Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 343/1446/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2020.
Дата набрання законної сили: 12.11.2020
Номер судового провадження: 51-2162км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013150010000280

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 листопада 2020 року
		м. Київ
		справа № 343/1446/16-к
		провадження № 51- 2162км20
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		виправданого  ОСОБА_5 ,
		захисників   ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		прокурора ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2020року у кримінальному провадженні № 12013150010000280 за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Долина Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
		За вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2019 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК і виправдано за цим обвинуваченням у зв`язку з недоведеністю його винуватості.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він 24 липня 2009 року близько 00:15 під час відпочинку в урочищі «П`янка» неподалік с. Новий Мізунь Долиського району Івано-Франківської області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою умисного вбивства здійснив постріл у ОСОБА_9 з мисливської рушниці, заподіявши їй поранення голови від якого вона померла.
		При перегляді вироку Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2020рокузалишив це рішення без змін. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_10 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
		На переконання прокурора, суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК.
		На обґрунтування своєї позиції прокурор по суті вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а саме зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про неналежність та недопустимість доказів у кримінальному провадженні  показань свідків, протоколів слідчих дій, висновків експертів, оскільки ці докази були зібрані під час досудового розслідування з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) у редакції 1960 року і доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину.
		Прокурор також стверджує, що розгляд кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанції здійснено незаконним складом суду.
		З огляду на ці обставини він вважає, що постановлені у справі вирок районного суду та ухвала апеляційного суду не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК і є незаконними.
		У запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 вказує на законність цих судових рішень і просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувані вирок та ухвалу  без зміни.
		Позиція учасників у суді касаційної інстанції
		Прокурор у судовому засіданні вимоги касаційної скарги прокурора  ОСОБА_10 підтримала частково, просила ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.
		Захисники та виправданий просили залишити судові рішення без зміни.
		Іншим учасникам було належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду справи, однак вони у судове засідання не прибули.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі  Суд) дійшла висновку про таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		У касаційній скарзі прокурор, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і просить дати доказам у справі іншу оцінку, ніж ту, яка була надана судами першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
		За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про недоведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та необхідність виправдання у пред`явленому обвинуваченні було зроблено на підставі аналізу зібраних органами досудового розслідування і досліджених у судовому засіданні доказів, яким цей суд дав належну оцінку. Вирок районного суду відповідає вимогам ст. 374 КПК та є законним і вмотивованим.
		Зокрема, місцевий суд дійшов таких висновків на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: показань виправданого ОСОБА_5 , потерпілих  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , свідків  ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,  ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_5 ,  ОСОБА_32 , ОСОБА_33 ,  ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , наданих у суді пояснень експертів ОСОБА_44 , ОСОБА_45 та спеціаліста  ОСОБА_46 , а також фактичних даних, що містяться в письмових доказах - протоколах огляду місця події від 24, 25, 30 липня, 13, 14, 28 серпня, 23 листопада та 08 грудня 2009 року; огляду та вилучення від 25, 27 липня 2009 року; огляду трупа від 28 липня 2009 року; додаткового огляду транспортного засобу від 26 липня 2009 року; відтворення обстановки та обставин події від 25 липня та 01 серпня 2009 року, 26 травня, 09 квітня, 03, 11 червня, 04 і 10 серпня 2010 року; відтворення обстановки та обставин події від 13 серпня 2009 року; огляду транспортного засобу та відібрання зразків для експертного дослідження від 09 листопада 2009 року; виїмки вогнепальної зброї і боєприпасів від 26 липня 2009 року; відтворення обстановки та обставин події від 27 серпня 2010 року, а також у науково-консультативному висновку від 11 вересня 2017 року, висновках спеціаліста про результати проведення спеціального психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа від 28 та 29 грудня 2011щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_19 , заключенні № 42зк психофізіологічної експертизи особи з використанням комп`ютерного поліграфа від 15 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 , заключенні № 52зк психофізіологічної експертизи особи з використанням комп`ютерного поліграфа від 08 червня 2012року щодо ОСОБА_19 , у довідках № 52, 57, 59, 60, 61, 62 від 01 липня 2012 року, № 58, 63 від 03 липня 2012 року, № 53, 54 від 27 червня 2012 року та № 55, 56 від 30 червня 2012 року щодо результатів психофізіологічного дослідження особи з використанням комп`ютерного поліграфа стосовно ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_14 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 та ОСОБА_57 , рапорті оперативного чергового від 24 липня 2009 року, довідці Долинської ЦРЛ № 14 від 27 липня 2009 року, протоколах огляду журналу від 30 липня 2009 року, акті № 887 судово- токсикологічного дослідження від 3-4 серпня 2009 року, даних експертних висновків: № 0089 від 12 січня 2012 року, № 27 від 28 липня 2009 року, № 884судової гістологічної експертизи шматочків органів трупа ОСОБА_9 від 05 серпня 2009 року, № 145/6378-МК від 06 серпня 2009 року, № 198/6431-МКвід 26 жовтня 2009 року, № 283 від 04 серпня 2009 року, № 0721 від 11 серпня 2009 року, № 0755, 0756, 0757 та 0758 від 04 вересня 2009 року, № 0752 від 02 вересня 2009 року, № 0692 від 07 вересня 2009 року, № 0824, 0825 від 17 вересня 2009 року, № 0753 від 15 вересня 2009 року, № 0826 від 17 вересня 2009 року, № 0827 від 08 вересня 2009 року, № 0828 від 10 вересня 2009 року, № 0717 від 18 серпня 2009 року, № 0716 від 18 серпня 2009 року,№ 0754 від 15 вересня 2009 року, № 20-522 від 14 серпня 2009 року, № 12-117 від 25 вересня 2009 року, № 12-119 від 25 вересня 2009 року, № 12-118 від 25 вересня 2009 року, № 243/6476-МК від 01 грудня 2009 року, № 200-Д від 27 липня 2009 року, № 236-Д від 04 вересня 2009 року, № 212-Д від 06 серпня 2009 року, № 216-Д від 07 серпня 2009 року, № 214-Д від 06 серпня 2009 року, № 213-Д від 06 серпня 2009 року, № 50-Д від 09 березня 2010 року, № 329 від 04 травня 2010 року, № 2107/2114 від 30 червня 2010 року, № 407-Б від 29 липня 2009 року, № 456-Б та 455-Б від 27 серпня 2009 року, № 475-Б від 22 липня 2010 року, № 402-Б від 29 липня 2009 року, № 404-Б від 29 липня 2009 року, № 406-Б від 29 липня 2009 року, № 4347 від 28 квітня 2010 року, № 479 від 26 квітня 2010 року, № 414-Б від 29 липня 2009 року, № 482 від 06 травня 2010 року, № 483 від 30 квітня 2010 року, № 403-Б від 29 липня 2009 року, № 0680 від 29 липня 2009 року, № 409-Б від 29 липня 2009 року, № 408-Б від 29 липня 2009 року, № 401-Б від 29 липня 2009 року, №405-Б від 29 липня 2009 року, № 0681 від 29 липня 2009 року, № 3 від 01 серпня 2009 року, № 5 від 16 серпня 2009 року, № 615-Б від 21 жовтня 2009 року, № 658-Б від 06 листопада 2009 року, № 630-Б від 27 жовтня 2009 року, судово-балістичної експертизи № 478 від 30 липня 2010 року, № 8605/8606 від 13 жовтня 2010 року, № 2105 від 10 червня 2010 року, судово-балістичної експертизи № 3107 від 30 вересня 2010 року, № 508-Б від 10 вересня 2009 року, комплексної ситуативної судово-балістичної та медико-криміналістичної експертизи № 2106 від 29 листопада 2010 року, судово-балістичної експертизи № 365 від 27 квітня 2010 року, та у висновках спеціаліста № 0875 від 17 серпня 2009 року та № 0853, 0854, 0848, 0872 від 06 серпня 2009 року. 
		Дослідивши ці докази у їх сукупності місцевий суд дійшов умотивованого висновку про те, що дані, які були отримані судом під час допиту вказаних осіб та які містяться у наданих стороною обвинувачення письмових доказах, не доводять факту вчинення ОСОБА_5 інкримінованого злочину.
		Районний суд встановив, що досліджені в судовому засіданні докази не доводять наявності у ОСОБА_5 мотиву та умислу на вбивство  ОСОБА_9 та виявив факти неналежної організації досудового розслідування і численні порушення при збиранні та зберіганні доказів, що призвело до визнання частини доказів недопустимими. При цьому суд на основі доказів, які визнав допустимими, дійшов безспірного висновку про фізичну неможливість здійснення ОСОБА_5 упродовж кількох секунд пострілів із двох рушниць різних моделей та у зустрічному напрямку на відстані приблизно 77,5-112,5 метрів від місця кожного пострілу. Такого висновку суд першої інстанції дійшов, зокрема, на підставі висновку комплексної ситуативної судово-балістичної та медико-криміналістичної експертизи № 2106 від 29 листопада 2010 року, а також показань самого ОСОБА_5 в суді та показань свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . 
		Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині свого рішення виклав формулювання обвинувачення висунутого  ОСОБА_5 та яке було визнано судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із наведенням ретельного аналізу досліджених доказів та зазначенням докладних мотивів у доведеність такого висновку. 
		З огляду на ці обставини наведені в касаційній скарзі прокурора доводи про безпідставне виправдання судом  ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні не можна визнати прийнятними.
		Доводи викладені в касаційній скарзі прокурора є аналогічними тим, що були наведені ним і в апеляційній скарзі та на які апеляційний суд у своєму рішенні надав умотивовані відповіді із зазначенням конкретних мотивів через які ці доводи відхилив. 
		При цьому, як убачається зі змісту апеляційної скарги прокурора, останній не ставив у ній питання про повторне дослідження доказів судом апеляційної інстанції та ухвалення нового вироку стосовно  ОСОБА_5 у кримінальному провадженні.
		Відповідно апеляційний суд, не встановивши передбачених ст. 415 КПК підстав для скасування вироку місцевого суду, з урахуванням принципу недопустимості погіршення правового становища обвинувачуваного, докази у справі повторно не досліджував та, керуючись положеннями ст. 404 КПК, переглянув вказане судове рішення у межах вимог апеляційної скарги прокурора. 
		Ухвала суду апеляційної інстанції є належно обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає приписам статей 370 та 419 КПК.
		Доводи касаційної скарги прокурора про те, що судові рішення ухвалено незаконним складом суду, оскільки судді місцевого суду ОСОБА_58 та ОСОБА_59 08 лютого 2016 року приймали рішення про повернення обвинувального акту прокурору та 02 серпня 2016 року  про направлення матеріалів кримінального провадження до апеляційного суду для вирішення питання про об`єднання з іншим кримінальним провадженням, а суддя апеляційного суду ОСОБА_60 брав участь у цьому проваджені при розгляді апеляційної скарги прокурора на ухвалу місцевого суду про повернення обвинувального акту є безпідставним.
		Так, для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. До обставин, що виключають участь судді (слідчого судді) в кримінальному провадженні та забезпечують неупередженість суддів відноситься така підстава для самовідводу, відводу, як недопустимість їх повторної участі у кримінальному провадженні (ст. 76 КПК).
		У той же час, прийняття рішення про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції, повернення обвинувального акта прокурору, участь судді в апеляційному розгляді справи за апеляційною скаргою прокурора на рішення місцевого суду про повернення обвинувального акта, не можна визнати повторною участю судді, який бере участь у цьому провадженні під час апеляційного розгляду, в розумінніположень ст. 76 КПК. Таким чином, наведені у цій частині прокурором доводи в касаційній скарзі також не можна визнати прийнятними, оскільки ці обставини не дають законних підстав ставити під сумнів неупередженість вказаних суддів у кримінальному провадженні.
		При перевірці матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального або процесуального права, які би тягнули за собою зміну чи скасування оспорюваних судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 січня 2020року щодо ОСОБА_5  без зміни. 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		___________________ ___________________ __________________
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...