ОСОБА_2 , з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
		- перша, третя неділя місяця з 11:00 год до 20:00 год без присутності матері ОСОБА_2 , з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
		- день народження ОСОБА_5 з 14:00 год до 18:00 год кожен парний рік без присутності матері ОСОБА_2 ;
		- святкові дні кожен парний рік з 12:00 год до 20:00 год без присутності матері ОСОБА_2 , з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини.
		 
		Відпочинок дитини з батьком на території України, з урахуванням стану здоров`я дитини, без присутності матері:
		- у літній час: перша половина червня - 10 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів з 11:00 год першого дня вказаного періоду до 20:00 год останнього дня вказаного періоду, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 ;
		- друга половина осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з  11:00 год першого дня вказаного періоду до 20:00 год останнього дня вказаного періоду, з урахуванням стану здоров`я дитини, з повідомленням           ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 .
		 
		За результатами домовленості між батьками період відпочинку дитини з батьком може бути змінений.
		 
		Зобов`язано ОСОБА_1 дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини - ОСОБА_2 .
		 
		Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати батькові брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних висловлювань стосовно батька дитини. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Визначаючи порядок побачень батька з дитиною, апеляційний суд встановив, що вік дитини потребує відвідування шкільного навчального закладу, що унеможливлює проведення зустрічей з батьком у будні дні, а тому з урахуванням конкретних обставин справи, дійшов висновку про встановлення графіка побачень батька з сином у вихідні дні, а саме шляхом визначення періодичних побачень кожну другу, четверту суботу місяця та першу, третю неділю місяця з 11:00 год до 20:00 год, із забезпеченням додаткових побачень батька з сином у святкові дні і день народження дитини. Також апеляційний суд дійшов висновку, що наявність конфлікту та неприязних стосунків між батьками зумовлює проведення побачень батька із сином поза межами місця постійного проживання дитини без присутності матері, що забезпечить позивачу можливість вільно і без створення стресової та напруженої для дитини ситуації спілкуватися з нею.
		Відмовляючи позивачу в побаченнях щотижня починаючи з 19:00 год п`ятниці до 09:00 год понеділка за місцем проживання позивача, з відведенням сина до школи в понеділок, суд виходив з того, що такі вимоги не відповідають якнайкращим інтересам дитини, оскільки передбачають щотижневі переміщення дитини з її постійного місця проживання у місті Києві до місця проживання батька у місті Українка Обухівського району Київської області та не сприятимуть дотриманню звичних для дитини умов щодо організації, розпорядку її повсякденного життя і навчального процесу.
		 
		При цьому суд виходив з того, що обставини обмеження прав позивача у спілкуванні із сином за допомогою засобів зв`язку, а також з вирішення питань щодо вибору місця занять і розвитку дитини (школа, секції розвитку тощо) не знайшли свого підтвердження при розгляді цієї справи, а тому в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.
		 
		Апеляційний суд дійшов висновку, що не ґрунтується на вимогах закону і заявлена вимога позивача про визнання протиправними дій ОСОБА_2 щодо перешкоджання (незаконних обмежень) батькові, ОСОБА_1 , у побаченнях із сином та участі у його вихованні та реалізації права дитини бачитись зі своїми родичами з боку батька, оскільки висловлені відповідачкою заперечення проти запропонованого позивачем способу участі у вихованні сина, у тому числі і в позовній заяві, не мають ознак протиправності з боку матері дитини, а є причиною спору, що виник між батьками щодо участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, який вирішується судом.
		 
		Враховуючи складні стосунки між батьками дитини, апеляційний суд при визначені способу участі одного з батьків у вихованні дитини задля уникнення конфліктних ситуацій між батьками дитини та забезпечення прав та інтересів дитини поклав на ОСОБА_1 обов`язок дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини - ОСОБА_2 , а на ОСОБА_2 обов`язок не перешкоджати батькові ОСОБА_1 брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дитини.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		15 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17  лютого 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази. Крім того, зазначає, що апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, стаття 411 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд прийняв до розгляду апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження та без сплати судового збору, а також не перевірив дотримання відповідачкою строку на подання відзиву та направлення його сторонам. Невмотивоване та необґрунтоване затягування апеляційним судом та відповідачкою розгляду справи по суті призвело до порушення його права на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку, а також права на повагу до приватного та сімейного життя, що гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Після розгляду питання про відвід від 05 грудня 2019 року інший суддя апеляційного суду не навів належного обґрунтування відмови у відводі колегії суду. Апеляційний суд посилається на існування кримінальної справи стосовно позивача з обвинувальним вироком, проте у судовому засіданні 06 листопада 2019  року суд відмовив відповідачці у прийнятті цього доказу; суд безпідставно прийняв як доказ характеристику на відповідачку з дитячого садочка та з ЖЕКу за адресою, за якою вона не проживає. 
		 
		Також позивач не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що він «…визнав обставини, що на час вирішення спору він зустрічається із сином, дотримуючись графіка, визначеного службою у справах дітей…», оскільки він неодноразово зазначав, що на час вирішення судом цієї справи намагається використовувати встановлений згідно з графіком час для зустрічей з дитиною, тому що поза цим часом відповідачка категорично відмовляється давати йому дитину для зустрічей та порушує навіть цей графік.
		 
		Апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги висновків іншого психолога, які суд першої інстанції прийняв як доказ з боку позивача, та належним чином не відхилив їх; крім того, суд не дослідив наявні в матеріалах справи докази щодо перешкоджання відповідачкою у спілкуванні позивача з сином, зокрема, й засобами телефонного зв`язку.
		 
		Суд апеляційної інстанції не врахував висновку Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування від             20 листопада 2015 року № 101-11456/03, яким передбачено сумісні поїздки батька з дитиною впродовж 10 днів, можливість почергового святкування дня народження дитини з кожним із батьків, а також святкових днів протягом календарного року. При цьому присутність відповідачки на зустрічах батька з дитиною не є обов`язковою та не прописана ані в графіку служби у справах дітей, ані у висновках психологів, ані в ухвалах чи постановах судів чи будь-яких документах.
		 
		Суд апеляційної інстанції безпідставно поклав на нього обов`язок дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини.
		 
		Також позивач зазначає про неодноразовість завідомо неправдивих  заяв та подання неправдивих доказів і документів з боку відповідачки. Вважає, що судовий збір має бути покладено на відповідачку.
		 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
		 
		У серпні 2020 року  ОСОБА_2 подала до суду касаційної інстанції клопотання про продовження терміну для подання відзиву на касаційну скаргу, посилаючись на те, що договір з її представником в апеляційній інстанції розірвано, а представник, який представляв її інтереси в суді першої інстанції, знаходиться у відпустці, тому вона, не маючи юридичних знань, не може підготувати відзив належним чином.
		Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
		Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
		Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
		Виходячи з викладеного та враховуючи, що ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про продовження строку для подання відзиву в межах строку, встановленого судом для подання відзиву на касаційну скаргу, суд продовжив їй строк для подання відзиву до часу подання відзиву, а саме до 09 жовтня 2020 року.
		 
		09 жовтня 2020 року ОСОБА_2 подала до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що заявник не дотримав процесуального строку, встановленого абзацом другим частини третьої статті 39 ЦПК України, для подання заяви про відвід. Доводи касаційної скарги зводяться до аналізу процесуальних порушень, які, у разі їх наявності, можуть мати лише формальний характер та які не впливають на правильність рішення апеляційного суду по суті, не узгоджуються із заявленими підставами касаційного оскарження та не можуть бути підставами для скасування рішення апеляційного суду. Судження заявника щодо неправильної оцінки апеляційним судом доказів зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку. Висновки апеляційного суду відповідають інтересам дитини та цілком узгоджуються з вимогами Конституції України. Необґрунтованими є й доводи позивача щодо вчинення перешкод з боку відповідачки у відвідуванні родичів дитини з боку батька, оскільки у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів на дитину він обмежений у виїзді за кордон. Також апеляційний суд дійшов вмотивованого висновку про розподіл судових витрат.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №  753/18670/15 з Дарницького районного суду м. Києва.
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		У вересні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року справу №  753/18670/15 призначено до розгляду.
		 
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що сторони у справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 лютого 2015  року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований               05 жовтня 2012 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції в місті Києві, розірвано.
		Після припинення шлюбу сторони певний час продовжували мешкати разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , у подальшому дитина стала проживати разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .
		Позивач постійно проживає в АДРЕСА_3 .
		Суди встановили та вбачається з матеріалів справи, що батьки не дійшли згоди щодо способу участі батька в спілкуванні з дитиною, яка проживає разом із матір`ю, про що свідчать неодноразові звернення сторін до правоохоронних органів у період 2015 - 2017 років.
		Заяви (звернення) позивача, що адресовані начальнику Дарницького РУ ГУМВС України в місті Києві, в подальшому Дарницького Управління поліції Головного Управління Національної поліції у місті Києві, стосувалися обмеження колишньою дружиною його батьківських прав у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
		Із висновків, повідомлень Дарницького РУ ГУМВС України в місті Києві та Дарницького Управління поліції Головного Управління Національної поліції у місті Києві за результатами розгляду звернень ОСОБА_1 встановлено, що в ході проведених перевірок фактів порушення адміністративного чи кримінального законодавства громадянкою ОСОБА_2 не встановлено. Зазначено, що відносини мають цивільно-правовий характер, вирішення яких належить до компетенції судових органів України, та рекомендовано ОСОБА_1 звернутися за захистом порушених прав, свобод чи інтересів до суду в порядку цивільного судочинства.
		Відповідачка зверталась до правоохоронних органів з приводу неповернення сина колишнім чоловіком, виникнення конфліктів з ним під час його зустрічей з дитиною.
		Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_2 зазначала, що до затвердження графіка побачень судом, аби не провокувати конфліктів, вона дотримується рекомендованого службою у справах дітей у висновку від 20 листопада 2015 року № 101-11456/03 графіка, регулярно надає ОСОБА_1 можливість проводити час із сином, відвідувати різні заклади, розважальні заходи. Позивач щотижня бачиться з сином та проводить з ним кожного разу не менше 3 годин. Те, що вона не чинить перешкод у спілкуванні та побаченнях сина з батьком, підтверджується і скриншотами з листування ОСОБА_1 та    ОСОБА_6 через електронну пошту. Крім того, сприяючи ОСОБА_1 , вона сама пропонує додаткові дати або в разі перенесення зустрічей пропонує іншу дату.
		Вказувала, що, бажаючи аби ОСОБА_1 брав участь у житті та вихованні сина, вона намагається не зважати і на агресивну поведінку    ОСОБА_1 , з наведенням ситуацій від 07 січня 2018 року у розважальному центрі, що підтверджується відеозаписами з камер спостереження ТРІХ «Арт Молл», від 22 серпня 2015 року щодо її побиття позивачем ОСОБА_1 . Події, що сталися 22 серпня 2015 року між колишнім подружжям, з навмисним заподіянням ОСОБА_1 легкого тілесного ушкодження ОСОБА_2 , що спричинило короткочасний розлад її здоров`я, підтвердила вироком Дарницького районного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року (справа № 753/70/17).
		Просила врахувати, що неправомірна агресивна поведінка ОСОБА_1 щодо неї в присутності малолітньої дитини негативно впливає на виховання сина та його соціалізацію.
		У частині виконання позивачем батьківських обов`язків вказувала, що позивач взагалі не несе фінансової відповідальності за розвиток сина, не бере участі у додаткових витратах, має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, визначеному судовим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року (справа №  753/19791/15-ц).
		Матеріали справи містять рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2016 року (справа  № 753/18906/15-ц), залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди за недоведеністю та яким встановлено, що, скасовуючи згоду на виїзд дитини за кордон з батьком, відповідачка ОСОБА_2 діяла законно, добросовісно, розумно та в інтересах дитини і своїми материнськими правами на шкоду батьку дитини не зловживала. Були предметом дослідження та знайшли своє підтвердження у рішенні суду доводи відповідачки про те, що скасування нею згоди на виїзд дитини за кордон було зумовлене неправомірними і агресивними діями позивача щодо неї.
		Звернення відповідачки до правоохоронних органів за фактом умисного заподіяння ОСОБА_1 легкого тілесного ушкодження ОСОБА_2 , що спричинило короткочасний розлад здоров`я, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100020007644 від          06 вересня 2015 року, підтверджується обвинувальним актом у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 .
		Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року (справа № 753/70/17), залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, і призначено йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт. На підставі статті 49, частини п`ятої статті 74 КК України ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. Стягнено з ОСОБА_1 на користь потерпілої    ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5  000,00 грн, матеріальну шкоду в розмірі 5  184,00 грн та 40  000,00 грн витрат на правову допомогу.
		Висновком Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації як органом опіки та піклування від 20 листопада 2015 року № 101-11456/03 рекомендовано визначити батьку ОСОБА_1 участь у вихованні сина ОСОБА_5 за таким графіком: ІІ, ІV субота місяця з 10:30 год до 13:30 год та з 18:00 год до 19:30 год; І, ІІІ неділя місяця з 10:30 год до 13:30 год та з 18:00 год до 19:30 год; відпочинок дитини з батьком протягом 10 днів - за попередньою домовленістю між батьками; святкові дні протягом календарного року та день народження дитини - по черзі між батьками; присутність матері дитини під час зустрічей - за попередньою домовленістю між батьками. Із зобов`язанням ОСОБА_1 дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини - ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 із зобов`язанням не перешкоджати батькові брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дитини - ОСОБА_1 .
		Згідно з актами служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації як представника органу опіки та піклування для проживання дитини у квартирі АДРЕСА_4 створено всі необхідні умови. У разі відвідування дитиною житла за адресою: АДРЕСА_1 , то в ній також створені всі необхідні умови для проживання, виховання дитини.
		За висновком служби у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації, що міститься в комісійному акті від 27  червня 2018 року № 37 про обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 , санітарно-гігієнічні умови квартири відповідають нормам, батько створив належні умови для повноцінного фізичного та психологічного розвитку дитини.
		Для встановлення індивідуально-психологічних та поведінкових особливостей малолітнього ОСОБА_5 , сумісності дитини з кожним із батьків, а також виявлення наявності або відсутності ознак психотравмувального впливу на ОСОБА_5 конфліктної ситуації між батьками суд першої інстанції призначав судову психологічну експертизу, за результатами проведення якої судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Семенець А. В. складено висновок від 18 жовтня 2017 року № 1914/16-61.
		Із дослідницької частини висновку відомо, що з метою встановлення індивідуально-психологічних та поведінкових особливостей малолітнього ОСОБА_5 , особливості його ставлення та прихильності до кожного з батьків, а також виявлення наявності або відсутності ознак психотравмувального впливу на ОСОБА_5 за обставин (конфлікт між батьками), що розглядаються у справі, з підекспертним ОСОБА_5 проведено психологічне інтерв`ювання у ході комунікативної взаємодії з експертом, аудіовізуальна психодіагностика та діагностичне дослідження з використанням проєктивного психодіагностичного інструментарія.
		Згідно із зазначеним висновком ставлення дитини до батька є амбівалентним. У сприйнятті підекспертного батько має як позитивний образ - емоційна значимість, вагомість, авторитетність, приналежність до емоційно-значимого референтного кола ОСОБА_1 , так і негативний образ - «плохой», все забрал из нашего дома и уехал в другую квартиру», «забрал даже телевизор» тощо. Проте формування сприйняття образу батька та ставлення до нього ОСОБА_5 здійснюється через власний безпосередній досвід взаємодії з ним та з урахуванням опосередкованого сприйняття через матір.
		У сприйнятті дитини - ОСОБА_5 його мати належить до емоційно-значимого референтного кола. Підекспертний відчуває з нею тісний емоційний зв`язок та близькість.
		Наявна ситуація (конфлікт між батьками) має негативний вплив на ОСОБА_5 , що виявляється у вигляді дратівливості, розпачу, виражених емоційних коливань негативного забарвлення, плачу, небажання виконувати настанови батьків або робити категорично протилежне тощо.
		Прихильність дитини до матері має помітно індиферентний характер, що зумовлено сприйняттям дитиною материнської любові та турботи як безумовної, базової та «за замовчуванням».
		Прихильність дитини до батька виявляється у прагненні більш частих зустрічей з ним, прагненні ділитися з ним своїми бажаннями, оскільки підекспертний отримує від батька емоційний зворотній зв`язок у вигляді вдячності йому за таку довіру та допомоги або спроб допомогти в реалізації цих бажань.
		За умов ситуації, що склалася, наявні ознаки негативного психотравмувального впливу на психіку дитини, що виявляється у вигляді дратівливості, розпачу, вираження емоційних коливань негативного забарвлення, плачу, небажання виконувати настанови батьків або робити категорично протилежне та може призвести до знецінення дитиною особистостей батьків (зміна ставлення до батьків, ображання батьків нецензурними, лайливими словами тощо); потенційно має гостро негативний психотравмувальний влив на подальше формування юної особистості в умовах вікової несформованості механізмів психологічного захисту у підекспертного; найімовірніше детермінуватиме істотний негативний вплив на формування подальшої статево-рольової ідентифікації особистості ОСОБА_5 у майбутньому; може спричинити нівелювання авторитету кожного з батьків у системі цінностей дитини та закріплення викривлених або неприйнятних форм поводження і ставлення до інших людей як соціально допустимих норм поведінки.
		Сторони надали характеристики з місця роботи, проживання, навчання дитини, в яких надано оцінку ділових і моральних якостей батьків дитини.
		Із службової характеристики від 17 листопада 2015 року № 1683 Всеукраїнського благодійного фонду «Соціальне партнерство» відомо, що ОСОБА_1 працює виконавчим директором ВБФ «Соціальне партнерство» з 09 лютого 2015 року, за місцем роботи характеризується позитивно.
		Відповідачка з листопада 2010 року працює на посаді менеджера з дослідження ринку та виявлення суспільної думки в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Бі-фарм», зарекомендувала себе як відповідальний і дисциплінований працівник.
		Згідно з даними характеристики від 19 січня 2017 року № 79 з місця проживання ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 ТОВ «Експлуатаційна компанія «Комфорт-Майстер» повідомило, що скарг та зауважень з боку сусідів не надходило, громадський порядок не порушувала.
		Із довідки від 18 січня 2017 року № 04-08/2д дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 550 Управління освіти Дарницької районної адміністрації встановлено, що за час відвідування з 06 вересня 2016 року ОСОБА_5 цього закладу приводить та забирає дитину, сплачує за її харчування в закладі, приймає активну участь у житті групи № 14 мати - ОСОБА_2 .
		Також суди встановили, що позивач на час вирішення цього спору зустрічається із сином, дотримуючись графіка, визначеного службою у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації у висновку від 20 листопада 2015 року № 101-11456/03, з яким він не згоден.
		Спільний відпочинок батька із сином зображено на фотокартках. Скріншоти переписки засобами електронного та поштового зв`язку, що надані сторонами для долучення до матеріалів справи на доведеність своїх вимог, заперечень, також підтверджують обставини зустрічей батька з сином.
		Під час розгляду справи суд оголошував перерву для врегулювання батьками спору щодо участі у вихованні дитини мирним шляхом. У матеріалах справи є проєкт мирової угоди, запропонований позивачем. Між сторонами у справі мирової угоди не досягнуто.
		Сторона позивача надала висновок практичного психолога ОСОБА_7 від 25 червня 2018 року за результатами психологічного аналізу конфліктної ситуації, що склалась між ОСОБА_2 та            ОСОБА_1 після розірвання шлюбу. Рекомендовано психологічне консультування колишнього подружжя в контексті узгодження їх методів та принципів виховного впливу на сина, досягнення ними спільних домовленостей та усунення розбіжностей у питаннях розвитку сина, поглядах на виховання і особливості догляду за дитиною (адже те, що кожен з батьків має своє бачення виховання і розвитку дитини, не є підставою для зменшення участі у вихованні дитини одного з батьків на користь іншого з них, а вказує на необхідність узгодження між батьками їх виховних позицій - способів здійснення їх впливу на дитину, правил поведінки, системи заохочень та покарань).
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
		Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
		Згідно з частинами другою та третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		Відповідно до частини першої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
		У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків вимагатиме від судів ретельної перевірки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови:                 по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
		Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
		Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особи у здійсненні нею свого права.
		Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
		Суди попередніх інстанцій жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які унеможливлювали б право батька на спілкування з малолітнім сином, чи обставин, які свідчили б про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, не встановили, відповідачка цього не довела і матеріали справи таких доказів не містять.
		На підставі досліджених письмових доказів апеляційний суд встановив, що малолітня дитина ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує спілкування з батьком. Прихильність дитини до батька, що виявляється у прагненні більш частих зустрічей, прагненні ділитися з ним своїми бажаннями, підтверджується висновком судової психологічної експертизи від 18 жовтня 2017 року № 1914/16-61.
		При вирішенні питання про періодичність побачень батька із сином, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання батька, апеляційний суд врахував, що на час перегляду справи в суді апеляційної інстанції малолітній ОСОБА_5 досяг молодшого шкільного віку.
		Апеляційний суд також врахував, що у наданому Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією як органом опіки та піклування висновку від 20 листопада 2015 року № 101-11456/03 щодо розв`язання спору, з яким погодилась відповідачка (з уточненнями, наведеними у відзиві на позов), не враховано вікових змін дитини, його розвитку та потреб відповідно до її віку на час вирішення спору судом, а тому рекомендовані в ньому дні та години побачень батька із сином не можуть бути покладені судом в основу висновку при вирішенні спору щодо участі батька у вихованні сина, що є підставою для самостійного визначення судом кількості та тривалості побачень батька із сином (графік побачень).
		Визначаючи порядок побачень батька з дитиною, апеляційний суд встановив, що відповідно до віку дитина повинна відвідувати шкільний навчальний заклад, що унеможливлює проведення зустрічей з батьком у будні дні, а тому з урахування конкретних обставин справи апеляційний суд дійшов висновку про встановлення графіка побачень батька з сином у вихідні дні, а саме шляхом визначення періодичних побачень кожну другу, четверту суботу місяця та першу, третю неділю місяця з 11:00 год до 20:00 год, із забезпеченням додаткових побачень батька з сином у святкові дні і день народження дитини.
		При цьому апеляційний суд дійшов вмотивованого висновку, що вимога позивача про побачення щотижня починаючи з 19:00 год п`ятниці до 09:00 год понеділка за його місцем проживання, з відведенням сина до школи в понеділок, не відповідають якнайкращим інтересам дитини, оскільки передбачають щотижневі переміщення дитини з її постійного місця проживання у місті Києві до місця проживання батька, який проживає у місті Українка Обухівського району Київської області, та не сприятимуть дотриманню звичних для дитини умов щодо організації, розпорядку повсякденного життя дитини і навчального процесу.
		Наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками зумовлює проведення побачень батька із сином поза межами місця постійного проживання дитини без присутності матері, що забезпечить позивачу можливість вільно і без створення стресової та напруженої ситуації для дитини спілкуватися з нею.
		Також апеляційний суд вмотивовано визначив і час для спільного відпочинку батька із сином на території України у літній час: перша половина червня - 10 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів , а також протягом другої половини осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 11:00 год першого дня вказаного періоду до 20:00 год останнього дня вказаного періоду, без присутності матері, із зобов`язанням позивача повідомляти ОСОБА_2 про місце перебування сина. При організації спільного відпочинку батька із сином обов`язковою умовою є врахування стану здоров`я дитини. За результатами домовленості між батьками дозволяється змінювати період відпочинку дитини з батьком.
		Надання можливості спільного відпочинку батька з сином відповідатиме не лише принципу рівності батьків у спілкуванні з дитиною, а й інтересам дитини, оскільки належні умови для його тимчасового проживання у батька створені, а відвідування нового міста на території України сприятиме розширенню його кругозору, отриманню нових навичок та досвіду.
		Апеляційний суд при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини задля уникнення конфліктних ситуацій між батьками дитини і забезпечення її прав та інтересів поклав на ОСОБА_1 обов`язок дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних висловлювань стосовно матері, а на ОСОБА_2 обов`язок не перешкоджати батькові брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька - ОСОБА_1 .
		При цьому апеляційний суд вмотивовано відхилив вимоги позивача про визнання протиправними дій ОСОБА_2 щодо перешкоджання (незаконних обмежень) батькові у побаченнях із сином та участі у його вихованні і праві дитини бачитись зі своїми родичами з боку батька, оскільки висловлені відповідачкою заперечення проти запропонованого позивачем способу участі у вихованні сина, у тому числі й у позовній заяві, не мають ознак протиправності з боку матері дитини, а є причиною спору, що виник між батьками щодо участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, який вирішується судом.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції, установивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини, дійшов правильного висновку про порядок участі позивача у вихованні сина - ОСОБА_5 .
		Доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права спростовуються матеріалами справи та не впливають на правильність вирішення спору по суті.
		Доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції не дослідив наявні в матеріалах справи докази щодо перешкоджання відповідачкою у спілкуванні позивача із сином, зокрема й засобами телефонного зв`язку, також не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
		Доводи позивача щодо не врахування апеляційним судомвисновку практичного психолога ОСОБА_7 від 25 червня 2018 року за результатами психологічного аналізу конфліктної ситуації, що склалась між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 після розірвання шлюбу, не спростовують висновків суду, викладених в мотивувальній частині постанови суду.
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. 
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18  липня 2006 року). 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...