Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/1030/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2020. Зареєстровано: 22.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2020.
Дата набрання законної сили: 17.11.2020
Номер судового провадження: 22-ц/814/1650/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 552/1030/20  Номер провадження 22-ц/814/1650/20Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В.  Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 листопада 2020 року м. Полтава
		 
		 
		Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтава від 12 травня 2020 року ( ухвалене суддею Кузіною Ж.В., відомості щодо дати складення повного тексту судового рішення відсутні) та на ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 16 березня 2020 року (прийняту суддею Кузіною Ж.В., відомості щодо дати складення повного тексту ухвали відсутні) у справіза позовом приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації, - 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		У березні 2020 року приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» (далі ПП ПБТІ «Інвентаризатор»), ОСОБА_1 звернулись в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Полтавської міської ради, ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 20 грудня 2019 року на засіданні сесії Полтавської міської ради за участю депутатів і преси, запрошених інших осіб була поширена інформація, яка є втручанням в особисте життя, порушує немайнові права та принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів. Відповідач ОСОБА_2 на даному засіданні поширила інформацію: «В колективі депутатів Полтавської міської ради є люди, які ведуть паразитичний спосіб життя і повністю ганьблять весь колектив. Що хочу сказати? Директор БТІ, що по пров. Піонерському,4 до сих пір торгує державним архівом! На нього відкрито дві кримінальні справи. Бідний, ну ніяк не можуть з ним впоратися!, Я йому хочу сказати: «Всіх не підкупиш. До ОСОБА_4 я хочу звернутися. Ви по пров. Піонерському,4 вивіску поміняйте і повісьте червоний ліхтар». Вказаний заклик підтримав головуючий - секретар Полтавської міської ради ОСОБА_3 та виказав своє судження : «до речі, на початку ХХ століття так і було» . Потім ОСОБА_2 повідомила: «Біжить ОСОБА_5 і кричить два дні тому: «Будеш платити!». Те , що я не повинна платити згідно закону України! Виявляється у нього цих незаконних дітей! Одна народжує, інша вже родила, працює там! ОСОБА_6 , ще десь четверта! Люди добрі, кожен батько повинен забезпечувати своїх дітей! Якщо я йому, щось винна, значить я йому принесу дві пелюшки! Тому, що два дні тому він давав інтерв`ю в коридорі. Я випадково на нього наскочила. Подивилася, а у нього джинси брудні та ще й зім`яті. Значить він витяг їх із під новонародженої. Тому я подарую йому пелюшки, але більше я йому нічого не винна! Це раз. По-друге, невже оця людина веде отакий паразитичний спосіб життя, з інвалідів тягне гроші обманним шляхом, про що відкрита кримінальна справа! Зі стариків шкуру знімає. Написала лист ОСОБА_4 , що ОСОБА_5 обманним шляхом здер з інваліда…» Зазначена інформація поширена на невизначене коло осіб, оскільки здійснена на відкритому засіданні сесії в присутності депутатів, запрошених осіб та преси. Це не є критикою, висловлюванням думок та переконань, оскільки є недостовірною і наклепницькою без жодних посилань на джерела та достовірні факти. Така інформація є негативною, такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 та ділову репутацію ПП ПБТІ «Інвентаризатора». 06.02.2020 року ПП ПБТІ «Інвентаризатор» звернувся до Полтавської міської ради щодо захисту порушеного права та спростування недостовірної інформації, проте спростування такої інформації не відбулось. В зв`язку з чим, позивачі просили суд визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію зазначену вище інформацію, яка висловлена відповідачами відносно позивачів та зобов`язати відповідачів спростувати інформацію на засіданні сесії Полтавської міської ради.
		Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16 березня 2020 року відкрито провадження у даній справі, та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 
		Рішенням Київського районного суду м. Полтава від 12 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації  відмовлено.
		З вказанимрішеннямта ухвалою суду не погодилося приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», ОСОБА_1 та подали на них апеляційну скаргу, в якій прохав скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 16 березня 2020 року в частині розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, та розглянути справу за правилами позовного провадження. Окрім того, прохали скасувати рішення Київського районногосуду м.Полтава від12травня 2020рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апелянт вважає, що прийняті рішення суду першої інстанції є незаконними, необґрунтованими, оскільки постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права. 
		Зокрема вказує, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16 березня 2020 року, суд вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому суд не врахував, що дана справа не є малозначною, та не мотивував і не обґрунтував обставини, що зумовили вказаний висновок суду, та не дотримався процесуальних вимог ч.3 ст. 274 ЦПК України. Вважає, що вказана ухвала суду є необґрунтована, та така, що порушує процесуальний закон, тому підлягає скасуванню. 
		Крім того,посилається на те, що судом при розгляді справи по суті позовних вимог неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Вказує, що інформація яка була поширена ОСОБА_2 , та частково доповнена секретарем Полтавської міської ради, виконуючим обов`язки міського голови та головуючого на засіданні ОСОБА_3 , не являється критикою, висловлюванням думок та переконань, об`єктом інформації не являється політична чи господарська діяльність чи участь у прийнятті рішень. 
		Об`єктом поширеної інформації є честь, гідність і ділова репутація. Вказує, що поширена інформація є недостовірною і наклепницькою без жодних посилань на джерела та достовірні факти. Таким чином вважає, що рішення суду першої інстанції має бути скасоване з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими.
		Від відповідача Полтавської міської ради надійшов відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні спростовуючи доводи апеляційної скарги та підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохали апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Від апелянтів надійшла відповідь на відзив, в якій останні спростовуючи доводи які викладені у відзиві прохали апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представник ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» та ОСОБА_2 , інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.
		 
		Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
		У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 
		 
		Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду позивачі клопотань щодо розгляду справи в порядку загального провадження не заявляли. На підтвердження доводів позову надали докази, при цьому клопотань про необхідність збори інших доказів, чи намірів про їх заявлення в подальшому не подавали. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16 березня 2020 року відкрито провадження у даній справі, та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Роз`яснено відповідачу, що у відповідності до вимог ч.4 ст.274ЦПК України він має право у встановлений законом строк подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
		Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, керувався положеннями ч. 2 та ч.3 ст. 274 ЦПК, надаючи оцінку змісту поданого позову, категорії та складності справи, обсягу та характеру доказів у справі.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.277ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі, що і було зроблено судом першої інстанції.
		Згідно ч.ч.1-3 ст.274ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи; справи ,що виникаютьз трудовихвідносин; справи про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. Крім того, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.3 ст. 274 ЦПК України).
		Перелік справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, міститься в ч.4 ст. 274 ЦПК України. 
		Згідно ч.5 ст.279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін від позивача до суду першої інстанції не надходило.
		Тому, на думку колегії суддів суд першої інстанції у відповідності до вимог ч.ч.2, 3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про розгляд вказаної категорії справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Посилання позивача на те, що суд невірно визначив категорію складності справи та не врахував, зокрема, що дана справа має значний суспільний інтерес, не підтверджене матеріалами справи.
		Інші доводи, що дана справа не є малозначною, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали не брав за основу дану обставину.
		 
		Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги ПП ПБТІ «Інвентаризатор», ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Київського районного суду м. Полтави від 16 березня 2020 року щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		На думку колегії суддів, оскаржувана ухвала суду постановлена обґрунтовано, а законних підстав для її скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.
		За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення судом норм процесуального права, які привели до неправильного вирішення питання щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Переглядаючи апеляційну скаргу в частині оскарження рішення суду, суд апеляційного інстанції виходе з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 20 грудня 2019 року на засіданні сесії Полтавської міської ради за участю депутатів і преси, запрошених інших осіб, була поширена інформація ОСОБА_2 наступного змісту:
		«В колективі депутатів Полтавської міської ради є люди, які ведуть паразитичний спосіб життя і повністю ганьблять весь колектив . Що хочу сказати? Директор БТІ, що по АДРЕСА_1 до сих пір торгує державним архівом! На нього відкрито дві кримінальні справи. Бідний, ну ніяк не можуть з ним впоратися!, Я йому хочу сказати: «Всіх не підкупиш. До ОСОБА_4 я хочу звернутися. Ви по АДРЕСА_1 вивіску поміняйте і повісьте червоний ліхтар». 
		Вказаний заклик був підтриманий головуючим - секретарем Полтавської міської ради ОСОБА_3 , який виказав своє судження: «до речі, на початку ХХ століття так і було».
		Потім ОСОБА_2 повідомила: «Біжить ОСОБА_5 і кричить два дні тому: «Будеш платити!». Те, що я не повинна платити згідно закону України! Виявляється у нього цих незаконних дітей! Одна народжує, інша вже родила, працює там! ОСОБА_6 , ще десь четверта! Люди добрі, кожен батько повинен забезпечувати своїх дітей! Якщо я йому, щось винна, значить я йому принесу дві пелюшки! Тому, що два дні тому він давав інтерв`ю в коридорі. Я випадково на нього наскочила. Подивилася, а у нього джинси брудні та ще й зім`яті. Значить він витяг їх із під новонародженої. Тому я подарую йому пелюшки, але більше я йому нічого не винна! Це раз. По-друге, невже оця людина веде отакий паразитичний спосіб життя, з інвалідів тягне гроші обманним шляхом, про що відкрита кримінальна справа! Зі стариків шкуру знімає. Написала лист ОСОБА_4 , що ОСОБА_5 обманним шляхом здер з інваліда…» 
		Зазначена інформація поширена на відкритому засіданні сесії в присутності депутатів, запрошених осіб та преси. Факт поширення інформації у вказаний спосіб відповідачами не заперечується.
		Відмовляючи позивачам у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що інформація висловлена відповідачами про обох позивачів є оціночним судженням, що є вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідачів, а тому не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно визначеногостаттею 277 ЦК Українипорядку та не є предметом судового захисту.
		Крім того, суд зазначив, що відповідачем Полтавською міською радою надавалась позивачам можливість відповіді на відкритому засіданні Полтавської міської ради, проте таким правом позивач ОСОБА_1 , який є і директором ПП ПБТІ «Інвентаризатор» не скористався.
		Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
		Статтею 3Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ст.32Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім`ї та права вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної збором, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації. Конституцією України, а саме ст.34 кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. 
		Разом з тим, відповідно до ст.68Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьблять її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Відповідно до ст. 297, 299ЦК України кожен має право на повагу до його гідності, честі та недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.
		Таким чином, позов про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування і заборону розповсюдження недостовірної інформації вправі пред`явити фізична особа відносно якої поширена недостовірна інформації, що порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права
		Відповідно до частини першої статті 275ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
		Згідно положень частини першої статті 277ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Конституція України передбачає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Кожен має право на повагу до його гідності.
		Конвенція прозахист правлюдини іосновоположних свобод та Основний закон держави, гарантують кожному право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
		 
		Найпоширенішим і водночас найдієвішим способом захисту честі, гідності та ділової репутації є судовий.
		Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від27лютого 2009року №1«Про судовупрактику усправах прозахист гідностіта честіфізичної особи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Відповідно до п.19 Постанови Пленуму роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. 
		Згідно із частиною другою статті 30 Закону України«Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. 
		Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положеньстатті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи.
		Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що у розумінністатті 277 ЦК Українивисловлювання, які озвучені відповідачами не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, а є суб`єктивною думкою, щовиражає ставлення того, хто говорить, йоцінити правдивість чи правильність такого висловлювання будь-яким шляхом неможливо.
		Крім того інформація, про спростування якої пред`явив вимоги позивач ОСОБА_1 , який є депутатом Полтавської міської ради сьомого скликання, директором ПП ПБТІ «Інвентаризатор» не підлягає визнанню недостовірною також, оскільки стосується позивача, як публічної особи , а тому він повинен бути готовим до неї та межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою.
		При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.
		 
		Відповідно до положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у вказаній Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У абзаці четвертому пункту 21постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»роз`яснено, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованихстаттею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		Таким чином, законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
		Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь.
		Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 161/4052/16-ц (провадження № 61-7181св18).
		Отже з викладеного слідує, що інформація висловлена відповідачами про визнання якої недостовірною та такою, що порушує честь та гідність позивача ОСОБА_1 та ділову репутацію обох позивачів є оціночним судженням, що є вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідачів, а тому не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно визначеногостаттею 277 ЦК Українипорядку та не є предметом судового захисту.
		Крім того, позивачам надавалась можливість відповіді на відкритому засіданні Полтавської міської ради, проте таким правом позивач ОСОБА_1 , який є і директором ПП ПБТІ «Інвентаризатор» не скористався.
		Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
		За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
		Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Київського районногосуду м.Полтава від12травня 2020року та ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 16 березня 2020 року  залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Повний текст постанови виготовлено 19 листопада 2020 року.
		 
		Головуючий суддя : __________________ Г.Л. Карпушин
		 
		Судді: _______________ Т.В. Одринська _______________ В.П. Пікуль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...