Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/4463/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2020.
Дата набрання законної сили: 19.11.2020
Номер судового провадження: 51-423км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016080040002568

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		19 листопада 2020 року
		м. Київ
		справа № 333/4463/16-к
		провадження № 51-423 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		виправданого  ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні № 2016080040002568 щодо
		 
		ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2019 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, та виправдано його.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду  без зміни.
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він 25 травня 2016 року в період часу з 18 до 20 годин за місцем свого проживання, під час вживання алкогольних напоїв, на ґрунті особистих неприязних відносин наніс удар кулаком в область грудної клітини ОСОБА_8 . У відповідь ОСОБА_8 наніс ОСОБА_7 кілька ударів по голові та тулубу, заподіявши тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
		Надалі ОСОБА_7 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_8 один удар в голову і один удар в губи, що супроводжувались кровотечею, а також два удари ногою в обличчя та живіт. 
		Після нанесених ударів ОСОБА_7 допоміг ОСОБА_8 піднятися. Однак останній, знаходячись в коридорі, впав та вдарився переніссям об виступ на підлозі, в результаті чого у потерпілого утворилося ушкодження в ділянці носу, яке супроводжувалося кровотечею.
		Після цього ОСОБА_8 ще кілька разів упав, вдарившись головою, внаслідок чого у нього утворилися тілесні ушкодження.
		Таким чином, ОСОБА_7 , не передбачаючи можливості настання тяжких наслідків у вигляді спричинення смерті іншій особі, хоча повинен був і міг їх передбачити враховуючи фізіологічний стан ОСОБА_8 , який був пов`язаний із сильним алкогольним сп`янінням та загрозою захлинання кров`ю через сильну кровотечу, умисно наніс йому удари кулаками в обличчя та ногою в ділянку скули, що супроводжувалися кровотечею, тобто, в тому числі своїми умисними діями заподіяв ОСОБА_8 відкриту черепно-лицьову та внутрішньочерепну травму, внаслідок отримання зазначених травм ОСОБА_8 , лежачи в положенні тіла горілиць, через аспірацію крові в дихальні шляхи та ускладнення розвитку механічної асфіксії, помер приблизно о 00:00 год. 26 травня 2016 року.
		 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить відповідей на доводи апеляційної скарги стосовно того, що: докази у кримінальному провадженні доводять винуватість ОСОБА_7 ; кровотеча у потерпілого утворилася, у тому числі, від ударів обвинуваченого, тобто, між його діями та наслідками у виді смерті потерпілого є причинно-наслідковий зв`язок; суд дав невірну оцінку висновку експерта щодо причин смерті ОСОБА_8 ; висновки суду є суперечливими та не відповідають фактичним обставинам справи.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скаргу та просив її задовольнити.
		Виправданий та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги та просили залишити судове рішення без зміни.
		 
		Мотиви суду
		 
		Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок. Аргументи сторони обвинувачення щодо незгоди з даною судами оцінкою доказів стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		 
		Твердження прокурора про те, що суд не розглянув доводів апеляційної скарги та не дав на них відповідей в ухвалі суду, що свідчить про не дотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, є неприйнятними.
		 
		Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.
		 
		Ухвала апеляційного суду  це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
		 
		Згідно з приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		 
		Переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону суд дотримався.
		 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі прокурор заперечував правильність установлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження. Вказував на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність внаслідок неповної та суперечливої оцінки судом доказів. 
		 
		Суд апеляційної інстанції, розглянувши кримінальне провадження у межах своїх повноважень, спростував твердження прокурора, зокрема, про те, що між діями  ОСОБА_7 та наслідками у виді смерті потерпілого був причинно-наслідковий зв`язок.
		 
		Так, апеляційний суд зазначив, що під час судового розгляду в суді першої інстанції було з достатньою повнотою досліджено усі докази, які були оцінені відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Відповідно до змісту ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було. 
		 
		Суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суд розглянув відповідно до вимог закону, в тому числі за ухвалою суду було проведено додатковий огляд місця події та за клопотанням прокурора призначена повторна експертиза, яка підтвердила можливість отримання тілесних ушкоджень потерпілим за обставин, зазначених підозрюваним у ході проведення слідчого експерименту.
		 
		Проте, сторона обвинувачення не надала суду належних, достатніх, вагомих та допустимих доказів, які б у своїй сукупності доводили наявність у діях  ОСОБА_7 складу інкримінованого йому протиправного діяння.
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою місцевого суду, зокрема, такого доказу, як висновок судово-медичної експертизи, згідно якої на тілі ОСОБА_8 виявлені численні тілесні ушкодження. При цьому відкрита черепно-лицьова травма має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, проте, перебуває у випадковому причинному зв`язку зі смертю. Інші тілесні ушкодження у причинному зв`язку зі смертю не перебувають. Черепно-лицьова травма потерпілого утворилася від багатократних (не менше 5) ударних травматичних дій тупих предметів у ділянку обличчя і волосистої частини голови за хвилини - десятки хвилин до смерті. Після спричинення ОСОБА_8 усього комплексу тілесних ушкоджень не виключається можливість здійснення ним активних дій впродовж проміжку часу, обумовленому часом скупчення крові в дихальних шляхах. Згідно висновку експерта, безпосередньою причиною смерті потерпілого стала відкрита черепно-лицьова травма з відкритим переломом кісток та хрящів носу, крововиливами під м`які оболонки головного мозку, які визвали механічну асфіксію внаслідок аспірації крові в дихальні шляхи.
		 
		Зазначений висновок експерт підтвердив і в суді, а також пояснив, що причиною смерті ОСОБА_8 стала механічна асфіксія внаслідок потрапляння крові в дихальні шляхи, що сталася через перелам кісток носа.
		 
		Під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 було встановлено, що останній наніс потерпілому удар кулаком в голову, внаслідок чого у ОСОБА_8 відкрилася кровотеча. Після цього ОСОБА_8 за допомогою ОСОБА_7 піднявся, вони зайшли на кухню, де зупинили кров та продовжували вживати алкогольні напої. Згодом потерпілий вийшов з кухні, впав обличчям вниз, вдарившись переніссям об виступ на підлозі, і у нього образу почалася кровотеча. Після цього ОСОБА_8 ще кілька разів падав у ванній кімнаті та вдарявся різними частинами голови.
		 
		Повторні та додаткові судово-медичні експертизи підтвердили спроможність вищезазначених показань ОСОБА_7 та зазначили, що виявлені на тілі потерпілого тілесні ушкодження цілком могли утворитися за обставин, викладених ОСОБА_7 під час слідчого експерименту. В судовому засіданні експерт пояснив, що відкритий перелом кісток та хрящів носа з раною в ділянці перенісся ОСОБА_8 міг отримати внаслідок падіння лицем вниз з наступним ударом об нижню полицю вбудованої шафи. Смерть потерпілого настала внаслідок внутрішньої кровотечі, виявити наявність якої обвинувачений не міг.
		 
		Тобто, місцевий суд, дослідивши обставини справи повно та всебічно, дійшов висновку, що тілесні ушкодження у потерпілого виникли як від дій  ОСОБА_7 , так і внаслідок падінь. В судовому засіданні було чітко встановлено, що після нанесення ударів обвинуваченим, які викликали кровотечу зі слизової оболонки губ та носа, потерпілий вмився, зупинив кров та продовжував випивати, а лише приблизно через 30-40 хвилин після бійки він вийшов з кухні та впав, внаслідок чого у нього утворилося ушкодження в ділянці носа, яке супроводжувалося кровотечею, внаслідок якої кров потрапила в дихальні шляхи, що й стало причиною смерті.
		 
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 119 КК України, характеризується: 1) діянням - посяганням на життя іншої людини; 2) наслідками у вигляді смерті; 3) причинним зв`язком між вказаними діянням і наслідками.
		 
		В суді першої інстанції було чітко розмежовано тілесні ушкодження, отримані потерпілим від ударів, та отримані ним від падіння, а також із достатньою повнотою встановлено відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями обвинуваченого та настанням смерті потерпілого, тобто відсутність об`єктивної сторони злочину. 
		 
		З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції, який зазначив, що сукупність усіх досліджених доказів у більшій мірі свідчила про імовірність версії сторони захисту, що в свою чергу вказує на розумні сумніви у версії сторони обвинувачення. В апеляційній скарзі доводи, які б спростовували ці сумніви, не наведені.
		 
		Суд касаційної інстанції згоден із таким висновком апеляційного суду, оскільки відповідно до ст. 17 цього Кодексу ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи. 
		 
		Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		 
		Конституцією України задекларовано, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62). 
		 
		Стаття 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. 
		 
		Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що сторона обвинувачення не довела з достатньою переконливістю винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Касаційна скарга прокурора не містить обґрунтувань щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду цього кримінального провадження в судах.
		 
		Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.
		 
		 
		З цих підстав суд ухвалив:
		 
		Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...