Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 444/2115/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2020.
Дата набрання законної сили: 20.10.2020
Номер судового провадження: 51-8311км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017140240000298

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 жовтня 2020року 
		м.Київ
		справа № 444/2115/17 
		провадження № 51-8311км18
		Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі  Суд) ускладі:
		головуючогоОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора засудженого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_7 тазасудженого на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 липня 2018року щодо 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Водяне Пустомитівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 342 та частиною 2 статті 345 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Оскаржені судові рішення
		 
		1.Жовківський районний суд Львівської області вироком від 21 лютого 2018року визнав ОСОБА_6 винуватим в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання тим службових обов`язків, а також у погрозі насильством та умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, призначив йому покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення воліна строк 3роки та на підставістатті 75 КК звільнив від відбування покарання звипробуванням.
		2.Суд визнав доведеним, що 4 березня 2018 року з 12:44 по 12:50 у смт Куликів Жовківського району Львівської області ОСОБА_6 , погрожуючи фізичною розправою, вживаючи нецензурну лайку, вчинив конфлікт зінспекторами патрульної поліції ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які під час патрулювання виявили порушення ним Правил дорожнього руху. Ігноруючи законні вимоги працівників поліції пред`явити документи на транспортний засіб та на право водіння, засуджений фізично протидіяв інспекторам одягнути на нього кайданки з метою доставлення до відділення поліції для встановлення його особи, зірвав головний убір та вдарив кулаком в обличчя інспектора ОСОБА_8 , заподіявши останньому легких тілесних ушкоджень.
		3.Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 10 липня 2018 року залишив вирок місцевого суду беззмін.
		Вимоги і доводи касаційних скарг 
		 
		4.У касаційній скарзі захисник ОСОБА_11 , посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		5.На думку захисника, суди проігнорували факти, які вказують на відсутність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованих йому злочинів, оскільки його дії були спровоковані незаконними діями працівників поліції. 
		6.Також захисник вказує, що суд першої інстанції неправильно оцінив дані, що містяться у записах з відеореєстраторів поліції, а також показання свідка ОСОБА_12 та висновок експерта щодо тілесних ушкоджень у потерпілого.
		7.На переконання сторони захисту, апеляційний суд істотно порушив кримінальний процесуальний закон, не обґрунтувавши належним чином, чому він залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту. 
		8.В подібній за доводами касаційній скарзі засуджений просить виправдати його за пред`явленим обвинуваченням, а справу закрити. 
		Позиції учасників касаційного розгляду
		 
		9.Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
		10.У судовому засіданні засуджений підтримав касаційні скарги та просив їх задовольнити.
		11.Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту іпросив залишити судові рішення без зміни, вважаючи їх законними йобґрунтованими.
		Оцінка Суду
		 
		12.Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані скарги належить задовольнити частково натаких підставах.
		13.Сторона захисту посилається на те, що оскільки засуджений не порушував правил дорожнього руху, то вимога поліцейських надати посвідчення водія та документи на автомобіль була незаконною і не створювала обов`язку їй підкоритися, а відповідно і дії, спрямовані на ухилення від виконання такої незаконної вимоги, не можуть розцінюватися як опір.
		14.Суд не погоджується з такою позицією сторони захисту. Невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав. 
		15.Таким чином, наявність чи відсутність у поліцейського підстав для пред`явлення вимоги, що входить у межі його повноважень, не може братися до уваги при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого статтями 342 та 345 КК.
		16.Тому Суд відхиляє доводи сторони захисту в цьому аспекті.
		17.Тим не менше, Суд зазначає, що, вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченої особи «опору» в значенні статті 342 КК, суд повинен взяти до уваги також поведінку поліцейського або поліцейських під час пред`явлення ними вимоги і за подальшого розвитку подій у зв`язку із цими вимогами.
		18.Відповідно до усталеної судової практики опором у значенні статті 342 КК єактивна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень.[1] Таким чином, виходячи з цієї позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об`єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так іспрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень. 
		19.Слід брати до уваги, що дії особи, спрямовані на протидію невиправданому інадмірному насильству з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір за статтею 342 КК. Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, врезультаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором узначенні статті 342 КК, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров`я особи.
		20.Для того, щоб провести не завжди очевидну межу між опором у значенні статті 342 КК і діями, зумовленими рефлекторними реакціями або самозахистом, суду слід взяти до уваги не лише факт фізичного впливу на поліцейського збоку обвинуваченої особи, але і контекст, у якому відбулася подія. 
		21.Для цього слід зважати на відповідність дій поліції вимогам нормативних актів, що регулюють поліцейську діяльність. Зокрема, стаття 29 Закону України «Про національну поліцію» вимагає, щоб поліцейський захід був, серед іншого, необхідним і пропорційним. Тому, вирішуючи, чи є в діях обвинуваченого склад опору, суд має переконатися, що застосовані до обвинуваченої особи заходи збоку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом.
		22.Крім іншого, стаття 43 Закону України «Про національну поліцію» вимагає, щоб поліцейський заздалегідь попередив особу про намір застосувати фізичну силу і особі було надано достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського. 
		23.Це положення звільняє поліцейського від цього обов`язку лише вразі, якщо зволікання із застосуванням сили може спричинити посягання на життя іздоров`я особи та/або поліцейського чи інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим чи неможливим.
		24.У випадку застосування поліцейським сили без попередження суд має визначити, чи не зумовлені дії особи інстинктивною реакцією на несподіване для неї насильство і намаганням відвернути небезпеку для життя і здоров`я.
		25.Ці ж міркування мають братися до уваги також при оцінці наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого статтею 345 КК.
		26.У цій справі сторона захисту в апеляційній скарзі оспорювала невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, посилаючись на конкретні докази. Суд вважає, що доводи сторони захисту стосувалися суттєвих обставин і потребували детальної відповіді на них в ухвалі апеляційного суду.
		27.У вироку суд першої інстанції визнав доведеним, що поліція застосувала фізичну силу та кайданки внаслідок того, що засуджений погрожував поліцейським фізичною розправою та образливо висловлювався на їхню адресу. 
		28.Однак у матеріалах справи є показання свідка ОСОБА_12 , а також відеозаписи з нагрудної камери поліцейського та з телефону свідка ОСОБА_12 , які не підтверджують будь-яких погроз або нецензурної лайки з боку засудженого на адресу поліцейських до того моменту, поки поліцейські не почали застосовувати силу. Відповідно до цих доказів, хоча засуджений під час спілкування з поліцейськими і вступив з ними в суперечку, оспорював законність їхніх дій і  цілком правомірно  вимагав від них пред`явити посвідчення, й робив це в дещо зухвалій манері, однак його поведінка не була ані насильницькою, ані агресивною.
		29.Суд першої інстанції не надав переконливих пояснень, чому він не взяв до уваги ці докази. 
		30.Встановлення цього аспекту події є важливим для з`ясування питання, чи було застосування сили та спеціальних засобів до засудженого виправданим вобстановці, що склалася, чи був засуджений завчасно попереджений про можливе застосування до нього сили або чи було таке попередження невиправданим чи неможливим через загрозу життю та здоров`ю поліцейських або можливість настання інших тяжких наслідків. 
		31.Однак апеляційний суд не перевірив відповідності висновку суду першої інстанції обставинам справи в тій частині, що застосуванню сили поліцією передувала агресивна поведінка засудженого, і залишив доводи сторони захисту про безпідставне застосування сили без відповіді.
		32.Крім того, апеляційний суд також не звернув увагу на відсутність у рішенні суду першої інстанції висновків щодо інших обставин, важливих для висновку про наявність або відсутність складу злочинів, передбачених статтями 342 та 345 КК, зокрема наявність чітко висловленої вимоги, наявність відмови її виконати тощо. 
		33.Зважаючи на наведене, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги захисника та засудженого належить задовольнити частково, а ухвалу апеляційного суду скасувати на підставах, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 438 КПК, та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. 
		34.Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи, наведені вапеляційній скарзі захисника, дати на них вичерпну відповідь та ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме положенням статей 370, 419 КПК.
		З огляду на викладене, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд 
		ухвалив:
		Касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та засудженого задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 липня 2018року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню непідлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_13   ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		[1] Див. mutatis mutandis, постанову Пленуму ВСУ від 26 червня 1992 року № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», п. 8; постанову Пленуму ВСУ від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», п. 8.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...