Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/7975/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2020.
Дата набрання законної сили: 18.11.2020
Номер судового провадження: 61-7707ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		18 листопада 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 760/7975/19
		провадження № 61-7707св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М.,                   Кузнєцова В. О., 
		 
		учасники справи:
		позивач - приватне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також є законним представником та діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ,
		третя особа - Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Лівінського С. В.,                    Сержанюка А. С., 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2019 року приватне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2» (далі - ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , яка також є законним представником та діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , у якому просило виселити відповідачів з кімнати № 323 гуртожитку по АДРЕСА_1 , переселивши їх в кімнату АДРЕСА_2 . 
		Позов мотивований тим, що ПрАТ «Київміськбуд-2» є власником гуртожитку по АДРЕСА_1 , будівля побудована в 1953 році та перебуває у незадовільному технічному стані, комунікації будинку застарілі і не можуть експлуатуватися без проведення капітального ремонту або реконструкції.
		З метою захисту життя, здоров`я людей та запобігання можливому руйнуванню будівлі, враховуючи невідповідність будівлі гуртожитку технічним показникам, непридатність для проживання та заборону експлуатації будівлі, яка перебуває в аварійному стані, 20 серпня 2018 року ухвалено рішення про виведення будівлі з експлуатації та частково від`єднано від комунікацій, про що мешканці гуртожитку повідомлялись за два місяці та отримали пропозицію переселитися для проживання в кімнати іншого гуртожитку, який також належить ПрАТ «Київміськбуд-2» за адресою: АДРЕСА_3 .
		Відповідачі, порушуючи вимоги закону, не вчиняють жодних дій, які б свідчили про їх намір переселитися у добровільному порядку до запропонованого позивачем іншого житлового приміщення,та продовжують незаконно знаходитися у непридатній для проживання аварійній будівлі, чим порушують права власника гуртожитку на мирне володіння майном та перекладають відповідальність за своє життя і здоров`я на посадових осіб ПрАТ «Київміськбуд-2».
		Посилаючись на те, що відповідачі відмовилися переселятися до запропонованого гуртожитку, перебування останніх в непридатній для проживання (аварійній) будівлі позбавляє позивача, як власника будівлі, можливості розпочати роботи з її реконструкції, на проведення якої отримано всі дозвільні документи, ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» просило задовольнити позовні вимоги. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_2 , неповнолітнього                        ОСОБА_3 , ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_4 з наданням іншого жилого приміщення - кімнати                                          АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про наявність правових підстав для виселення відповідачів відповідно до статті  132 ЖК Української РСР. При цьому судом враховано, що ОСОБА_2 , неповнолітньому ОСОБА_3 та  ОСОБА_3 надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.
		Також місцевий суд вказав, що дії позивача як власника аварійного житла спрямовані на створення та гарантування безпечних умов для проживання мешканців гуртожитку, непридатного для проживання, захисту життя та здоров`я людей, запобігання можливому руйнуванню будівлі, не є порушенням прав відповідачів як мешканців гуртожитку в розумінні статті                    8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки є виправданими та відповідають вимогам закону.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 рокускасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути причиною для виселення відповідачів та їх переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК Української РСР, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв`язку з капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК Української РСР.
		Встановивши, що ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» не зверталось з позовними вимогами про переселення відповідачів на підставі статті 101 ЖК Української РСР, при цьому не дотрималось установленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання з подальшою зміною його статусу і переведення в нежитловий фонд, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
		 
		У серпні 2020 року ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 760/7956/19, відповідно до якого лише власник приміщення на якого покладено відповідальність за його безпечну експлуатацію та за життя осіб, які там перебувають, може визначити, враховуючи економічну складові доцільності чи недоцільності капітального ремонту будівлі. Позивач довів, що будівля гуртожитку є непридатною для проживання, не відповідає санітарним і технічним вимогам, є аварійною й такою, що загрожує обвалом. Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував положення статті 101  ЖК Української РСР, яка регулює відносини, пов`язані виключно з проведенням капітального ремонту жилих будинків або громадських жилих фондів.  
		 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
		 
		У серпні 2020 року ОСОБА_2 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що єдиною належною та допустимою підставою для віднесення гуртожитку до такого, що перебуває в аварійному стані, може бути рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради, прийнятого на підставі обстежень в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку з наступним затвердженням цієї ради. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції. 
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У червні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» є власником гуртожитку по АДРЕСА_1 .
		Згідно акта огляду приміщення гуртожитку від 11 квітня 2017 року, проведеного відповідно до наказу ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» від 11 квітня 2017 року, в момент обстеження будинок мав значні пошкодження: вертикальні та похилі тріщини, руйнування захисного шару бетону і оголення, корозія арматури несучих конструкцій залізобетонних балконних балок. В приміщеннях загального користування встановлено замокання, грибок, здуття штукатурки, корозія плит і балок перекриття.
		 
		Значні пошкодження технічного стану будинку зафіксовані у висновку науково-виробничого підприємства «Будконструкція» від 07 вересня                         2011 року.
		 
		З технічного паспорту на будинок, виготовленого 27 грудня 2018 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , в графі 21 «Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд» зазначено, що процент зносу будинку становить 81 %.
		 
		Науково-технічним звітом з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 від 26 червня 2018 року встановлено, що в обстеженій частині будівлі наявні ділянки та конструкції категорій технічного стану: 3 - непридатні до нормальної експлуатації; 4 - аварійні.
		 
		В акті санітарно-епідеміологічного обстеження об`єктів від 30 листопада 2018 року  № 4904-4 вказано, що санітарно-гігієнічний стан приміщень загального користування незадовільний. 
		 
		Наказом ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» від 01 червня 2018 року № 40 у зв`язку з незадовільним станом будівлі гуртожитку вирішено організувати повідомлення мешканців про виведення будівлі з експлуатації з 17 серпня 2018 року та розробити комплекс заходів, пов`язаних з виведенням будівлі з експлуатації.           
		             
		На підставі наказу ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» від 20 серпня 2018 року                    № 53 будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 виведено з експлуатації. 
		 
		За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня                        2018 року, всіх мешканців гуртожитку, в тому числі відповідачів, листами                   № 0576 від 06 червня 2018 року, № 0715 від 23 липня 2018 року, № 0889 від 14 вересня 2018 року, № 1128 від 08 листопада 2018 року, № 1198 від                                    20 листопада 2018 року та № 0031 від 04 січня 2019 року повідомлено про реконструкцію гуртожитку та відключення з 17 серпня 2018 року від зовнішніх мереж електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та виведення з експлуатації.
		Цими ж листами відповідачам запропоновано переселитися у кімнату                              № 50/1 гуртожитку ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» по АДРЕСА_2.
		 
		Відповідач ОСОБА_2 проігнорувала пропозицію ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2»  переселитися в запропонований гуртожиток, відповіді не надала.
		 
		Листом від 24 січня 2019 року № 00116 ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» повідомило Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію про визнання жилого будинку АДРЕСА_1 , таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання. У вказаному листі позивач просив адресатів визначитись щодо доцільності додаткового визнання жилого будинку АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежитловим). 
		 
		Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 19 лютого 2019 року № 056/920-3940 повідомив позивача, що він, як власник будинку, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених в частині першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		У справі, що переглядається, позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про виселення з приміщення гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення відповідно до вимог статті 132 ЖК Української РСР. 
		 
		Питання правових підстав вселення, користування та виселення                                з гуртожитків врегульоване статтею 132 ЖК Української РСР, а також положеннями спеціального Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
		 
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають 
		у гуртожитку протягом тривалого часу. Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01 грудня 
		1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
		 
		Частина перша статті 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» визначає, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи управлінні, чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, у тому числі тих, яким ці гуртожитки були передані до статутних капіталів чи фондів або були відчужені в інший спосіб, крім організацій, створених органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їхніх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, якщо такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання у таких гуртожитках до вирішення їхньої житлової проблеми щодо забезпечення їх житлом.
		 
		Враховуючи, що гуртожиток по АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ПрАТ «Київміськбуд-2», увійшов до статутного фонду ПрАТ «Київміськбуд-2» в порядку приватизації, що не заперечується позивачем, то на правовідносини, що виникли між сторонами, поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
		 
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім`ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. У тому числі забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, стосовно яких триває спір щодо підстав їх вселення у гуртожиток та/або підстав їх фактичного проживання у гуртожитку, до вирішення спору в досудовому або судовому порядку відповідно до статей 25 і 26 цього Закону. Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до частини першої статті 20 цього Закону.
		 
		Згідно із статтею 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради. Усім мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, у порядку, зазначеному частиною першою цієї статті, терміново надається інше, придатне для тимчасового проживання людей житло тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.
		 
		Таким чином, відповідно до наведених норм закону переселення чи відселення громадян з гуртожитків допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або у стані, непридатному для проживання людей.
		 
		Єдиною належною та допустимою підставою віднесення зазначеного будинку до такого, що перебуває в аварійному стані, може бути рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради, прийняте на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини), з наступним затвердженням сесією цієї ради.
		 
		Матеріали справи не містять відомостей про існування відповідного рішення щодо визнання гуртожитку по АДРЕСА_1 таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей.
		 
		Лист позивача від 24 січня 2019 року про визнання жилого будинку по АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим), та відповідь на нього Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якій повідомлено, що позивач, як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до експлуатації, не є допустимим доказом визнання приміщення зазначеного гуртожитку непридатним для проживання чи аварійним, що могло б бути підставою для виселення відповідачів з наданням іншого житлового приміщення з укладенням нового договору найму, видачі ордера на інше житлове приміщення на постійній основі.
		 
		Згідно із частиною п`ятою статті 132 ЖК Української РСР особи, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.
		 
		Відповідно до Положення про порядок обстеження стану жилих будинків                з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року             № 189 (далі - Положення), обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такого підприємства, установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. У разі ж неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту вноситься до виконкому районної, міської, районної у місті Ради пропозиція про визнання жилого будинку таким, що не відповідає зазначеним вимогам і є непридатним для поживання.
		 
		Згідно з пунктом 5 Положення якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує                           в установленому порядку питання про проведення такого ремонту. У разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам                                і є непридатним для проживання. При цьому додаються такі документи:                 а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком;                          б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність; в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення); г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.
		 
		Відповідно до пунктів 6, 7 Положення виконавчим комітетом відповідної Ради призначається спеціальна комісія у складі визначеного зазначеним Положенням спеціалістів.
		 
		При обстеженні громадського або відомчого житлового фонду до складу такої комісії також включається представник органу, який здійснює управління відповідним фондом.
		 
		Після проведення дій, визначених Положенням, при визнанні жилого приміщення непридатним для проживання комісія вносить місцевій раді пропозицію з проєктом відповідного рішення.
		 
		Згідно з пунктом 8 Положення виконавчий орган місцевої Ради розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо непридатності жилого будинку для проживання та вносить до виконавчого комітету обласної, міської Ради народних депутатів про використання цього будинку в інших цілях або про знесення будинку. Під час вирішення питання щодо жилого будинку відомчого або громадського жилого фонду пропозиція погоджується з відповідним підприємством.
		 
		Незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідачів та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК Української РСР, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення              у зв`язку капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК Української РСР.
		 
		Відповідно до статті 101 ЖК Української РСР при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов`язаний надати наймачеві та членам його сім`ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У разі відмовлення наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку. Жиле приміщення, надаване на час капітального ремонту, має знаходитись у межах даного населеного пункту 
		і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Після закінчення капітального ремонту і прийняття будинку державною комісією наймач вселяється у жиле приміщення, яке він раніше займав. Замість надання жилого приміщення на час проведення капітального ремонту жилого будинку наймачеві та членам його сім`ї за їх згодою та згодою наймодавця може бути надано в постійне користування інше благоустроєне жиле приміщення. 
		 
		За таких обставин, апеляційний суд, встановивши, що ПрАТ «Київміськбуд-2» звернулось до суду з позовом до  ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , яка також є законним представником та діє в інтересах неповнолітнього                            ОСОБА_3 , на підставі статті 132 ЖК Української РСР, проте не дотрималось встановленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання людей з подальшою зміною його статусу та переведення в нежитловий фонд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. 
		 
		Вказаний висновок апеляційного суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29 січня 2020 року в справі № 760/7000/19, від 02 березня 2020 року в справі № 760/7466/19, від 11 березня 2020 року в справі № 760/7008/19, від 25 травня 2020 року в справі № 760/7979/19, від                   02 червня 2020 року в справі № 760/7972/19, від 19 серпня 2020 року в справі № 760/7004/19 та інших.
		 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відступу від усталеної судової практики, а тому доводи касаційної скарги є безпідставними. 
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті                                 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті                                       6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами попередніх інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Згідно із частиною першою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		 
		Разом з касаційною скаргою ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» подало клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. 
		 
		Наведені ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» доводи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для його задоволення, а заявник не навів обґрунтованих мотивів щодо цього.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 403, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		В задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» про передачу справи за позовом приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» до ОСОБА_2 , яка також є законним представником та діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ,  ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, про припинення права користування будівлею, виселення шляхом переселення, на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		 
		Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді :В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...