Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/4867/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2020. Зареєстровано: 22.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2020.
Дата набрання законної сили: 18.11.2020
Номер судового провадження: К/9901/15470/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 листопада 2020 року 
		м. Київ
		справа № 240/4867/18
		адміністративне провадження № К/9901/15470/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Желєзного І.В.,
		суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
		розглянув у попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Семенюка М.М. від 15.01.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Совгири Д.І., суддів: Матохнюка Д.Б., Курка О.П. від 11.04.2019 
		у справі №240/4867/18
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області   
		про скасування державної реєстрації земельної ділянки
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі також - відповідач), в якому просила скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, кадастровий номер якої 1822085300:01:000:0548.
		2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. 
		3. 28.05.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
		4. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
		5. 05.07.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.11.2013 Управлінням Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області на підставі технічної документація із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 123,1286 га, що розташовані на території Озерянківської сільської ради Житомирського району, розробленої ДП "Поліськгеодезкартографія", проведена державна реєстрація    земельної ділянки площею 30.7358 га з присвоєнням кадастрового номеру    1822085300:01:000:0548.
		7. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 12.05.2016 № 6-1740/14-16-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що входить до складу земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0548.
		8. Позивач, вважаючи, що земельна ділянка (кадастровий номер 1822085300:01:000:0548) зареєстрована на підставі технічної документації,    розробленої з порушеннями вимог законодавства, внаслідок чого в Державному земельному кадастрі не відображено на ділянці проходження підземного газопроводу (охоронна зона об`єкта транспорту), особливо цінних земель, не включені в її межі смужки землі понад канавою, польовою дорогою та межами села Озерянка (неправильно сформовані межі ділянки), просить скасувати її реєстрацію, оскільки така реєстрація перешкоджає оформити у власність земельну ділянку, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої у власність їй наданий, а відтак звернулася до суду за захистом своїх прав.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що частиною десятою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачений вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації, однак судами не встановлено наявність таких під час вирішення спору у даній справі. Доказів того, що позивачу було відмовлено в наданні земельної ділянки у власність через наявність реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0548 не надано. Законодавством передбачені заходи для виправлення застарілих, невірних відомостей в Державному земельному кадастрі щодо певної земельної ділянки без скасування її реєстрації. У разі отримання у власність позивачем земельної ділянки, буде здійснено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0548, що має наслідком за собою скасування державної реєстрації останньої та здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу.
		ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
		10. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважає їх постановленими з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Судами не враховано, що відповідно до пункту 6 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» однією з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є невідповідність поданих документів вимогам законодавства. Державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки (кадастровий номер 1822085300:01:000:0548) здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо приватизації земель сільськогосподарського призначення на території Озернянківської сільської ради, однак така містить недоліки, які не були враховані реєстратором під час реєстрації спірної земельної ділянки. 
		11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи встановлено, що підстави скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер якої 1822085300:01:000:0548, передбачені чинним законодавством, відсутні. На думку відповідача, державна реєстрація земельної ділянки не може бути скасована на підставі рішення суду. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували той факт, що відповідач порушив права позивача.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		12. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
		13. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		14. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		15. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
		16. Згідно з частинам першою та четвертою статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
		17. Статтею 16 вказаного Закону встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
		18. Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок;   якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.
		19. Відповідно до пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, (тут і далі також - Порядок, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.
		20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказані підстави для скасування оскаржуваної державної реєстрації відсутні.
		21. Водночас, щодо тверджень відповідача у відзиві на касаційну скаргу про те, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, серед яких відсутня така підстава як рішенням суду, колегія суддів зазначає наступне.
		22. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. 
		23. Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		24.  Обов`язковість рішення суду як засада судочинства закріплена також у статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		25. Враховуючи наведене, колегія суддів зауважує, що викладені у частині десятій статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункті 114 Порядку випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки розраховані на відсутність спірних правовідносин та не можуть обмежувати право особи на захист своїх земельних прав та інтересів за наявності порушень. 
		26. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №826/14200/17.
		27. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16.01.2020, внесено зміни до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», а саме доповнено її такою підставою для скасування    державної реєстрації земельної ділянки як ухвалення судом відповідного рішення.
		28. Відповідні зміни до пункту 114 Порядку внесені згідно з постановою Кабінету Міністрів України №948 від 09.10.2020 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації документації із землеустрою, внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 20.10.2020.
		29. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається зі змісту касаційної скарги, позивач, вважає, що земельна ділянка (кадастровий номер 1822085300:01:000:0548) зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розробленої з порушеннями вимог законодавства, відтак така реєстрація перешкоджає оформити у власність земельну ділянку, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої у власність їй наданий.
		30. Відповідно до статті 35 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на момент проведення оспорюваної державної реєстрації земельної ділянки) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу,     виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не  за  цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації  земель державної  та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких  земель  до   відповідної категорії  здійснюється органами виконавчої  влади  або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації  із землеустрою,  погодженої  та  затвердженої в установленому законом порядку.
		31. Пунктом 26 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №513, (в редакції, чинній на момент проведення оспорюваної державної реєстрації земельної ділянки) за результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт складається технічна документація, що включає: технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель; пояснювальну записку, яка містить коротку характеристику об`єкта інвентаризації, підстави для виконання робіт, реквізити виконавця, опис матеріалів, використаних під час складання технічної документації, зміст і склад виконаних робіт із землеустрою; текстові матеріали: рішення органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування або суду про проведення інвентаризації земель; копії документів, що містять вихідні дані, які використовувалися під час проведення інвентаризації земель; матеріали топографо-геодезичних вишукувань; додатки, які складаються у формі таблиць і містять дані, зазначені у пунктах 22-23 цього Порядку; пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, і Державному земельному кадастрі; графічні матеріали - робочий і зведений інвентаризаційні плани.
		32. Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що технічна документація із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок - це сукупність технічних завдань, пояснювальних записок, текстових та графічних матеріалів, погоджених та затверджених в установленому законом порядку, на підставі яких органи виконавчої  влади  або органи місцевого самоврядування реалізують власну компетенцію, приймаючи рішення про віднесення земель до відповідної категорії у разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної  та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії.
		33. Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		34. Згідно із частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		35. Пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.
		36. Частинами першою та другою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)
		37. Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		38. Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
		39. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
		40. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. 
		41. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
		42. Як встановлено судом, земельна ділянка, на яку позивач отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою, вже є сформованою на підставі Технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 123,1286 га, розташованих на території Озерянківської сільської ради Житомирського району, розробленої ДП "Поліськгеодезкартографія", з присвоєнням кадастрового номеру 1822085300:01:000:0548, а відтак її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.
		43. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 802/1447/17-а та від 23.10.2020 у справі №802/1535/17-а.
		44. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка входить до складу земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0548, враховуючи те, що остання є сформованою, не має жодних правових наслідків для позивача у майбутньому, так як подальше формування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність, здійснюється на підставі технічної документації.
		45. Разом із тим, викладені в касаційній скарзі доводи стосуються дотримання порядку та норм при виготовленні та оформленні технічної документації. Зокрема, щодо дотримання меж земельної ділянки, правильності визначення категорій та якості земель, необхідності проведення експертизи тощо.
		46. Колегія суддів зауважує, що розпорядчим документом, який встановлює легітимність розробленої технічної документації, є акт уповноваженого органу, яким ця документація затверджена.
		47. Таким чином, у випадку наявності порушень прав позивача правильний спосіб захисту повинен був би полягати насамперед саме в оскарженні акта уповноваженого органу, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок в частині спірних питань, оскільки саме такий був підставою для проведення державної реєстрації земельної ділянки площею 30,7358 га, кадастровий номер якої    1822085300:01:000:0548.
		48. Водночас колегія суддів звертає увагу, що згідно з пунктом «е» частини першої статті 28 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розробники документації із землеустрою мають право вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою.
		49. Крім того, частинами 1, 4 ст. 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
		50. Відповідно до пункту 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, (далі також - Порядок, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) помилками у Державному земельному реєстрі є: технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру; технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру); помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01.01.2013 до Державного фонду документації із землеустрою);  помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії; технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель; помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки; помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 01.01.2013 та перенесені до Державного земельного кадастру.
		51. Пунктом 139 Порядку передбачено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з   додатком 29   територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки. У повідомленні викладається суть виявлених помилок. До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
		52. Згідно з пунктом 144 вказаного Порядку, якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру: складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки за формою згідно з   додатком 30; безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру); письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам за формою згідно з   додатком 31   (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок); надсилає державному реєстраторові прав на нерухоме майно повідомлення за формою згідно з   додатком 31   в електронній формі; безоплатно видає заявникові за його бажанням витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку. Технічний адміністратор Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в режимі реального часу забезпечує передачу повідомлення Державного кадастрового реєстратора до державного реєстратора прав на нерухоме майно, яким надсилалося повідомлення відповідно до пункту 139-1   цього Порядку.
		53. Пунктом 153 Порядку передбачено, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
		54. Системний аналіз вищенаведених норм дає змогу дійти висновку, що визнанню наявності помилки та набуттю підстав для її виправлення шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру передує процедура встановлення недостовірної інформації в документації, у яку спочатку необхідно внести зміни.
		55. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №803/553/16.
		56. Водночас зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин та доводів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається подання відповідних письмових повідомлень про виявлення помилки позивачем.
		57. Частиною другою    статті 6 КАС України    передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		58. Закон України "Про судоустрій і статус суддів"    встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		59. Відповідно до    статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"    суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		60. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		61. Суд у цій справі також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		62. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		63. Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		64. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		65. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		66. Враховуючи викладене, Верховий Суд дійшов висновку, що результат розгляду справи судами попередніх інстанцій є правильним, але мотивувальна частина рішень таких підлягає зміні в редакції цієї постанови. В решті оскаржувані рішення необхідно залишити без змін.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.
		В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                                                     І.В. Желєзний   
		Судді:                                                                                                       Я.О. Берназюк
		                                                                                                               Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...