Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/6927/16-ц : Окремі процесуальні питання; Заява про відновлення втраченого провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2020.
Дата набрання законної сили: 19.11.2020
Номер судового провадження: 61-341ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		19 листопада 2020 року
		м. Київ
		справа № 357/6927/16-ц
		провадження № 61-341св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_3 ,треті особи: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода», Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, ОСОБА_4 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 
		на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 
		від 07 лютого 2017 року у складі судді Ярмоли О. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» 
		(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2015 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода», Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, ОСОБА_4 , про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом.
		Позовна заява мотивована тим, що з 2004 по 2010 рік ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в належному їй будинку АДРЕСА_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 , батьком якого записаний позивач. Крім того, у ОСОБА_5 на утриманні знаходилась її дочка від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Після народження сина ОСОБА_5 почала зловживати спиртними напоями, не працювала. У 2012 році ОСОБА_1 дізнався, що його син 
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода», після чого забрав дитину до себе.
		02 грудня 2014 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб 
		з ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 останній повідомив позивача, що ОСОБА_5 померла. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 .
		Посилаючись на те, що ОСОБА_3 ухилявся від надання спадкодавцеві допомоги, яка перебувала у безпорадному стані через тяжку хворобу на алкоголізм та у зв`язку з цим потребувала від нього допомоги, ОСОБА_1 просив суд усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 
		від 09 жовтня 2015 року (у складі судді Рябченко Л. А.) позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , задоволено.
		Усунуто ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року 
		(у складі колегії суддів: Верланова С. М., Березовенко Р. В., 
		Воробйової Н. С.) рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2015 року залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних 
		і кримінальних справ від 25 травня 2016 року (у складі колегії суддів: Висоцької В. С., Кафідової О. В., Коротуна В. М., Леванчука А. О., 
		Фаловської І. М.) рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Оскаржуваним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , відмовлено.
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року 
		(у складі судді Голуб С. А.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2017 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
		Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року (у складі колегії суддів: Стрільчука В. А., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., 
		Усика Г. І.) ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 травня 
		2017 року скасовано, передано справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Оскаржуваною постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2017 року залишено без змін.
		Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що померла потребувала допомоги саме від відповідача та ухилення останнього від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій порушені права та інтереси ОСОБА_4 , яка виступає в даній справі, як третя особа.
		Крім того, ОСОБА_5 через тяжку хворобу на алкоголізм перебувала у безпорадному стані: не могла працювати, доглядати належним чином за дітьми, утримувати будинок та потребувала сторонньої допомоги, а її чоловік ОСОБА_3 не надавав такої допомоги та навпаки своїми діями сприяв розвитку її хвороби. 
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що з 2004 по 2010 рік ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в належному їй будинку АДРЕСА_1 . 
		Під час спільного проживання у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, у ОСОБА_5 на утриманні знаходилась її дочка від першого шлюбу ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		02 грудня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено шлюб.
		ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла.
		Відповідно до довідки Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора № 1» (далі - КП Білоцерківської міської ради «ЖЕК № 1») від 06 березня 2015 року разом з померлою ОСОБА_5 на день її смерті за адресою: АДРЕСА_2 , були зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 
		11 березня 2015 року до приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися: її чоловік ОСОБА_3 та її неповнолітня дочка від першого шлюбу ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 13 березня 2015 року - ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що лише при одночасному настанні таких обставин, як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.
		Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
		За загальним правилом, факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом. При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.
		Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливості його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. За таких обставин, ухилення характеризується умисною формою вини.
		Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. 
		Вимога про усунення спадкодавця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач ухилявся від надання ОСОБА_5 допомоги при можливості її надання, спадкодавець перебувала в безпорадному стані та потребувала допомоги саме від відповідача.
		Матеріали справи не містять доказів, що спадкодавець мала потребу у постійному, довічному сторонньому догляді, у тому числі з боку відповідача.
		Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
		Доводи касаційної скарги  ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, оскільки зазначені нею обставини були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, при дослідженні та встановленні цих обставин судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 
		від 07 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 21 листопада 2018 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька І. В. Литвиненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...