Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19925/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2020. Зареєстровано: 25.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2020.
Дата набрання законної сили: 11.11.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"11" листопада 2020 р.           Справа№ 910/19925/17
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Мартюк  А.І.
		суддів:            Майданевича А.Г. 
		          Зубець  Л.П. 
		 
		при секретарі          Гуцал О.В.
		за участю представників зазначених в протоколі від 11.11.2020р.
		 
		розглянувши у відкритому судовому 
		засіданні апеляційну
		скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" 
		на рішення          Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 р.
		у справі          № 910/19925/17 (суддя Чинчин О.В.) 
		за первісним
		позовом          ВІЕР ГЛОБАЛ ПАРТНЕРС, Л.П. (VR Global Partners, L.P)
		до                    Акціонерного товариства "Українська залізниця" 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача
		                    Державного територіально - галузевого об`єднання 
		                    "Південно - західна залізниця" 
		про                    стягнення 12847604,17 дол. США, що еквівалентно 
		346003684,30 грн. та 114247667,01 грн. 
		за зустрічним 
		позовом          Акціонерного товариства "Українська залізниця"
		до                    ВІЕР ГЛОБАЛ ПАРТНЕРС, Л.П.  (VR Global Partners, L.P)
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача
		                    Державного територіально - галузевого об`єднання 
		                    "Південно - західна залізниця" 
		третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача за зустрічним позовом          Публічне акціонерне товариство "Акціонерний 
		                    комерційний промислово - інвестиційний банк" 
		про                    визнання зобов`язання припиненим
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 12  847 604,17 дол. США, що еквівалентно 346 003 684,30 грн., та 114 247 667,01 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3762/2-1 від 29.12.2011.
		В свою чергу, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" з вимогою визнати зобов`язання АТ «Укрзалізниця» в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, що передбачені п. 3.2. Кредитного договору, припиненими з дати закінчення терміну повернення кредиту - 22.12.2014.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 первісний позов задоволено частково, стягнуто з АТ "Українська залізниця" заборгованість за кредитом у розмірі 12  500 000 дол. США, заборгованість по процентах у розмірі 347 604 дол. США 17 (сімнадцять) центів, пеню по кредиту у розмірі 85 720 680 грн. 04 коп., пеню по процентах у розмірі 193 529 грн. 83 коп., 3 % річних по кредиту у розмірі 26 239 985 грн. 68 коп., 3 % річних по процентах у розмірі 98 213 грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 240 000 грн. 00 коп. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення, в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, зустрічний позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення зустрічних позовних вимог. 
		Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
		- враховуючи умови Кредитного договору відсутні підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування (22.12.2014) в розмірі 10,65%. 
		- враховуючи погоджену сторонами черговість зарахування платежів, сплачені кошти на погашення нарахованих після 22.12.2014 процентів повинні були бути скеровані Банком на погашення суми Кредиту (тіла кредиту), що значно зменшує розмір кредитної заборгованості по тілу кредиту до суми 8 898 229,15 дол. США, яка є базою для нарахування інших заявлених позовних вимог.
		- нарахування пені припинилось через шість місяців після закінчення строку виконання зобов`язань. 
		- твердження суду першої інстанції щодо правонаступництва АТ «Укрзалізниця» є безпідставними та необґрунтованими.
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2019 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Калатай Н.Ф.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 р. у справі № 910/19925/17, розгляд справи призначено на 13.03.2019 р. 
		14.02.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, і якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 р. у справі № 910/19925/17 без змін.
		05.03.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про залучення правонаступника.
		13.03.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про зупинення провадження у справі.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні по справі №910/19925/17 до 27.03.2019 року.
		27.03.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про витребування документів, що підтверджують продаж права за договором про відкриття кредитної лінії №20-3762/2-1 від 29.12.2011.
		27.03.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника ВІЕР ГЛОБАЛ ПАРТНЕРС, Л.П. (VR Global Partners, L.P) надійшло клопотання про залучення правонаступника.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні по справі №910/19925/17 до 04.04.2019 року
		28.03.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшли додаткові документи.
		04.04.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про оголошення перерви.
		Розпорядженням № 09.1-08/853/19 Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці. 
		Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.04.2019 р. для розгляду справи № 910/19925/17 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Буравльов С.І., Зубець Л.П.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 року прийнято справу № 910/19925/17 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Буравльов С.І., Зубець Л.П., розгляд справи призначено на 15.05.2019 року.
		05.04.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшов супровідний лист з додатками.
		Розпорядженням №09.1-08/1275/19 Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному.
		Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.05.2019 р. для розгляду справи № 910/19925/17 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Буравльов С.І., Калатай Н.Ф..
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 року справу № 910/19925/17 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/19925/17 до 05.06.2019 року.
		04.06.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача за первісним позовом надійшли уточнення до клопотання про призначення експертизи, клопотання про виклик експертів для роз`яснення висновку від 21.09.2018 №6651/18-45/19925/18-72 та додаткові пояснення, щодо неправомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами після спливу строку кредитування, визначеного умовами кредитного договору.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 р. у справі № 910/19925/17. Задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" та клопотання ВІЕР ГЛОБАЛ ПАРТНЕРС, Л.П. про заміну правонаступника. Замінено Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" його правонаступником - ВІЕР ГЛОБАЛ ПАРТНЕРС, Л.П. (190 Енлжін Авеню, Джорджтаун. Великий Кайман, KYI-9005, Кайманові острови (VR Global Partners L.P.: 190 Elgin Avenue. Georgе Town. Grand Cayman KY1 -9005, Cayman Islands). Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 р. у справі № 910/19925/17 відкладено на 07.08.2019 року.
		06.08.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення.
		07.08.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.
		Розпорядженням № 09.1-08/2625/19 Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 р., у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. та судді Буравльова С.І. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19925/17.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/19925/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Зубець Л.П.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 прийнято справу №910/19925/17 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Пашкіна С.А., розгляд справи призначено на 21.08.2019 року.
		21.08.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача за первісним позовом надійшла заява про роз`яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року у справі №910/19925/17. 
		21.08.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача за первісним позовом надійшла заява про залучення третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача за зустрічним позовом - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк".
		21.08.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи на дійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 р. оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/19925/17 до 11.09.2019р.
		04.09.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшов супровідний лист з додатками.
		Розпорядження № 09.1-08/3596/19 Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019р., у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19925/17.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019р апеляційну скаргу у справі №910/19925/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 року справу № 910/19925/17 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 року відмовлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в роз`ясненні ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019р. у справі № 910/19925/17. Виправлено описку в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019р. у справі № 910/19925/17.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 року розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" відкладено на 24.09.2019. р. Залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк".
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 року виправлено описку в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі №910/19925/17.
		19.09.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла касаційна скарга на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019р. у справі № 910/19925/17 про відмову в роз`ясненні ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019р. у справі № 910/19925/17.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 року зупинено апеляційне провадження у справі № 910/19925/17 до закінчення розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного суду касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019р. у справі № 910/19925/17 про відмову в роз`ясненні ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019р. у справі № 910/19925/17. Матеріали справи направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.09.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019р. у справі № 910/19925/17.
		Розпорядження № 09.1-08/4025/19 Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019р., у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19925/17.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019р апеляційну скаргу у справі №910/19925/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Зубець Л.П.
		У зв`язку з надходженням матеріалів справи №910/19925/17 з Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, колегія суддів дійшла висновку про поновлення провадження у справі.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019р. прийнято справу №910/19925/17 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Буравльов С.І., Зубець Л.П. Поновлено провадження у справі № 910/19925/17 та призначено справу до розгляду на 20.11.2019р.
		19.11.2019 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/19925/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/1120/16.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 року клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі № 910/19925/17 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/1120/16.
		25.06.2020 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/19925/17 з копією постанови Великої Палати Верховного Суду у справи №912/1120/16, якою касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31 січня 2019 року та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2018 року у справі № 912/1120/16 залишено без змін.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 року поновлено провадження у справі № 910/19925/17. Призначено справу до розгляду за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 р. у справі № 910/19925/17 на 19.08.2020 року.
		Розпорядження № 09.1-08/2514/20 Північного апеляційного господарського суду від 13.110810.2020р., у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19925/17.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 р. апеляційну скаргу у справі №910/19925/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Алданова С.О., Зубець Л.П.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 року справу № 910/19925/17 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та розгляд справи №910/19925/17 призначено на 19.08.2020 р. 
		17.08.2020р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом - Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла касаційна скарга на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019р. у справі № 910/19925/17 про відмову в роз`ясненні ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019р. у справі № 910/19925/17.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 року зупинено апеляційне провадження у справі № 910/19925/17 до закінчення розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного суду касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019р. у справі № 910/19925/17 про відмову в роз`ясненні ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019р. у справі № 910/19925/17. Матеріали справи направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.
		18.08.2020 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення та додаткові пояснення.
		Ухвалою  Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного територіально - галузевого об`єднання "Південно - західна залізниця" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі № 910/19925/17. Матеріали касаційної скарги з додатками на 26 (двадцяти шести) аркушах повернуто Державному територіально - галузевому об`єднанню "Південно - західна залізниця".
		Розпорядження №09.1-08/3238/20  Північного апеляційного господарського суду  від 22.09.2020 р. у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19925/17.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 р апеляційну скаргу у справі №910/19925/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Зубець Л.П.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 року поновлено  провадження у справі № 910/19925/17. Прийнято справу №910/19925/17 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Майданевич А.Г., Зубець Л.П., розгляд справи призначено на 19.10.2020 року.
		19.10.2020 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи 1 за зустрічним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		19.10.2020 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення щодо неправомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами після спливу строку кредитування, визначеного умовами кредитного договору, клопотання про зменшення штрафних санкцій та клопотання про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва для ухвалення додаткового рішення суду.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 року у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва для ухвалення додаткового рішення відмовлено.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 року оголошено перерву у судовому засіданні по справі №910/19925/17 до 11.11.2020р.
		Щодо клопотання відповідача за первісним позовом про витребування документів, що підтверджують продаж права за договором про відкриття кредитної лінії №20-3762/2-1 від 29.12.2011, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки матеріалі справи містять достатньо доказів для вирішення розгляду справи по суті.
		За результатами розгляду клопотань апелянта про призначення у справі судово-економічної експертизи (з урахуванням уточнення від 04.06.2019) та про виклик експертів, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволення з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 1 Закону "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, і згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. 
		Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
		В матеріалах справи наявний висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 21.09.2020р. № 6651/18-45/19195/18-72.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про призначення експертизи та виклик експертів, враховуючи, що з`ясування обставин справи не потребує спеціальних знань для повного, об`єктивного вирішення спору, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення розгляду справи по суті.
		Представники апелянта та Державного територіально - галузевого об`єднання "Південно - західна залізниця" у поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/22479/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		Представники позивача за первісним позовом у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.
		11.11.2020р. представники Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" у судове засідання не з`явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодекс) України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк".          
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила таке.
		29.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (Банк) та Державним територіально - галузевим об`єднанням "Південно - західна залізниця" (Позичальник) було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-3762/2-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 12 500 000 дол. США, на умовах, встановлених цим Договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором. (т. 1 а.с. 98-106)
		Сторони погодили наступні умови Договору.
		Строк повернення кредиту 
		Відповідно до п. 2.2 Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3387/2-1 від 28.09.2012) кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 22.12.2014.
		Нарахування та сплата процентів
		Пунктом 3.2. Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3387/2-1 від 28.09.2012) передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 10,65 % (десять цілих шістдесят п`ять) річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в іноземній валюті використовується метод "факт/360", виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів році.
		Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.
		Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.
		Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця.
		Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів.
		При цьому сторони встановлюють, що зобов`язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 (п`ятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів).
		У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов`язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні.
		Проценти за грудень місяць сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця. Якщо перша видача кредиту була здійснена у грудні місяці, то нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати першої видачі кредиту по останній календарний день грудня місяця в порядку, визначеному у цьому пункті Договору.
		Нарахування та сплата пені
		Пунктом 5.3 Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3387/2-1 від 28.09.2012) передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом факт/факт від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
		Розрахунок неустойки (пені, штрафів), передбаченої цим Договором, здійснюється у гривневому еквіваленті, з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого Національним банком України. (п. 6.16 Договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3387/2-1 від 28.09.2012).
		Відповідно до п. 3.3 Договору, у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником у порядку, передбаченому п. 3.2 цього Договору для нарахування та сплати процентів, на рахунок, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття.
		Черговість погашення заборгованості
		Пунктом 3.5 Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3387/2-1 від 28.09.2012) сторони встановили наступну черговість погашення позичальником заборгованості (згідно встановленого пріоритету - зверху вниз):
		- на погашення прострочених до сплати понад 31 день проценти за користування кредитом;
		- на погашення простроченої до сплати понад 31 день суми комісійної винагороди;
		- на погашення прострочених до сплати не більше ніж на 31 день процентів за користування кредитом;
		- на погашення простроченої до сплати не більше ніж 31 день суми комісійної винагороди;
		- на погашення простроченої до сплати суми кредиту;
		- сплата нарахованих процентів за користування кредитом;
		- сплата нарахованої комісійної винагороди;
		- сплата суми кредиту;
		- сплата неустойки (пені, штрафів).
		Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинна відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.
		Сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно із встановленою черговістю.
		З підписанням цього Договору, у відповідності з чинним законодавством України, позичальник надає банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим Договором. У випадку зміни порядку погашення заборгованості, банк інформує позичальника у письмовій формі про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості.
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3762/2-1 від 29.12.2011 Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" було видано Державному територіально-галузевому об`єднанню "Південно - західна залізниця" кредит, що підтверджується меморіальним валютним ордером №B_31 від 30.12.2011 та виписками по рахунку за період з 12.07.2012 по 26.10.2016. (т. 1 а.с. 33-97)
		Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з погашення кредиту та сплати процентів за Договором у відповідача виникла перед позивачем заборгованість по кредиту у розмірі 12 500 000 доларів США, заборгованість по процентам у розмірі 347 604,17 доларів США. Крім того, позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" пеню по кредиту у розмірі 87 432 938 грн. 02 коп., пеню по процентах у розмірі 193 529 грн. 83 коп., 3 % річних по кредиту у розмірі 26 239 985 грн. 68 коп., 3 % річних по процентах у розмірі 98 213 грн. 48 коп., штраф у розмірі 310 000 грн. 00 коп.
		Суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку обставинам справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ "Українська залізниця" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. 
		Щодо стягнення тіла кредиту.
		Висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення у даній справі комісійної судово-економічної експертизи №  6651/18-45/19195/18-72 від 21.09.2018, підтверджено, що згідно наданих на дослідження документів, отримання Державним підприємством "Південно - західна залізниця" кредитних коштів за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №  20-3762/2-1 від 29.12.2011 документально підтверджується в сумі 12 500 000,00 дол. США.
		При цьому експертами зазначено, що за умови, що банком правомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016 та в результаті якої грошові кошти на суму 14 791,69 дол. США зараховуються в рахунок погашення процентів за кредитом, сума основного боргу по кредиту становить 12 500 000,00 дол. США. 
		За умови, що банком неправомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016, грошові кошти на суму 14 791,69 дол. США зараховуються в рахунок погашення тіла кредиту. При цьому сума основного боргу по кредиту становить 12 485 208,31 дол. США.
		Судовою експертизою підтверджено, що 29.12.2016 банком було проведено операцію сторнування "Сторно док №2489450 від 28.12.20216" та грошові кошти в сумі 14  791,69 дол. США було зараховано в рахунок погашення процентів за користування кредитом. 
		В частині проведеної операції сторнування, судом враховується, що за умовами Договору (п. 3.5) банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості; з підписанням Договору, у відповідності з чинним законодавством України банку надано право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим Договором.
		Згідно меморіального валютного ордеру №89 від 28.12.2016 ДТГО "Південно - західна залізниця" було здійснено платіж з призначенням платежу «сплата % грудень 2016, нарахованих на кредитну заборгованість за Кредитним договором №20-3762/2-1 від 29.12.2011», нарахованих за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 в розмірі 114 635,42 дол. США, який згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 99  843,73 дол. США було зараховано банком на погашення заборгованості по процентам, у розмірі 14  791,69 дол. США - на погашення кредиту.
		Суд зазначає, що операція сторнування є способом виправлення помилок, що відповідно до встановлених обставин не свідчить про неправомірну зміну черговості порядку погашення заборгованості позичальника. Згідно призначення платежу, визначеного платником, ним сплачувались грошові кошти у розмірі 114 635,42 дол. США як «погашення % грудень 2016, нарахованих на кредитну заборгованість за Кредитним договором №20-3762/2-1 від 29.12.2011», що, з огляду на положення п. 3.5 Договору, підтверджує правомірність проведення банком операції сторнування 29.12.2016 із направленням зарахованої по кредиту частини вказаної суми (14 791,69 дол. США) в рахунок погашення процентів нарахованих за період 28-31 грудня 2016.
		Таким чином матеріалами справи підтверджено отримання ДТГО "Південно - західна залізниця" кредитних коштів за Договором у розмірі 12  500  000 дол. США та відсутність погашення вказаної заборгованості. 
		В обґрунтування апеляційної скарги скаржник також зазначає, що, з огляду на неправомірність нарахування кредитором процентів після закінчення визначеного Договором строку кредитування, сплачені ДТГО "Південно - західна залізниця" та АТ "Українська залізниця" проценти після 22.12.2014 у розмірі 3 601 770, 85 дол. США повинні бути направлені на погашення тіла кредиту відповідно до встановленої п. 3.5. Договору черговості, яке є базою для нарахування всіх інших заявлених до стягнення сум заборгованості.
		Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про необхідність зменшення тіла кредиту, яка є базою нарахування для інших заявлених вимог, з огляду на наступне.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що після настання строку повернення кредиту (22.12.2014) позичальник самостійно та в добровільному порядку сплачував проценти за користування кредитом в розмірі 10,65 % річних. Як вбачається з платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи, у призначеннях платежу позичальником вказувалось: «Погашення % за відповідний період, нарахованих на прострочену кредитну заборгованість за Кредитним договором».
		Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позичальник до 31.07.2017 самостійно та в добровільному порядку здійснював платежі в рахунок погашення процентів за користування кредитом, а не в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту.
		Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що позичальник звертався до банку (первісного кредитора) з вимогою зарахувати кошти, сплачені як погашення процентів, в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту. Матеріали справи також не містять доказів, що банк самостійно здійснив зарахування коштів, сплачених як погашення процентів за користування кредитом, в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту. 
		Більше того, судом апеляційної інстанції встановлено, що умови Договору не містять положень про автоматичне здійснення зарахування коштів, сплачених позичальником як процентів за користування кредитом, на погашення тіла кредиту. 
		Окрім того, 22.02.2019 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (первісний кредитор) та ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. (новий кредитор) укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого до ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. перейшли права вимоги до позичальника за Договором станом на дату укладення договору купівлі-продажу у розмірі 21 004 505, 12 доларів США (Додаток 1), яка включає в себе: заборгованість по кредиту - 12 500 000 доларів США; заборгованість по процентам - 2 104 114, 62 доларів США; заборгованість за штрафними санкціями - 6 400 390, 50 доларів США; та будь-які інші існуючі та майбутні вимоги (п. 1.1. Договору «Права вимоги за кредитом»). 
		Отже, на момент звернення до суду та на момент відступлення права вимоги на користь ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. кошти, сплачені на погашення процентів за користування кредитом, не були зараховані на погашення суми тіла кредиту, а тому заборгованість за тілом кредиту становила 12 500 000 доларів США.
		Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Враховуючи викладене вище, ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. за Договором купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019 отримала право вимоги до АТ "Українська залізниця" за тілом кредиту в розмірі 12 500 000 доларів США.
		При цьому, як вбачається зі змісту, поняття «права вимоги», яке відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019 перейшло до Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, не охоплює жодних прав та обов`язків щодо надмірно сплачених коштів в рахунок погашення процентів. А тому питання щодо зарахування коштів, сплачених на погашення відсотків, в рахунок погашення суми тіла кредиту не може розглядатися в рамках даного судового процесу. 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про необхідність направлення сплачених ДТГО "Південно- західна залізниця" та АТ "Українська залізниця" після 22.12.2014 процентів у розмірі 3 601 770, 85 дол. США на погашення простроченого до сплати тіла кредиту.
		Щодо стягнення процентів, 3% річних на проценти та пені на проценти. 
		Задовольняючи позовні вимоги про стягнення процентів в розмірі 347 604, 17 доларів США за період з 01.08.2017 по 02.11.2017 за процентною ставкою 10,65 % річних суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідно до ст. 1048 ЦК України умовами Договору, укладеного між сторонами (п. 3.2. договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 20-3387/2-1 від 28.09.2012), передбачено іншу домовленість сторін про нарахування процентів за користування кредитом, а саме, що проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 10,65 % річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.
		В обґрунтування апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" зазначає, що судом першої інстанції не враховано та не правильно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 530, 625, 1048 та ст. 1050 ЦК України, що призвело до помилкового стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості зі сплати процентів за Договором в розмірі 347 604, 17 доларів США за період з 01.08.2017 по 02.11.2017 за процентною ставкою 10,65 % річних.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з такими доводами та зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
		Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		Боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
		Отже, цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
		Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
		Натомість, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.
		Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
		Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
		Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
		Аналогічні висновки щодо застосування ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1050 та ст. 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами АТ "Українська залізниця" про те, що проценти за користування кредитом у розмірі 10,65 % річних, які визначені п. 3.2. Договору, як плата за наданий кредит відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України - підлягають нарахуванню в межах погодженого сторонами строку кредитування, а саме до 22.12.2014 включно (п. 2.2. Договору), а за період прострочення виконання грошового зобов`язання (з 23.12.2014 по дату погашення заборгованості), як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання - підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
		Таким чином, господарський суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення умов Договору та неправильно застосував ст. 1048 ЦК України, а відтак - дійшов необґрунтованого висновку про право позивача нараховувати проценти за користування кредитними коштами після закінчення визначеного Договором строку повернення кредиту (кредитування) відповідно до ст. 1048 ЦК України.
		Одночасно, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами позивача про те, що сторони Договору передбачили право кредитора нараховувати проценти за неправомірне користування кредитними коштами у розмірі 10,65 % річних, як відповідальність відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Так, якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України іншим способом, ніж той, який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору, воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 ЦК України, так як законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами. Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.06.2020 №902/5/19 та 02.07.2020 №910/18618/17.
		Отже, позивачем за первісним позовом безпідставно нараховано проценти в розмірі 347 604, 17 доларів США за період з 01.08.2017 по 02.11.2017 за процентною ставкою 10,65 % річних відповідно до п. 3.2. Договору. А тому, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог в цій частині.
		Суд апеляційної інстанції також зазначає, що, з огляду на неправомірність нарахування кредитором процентів (на підставі п. 3.2. Договору) за користування кредитом після 22.12.2014, не підлягають нарахуванню та задоволенню вимоги про стягнення пені та 3 % річних, нарахованих на такі проценти. 
		Так, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь кредитора пені за прострочення сплати процентів за період з 05.07.2017 по 02.11.2017 у розмірі 193 529, 83 грн. та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, нарахованих на заборгованість по процентам в розмірі 98 213, 48 грн. А тому, рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
		Щодо стягнення 3% річних на тіло кредиту.
		Позивачем заявлено до стягнення 3% річних, нарахованих на прострочене до сплати тіло кредиту за період з 23.12.2014 по 02.11.2017, у розмірі 26  239  985, 68 грн.
		Пунктом 2  ст. 625 ЦК України  передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Задовольняючи вимоги позивача в цій частині, суд першої інстанції не врахував, що з 23.12.2014 по 31.07.2017 (останнє платіжне доручення від 04.08.2017 про сплату процентів за липень 2017) ДТГО "Південно - західна залізниця" та АТ "Українська залізниця" в добровільному порядку здійснювали сплату процентів за прострочення сплати кредиту у розмірі 10,65 % річних. 
		Суд апеляційної інстанції зазначає про неможливість подвійного стягнення процентів за користування кредитними коштами за один період, а тому, стягненню з відповідача на корить позивача в межах заявлених вимог підлягають 3  % річних, нараховані на прострочене до сплати тіло кредиту за період з 01.08.2017 по 02.11.2017. 
		Судом апеляційної інстанції перевірено наданий позивачем за первісним позовом розрахунок 3 % річних, нарахованих на прострочене до сплати тіло кредиту, та встановлено, що сума 3% річних, нарахованих на прострочене до сплати тіло кредиту за період з 01.08.2017 по 02.11.2017, становить 2 525 338, 70 грн. 
		Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних, нарахованих на прострочене до сплати тіло кредиту, підлягає зміні та, відповідно, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних, нараховані на прострочене до сплати тіло кредиту за період з 01.08.2017 по 02.11.2017, в розмірі 2 525 338, 70 грн.
		Щодо стягнення пені на тіло кредиту.
		В обґрунтування апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" також зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо порядку нарахування пені, а саме ст. 232 ГК України, що призвело до незаконного стягнення з відповідача за первісним позовом пені, нарахованої на прострочене до сплати тіло кредиту за період з 10.11.2016 по 02.11.2017, у розмірі 85 720 680, 04 грн.
		Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами та зазначає наступне. 
		Пунктом 5.3 Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3387/2-1 від 28.09.2012) передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом факт/факт від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
		Розрахунок неустойки (пені, штрафів), передбаченої цим Договором, здійснюється у гривневому еквіваленті, з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого Національним банком України (п. 6.16 Договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3387/2-1 від 28.09.2012).
		Відповідно до ч. 6  ст. 232 ГК України  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Разом з тим, згідно з п. 3.3 Договору, у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.
		Отже, умовами Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення сплати кредиту позичальник сплачує пеню, яка обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, починаючи з дати виникнення прострочення до дати усунення такого прострочення (фактичного погашення заборгованості), що є іншою домовленістю в розумінні ч. 6 ст. 232 ГК України.
		Позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача пені, нарахованої на прострочене до сплати тіло кредиту за період з 03.11.2016 по 02.11.2017 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період прострочення, на суму 87  432  938, 02 грн.
		З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для нарахування пені за період з 03.11.2016 по 02.11.2017 відповідно до умов Договору. 
		Разом з тим, з огляду на те, що позивач звернувся до суду з позовом 10.11.2017, суд апеляційної інстанції зазначає про правильність застосування судом першої інстанції позовної давності, яка заявлена АТ "Українська залізниця" в суді першої інстанції, до вимог про стягнення пені, нарахованої за період з 03.11.2016 по 09.11.2016, у розмірі 1 712 257, 98 грн.
		Відповідно, з відповідача за первісним позовом на користь позивача стягненню підлягає пеня, нарахована на прострочене до сплати тіло кредиту за період з 10.11.2016 по 02.11.2017. 
		Перевіривши розрахунок пені, нарахованої на прострочене до сплати тіло кредиту за період з 10.11.2016 по 02.11.2017, суд зазначає, що сума пені, нарахована на прострочене до сплати тіло кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 85 720 680, 04 грн.
		Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з АТ "Українська залізниця" пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 85 720 680, 04 грн. є законним та підлягає залишенню без змін.
		Щодо клопотання про зменшення штрафних санкцій
		АТ "Українська залізниця" було подано клопотання про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.
		Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
		Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
		Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
		Згідно з приписами частини 1  ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
		Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
		Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.
		Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
		Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів (в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України) на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.
		Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання ним грошових зобов`язань за Договором, майновий стан обох сторін, не вчинення позичальником з 2014 року всіх необхідних дій з метою погашення заборгованості, а також те, що сума пені не є «значно» чи «надмірно» великою, порівняно із загальним розміром заборгованості за Договором та часом прострочення належних до сплати сум кредиторові, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання АТ "Українська залізниця" про зменшення розміру штрафних санкцій.
		Щодо доводів про недоведеність правонаступництва АТ «Укрзалізниця»
		В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та необґрунтовано і безпідставно зроблено висновок, що АТ "Українська залізниця" є правонаступником ДТГО "Південно - західна залізниця".
		Суд не погоджується з такими доводами відповідача та зазначає наступне.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815), як нова юридична особа, утворена згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
		Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015 року.
		21.10.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
		Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Серед таких підприємств є Державне територіально - галузеве об`єднання "Південно - західна залізниця", яке є позичальником (стороною) за Договором.
		Згідно з ч.ч. 1, 3-7 ст. 2 Закону утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб`єктів господарювання.
		В той же час, суд зазначає, що ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм статей 104, 107 ЦК України, що вбачається з пункту 2 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" цього Закону. Зазначена норма не ставить факт правонаступництва створеного Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" за правами і обов`язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов`язкового попереднього припинення зазначених підприємств, у тому числі і Державного територіально - галузевого об`єднання "Південно - західна залізниця".
		Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" є достовірними, Акціонерне товариство "Українська залізниця" визначене правонаступником, у тому числі Державного територіально - галузевого об`єднання "Південно - західна залізниця", що узгоджується також зі змістом п. 2 Статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця".
		При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.
		Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17. 
		Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником прав та обов`язків Державного територіально - галузевого об`єднання "Південно - західна залізниця", яке є стороною Договору, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача в цій частині, а позивачем (за первісним позовом) правомірно заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором саме до Акціонерного товариства "Українська залізниця".
		Щодо зустрічних позовних вимог
		Щодо доводів апеляційної скарги відносно зустрічного позову АТ "Українська залізниця" про визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання вчинити дії, суд зазначає наступне.
		В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, визнати зобов`язання АТ "Українська залізниця" в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, що передбачені п. 3.2 Договору, припиненими з дати закінчення терміну повернення кредиту - 22.12.2014, зобов`язати ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (правонаступником якого є ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П.) направити кошти, сплачені ДТГО "Південно - західна залізниця" та АТ " Українська залізниця " після 22.12.2014 на погашення простроченої до сплати суми кредиту.
		Що стосується вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання зобов`язання щодо сплати процентів припиненим, суд враховує наступне.
		Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України. В той же час, такий спосіб захисту прав як визнання зобов`язання частково припиненим не передбачений вказаними нормами законодавства України. 
		Відповідно до приписів ч. 2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Разом з тим, для застосування іншого способу захисту особа, права якої порушено, повинна довести ефективність обраного нею способу захисту.
		Згідно зі статтею 13 Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Слід вказати, що засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці. Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження, так як має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
		Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (див.mutandis  § 135 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. the UK), заяви №33985/96 і №33986/96; § 95 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява №21987/93). 
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки неодноразово сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц та від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання зобов`язання АТ "Українська залізниця" в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, що передбачені п. 3.2. Договору, припиненими з дати закінчення терміну повернення кредиту - 22.12.2014, не є ефективним способом захисту прав скаржника та жодним чином не відновлює будь-яке його порушене право.
		Більше того, зазначена вимога фактично є вимогою про встановлення певного факту, а саме факту припинення зобов`язань позичальника за Договором, що, в свою чергу, відповідно до ст. 20 ГПК України не відноситься до компетенції господарських судів.
		Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявлена в апеляційній скарзі зустрічна позовна вимога про зобов`язання направити кошти, сплачені ДТГО "Південно - західна залізниця" та АТ "Українська залізниця" після 22.12.2014, на погашення простроченої до сплати суми кредиту, не була предметом розгляду суду першої інстанції, тому в силу приписів ч. 5 ст. 269 ГПК України не може бути розглянута судом апеляційної інстанції. 
		Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову є законним та підлягає залишенню без змін.
		Також, судом апеляційної інстанції були досліджені інші доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду заяви про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом та клопотання про призначення судової експертизи, при закритті підготовчого провадження та переході до розгляду справи по суті та ін.
		Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції здійснив розгляд даної справи у повній відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про безпідставність зазначених вище доводів АТ "Українська залізниця" про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
		Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку  ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 910/19925/17 в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах у розмірі 347 604, 17 дол. США, пені по процентах у розмірі 193 529, 83 грн., 3 % річних по процентах у розмірі 98 213, 48 грн. скасувати. 
		3. В цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		4. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 910/19925/17 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних по кредиту у розмірі 26 239 985,68 грн. змінити.
		5. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь ВІЕР ГЛОБАЛ ПАРТНЕРС, Л.П. (VR Global Partners, L.P) (190 Елжін Авеню, Джортуан, Великй Кайман, KY1-9005, Кайманові Острови) 3 % річних по кредиту у розмірі 2 525 338, 70 грн.
		6. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 910/19925/17 залишити без змін.
		7. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
		8. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.
		9. Матеріали справи № 910/19925/17 повернути до Господарського суду м. Києва.
		10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено 25.11.2020р. 
		 
		Головуючий суддя                                                            А.І. Мартюк 
		 
		Судді                                                                                А.Г. Майданевич
		 
		                                                                                Л.П. Зубець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...