Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/3950/14-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2020. Зареєстровано: 22.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2020.
Дата набрання законної сили: 17.11.2020
Номер судового провадження: 11-кп/4808/233/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013270050000118

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 725/3950/14-к 
		Провадження № 11-кп/4808/233/20 
		Категорія  ст.366 ч.2 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судов ої палати з розгляду кримінальних справ Івано  Франківського апеляційного суду в складі: 
		головуючого судді ОСОБА_3 , 
		суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
		з участю прокурора ОСОБА_7 ,
		виправданого ОСОБА_8 , 
		захисника ОСОБА_9 
		представника потерпілої ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгялді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_7 , представника потерпілої адвоката ОСОБА_10  на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 03.02.2020 року, відносно ОСОБА_8 за ч.2 ст. 364, ч.2 ст.366 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луків Вижницького району, Чернівецької області, проживаючого в АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, з вищою освітою, працюючого старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС РУЮ в Чернівецькій області, раніше не судимого,-
		 в с т а н о в и л а :
		В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 вважає, що вирок суду підлягає скасуванню із-за невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, внаслідок чого неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність.
		Свої доводи обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 , будучи начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Чернівецькій області, не проконтролював правильність та повноту виконання дій державним виконавцем ОСОБА_11 , який не мав досвіду виконання проваджень майнового характеру, не роз`яснив стягувачу ПАТ КБ "Приват Банк" право вибору спеціалізованої організації з продажу предмету іпотеки, чим свідомо порушив права іпотекодержателя.
		Також посилається на те, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_8 в частині наявності в його діях ознак зловживання службовим становищем, які полягли, зокрема в умисному порушенні обвинуваченим в ході примусового виконання виконавчих документів положень ст.62-1 Закону України "Про виконавче провадження", ст.41 Закону України "Про іпотеку" та п.1.4 "Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 27.10.99 №68/5-реалізацію предмета іпотеки здійснює орган державної виконавчої служби в порядку, передбаченому іпотечним договором, з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку". Відчуження предмету іпотеки покладається на органи державної виконавчої служби. А згідно договору іпотеки №31, а саме п.п.12,24 договору та додатковою угодою до договору іпотеки укладених між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТзОВ "Блікс" визначена вартість предмету іпотеки, що складає 2 286 328,83 грн. при цьому сторони погодились, що початкова ціна встановлюється у розмірі 100% від загальної вартості предмета іпотеки. В даному випадку, при укладанні договору іпотеки досягнуто згоди між сторонами, які визначили вартість предмету іпотеки. В матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація, що на момент реалізації майна між сторонами не було згоди щодо його вартості.
		Крім того, посилається на те, що ОСОБА_8 , як безпосередній начальник державного виконавця ОСОБА_11 під керуванням якого вчинялись виконавчі дії по вищевказаних виконавчих провадженнях, з метою одержання неправомірної вигоди ТзОВ "Юнор", всупереч ст.ст.5, 5-1, 7 Закону України "Про виконавче провадження", порушуючи права та законні інтереси юридичної особи, яка бере участь у виконавчому провадженні, не проконтролював, та роз`яснив, передбачене ст.41 Закону України "Про іпотеку" право сторони виконавчого провадження ПАТ КБ Приват Банк", як іпотеко держателя, визначати спеціалізовану організацію для реалізації предмета іпотеки, та в подальшому, не повідомив про передачу нерухомого майна, що є предметом іпотеки на реалізацію та організацію конкурсу, 28.12.2009 супровідним листом №731/03-09/02 керуючись п.5.12.5 "Інструкції про проведення виконавчих дій" направив матеріали на конкурсну комісію для реалізації арештованого майна, а саме будівлі та споруди деревообробного комплексу по вул. Заводській, 42 в м. Чернівці підтвердженої рішеннями судів, показами свідка ОСОБА_12 , ОСОБА_11 . Таким чином, підготовлені та подані ОСОБА_8 матеріали виконавчого провадження по виконавчому напису, направлялись на конкурсну комісію для реалізації арештованого нерухомого майна, без врахування положень Закону України "Про іпотеку". Через це, 19.01.2010 року проведено конкурс між спеціалізованими торгівельними організаціями щодо передачі на реалізацію арештованого майна ТзОВ "Блікс", під час якого визначено переможця ТзОВ "Юнор". Після проведення конкурсу по вибору торгівельної організації з метою реалізації умислу на одержання неправомірної вигоди ТзОВ "Юнор" в порушення ст.41 Закону України "Про іпотеку" щодо залучення торгівельних організацій, умов Генерального договору №4 та п.5.12.6 "Інструкції з проведення виконавчих дій", ОСОБА_8 22.01.2010 року від імені підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, який не є юридичною особою, уклав договір №250015 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна предмета іпотеки із директором ЧФ ТзОВ "Юнор" ОСОБА_13 , тобто торгівельною організацією, яка не була обрана іпотекодержателем ПАТ КБ «Приват Банк» вказавши в п.3.2 про перерахування коштів на рахунок торгівельної організації, хоча умовами Генерального договору п. 6.3 вказано, що кошти за придбане майно, за винятком винагороди спеціалізованої організації, вносяться покупцем безпосередньо на рахунок органу державної виконавчої служби. Таким чином ОСОБА_8 укладаючи з ТзОВ "Юнор" договір про надання послуг в порушення умов Генерального договору вказав недостовірні відомості щодо перерахування коштів на рахунок спеціалізованої організації за реалізацію майна. 
		Також посилається на те, що укладання договорів між державною виконавчою службою та торгівельними організаціям, передбачено п.1.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстицуії від 27.10.1999 р. та п.5.12.6 "Інструкції про проведення виконавчих дій". Договір підписується начальником органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого вилучено майно, та уповноваженим представником спеціалізованої торгівельної організації, яка визначена переможцем конкурсу, а ОСОБА_8 був лише начальником підрозділу, тому він не уповноважений підписувати такий договір. З огляду на це, ОСОБА_8 , перекручуючи вищевказані вимоги закону, об`єднав дві процедури продажу в одну, витягуючи вигідні для виправдання своїх дій вимоги законодавства. Про умисні дії ОСОБА_8 свідчить той факт, що коли іпотекодержателю ПАТ КБ «Приват Банк» стало відомо про призначення прилюдних торгів з продажу іпотечного майна його представники виявили взяти участь у прилюдних торгах, сплативши гарантійні внески на рахунок торгівельної організації ТзОВ "Юнор", однак зареєструватись не змогли, у зв`язку з відсутністю представників торгівельної організації на робочому місці, що є порушенням Закону України "Про іпотеку" у зв`язку з чим ПАТ КБ «Приват Банк», як іпотекодержатель, перед проведенням торгів, 23.02.2010 року звернулося з клопотанням до ОСОБА_8 про прийняття ним участі у проведенні торгів, так як порушено права банку як стягувача, неможливістю подати ним та ТОВ "Ріа - Лізинг" заявки на участь у торгах. Вказали, що такі дії направлені на штучне придбання нерухомого майна за зниженою ціною. Незважаючи на це, 23.02.2010 року в день проведення торгів, ОСОБА_8 як представник органу виконавчої служби, яка здійснює реалізацію майна, і який був присутній в місці проведення торгів та представники торгівельної організації ТзОВ "Юнор", які уповноважені на організацію продажу іпотечного майна не допустили до участі у торгах представників ПАТ КБ «Приват Банк" та ТзОВ "РІА- ЛІЗИНГ", а провели їх о 16 год., незважаючи на заплановану 11 год., після того як представники іпотекодержателя покинули місце проведення торгів. Окрім цього, ОСОБА_8 в порушення закону та при наявності врученому йому припису прокурора Садгірського району та заяви сторони виконавчого провадження ПАТ КБ "Приват Банк" про припинення торгів, умисно, не зупинив проведення торгів, та не надав вказівку державному виконавцю ОСОБА_11 . Тому дії ОСОБА_8 свідчать про свідоме, навмисне порушення прав іпотекодержателя.
		Окрім того, з метою приховання порушень вищевикладених норм закону ОСОБА_8 вдався до укладання додаткового договору від 15.03.2010 року до договору №250015 від 22.01.2010 року, після фактичного проведення торгів в якому змінив п.1.3 добавивши, що на прилюдні торги передається майно, арештоване по виконавчому листі Шевченківського районного суду. Одночасно з цим за резолюцією ОСОБА_8 , 15.03.2010 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, в якому зазначено майно, на яке вже фактично звернуто стягнення, тобто реалізоване 23.02.2010 року. Лише після проведення торгів державним виконавцем ОСОБА_11 , який виконував вказівки безпосередньо ОСОБА_8 виніс постанову від 09.03.2010 року про приєднання виконавчого провадження виконавчому напису до зведеного. ОСОБА_8 достовірно знаючи, що кошти від торгуючої компанії повинні бути повернуті органу ДВС протягом 10 днів від спеціалізованої організації, не вжив жодних дій для їх повернення, що вказує виключно на умисність дій останнього.
		Крім цього зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків, що допитані в судовому засіданні свідки та досліджені письмові докази не містять інформації яка доводить пред`явлене обвинувачення ОСОБА_8 . 
		Вважає, що після допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 достовірно встановлено, що іпотекодержателя не було повідомлено про направлення матеріалів підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Чернівецькій області на конкурсну комісію , а тому не виконанні вимоги ст..ст.5, 5-1, 7,8, Закону України "Про виконавче провадження" щодо роз`яснення прав сторонам виконавчого провадження, а саме право на вибір торгівельної організації, гарантоване ст.41 Закону України "Про іпотеку", і як наслідок, комісією обрано торгівельну організацію без врахування положень Закону України "Про іпотеку", оскільки в обов`язки іпотекодержателя не входить знати, в який строк направляються документи на конкурсну комісію. Крім того, до направлення матеріалів на конкурс їм не роз`яснено право вибору торгівельної організації. Також, факти порушення вимог законів при реалізації предмета іпотеки встановлені рішеннями різних судів.
		Просить скасувати вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03.02.2020 року щодо виправдання ОСОБА_8 за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи внаслідок чого не застосовано закону, який підлягає застосуванню.
		Ухвалити новий вирок, яким визнати винним та засудити ОСОБА_8 за ст.364 ч.2 до 5 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в органах державної влади строком на 3 роки;
		За ст.366 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на 2 роки.
		На підставі ст.70 КК України остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в органах державної влади строком на 3 роки. 
		На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених п.п.2,3,4.
		Представник потерпілої ОСОБА_17  адвокат ОСОБА_10 вважає, що вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці необхідно скасувати, з підстав неправильної оцінки доказів, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, та ухвалити обвинувальний вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України. 
		Посилається на те, що суд першої інстанції виправдовуючи ОСОБА_8 , дійшов висновків, що зібрані стороною обвинувачення докази в їх сукупності не доводять його винуватість у вчиненні інкримінованих діянь поза розумним сумнівом, а саме не доведено факту умисного вчинення останнім зловживання становищем в інтересах третіх осіб та всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, а також умисного внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
		Вказані висновки суду щодо відсутності умислу на вчинення злочину спростовуються матеріалами справи. В порушення вимог законодавства ОСОБА_8 в п.3.2 договору №250015 від 22.01.2010 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна предмета іпотеки, вчиняючи дії по реалізації нерухомого майна ТзОВ "Блікс", як арештованого, умисно зазначив про те, що переможець прилюдних торгів перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначений в протоколі банківський рахунок спеціалізованої організації.
		У відповідності до ст.7 Закону України "Про виконавче провадження"- Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
		Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз`яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.
		Вказане право ОСОБА_8 стягувачу не роз`яснив, в порушення визначеного законом обов`язку, процедура із визначення спеціалізованої організації по проведенню прилюдних торгів дотримана не була отже відбувалась фактично процедура продажу арештованого майна. Таким чином перекручуючи, вищевказані вимоги закону ОСОБА_8 об`єднав дві процедури продажу майна в одну, витягуючи вигідні для виправдання своїх дій вимоги законодавства. 
		Крім того, будучи неодноразово допитаний в судовому засіданні ОСОБА_11 повідомив, що всі рішення по даному виконавчому провадженні приймались за вказівкою та резолюцією ОСОБА_8 , який їх перечитував, корегував або готував їх сам, а він лише підписував. Такі докази спростовують висновки суду, щодо дій ОСОБА_8 у відповідності до Закону.
		Вказує, що ще одним фактом наявності умислу в діях ОСОБА_8 є загальний аналіз розмов, що містяться в матеріалах, з яких вбачається, що ОСОБА_8 вдавався до приховування документів, які запитували правоохоронні органи. Кількість документів, які надав орган ДВС та ті які отримані внаслідок виконання ухвали суду про тимчасовий доступ різниться в рази, що вказує на умисність протиправних дій. Зазначає, що судом першої інстанції не спростовані показання ОСОБА_11 , які вказує, що обвинувачений фактично здійснював виконавче провадження, давав вказівки і був зацікавлений в його результатах.
		Стверджує, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 відразу після проведення торгів, кошти, які повинні були перераховані або на рахунок спеціалізованої організації визначеної ПАТ КБ «Приватбанк» або органів ДВС, кошти в майбутньому були привласнені.
		05.06.2013 року Шевченківським районним судом м. Чернівці, за позовом ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до Головного управління юстиції в Чернівецькій області, прийнято рішення про стягнення з Головного управління юстиції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_18 коштів в сумі 266 745,99 грн., на користь ОСОБА_19 коштів в сумі 291 137,51 грн., на користь ОСОБА_20 коштів в сумі 232 760, 67 грн. Вказане судове рішення встановило порушення з боку органу виконавчої служби наслідком яких було відшкодування шкоди, не персоніфікуючи конкретних винуватців, оскільки це не входить в завдання цивільного судочинства. В той же час, завдання кримінального судочинства довести вину конкретних осіб, тому цей доказ є належним і доводить факти порушень законодавства. З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 міг вдатись до дій щодо зупинення незаконної реалізації майна, однак не вчиняв цього, свідомо ігноруючи рішення судів про зупинення виконавчих проваджень, приписи правоохоронних органів, заяви стягувача. 
		Крім того, ОСОБА_8 був присутній в день проведення торгів, коли зявилися представники банку, зокрема ОСОБА_12 та представники ТзОВ "РіаЛізинг" та вимагали не проводити торги на підставі вимоги припису прокурора від 23.02.2010 року, про вжиття заходів щодо зупинення проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна та допущення до торгів ПАТ "Приват Банк" та ТзОВ "РіаЛізинг" не вжив заходів щодо їх зупинення, свідчить про свідоме, навмисне порушення прав іпотеко держателя.
		Таким чином, цілком очевидний прямий причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями ОСОБА_8 та шкодою завданою в кінцевому випадку державі. 
		Висновок суду про те, що припис прокурора про зупинення торгів в розумінні вищевказаних норм законодавства не є підставою для зупинення виконавчого провадження. 
		Висновки суду щодо відсутності складу злочину в діях ОСОБА_8 передбаченого ст.366 ч.2 КК України є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
		У відповідності до генерального договору №4 від 15.01.2010 року про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, укладений Міністерством юстиції України в особі заступника міністра та спеціалізованою організацією "ТзОВ Юнор" , п.2 цього договору встановлює, що його сторони керуються Законами України "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", Інструкціями, Порядками і Тимчасовими положеннями. Проте у цьому договорів не має посилання на Закон України "Про іпотеку". Відсутність посилання на вказаний закон, говорить про те, що реалізація іпотечного майна відбувається без визначення комісією спеціалізованої організації, оскільки остання визначається не органами виконавчої служби, а іпотекодержателем.
		Суд першої інстанції належним чином не оцінив того факту, що підрозділ примусового виконання рішень, керівником якого був обвинувачений не є юридичною особою.
		Посилається на те, що суд в порушення ч.3 ст.331 КПК України ухвалив несправедливе рішення, зайнявши однобічну позицію захисту, адже за відсутності умислу при наявності тих же самих складових злочину, є ст.367 КК України, яка б відповідала дослідженим матеріалам та висновкам суду на підставі цього.
		Просить скасувати вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 лютого 2020 року по справі щодо ОСОБА_8 . 
		Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України та призначити йому покарання у відповідності до закону.
		За вироком суду ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.364 ч.2 ст.366 КК України визнано невинуватим і по суду виправданим. 
		Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України. 
		Відповідно до пред`явленого обвинувачення, викладеного у редакції від 04.11.2019 року, ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що в 2009-2010 роках, обіймаючи посаду в органах державної влади, працюючи згідно наказу №264/к начальника Головного управління юстиції в Чернівецькій області від 10.05.2007 року на посаді начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області, являючись державним службовцем дев`ятого рангу та будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, у відповідності до вимог посадової інструкції, закону України «Про державну виконавчу службу», закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року, організовуючи та контролюючи роботу працівників підрозділу, зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, організовувати та здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного, повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
		Так, з червня 2009 року, в провадженні підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області, начальником якого являвся ОСОБА_8 , знаходились матеріали виконавчих проваджень про стягнення з ТзОВ «Блікс» на користь стягувачів різних форм власності та по виконанню виконавчого напису, виданого нотаріусом ОСОБА_21 19 лютого 2009 року щодо задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» за рахунок звернення стягнення, зокрема на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Блікс», а саме нежилі будівлі, що знаходяться в м. Чернівці по вул. Заводській, 42, які передані в іпотеку згідно договору № 31 від 30 жовтня 2007 року та технологічне обладнання, яке перебувало в заставі згідно договору застави від 30 жовтня 2007 року № 31 у ПАТ КБ «Приват Банк». 
		Виконуючи свої обов`язки, орган державної виконавчої служби, відповідно до ст. 62-1 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Закону України «Про іпотеку» та п. 1.4 «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 27.10.99 № 68/5, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, передбаченому іпотечним договором, з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку». Відчуження предмету іпотеки покладається на органи державної виконавчої служби.
		 Всупереч ст.43 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якого початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди  на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 % його вартості, визначеної шляхом його оцінки. 27.11.2009 року державним виконавцем ОСОБА_11 за вказівкою та погодженням ОСОБА_8 , як безпосереднього керівника, повторно призначено експерта для визначення вартості арештованого майна, в тому числі і нерухомого (іпотечного), за висновком якого вартість будівель, що знаходяться в АДРЕСА_2 становить 997156 гривень, тобто є нижчою, ніж передбачено п.п.12,14 іпотечного договору №31 від 30.10.2007 року та додаткової угоди до договору іпотеки, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Блікс». Відповідно до вказаного договору вартість предмету іпотеки складає 2 286328 грн. 83 коп. При цьому сторони погодились, що початкова ціна встановлюється у розмірі 100 % від загальної вартості предмета іпотеки.
		У подальшому, ОСОБА_8 , як безпосередній начальник державного виконавця ОСОБА_11 , під керуванням якого вчинялись виконавчі дії по зазначених виконавчих провадженнях, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Юнор», в порушення ст.ст. 5, 5-1, 7 Закону України «Про виконавче провадження», порушив права та законні інтереси юридичної особи, яка бере участь у виконавчому провадженні, не проконтролював та не роз`яснив, передбачене ст. 41 Закону України «Про іпотеку» право сторони виконавчого провадження, а саме ПАТ КБ «Приват Банк», як іпотекодержателя, визначати спеціалізовану організацію для реалізації предмета іпотеки, та не повідомив про передачу нерухомого майна, що є предметом іпотеки, на реалізацію та організацію конкурсу.
		28 грудня 2009 року супровідним листом за № 731/03-09/02, керуючись п.5.12.5 «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої Наказом МЮУ № 74/5 від 15.12.1999 (зі змінами та доповненнями станом на 17.11.2009), направив матеріали на конкурсну комісію для реалізації арештованого майна, а саме будівлі та споруди деревообробного комплексу по вул. Заводській, 42 в м. Чернівці.
		Таким чином, підготовлені та подані ОСОБА_8 матеріали виконавчого провадження по виконавчому напису, умисно направлялись на конкурсну комісію для реалізації арештованого нерухомого майна, без врахування положень Закону України «Про іпотеку».
		Через це, 19.01.2010 року, в порушення вищезазначених вимог Закону України «Про іпотеку» та п. 5.12.6 «Інструкції про проведення виконавчих дій», за відсутності іпотекодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк», якому не було відомо про направлення матеріалів на конкурсну комісію, ГУЮ у Чернівецькій області проведено конкурс між спеціалізованими торгівельними організаціями щодо передачі на реалізацію арештованого майна ТОВ Блікс, під час якого визначено переможця - ТОВ Юнор. 
		Внаслідок таких дій ОСОБА_8 , порушено право сторони виконавчого провадження іпотекодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк», передбачене ст. 41 Закону України «Про іпотеку» на власний вибір торгівельної організації, яка залучається на конкурсній основі органами державної виконавчої служби.
		З огляду на це, засідання конкурсної комісії з вибору торгівельної організації, яке відбулось 19 січня 2010 року, мало відбутись за участі іпотекодержателя ПАТ КБ «Приват Банк», який би обрав торгівельну організацію, з якою відповідно до п. 5.12.4 Інструкції «Про проведення виконавчих дій» Міністерство юстиції України уклало договір про реалізацію арештованого майна.
		Після проведення конкурсу по вибору торгівельної організації ТзОВ «Юнор», в порушення ст. 41 Закону України «Про іпотеку» щодо залучення торгівельної організації, умов Генерального договору № 4 та п. 5.12.6 «Інструкції про проведення виконавчих дій», ОСОБА_8 , не будучи начальником органу державної виконавчої служби, який уповноважений на підписання договорів з торгівельними організаціями, 22.01.2010 року від імені підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, який не є юридичною особою, уклав договір № 250015 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки), на яке звернуто стягнення згідно виконавчого напису № 906621 від 19.02.2009, із директором ЧФ ТОВ «Юнор» ОСОБА_13 , тобто торгівельною організацією, яка не була обрана іпотекодержателем ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Предметом укладеного договору №250015 є здійснення сторонами дій, пов`язаних з виконанням умов Генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень № 4 від 15 січня 2010 року, описане актом опису й арешту майна серія АА №340935 від 17.03.2009 року, а саме будівлі та споруди деревообробного комплексу, які є власністю ТОВ «Блікс», що знаходиться в м.Чернівці вул.Заводська, 42.
		Водночас, недотримуючись умов п.1.1. та п.6.3 Генерального договору № 4, які лягли в основу договору № 250015 передбачено, в п.3.2 передбачив перерахування переможцем торгів, протягом 10 робочих днів, коштів за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок спеціалізованої організації, а не на рахунок органу державної виконавчої служби, який передав майно на реалізацію, як це передбачено умовами Генерального договору.
		Таким чином, умови Генерального договору не стосуються реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки, тому ОСОБА_8 , перекручуючи вищевказані вимоги Закону, об`єднав дві процедури продажу в одну, витягуючи вигідні для виправдання своїх дій вимоги законодавства. 
		Після того, як іпотекодержателю ПАТ КБ «ПриватБанк», стало відомо про призначення прилюдних торгів з продажу іпотечного майна на 11 год. 23 лютого 2010 року, його представники та представники ТОВ «РІА-ЛІЗИНГ» виявили бажання подати заяву на участь у прилюдних торгах. При цьому, ТОВ «РІА-ЛІЗИНГ» листом від 19 лютого 2010 року повідомило ПАТ КБ «ПриватБанк» про намір придбати нерухоме майно на загальну суму 3 545 000 грн., чим було б забезпечене право іпотекодержателя на максимальне задоволення його вимог.
		З цією метою, ТОВ «РІА-ЛІЗИНГ» та ПАТ КБ «ПриватБанк» 19 лютого 2010 року були сплачені гарантійні внески на рахунок торгівельної організації ТОВ «Юнор», однак зареєструватись 22 лютого 2010 року та 23 лютого 2010 року останні не змогли, у зв`язку із відсутністю представників торгівельної організації на робочому місці, що є порушенням вимог ст. 44 Закону України «Про іпотеку».
		У зв`язку з цим, ПАТ КБ «ПриватБанк» як іпотекодержатель, перед проведенням торгів, 23 лютого 2010 року, до початку торгів, звернувся з клопотанням до ОСОБА_8 , як начальника підрозділу ДВС, у провадженні якого перебувало виконавче провадження, про прийняття ним участі у проведенні торгів, у зв`язку із порушення права банку, як стягувача у вказаному виконавчому провадженні, неможливості подати іпотекодержателем та ТОВ «РІА-ЛІЗИНГ» заявки на участь у торгах. При цьому вказуюючи, що такі дії направлені на штучне придбання нерухомого майна за заниженою ціною. 
		Незважаючи на вказане, 23 лютого 2010 року в день проведення торгів, ОСОБА_8 , як представник органу державної виконавчої служби, який у відповідно до вимог ст. 62-1 Закону України «Про виконавче провадження» здійснює реалізацію предмета іпотеки, яка проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах та представники торгівельної організації ТОВ «Юнор», які відповідно до договору № 250015 від 22 січня 2010 року були уповноважені на організацію продажу іпотечного майна, в порушення вимог ст. ст. 44, 45 Закону України «Про іпотеку» та п. 3.12 «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», не допустили до участі у торгах представників ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТзОВ «РІА-ЛІЗИНГ», а провели їх о 16 годині, незважаючи на заплановану 11 год., а саме після того як представники іпотекодержателя покинули приміщення проведення торгів.
		При цьому, ОСОБА_8 , як начальник підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Чернівецькій області, при наявності адресованого та врученого йому, згідно ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» припису прокурора Садгірського району м. Чернівці та заяви сторони виконавчого провадження ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення торгів, в порушення вимог ст. 32, п. 6 ст. 34, 36 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 4.3, 4.5 «Інструкції про проведення виконавчих дій» умисно, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Юнор», не відклав та не зупинив проведення торгів. 
		За результатами проведених прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна за адресою м. Чернівці, вул. Заводська, буд.42 переможцями по лотах №1, №2, №4, №5, №13, №14 стала ОСОБА_18 , по лотах №3, №8, №10, №15, №19 ОСОБА_19 та по лотах №9, №16 ОСОБА_20 , в результаті чого було порушене право іпотекодержателя на максимальне задоволення його вимог, як стягувача.
		Усі вищевказані протоколи підписані ліцитатором ОСОБА_22 , переможцями прилюдних торгів та затверджені директором ЧФ ТОВ Юнор ОСОБА_13 , тобто складені відповідно до п. 4.8 Наказу «Про затвердження порядку реалізації арештованого майна», а не в порядку передбаченому ст. 45 Закону України «Про іпотеку», за виключенням зазначеного банківського рахунку торгівельної організації для переказу ціни продажу предмета іпотеки.
		Вкотре, перекручуючи вимоги закону, ОСОБА_8 було об`єднано дві процедури продажу в одну, витягуючи вигідні для виправдання своїх дій вимоги законодавства.
		У подальшому, 05 березня 2010 переможці прилюдних торгів, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , внесли кошти за придбане майно на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ Правекс-Банк, МФО 321983, який належить ТОВ «Юнор», після чого, посадові особи ТОВ Юнор, заволоділи даними коштами, не перерахувавши їх на рахунок стягувача  іпотекодержателя ПАТ КБ Приват Банк.
		Окрім цього, ОСОБА_8 надано вказівку державному виконавцю ОСОБА_11 , щоб останній після проведення торгів, які відбулись 23 лютого 2010 року, виніс постанову від 09 березня 2010 року про об`єднання проваджень в одне з`єднане.
		Після подачі ПАТ КБ «Приват Банк» позовної заяви до Господарського суду Чернівецької області про визнання недійсними результатів і протоколу проведення прилюдних торгів з виконання виконавчого напису нотаріуса, та отримання 04 березня 2010 року заяви банку про повернення виконавчого напису нотаріуса, з метою приховання порушень зазначених норм Закону та надання законності діям щодо проведення торгів по реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), а також після фактичного проведення торгів та фактичного виконання договору, ОСОБА_8 вдався до укладення 15 березня 2010 року додаткового договору до договору № 250015 від 22.01.2010 року, в якому умисно змінив п.1.3 договору, виклавши його в наступній редакції: нерухоме майно (предмет іпотеки), арештоване згідно виконавчого напису № 906621, вчиненого 19 лютого 2009 року нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_21 та виконавчого листа № 2-3018 Шевченківського районного суду м. Чернівці, виданого 17 березня 2009 року, хоча в попередній редакції зазначалось, що на прилюдні торги передається нерухоме майно (предмет іпотеки ) згідно виконавчого напису нотаріуса.
		Одночасно з цим, 15 березня 2010 року державним виконавцем ОСОБА_11 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка затверджена ОСОБА_8 та в якій зазначено майно, на яке фактично вже звернено стягнення, тобто реалізоване 23 лютого 2010 року.
		Крім того, ОСОБА_8 достовірно знаючи, що кошти від торгуючої організації повинні бути повернуті органу ДВС протягом 10 днів від спеціалізованої організації, не вжив жодних кроків для їх повернення (не звернувся ні в правоохоронні органи, ні в саму організацію)  що вказує виключно на умисність дій останнього. 
		Враховуючи, що виконавче провадження відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону станом на лютий 2010 року, закінчується у випадку повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, в даному випадку реалізацією нерухомого (іпотечного) майна, що включає низку дій з підготовки та проведення торгів, оформлення їх результатів, відповідальність за недотримання вищевказаних вимог законодавства покладається на орган державної виконавчої служби, у провадженні якого перебуває виконавче провадження.
		Через допущені порушення в межах процедури виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису щодо реалізації нерухомого (іпотечного) майна, рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 17.01.2012 року, залишеного без змін ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 23.05.2012 року за позовною заявою ПАТ КБ «Приватбанк» визнано недійсними результати та протоколи проведення прилюдних торгів від 23.02.2010 року щодо реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки).
		05 червня 2013 року Шевченківським районним судом м. Чернівці, за позовом ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до Головного управління юстиції в Чернівецькій області, прийнято рішення про стягнення з Головного управління юстиції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_18 коштів в сумі 266 745,99 грн., на користь ОСОБА_19 коштів в сумі 291 137,51 грн., на користь ОСОБА_20 коштів в сумі 232 760,67 грн. 
		Згідно акту службового розслідуванням від 14 січня 2014 року, підписаного членами комісії  представниками ДВС та Головного управління юстиції в Чернівецькій області, проведеного з метою встановлення винних осіб, які своїми діями сприяли допущеню порушень при проведенні реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах і не надходженню коштів від його реалізації на рахунок стягувача ПАТ КБ «Приват Банк», встановлено, що порушення допущені підрозділом примусового виконання рішень ГУЮ в Чернівецькій області та торгівельною організацією ТОВ «Юнор», які вказані в рішеннях судів, і з якими погодились члени комісії.
		Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, як начальник підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби ГУЮ в Чернівецькій області, на виконанні якого знаходились матеріали виконавчих проваджень про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь стягувачів різних форм власності та по виконанню виконавчого напису, виданого нотаріусом ОСОБА_21 19 лютого 2009 року щодо задоволення вимог ПАТ КБ «Приват Банк», зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та своїм посадовим обов`язкам, з метою одержання неправомірної вигоди юридичною особою  ТОВ «Юнор» «ЄДРПОУ), порушуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку», Інструкції про проведення виконавчих дій, Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, умисно не організував та не здійснив необхідних заходів щодо своєчасного, повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, внаслідок чого допустив у своїй діяльності порушення прав юридичних осіб  ПАТ КБ «Приватбанк», як іпотекодержателя щодо вибору торгівельної організації, не вжив заходів до допущення сторони виконавчого провадження та ТОВ «РІА-Лізинг» для участі у торгах, а також при наявності припису прокурора та заяви іпотекодержателя, не вжив заходів до відкладення та зупинення проведення торгів, так як саме на органи державної виконавчої служби покладається обов`язок відчуження предмету іпотеки.
		У результаті незаконних дій ОСОБА_8 в межах процедури виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису щодо реалізації нерухомого майна, у подальшому рішеннями судів визнано недійсними результати та протоколи проведення прилюдних торгів від 23.02.2010 року щодо реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки), та стягнуто з Головного управління юстиції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_18 коштів у сумі 266745 грн. 99 коп., ОСОБА_19 коштів у сумі 291137 грн. 51 коп., на користь ОСОБА_20 коштів у сумі 232760 грн. 67 коп., а всього на загальну суму 760644 грн. 17 коп., що є тяжкими наслідками.
		З урахуванням зазначеного ОСОБА_8 обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (в редакції станом на 16.02.2010 року), тобто зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки. 
		Крім цього, ОСОБА_8 , працюючи на посаді начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та своїм посадовим обов`язкам, з метою одержання неправомірної вигоди торгівельною організацією ТОВ Юнор, вчинив службове підроблення за таких обставин.
		Так, з червня 2009 року, в провадженні підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області знаходились матеріали виконавчих проваджень про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь стягувачів різних форм власності та по виконанню виконавчого напису, виданого нотаріусом ОСОБА_21 19 лютого 2009року щодо задоволення вимог ПАТ КБ «Приват Банк» за рахунок звернення стягнення, зокрема на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Блікс», а саме нежилі будівлі, що знаходяться в м. Чернівці по вул. Заводській, 42, які надані в іпотеку згідно договору № 31 від 30 жовтня 2007року та технологічне обладнання, заставлене на підставі договору застави № 31 від 30 жовтня 2007року у ПАТ КБ «Приват Банк». 
		У межах процедури вищезазначеного виконавчого провадження, підготовлені та подані ОСОБА_8 матеріали виконавчого провадження по виконавчому напису, умисно направлено на конкурсну комісію для реалізації арештованого майна, без врахування положень Закону України «Про іпотеку», внаслідок чого було порушено право сторони виконавчого провадження іпотекодержателя ПАТ КБ «Приват Банк», передбачене ст. 41 Закону України «Про іпотеку» на власний вибір торгівельної організації.
		Через це, 19 січня 2010 року, за відсутності іпотекодержателя ПАТ КБ «Приват Банк», ГУЮ у Чернівецькій області проведено конкурс між спеціалізованими торгівельними організаціями щодо передачі на реалізацію арештованого майна ( предмета іпотеки ) ТОВ Блікс, під час якого визначено переможця - ТОВ Юнор. 
		Після проведення конкурсу по вибору торгівельної організації, з метою реалізації умислу на одержання неправомірної вигоди ТОВ «Юнор», в порушення умов Генерального договору №4, п. 5.12.6 «Інструкції про проведення виконавчих дій» та ч.1 ст.1004 Цивільного кодексу України ОСОБА_8 ,не будучи начальником органу державної виконавчої служби, який уповноважений на підписання договорів з торгівельними організаціями, 22 січня 2010 року від імені підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, який не є юридичною особою, уклав договір № 250015 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки), на яке звернуто стягнення з виконавчого напису №906621 від 19.02.2009 року, із директором ЧФ ТОВ «ЮНОР» ОСОБА_13 , предметом якого є здійснення сторонами дій, пов`язаних з виконанням умов Генерального договору про реалізацію арештованого майна, в який, а саме в п. 3.2 вніс завідомо неправдиві відомості щодо зобов`язання перерахунку покупцем грошових коштів за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок спеціалізованої організації, а не на депозитний рахунок виконавчої служби, як це передбачено п.6.3 Генерального договору № 4, так як матеріали на конкурсну комісію направлялись за процедурою арештованого нерухомого майна, а не іпотечного, та не зобов`язав вказану торговельну організацію здійснити розподіл коштів, подати звіт та перерахувати їх на рахунок стягувача у виконавчому провадженні, внаслідок чого переможці прилюдних торгів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 05 березня 2010 року перерахували грошові кошти в загальній сумі 790 644,17 грн. за придбане ними майно на рахунок торгівельної організації ТОВ «Юнор».
		З огляду на це, ОСОБА_8 , перекручуючи вищевказані вимоги закону, об`єднав дві процедури продажу в одну, витягуючи вигідні для виправдання своїх дій вимоги законодавства.
		У подальшому, з метою маскування своїх дій, після фактичного проведення торгів та фактичного виконання договору ОСОБА_8 , вдався до укладення 15 березня 2010 року додаткового договору до договору № 250015 від 22 січня 2010 року, в якому умисно змінив п.1.3, виклавши його в наступній редакції: нерухоме майно (предмет іпотеки) арештоване згідно виконавчого напису № 906621, вчиненого 19 лютого 2009 року нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_21 та виконавчого листа № 2-3018 Шевченківського районного суду м. Чернівці, виданого 17 березня 2009 року, хоча в попередній редакції зазначалось, що на прилюдні торги передається нерухоме майно (предмет іпотеки ) згідно виконавчого напису нотаріуса.
		Отже, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, як начальник підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби ГУЮ в Чернівецькій області, на виконанні якого знаходились матеріали виконавчих проваджень про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь стягувачів різних форм власності та по виконанню виконавчого напису, виданого нотаріусом ОСОБА_21 19 лютого 2009 року щодо задоволення вимог ПАТ КБ «Приват Банк», в порушення ст..41 Закону України «Про іпотеку» щодо залучення торгівельної організації, умов Генерального договору №4, п.5.12.6 Інструкції про проведення виконавчих дій та ч.1 ст.1004 ЦК України, не будучи начальником органу державної виконавчої служби, який уповноважений на підписання договорів з торгівельними організаціями, 22.01.2010 від імені підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Чернівецькій області, який не є юридичною особою, а є структурним підрозділом, уклав договір №250015 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки), на яке звернуто стягнення, згідно виконавчого напису №906621 від 19.02.2009 року із директором ЧФ ТОВ «Юнор» ОСОБА_13 , предметом якого є здійснення сторонами дій, пов`язаних з виконанням умов Генерального договору про реалізацію арештованого майна, в який, а саме п.3.2 вніс завідомо неправдиві відомості щодо зобов`язання перерахунку покупцем грошових коштів за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок спеціалізованої організації, а не на депозитний рахунок виконавчої служби, як це передбачено п.6.3 Генерального договору №4.
		Внаслідок таких дій ОСОБА_8 , в межах процедури виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису щодо реалізації нерухомого майна, рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 17.01.2012 року, залишеного в силі ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 23.05.2012 року за позовною заявою ПАТ КБ «Приватбанк» визнано недійсними результати та протоколи проведення прилюдних торгів від 23.02.2010 року щодо реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки), а рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05.06.2013 року позов ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до Головного управління юстиції в Чернівецькій області задоволено, стягнуто з Головного управління юстиції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_18 коштів у сумі 266745 грн. 99 коп., ОСОБА_19 коштів у сумі 291137 грн. 51 коп., на користь ОСОБА_20 коштів у сумі 232760 грн. 67 коп., а всього на загальну суму 760644 грн. 17 коп., що є тяжкими наслідками.
		Таким чином, ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції станом на 16.02.2010), тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
		Під час апеляційного розгляду: 
		- прокурор, та представник потерпілої ОСОБА_10 підтримали подані апеляційні скарги просили їх задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати;
		- ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 заперечили з приводу поданих апеляційних скарг, просили залишити їх без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін. 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід залишити без змін, з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Судове рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, повинно бути законним, обгрунтованим та мотивованим. Згідно ст. 374 ч.3 п.1 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
		За вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
		Колегія суддів вважає, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався. 
		Суд першої інстанції безпосередньо, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані стороною обвинувачення під час досудового розслідування докази, оцінив їх згідно з положеннями ст. 94 КПК України з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, навів детальний аналіз досліджених доказів.
		Як вбачається зі змісту вироку суду першої інстанції, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_8 , підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення, та дійшов висновку про недоведеність вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим.
		Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбаченихст. 91 КПК, в цьому судовому провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Положеннями ст. 94 КПК встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням,яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Прокурор в поданій апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_8 в частині наявності в його діях ознак зловживання службовим становищем, які полягли, зокрема в умисному порушенні обвинуваченим в ході примусового виконання виконавчих документів положень ст.62-1 Закону України "Про виконавче провадження", ст.41 Закону України "Про іпотеку" та п.1.4 "Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 27.10.99 №68/5.
		Як вбачається з матеріалів кримінального проваджнення та встановлнено апеляційним судом, ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (в редакції станом на 16.02.2010 року), а саме в зловживанні службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки. 
		Тобто, з об`єктивної сорони даний злочин характеризується вчиненням дії у формі зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.
		Зловживання службовим становищем - це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов`язаних з її посадою, та передбачає наявність взаємозв`язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності.
		Окрім того, до обов`язкових ознак об`єктивної сторони злочину належить також настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди.
		Суб`єкт злочину зловживання службовим становищем спеціальний, ним може бути лише службова особа. 
		Крім цього, ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України (в редакції станом на 16.02.2010 року), тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, якщо вони спричинили тяжкі наслідки. 
		Безпосереднім об`єктом службового підроблення є визначений законом порядок діяльності державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності в частині підготовки, складання, використання і видачі офіційних документів, а також посвідчення фактів, які мають юридичне значення.
		Предметом цього злочину у даному випадку є офіційний документ. Офіційними є документи, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, а також підприємств, установ організацій будь-якої форми власності, які посвідчують конкретні факти і події, що мають юридичне значення, складені належним чином за формою і мають необхідні реквізити (штамп, печатку, номер, дату, підпис). 
		З об`єктивної сторони злочин, у пред`явленому ОСОБА_8 обвинуваченню, полягає у внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. Внесення у офіційні документи неправдивих відомостей передбачає внесення у дійсний офіційний документ даних, що не відповідають дійсності повністю або частково.
		Із суб`єктивної сторони, інкриміновані ОСОБА_8 , злочини характеризуються прямим умислом.
		 Перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені доводи прокурора, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що стороною обвинувачення належним чином не доведено факт умисного вчинення ОСОБА_8 зловживання службовим становищем, тобто вчинене в інтересах третіх осіб, використання службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, а також факт умисного внесення ним до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
		Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній станом на час вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції . 
		Державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема: виконавчі листи, що видаються судами та виконавчі написи нотаріусів.
		Відповідно до ст. 5 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснює сторонам їх права і обов`язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
		Питання діяльності Державної виконавчої служби та її органів також врегульовано Інструкцією про проведення виконавчих дій (далі  Інструкція).
		Згідно п. 1.5. Інструкції визначено, що державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк відповідно до статті 24 Закону. Зокрема, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на грошові кошти боржника, звернення стягнення на інші види майна боржника тощо.
		Статтею 5-1 Закону встановлено, що начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та начальник підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції наділені всіма правами та повноваженнями у виконавчому провадженні, передбаченими цим Законом для начальника державної виконавчої служби у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті. 
		Відповідно до положень ст. 8 Закону визначено, що контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу. Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом. 
		Окрім того, пунктом 1.8 Інструкції регламентовано, що контроль за законністю виконавчого провадження здійснюється у відповідності до статей 8 - 8-3 Закону України "Про виконавче провадження". Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом. Керівник органу державної виконавчої служби з власної ініціативи або за заявою сторін виконавчого провадження може виправити допущені в процесуальних документах, винесених державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься постанова. Керівник органу державної виконавчої служби вищого рівня в разі виявлення порушень вимог Закону своєю постановою визначає вказані порушення та надає доручення керівнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, визначених абзацами другим та третім цього пункту.
		Як вбачається з досліджених судом письмових доказів, ОСОБА_8 відповідно до наказу начальника Головного управління юстиції в Чернівецькій області №264/к від 10.05.2007 року, обіймав посаду начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу відділу ДВС ГУЮ у Чернівецькій області, а отже був державним службовцем та службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями.
		Відповідно до посадової інструкції начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Чернівецькій області, з якою ОСОБА_8 було ознайомлено 10.05.2007 року, до функціональних обов`язків начальника підрозділу примусового виконання входить: здійснення необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; організація своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень; організація роботи підрозділу, розподіл обов`язків та контроль за діяльністю працівників; роз`ясненням сторонам їх прав та обов`язків. Неякісне або несвоєчасне виконання посадових завдань та обов`язків, бездіяльність або невикористання наданих йому прав, порушення норм етики поведінки державного службовця та обмежень, пов`язаних з прийняттям на державну службу та її проходженням, покладених цією посадовою інструкцією тягне за собою дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність, згідно чинного законодавства (а.п.121-122 Том 2).
		У період перебування ОСОБА_8 на посаді начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Чернівецькій області, зведене виконавче провадження по стягненню з ТОВ «Блікс» на користь різних стягувачів та по виконанню виконавчого напису від 19.02.2009 року, постановою заступника начальника відділу ДВС ГУЮ від 10.06.2009 року, було передано до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області.
		Щодо доводів прокурора з приводу того, що державним виконавцем ОСОБА_11 за вказівкою і погодженням ОСОБА_8 , як безпосереднього керівника, було вчинено ряд незаконних дій щодо зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ТОВ «Блік», колегія суддів вважає їх безпідставними та необгрунтованими.
		Так як, зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з ТОВ «Блік» перебувало у провадженні державного виконавця ОСОБА_11 , який був самостійною службовою особою, уповноваженою на прийняття процесуальних рішень у межах виконавчого провадження з метою виконання виконавчих документів. 
		Крім цього, як вбачається з наданих показів свідка ОСОБА_11 в суді першої інстанції, він протягом 2009-2010 років працював на посаді державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Чернівецькій області. Йому було передано на виконання на стадії реалізації майна виконавче провадження про стягнення заборгованості з ТОВ «Блікс» на користь різних стягувачів. Ним було підготовлено пакет документів для проведення торгів по реалізації іпотечного майна. Стягувач ПАТ КБ «Приватбанк» ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження, їм було відомо про всі дії, які вчинялись у межах виконавчого провадження. Із проведеною оцінкою майна представник ПАТ КБ «Приватбанк» був ознайомлений. Усі його дії перевірялись керівником підрозділу ОСОБА_8 .
		Тобто, апеляційним судом не встановлено, будь- яких підтверджуючих документів в матеріалах кримінального провадження, про те, що саме ОСОБА_8 були підготовлені матеріали виконавчого провадження по виконавчому напису та умисно направлені на конкурсну комісію для реалізації арештованого нерухомого майна, без врахування положень Закону України «Про іпотеку». Крім цього, як в суді першої інстанції так і під час апеляційного перегляду даного судового рішення, будь-яких інших доказів стороною обвинувачення щодо неправомірного впливу начальника ОСОБА_8 на свого підлеглого державного виконавця ОСОБА_11 надано не було. 
		Щодо тверджень прокурора на те, що ОСОБА_8 , як безпосередній начальник державного виконавця ОСОБА_11 , з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Юнор», всупереч ст.ст.5, 5-1, 7 Закону України «Про виконавче провадження», порушуючи права та законні інтереси юридичної особи, яка бере участь у виконавчому провадженні, не проконтролював та не роз`яснив, передбачене ст.41 Закону України «Про іпотеку» право сторони виконавчого провадження КБ «Приватбанк», як іпотекодержателя, визначати спеціалізовану організацію для реалізації предмета іпотеки, та не повідомив про передачу нерухомого майна на реалізацію та організацію конкурсу, та 28.12.2009 року супровідним листом №731/03-09/02 направив матеріали на конкурсну комісію, внаслідок чого було порушено право іпотекодержателя на власний вибір торгівельної організації. 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний роз`яснити сторонам їх права та обов`язки; проводити оцінку майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна.
		Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (ч.8 ст.52 Закону).
		Згідно ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю. 
		Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» обов`язок по роз`ясненню сторонам їх прав, вичерпний перелік яких наведено у ст.11-1, покладено безпосередньо на державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження. 
		Окрім того, саме на державного виконавця Законом, у статтях 14 та 59, покладено обов`язок повідомляти сторони про проведення оцінки майна.
		Як вже було раніше встановлено апеляційним судом зведене виконавче провадження про стягнення з ТОВ «Блікс» заборгованості на користь різних стягувачів, перебувало у провадженні державного виконавця ОСОБА_11 , а тому саме на нього Законом було покладено обов`язок по роз`ясненню прав стягувачеві-іпотекодержателю КБ «Приватбанк».
		А тому, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що стороною обвинувачення не доведено факту зловживання ОСОБА_8 своїм службовим становищем, яке полягало в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Юнор», не роз`ясненні ПАТ КБ «Приватбанку» права, як іпотекодержателя, визначати спеціалізовану організацію для реалізації предмета іпотеки.
		Щодо доводів наведених представником потерпілої - ОСОБА_10 в поданій апеляційній скарзі з приводу того, ОСОБА_8 належним чиином не було повідомлено КБ «Приватбанк» про передачу нерухомого майна на реалізацію та організацію конкурсу, внаслідок чого засідання конкурсної комісії відбулось 19.01.2010 року без участі іпотекодержателя, слід зазначити наступне.
		Згідно Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року, саме державний виконавець готує та передає документи для проведення реалізації майна.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, начальником підрозділу ОСОБА_8 було лише підписано супровідний лист №731/03-09/02-11 від 28.12.2009 року, яким надіслано, підготовлені державним виконавцем ОСОБА_11 , матеріали на конкурсну комісію до Відділу ДВС Головного управління юстиції в Чернівецькій області (а.п.120 Том 6).
		Крім цього, слід звернути увагу на те, що перелік документів, які підлягають передачі на конкурсну комісію, наведено у п.5.11, п.5.12.5 Інструкції є вичерпним. Серед зазначеного переліку відсутня вимога щодо наявності доказів повідомлення іпотекодержателя про право на вибір торгівельної організації.
		Організація та проведення конкурсу є виключною компетенцією Відділу державної виконавчої служби регіонального управління юстиції, а тому ОСОБА_8 жодної участі у вчиненні таких дій приймати не міг. Саме конкурсна комісія, сформована із спеціалістів Відділу ДВС Головного управління юстиції в Чернівецькій області, вчиняла дії по визначенню спеціалізованої організації стосовно передачі на реалізацію арештованого державними виконавцями майна та повинна була визначитись із способом призначення спеціалізованої організації. 
		З огляду на вказане, будь-яких порушень у діях ОСОБА_8 у зв`язку з підписанням супровідного листа №731/03-09/02-11 від 28.12.2009 року апеляційним судом не встановлено. 
		Щодо доводів прокурора про те, що ОСОБА_8 , не будучи начальником органу державної виконавчої служби, який уповноважений на підписання договорів з торгівельними організаціями, 22.01.2010 року від імені підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, який не є юридичною особою, уклав договір №250015 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів із реалізації арештованого майна (предмета іпотеки), на яке звернуто стягнення згідно виконавчого напису №906621, із директором ЧФ ТОВ «Юнор» ОСОБА_13 . При цьому, ОСОБА_8 , не дотримуючись умов п.1.1 та п.6.3 Генерального договору №4, в п.3.2 передбачив перерахування переможцем торгів, протягом 10 робочих днів, коштів за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківських рахунок спеціалізованої організації, а не на рахунок органу державної виконавчої служби, який передав майно на реалізацію, як це передбачено умовами Генерального договору, колегія суддів вважає їх безпідставними.
		Так, як відповідно до положень ст.5-1 Закону України «Про виконавче провадження», начальник підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції 
		наділений всіма правами та повноваженнями у виконавчому провадженні, передбаченими цим Законом для начальника державної виконавчої служби у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті.
		Отже, враховуючи те, що ОСОБА_8 обіймав посаду начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу відділу ДВС ГУЮ у Чернівецькій області, він був наділений повноваженнями на укладення та підписання договорів із торгівельними організаціями.
		З приводу тверджень прокурора та предстаника потерпілої ОСОБА_10  в поданих апеляційних скаргах, що 23.02.2010 року ОСОБА_8 , як представник органу державної виконавчої служби, який здійснює реалізацію предмета іпотеки, та представники торгівельної організації «Юнор», уповноважені на організацію продажу іпотечного майна, в порушення вимог ст.ст.44, 45 Закону України «Про іпотеку» та п.3.12 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна не допустили до участі в торгах представників ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Ріа-Лізинг», провівши їх о 16 год. 00 хв., замість 11 год. 00 хв., апеляційний суд вважає їх необгрунтованими.
		Так як, положеннями ст.43, ст.44, ст.45 Закону України «Про іпотеку» визначено порядок проведення прилюдних торгів, згідно яких обов`язки по їх організації та проведенню покладено на спеціалізовані організації.
		Зокрема, прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення. Спеціалізована організація забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу. 
		У прилюдних торгах мають право брати участь фізичні і юридичні особи, які сплатили гарантійний внесок і можуть відповідно до закону бути покупцями нерухомого майна, що реалізується. Розмір гарантійних внесків визначається спеціалізованою організацією, але він не може перевищувати 5 відсотків початкової ціни продажу предмета іпотеки. Іпотекодавець та всі іпотекодержателі беруть участь у прилюдних торгах без сплати гарантійного внеску.
		Учасники прилюдних торгів підлягають реєстрації спеціалізованою організацією. Реєстрація припиняється не раніше ніж за одну годину до початку прилюдних торгів. Для цілей реєстрації учасник надає спеціалізованій організації документ, що посвідчує його особу, заяву про участь у торгах, документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску. Під час проведення реєстрації учасник прилюдних торгів отримує картку із зазначенням 
		його порядкового номера, згідно з яким цей учасник бере участь у торгах (стаття 44 Закону). 
		Прилюдні торги проводяться прозоро. Спеціалізована організація забезпечує кожного учасника прилюдних торгів правилами проведення прилюдних торгів до їх початку. 
		Аналогічний порядок проведення прилюдних торгів визначено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
		Враховуючи вищенаведені положення, ОСОБА_8 ,який за клопотанням банку 23.02.2010 року був лише присутній на торгах, однак не був наділений будь-якими повноваженнями щодо організації їх проведення, в тому числі і щодо реєстрації учасників для участі в торгах. 
		Тобто, ОСОБА_8 не видавались акти про проведені прилюдні торги з продажу нерухомого майна за адресою м.Чернівці вул.Заводська, 42, а навпаки відмовлено спеціалізованій організації ТОВ «Юнор» у їх видачі.
		Натомість, акти державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки були складені державним виконавцем ОСОБА_11 та затверджені заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Чернівецькій області ОСОБА_23 (а.п.137-149 Том 5). 
		Колегія суддів розглянувши апеляційні скарги прокурора та предстаника потерпілої  ОСОБА_10 , перевіривши всі їх доводи, прийшла до висновку, що суд першої інстанції підставно виправдав ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 ч.2, ст. 366 ч.2 КК України та належним чином мотивував своє рішення відповідно до вимог ст. 374 КПК України. 
		Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		 Положеннями п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
		Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено апеляційних підстав, передбачених ст. 409 КПК України для скасування вироку суду та постановлення нового, а тому подані апеляційна скарга прокурора та представника потерпілої - ОСОБА_10 є необґрунтованими та безпідставними. 
		З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та предстанвика потерпілої  ОСОБА_10 слід залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03.02.2020 року без змін.
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
		 п о с т а н о в и л а :
		Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_7 та представника потерпілої адвоката ОСОБА_10 залишити - без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 лютого 2020 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 ч.2, ст. 366 ч.2 КК України  без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		 Головуючий ОСОБА_3 
		 Судді: ОСОБА_4 
		 ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...