Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/2519/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Вбивство через необережність.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2020. Зареєстровано: 26.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/521/518/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016161470002750

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                             Справа № 521/2519/17
		 
		Пр-ня по справі № 1кп/521/518/20 
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		24 листопада 2020 року 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі: 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 
		із секретарем судового засідання  ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 12016161470002750 від 06.12.2016 року, у відношенні: 
		    ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Колодівка Томашпільського району Вінницької області, громадянки України, що має неповну середню освіту, працююча заступником директора супермаркету «Таврія  В» (м. Одеса, вул. Гагарінське плато, 5/3), заміжня, маюча на утриманні чотирьох дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , проживаючої в АДРЕСА_2 , раніше не судимої, у скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
		       
		   Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		   з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 
		   з боку захисту: обвинувачена ОСОБА_3 , захисник  адвокат ОСОБА_5 
		   інші учасники судового провадження: потерпіла ОСОБА_6 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		1.Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним.
		   1.1.Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувалось в тому, що 29 листопада 2016 року приблизно о 22 годині 30 хвилин прибула до квартири АДРЕСА_3 , з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_7 , у якого нещодавно відбувся конфлікт з її чоловіком ОСОБА_8 
		    ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 , будучи власницею зазначеної квартири, відчинила двері та зробила крок в напрямку двору. В цей час ОСОБА_3 діючи необережно, в наслідок злочинної недбалості, не передбачивши можливість настання наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, здійснила поштовх вхідними дверми вказаної квартири. Внаслідок поштовху, ОСОБА_9 впала на підлогу, в результаті чого отримала наступні тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму: крововилив в м`яких тканинах лобово-тім`яно-скронево-потиличної ділянки голови справа, перелом правої тім`яної кістки, правої скроневої кістки та клиноподібної кістки, пластинчато подібний крововилив під м`які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку та мозочку, контузійні забої та розміжчення нижньої поверхні правої та лівої лобових часток, крововилив у шлуночки головного мозку. 
		   Тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: перелому кісток черепа, крововиливів під твердою і м`якими мозковими оболонками та розміжчення головного мозку заподіяні одночасно по одному механізму, складають єдиний комплекс черепно-мозкової травми і тому оцінюються у комплексі, били небезпечними для життя і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. 
		   30.11.2016 року ОСОБА_9 госпіталізована до нейрохірургічного відділення МКЛ № 1 де 05.12.2016 року настала її смерть. Смерть ОСОБА_9 знаходиться у прямому причинному зв`язку з наявною у неї закритою черепно  мозковою травмою у вигляді перелому кісток черепа, крововиливів під твердою і м`якими мозковими оболонками та розміжчення головного мозку. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_9 з`явився набряк головного мозку. 
		   1.2.Дії обвинуваченої ОСОБА_3 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 1 ст. 119 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вбивство, вчинене через необережність.
		 
		   2.Покази обвинуваченої.
		   2.1.Обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому їй злочині не визнала та показала, що 29.11.2016 року приблизно о 22 годині вона знаходилась у себе за місцем мешкання де відбувалось святкування її дня народження. Вона взагалі не вживає алкогольних напоїв, відповідно у той день алкоголь не вживала. Тоді ж її чоловік ОСОБА_8 разом з товаришем вийшли запросити у гості сусідів з квартири АДРЕСА_4 за тією ж адресою. Через 15 хвилин коли вони повернулись, обвинувачена побачила чоловіка та його товариша з ранами на голові та обличчі з яких дуже сильно текла кров. Зі слів свого сина ОСОБА_10 , вона дізналась, що їх побив ОСОБА_11 та його син. Вона одразу вибігла на вулицю де зустріла сусіда ОСОБА_12 , який повідомив, що ті хто побив її чоловіка побігли на дорогу (трасу). Тоді ж вона наздогнала якихось хлопців, як в подальшому вона дізналась один з них ОСОБА_7 , однак ніхто з них не зізнався в своєму імені. Повернувшись до будинку вона побачила ОСОБА_13 , який повертався в квартиру АДРЕСА_5 , де він знімав кімнату та де мешкала потерпіла  загибла ОСОБА_9 . Обвинувачена ОСОБА_3 стала перед входом в квартиру та намагалась з`ясувати де його син, який спричинив такі тілесні ушкодження її чоловіку та погрожувала викликати міліцію. ОСОБА_13 відмовився надавати їй будь-яку інформацію. ОСОБА_3 кричала на нього та після цього пішла до себе додому де надала першу допомогу чоловіку та його товаришу. Її чоловіку в подальшому стало погано в зв`язку з чим його доставили до МКЛ № 1 де встановили переломи 3-4 ребер та струс головного мозку. Від госпіталізації відмовився. 30.11.2016 року вона бачила у дворі швидку медичну допомогу біля квартири АДРЕСА_5 та зі слів сусідів дізналась про госпіталізацію ОСОБА_9 05.12.2016 року до неї приходили співробітники поліції які її допитали за цими обставинами. 
		   Під час прямого та перехресного допиту обвинувачена ОСОБА_3 показала, що жодних ударів ОСОБА_9 дверима або іншими предметами чи руками не наносила. В квартиру АДРЕСА_5 де мешкала ОСОБА_9 не заходила, а знаходилась лише на порозі. Саму ОСОБА_9 вона тоді не бачила і не чула. Конфлікт словесний з ОСОБА_13 відбувся перед порогом квартири на протязі менше ніж 5 хвилин. В подальшому у січні 2017 року чоловік обвинуваченої ОСОБА_8 написав відповідну заяву про злочин у відношенні себе. Обвинувачена повідомила, що загибла потерпіла дуже хворіла, особливо останнім часом. Бували випадки, коли вона втрачала свідомість. Щодо підстав обмови її потерпілою, обвинувачена показала, що вважає, що ОСОБА_6 може тримати певні погані наміри на неї за те, що доньку потерпілої покинув чоловік, який в теперішній час спільно проживає з сестрою чоловіка обвинуваченої. 
		 
		   3.Підстави для виправдання обвинуваченої з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. 
		   3.1.Суд вважає, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено, що мала місце подія кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 119 КК та що воно вчинене обвинуваченою ОСОБА_3 , з наступних підстав. 
		   3.2.Доказами обвинувачення, у вказаному кримінальному провадженні, якими доводились обставини передбачені ст. 91 КПК та безпосередньо вина ОСОБА_3 були: покази потерпілої; покази свідків; документи; а також висновок судово-медичної експертизи за фактом смерті 
		 
		ОСОБА_14 .Особисті докази (показання).
		   3.3.Аналізуючи покази допитаних в судовому засіданні осіб, судом встановлено наступне. Так, очевидців подій, які інкримінуються ОСОБА_3 , як вбивство, вчинене через необережність органом досудового розслідування не встановлено. Жодних прямих доказів вини ОСОБА_3 стороною обвинувачення в судовому засіданні не представлено. Всі досліджені докази, є непрямими, які підтверджують лише певні факти і обставини, однак які не підтверджують жодних обставин передбачених ст. 91 КПК.
		   3.4.Так, усні докази можливо умовно розділити по-перше на осіб (фактично одна особа), які безпосередньо спілкувались із ОСОБА_3 у день подій 29.11.2016 року у вечірній час; по-друге на осіб, яким про обставини всіх подій стало відомо зі слів загиблої ОСОБА_9 ; по-третє на осіб, яким взагалі нічого не відомо з приводу подій обвинувачення окрім певних фактів або професійної діяльності та обставин, які передували подіям обвинувачення. 
		   3.5.Безпосередньо з обвинуваченою у момент події, що інкримінуються останній спілкувався лише один свідок  гр. ОСОБА_13 . Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що з 2014 року по 2019 рік орендував кімнату в квартирі АДРЕСА_6 у ОСОБА_9 , яка була людиною похилого віку. Поряд проживала обвинувачена ОСОБА_3 з сім`єю, яка була сусідкою ОСОБА_9 . Підстав обмовляти потерпілу або обвинувачену у свідка не має. Жодних неприязних стосунків з обвинуваченою та потерпілою у свідка не було. Щодо обставин подій, очевидцем яких він був, свідок показав, що у кінці 2016 року до нього на роботу, у магазин де він працював охоронцем, прийшов його син ОСОБА_7 , який попросився переночувати. Коли вони прийшли до місця мешкання між його сином ОСОБА_7 , його товаришем ОСОБА_15 та чоловіком обвинуваченої  ОСОБА_8 і його товаришем відбувся конфлікт, який перейшов у бійку. Після бійки, його син та його товариш одразу поїхали, не залишившись. Не заходячи в будинок, він зайшов в туалет, який знаходився на подвір`ї. Знаходячись в туалеті він почув крики та шум біля входу до квартири де він мешкав. Вказаний шум свідчив, що відбувається словесний конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 . Коли почав виходити с туалету побачив, ОСОБА_3 яка стояла біля вхідних дверей квартири та бабусю ОСОБА_9 , яка знаходилась в отворі вказаних дверей. Після спілкування, ОСОБА_3 різко захлопнула вхідні двері. Він не бачив, щоб закриття дверей будь-яким чином зашкодило бабусі. Жодних криків або звуку падіння бабусі він не чув. Коли зустрівся з ОСОБА_3 біля дверей квартири, остання запитала де його син. Він повідомив, що син пішов до себе додому, мобільний телефон його він не пам`ятав, тому і не повідомив ОСОБА_3 . Після розмови вони розійшлись. Приблизно через 15 хвилин він зайшов у квартиру, де побачив на підлозі бабусю ОСОБА_9 , яка лежала на спині, лицем у верх, ногами до дверей, а головою до кімнати квартири. Вона стогнала і скаржилась на головний біль. Жодних кровотеч в неї не було. Він допоміг їй піднятись та довів до її ліжка. На потилиці голови ОСОБА_9 він рукою намацав велику гематому. Зі слів ОСОБА_9 в неї дуже сильно боліла голова, однак вона відмовилась звертатись до швидкої медичної допомоги. На наступний ранок він пішов на роботу, а ОСОБА_9 також лежала на ліжку і знову повідомила йому, що в неї боліла голова. Повернувшись з роботи він побачив, що ОСОБА_9 немає вдома. В подальшому зі слів її доньки ОСОБА_6 він дізнався, що ОСОБА_9 відвезли в лікарню. Через декілька днів вона померла. 
		   Під час прямого та перехресного допиту, свідок також показав, що між ним та бабусею ОСОБА_9 конфліктів не було. З сусідами у нього та ОСОБА_9 також конфліктів не було. Він ніколи не бачив, щоб до ОСОБА_9 приїздила швидка медична допомога. Він проживав у вказаній квартирі з 2014 року по лютий 2019 року. В той день він не знаходився у стані алкогольного сп`яніння. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Йому ОСОБА_9 нічого не казала з приводу свого падіння на підлогу. Не казала, вона і про те, що її побила ОСОБА_3 . 
		   3.6.Суд вважає, що покази вказаного свідка є вирішальними у даному провадженні. Аналіз і оцінку вказаному доказу суд викладе нижче у вироку. 
		   3.7.Далі до другої групи осіб, відносять покази родичів загиблої ОСОБА_9 , а саме її доньки ОСОБА_6 , онуки ОСОБА_16 та чоловіка доньки ОСОБА_17 . 
		   3.8.Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , показала, що до вказаних подій обвинувачену не знала. Підстав обмовляти її не має. Очевидцем подій, які сталися за участю її матері ОСОБА_9 та ОСОБА_3 вона не була. Потерпіла показала, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є її матір`ю, яка проживала окремо по АДРЕСА_7 . Кожного дня потерпіла телефонувала матері та справлялась про її стан здоров`я. 29.11.2019 року ОСОБА_6 не змогла додзвонитись до матері. 30.11.2019 року зателефонувавши їй, вона почула у трубку дуже тихий голос матері, яка повідомила їй, що її побила сусідка ОСОБА_3 і в теперішній час вона дуже погано себе почуває. ОСОБА_6 одразу приїхала до неї додому де побачила її лежачою на ліжку. Стан її здоров`я вона оцінила як дуже поганий. Одразу викликали швидку медичну допомогу та поліцію. Оскільки першою прибула швидка медична допомога, ОСОБА_9 одразу госпіталізували до МКЛ № 1. Поліція приїхала вже у лікарню. 
		   Зі слів ОСОБА_9 , потерпіла дізналась, що відбувся конфлікт між сином квартиранта ОСОБА_13  ОСОБА_7 і чоловіком обвинуваченої ОСОБА_3  ОСОБА_18 29.11.2019 року у вечірній час хтось дуже сильно постукав у вікно ОСОБА_9 і вона відкривши двері побачила ОСОБА_3 яка одразу ж зайшла в будинок та почала сваритись, повідомивши, що ОСОБА_7 побив її чоловіка. Тоді ж ОСОБА_3 коли виходила з квартири штовхнула ОСОБА_9 і остання впала та вдарилась об поріг вхідної двері. Далі ОСОБА_9 втратила свідомість. Коли прийшов квартирант ОСОБА_19 він поклав її на ліжко. Швидку медичну допомогу не викликав і не повідомляв родичам ОСОБА_9 , оскільки остання не бажала цього робити. Вказані пояснення, окрім ОСОБА_6 в лікарні чули лікар і присутні у палаті хворі. 
		   Вже під час дебатів, потерпіла ОСОБА_6 показала, що зі слів матері ОСОБА_9 , їй відомо, що ОСОБА_3 у день подій, увірвалась до квартири матері та побила її. В результаті чого вона отримала вказані тілесні ушкодження та померла у лікарні. Потерпіла ОСОБА_6 також під час дебатів показала, що дійсно мати могла невірно їй повідомити про обставини, які сталися з нею у зв`язку із віком та загальним станом здоров`я. Окрім того, сама потерпіла могла помилятися і невірно сприйняти від матері її висловлювання і відповідно передати їх поліції, оскільки вона в той час була у стресову стані, в неї на очах вмирала мати. Однак разом з тим, вона впевнена, що у смерті винна саме ОСОБА_3 , яка повинна понести покарання. 
		   3.9.Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , яка є донькою потерпілої ОСОБА_6 та внучкою загиблої ОСОБА_9 , дала фактично аналогічні покази, що і потерпіла ОСОБА_6 в частині обставин, очевидцем яких вона була, підтвердивши факт повідомлення їй особисто бабусею обставин події які відбулися 29.11.2016 року приблизно о 22 годині 30 хвилин за адресою її мешкання в квартирі АДРЕСА_3 . Зі слів бабусі, свідок ОСОБА_16 дізналась, що сусідка ОСОБА_3 спричинила бабусі тілесні ушкодження, в процесі яких штовхнула ОСОБА_9 . Від поштовху, остання впала на підлогу і сильно вдарилась. В подальшому її було доставлено в лікарню. 
		   3.10.Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , який є чоловіком потерпілої ОСОБА_6 , також дав фактично аналогічні покази, що і потерпіла ОСОБА_6 в частині обставин, очевидцем яких він був, підтвердивши факт повідомлення йому особисто його тещою ОСОБА_9 , перед її смертю, обставин події які відбулися 29.11.2016 року приблизно о 22 годині 30 хвилин за адресою її мешкання в квартирі АДРЕСА_3 . Зі слів ОСОБА_9 , свідок дізнався, що сусідка ОСОБА_3 спричинила їй тілесні ушкодження, в процесі яких штовхнула ОСОБА_9 . Від поштовху, остання впала на підлогу і сильно вдарилась. Доставили бабусю в лікарню його дружина та дочка. 
		   3.11.До третьої групи показів належать покази свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 які не підтверджують жодних обставин передбачених ст. 91 КПК і відповідно не підтверджують вини або невинуватості ОСОБА_3 . Зміст таких показів не стосується обставин кримінального провадження, що мають значення для цього кримінального провадження. Суд не погоджується з доводами прокурора щодо значення вказаних показів, оскільки є очевидним, що вони не мають жодного доказового значення до предмету судового розгляду.
		   3.12.Так, свідок ОСОБА_20 , яка є сусідкою обвинуваченої ОСОБА_3 та потерпілої  загиблої ОСОБА_9 очевидцем будь-яких неправомірних дій ОСОБА_3 не була. 29.11.2016 року лише спостерігала, як ОСОБА_3 знаходилась на порозі квартири ОСОБА_9 та зустрілась з свідком ОСОБА_13 . 
		   3.13.Покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стосувались лише конфлікту який мав місце між ними та який не є предметом даного судового розгляду, навіть враховуючи, що він став причиною приходу ОСОБА_3 до квартири ОСОБА_9 . Очевидцем будь-яких незаконних дій ОСОБА_3 вони також не були. 
		   3.14.Покази свідка ОСОБА_21 , який є лікарем МКЛ № 1 м. Одеси, взагалі не містять будь-якої інформації, яку б можливо було використати у вказаному кримінальному провадженні. Свідок навіть не пам`ятає процес лікування хворої ОСОБА_9 .
		 
		   II.Оцінка судом усних доказів.
		   3.15.Даючи оцінку показам свідка ОСОБА_13 , потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а також обвинуваченої ОСОБА_3 , судом встановлено наступне. 
		   3.16.Суд вважає, що всі покази надані в судовому засіданні не є такими, які викликають будь-які сумніви у своїй достовірності. Хоча їх виклад в судовому засіданні і був у деяких випадках емоційним, разом з тим, надані вони були повно, точно та послідовно, щодо тих подій, які були відомі такій особі, яка їх надавала. Правдивість показів також проявилась у відсутності бідь-яких протиріч у показах вказаних осіб, а також у відсутності ухильності при наданні відповідей на питання. В цілому всі покази осіб суд вважає такими, які заслуговують на довіру. 
		   3.17.Разом з тим, як зазначено вище судом, потерпіла ОСОБА_6 та свідки її донька та чоловік не були очевидцями подій, які мали місце 29.11.2016 року приблизно о 22 годині 30 хвилин за адресою проживання ОСОБА_9 . Обставини подій їм відомі лише зі слів останньої. Відповідно вказані покази, судом використовуються з урахуванням положень ст. 97 КПК, яка встановлює правила використання таких показів у доказуванні. Суд вважає, що вказані покази можливо використати для доведення певних обставин, що передбачені ст. 91 КПК, оскільки їх джерело ОСОБА_9 померла. Однак оцінка таких показів повинна бути більш критичною та вимогливою, оскільки обставини подій надаються не з першоджерела. 
		   3.18.Головним змістом показів потерпілої та її родичів, є побиття обвинуваченою ОСОБА_3 її мати ОСОБА_9 . При цьому з початку показів ОСОБА_9 мова йде про побиття (у заяві про злочин визначено саме таке поняття), в подальшому при передачі обставин подій ОСОБА_9 повідомляє про поштовх, який призвів до падіння останньої на підлогу, що і привело до отримання травми. У даному випадку, є очевидним певне протиріччя. Такий зміст показів є очевидно викривленим в уяві першоджерела. Так, початком першої неприязні стало доволі грубе спілкування між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 . Незгода з поведінкою ОСОБА_3 і призвело очевидно до емоційного не сприйняття як особистості останньої в очах ОСОБА_9 . Звідси і перші емоційні висловлювання надані оточуючим її людям (лікарям швидкої медичної допомоги, потім лікарям МКЛ № 1 та відповідно потерпілій ОСОБА_6 і її родичам) про побиття. Загально відомо, що людей похилого віку ( ОСОБА_9 на день подій було 86 років) за своїм характером та сприйняттям життєвих обставин можливо порівняти із дітьми. Вони потребують більше уваги, більше толерантного та доброго відношення до себе. Їх вразливість дуже часто при невірному вислові переходить до образи. Навіть тон розмови ними відчувається занадто чутливо. Тому перший вислів ОСОБА_9 про побиття і є образою за словесну суперечку. Коли ж з`ясовували деталі такого побиття, виявилась їх відсутність. За побиттям вже розумівся поштовх. Відповідний поштовх теж не підтверджується наданими суду доказами. Якщо детально дослідити наявні докази то про вказаний поштовх кажуть лише родичі ОСОБА_9 , які передають таку інформацію з її слів. 
		   3.19.Суд не може вважати такі покази ОСОБА_9 як достовірні, які передають послідовно та без перебільшень обставини, що відбулись між нею та ОСОБА_3 . Головним доводом у цьому висновку суду є суперечність таких показів та невідповідність їх іншим доказам, а саме показам єдиного свідка ОСОБА_13 . Як зазначено вище у вироку суду, свідок ОСОБА_13 не бачив, щоб ОСОБА_3 заходила до квартири ОСОБА_9 , навпаки він стверджує, що вона знаходилась лише на порозі, при вході до квартири. Далі, розмовляючи з ОСОБА_9 , ОСОБА_3 не торкалась бабусі, а після розмови лише закрила двері. При цьому ОСОБА_9 знаходилась у квартирі на порозі без будь-яких ушкоджень та у звичайному для себе стані. Свідок не чув, щоб ОСОБА_9 після закриття дверей впала. Є очевидним, що шум від падіння хоча б частково можливо було почути. Натомість ані ОСОБА_3 ані ОСОБА_13 такого шуму не чули. У приміщення квартири ОСОБА_13 зайшов приблизно через 15 хвилин, і лише тоді побачив на підлозі потерпілу. Жодних тілесних ушкоджень на ОСОБА_9 він не спостерігав, лише рукою нащупав на голові гематому. 
		   3.20.Таким чином, суд стверджує, що жодних доказів які б безпосередньо вказували на ОСОБА_3 як на особу, яка своїми діями вчинила вбивство через необережність орган досудового розслідування суду не надав. Оцінка загальної картини обвинувачення судом буде надано нижче у вироку.
		   3.21.Далі, судом встановлено що ОСОБА_3 заперечує взагалі будь-яке спілкування з ОСОБА_9 , що в цілому може свідчити про певне викривлення своїх показів з метою уникнення кримінальної відповідальності. Суд вважає, що дійсно існує певні протиріччя в показах головного свідка ОСОБА_13 та обвинуваченої. Разом з тим, така позиція обвинуваченої є природньою. Вона дійсно може під певним страхом, у зв`язку з кримінальним переслідуванням дещо змінити свої покази. Але такі зміни не повинні бути суттєвими та не можуть впливати на зміст фактичних обставин. У даному випадку, спілкування з ОСОБА_9 чи відсутність такого спілкування взагалі не впливає на зміст фактичних обставин, оскільки обвинувачується ОСОБА_3 саме в необережних діях які відобразились у закритті дверей, що не підтверджується жодним доказом.
		   3.22.Самі покази обвинуваченої, окрім спілкування з ОСОБА_9 та подій побиття її чоловіка раніше за часом, повністю співпадають з показами свідка ОСОБА_13 . Оскільки події побиття чоловіка ОСОБА_3 не є предметом судового розгляду, суд не сприймає вказані обставини як протиріччя. 
		   3.23.Таким чином, ідентичність показів обвинуваченої та головного свідка об`єктивно спростовують версію обвинувачення, щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 з необережності ОСОБА_3 . 
		 
		   IIІ.Оцінка судом документів доказів.
		   3.24.Вина ОСОБА_3 стороною обвинувачення також доводилась документами доказами, які судом дослідженні в порядку ст. 358 КПК.
		   3.25.Так, згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.12.2016 року, оперуповноважений Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі прийняв заяву від гр. ОСОБА_6 , яка просить прийняти заходи до сусідки її матері на ім`я ОСОБА_22 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 , яка 29.11.2016 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин побила її мати ОСОБА_9 , 1931 року народження. 
		   3.26.Вказаний документ підтверджує правову позицію потерпілої, якій відомі обставини події виключно зі слів ОСОБА_9 . Окрім того, підтверджує першу версію подій про побиття.
		   3.27.Повідомлення оператора «102» від 30.11.2016 року у період часу 14 година 19 хвилин, дублює заяву про правопорушення від потерпілої ОСОБА_6 . 
		   3.28.Повідомлення оператора «102», яке надійшло від лікаря 30.11.2016 року о 15 годині 07 хвилин, фіксує лише факт доставки до МКЛ № 1 ОСОБА_9 , з діагнозом ЧМТ, забій гематома потиличної області. 
		   3.29.Наявний протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.11.2016 року складений оперуповноваженим Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі фактично повторно фіксує усну заяву від потерпілої ОСОБА_6 , яка просить прийняти заходи до громадянки ОСОБА_22 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 , яка 29.11.2016 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин увірвалась в квартиру її матері ОСОБА_9 , 1931 року народження де безпричинно побила її та завдала їй тілесні ушкодження. 
		   3.30.Відповідно повторна заява про злочин, вже створює версію фактично нападу на помешкання ОСОБА_9 з метою спричинення тілесних ушкоджень останній. Вказані доводи жодними доказами не тільки підтверджуються, але й спростовуються самим обвинуваченням, де фактичні обставини такого злочину побудовані на необережних діях обвинуваченої.
		   3.31.Наявний протокол огляду місця події від 05.12.2016 року, проведений з 21 години 10 хвилин до 21 години 40 хвилин та фототаблиця до протоколу, фіксують квартиру АДРЕСА_3 . У протоколі зафіксований опис порогу та входу до квартири. Жодних слідів будь-якого правопорушення не виявлено. Речові докази не знайдені та відповідно не вилучались. 
		   3.32.Викладені в протоколі пояснення свідка ОСОБА_13 суд не використовує у якості доказу вини обвинуваченої на підставі ч. 4 ст. 95 КПК. Окрім того, протокол огляду не є протоколом допиту будь-якої особи. Виявлення та фіксація відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, не може бути здійснено у формі опитування будь-якої особи.
		   3.33.Згідно протоколу слідчого експерименту від 18.01.2017 року та фото таблиці до нього, слідчий СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області у період часу з 15 години 12 хвилин до 15 години 19 хвилин у присутності понятих та судово-медичного експерта ОСОБА_23 , з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення провів слідчий експеримент, під час якого свідок ОСОБА_13 на місці події по АДРЕСА_7 показав, як та за яких обставин 29.11.2016 року приблизно о 23 годині 00 хвилин він вийшов з туалету розташованого на вулиці біля квартири АДРЕСА_5 та побачив сусідку ОСОБА_22 ( ОСОБА_3 ), яка знаходилась біля входу вказаної квартири та зачинила двері вказаної квартири, при цьому ОСОБА_9 знаходилась також біля входу квартири та визиралась через відчинені двері. Одразу ж після цього, декілька хвилин ОСОБА_13 розмовляв з ОСОБА_22 , після чого зайшов до квартири та побачив, що біля входу у квартиру на підлозі лежить ОСОБА_9 ногами у напрямку двері та стогнала. Свідок також пояснив, що побачив на голові у потерпілої, на потилиці гематому розміром з кулак. 
		   3.34.Покази надані під час слідчого експерименту повністю співвідносяться з показами свідка наданими під час судового розгляду, яким судом надана оцінка вище у вироку суду. Суд також вважає, що покази які надані суду в судовому засідання більш детально та послідовно передають картину подій, що відбулась за участю свідка ОСОБА_13 та обвинуваченої ОСОБА_3 .
		   3.35.Вина ОСОБА_3 також підтверджувалась копіями медичних документів, а саме 1)Копією карти виїзду швидкої медичної допомоги № 201 від 30.11.2016 року та 2) Копією медичної карти стаціонарного хворого № 14747 від 30.11.2016 року на ОСОБА_9 .
		   3.36.Згідно копії карти виїзду швидкої медичної допомоги № 201 від 30.11.2016 року, карета швидкої допомоги виїхала за адресою АДРЕСА_7 , та госпіталізувала ОСОБА_9 о 14 годині 26 годині до МКЛ № 1 м. Одеси з діагнозом ЗЧМТ, забій, гематома потилиці. Доставка до лікарні відбулась о 15 годині 25 хвилин. Зі слів особи, яка госпіталізується, скарги на головний біль, запаморочення, слабкість, озноб, нудоту, кількаразову блювоту. За словами постраждала пояснила, що була побита сусідкою.
		   3.37.Відповідно до копії медичної карти стаціонарного хворого № 14747 від 30.11.2016 року на ОСОБА_9 , остання госпіталізована до МКЛ № 1 м. Одеси о 15 годині 25 хвилин з діагнозом ЗЧМТ, перелом тім`яної кістки справа, епідуріальна гематома справа, САК забій тім`яної області справа і ін. Відповідно до медичної карти у посмертному епікризі, серед іншого зазначено  зі слів хворої, побита сусідом за адресою АДРЕСА_7 .
		   3.38.Вказані копії медичних документів підтверджують висновки суду, щодо наявності у загиблої образи на ОСОБА_3 в зв`язку з її поведінкою під час словесного конфлікту, що як наслідок призвело до різних думок про її побиття. Лікарям швидкої медичної допомоги надана інформація про побиття сусідкою. Вже лікарям міської клінічної лікарні № 1 ОСОБА_9 повідомляє про побиття сусідом за своєю адресою проживання. 
		   3.39.Таким чином, жодних документів доказів, які б безпосередньо підтверджували вину обвинуваченої ОСОБА_3 стороною обвинувачення надано не було. Загальна оцінка всім документам доказам, буде надана нижче у вироку суду. 
		 
		   IV.Оцінка судово-медичної експертизи.
		   3.40.Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 5-3810/2016 від 19.01.2017 року за фактом смерті ОСОБА_9 , при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлені наступні ушкодження: - закрита черепно-мозкова травма: крововилив в м`яких тканинах лобово-тім`яно-скронево-потиличної ділянки голови справа, лінійний перелом правої тім`яної кістки, правої скроневої кістки та клиноподібної кістки, пластинчатоподібний крововилив під твердою мозковою оболонкою правої півкулі головного мозку, крововиливи під м`які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку та мозочку, контузійні забої та розміжчення нижньої поверхні правої та лівої лобових часток, крововилив у шлуночки головного мозку.
		   Локалізація та морфологія комплексу ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми свідчать про те, що всі вони утворилися від дії тупого предмета, індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразилися. Не виключається можливість утворення ушкоджень і при падінні з невеликої висоти на твердий тупий предмет (поверхню асфальту, бетону, в тому числі, об підлогу) і контактуванні, ймовірно, правою тім`яною ділянкою голови. Даний висновок підтверджується на підставі наявності крововиливу у м`яких    тканинах лобово-тім`яно-скронево- потиличної ділянки голови справа в зоні удару, лінійного перелому правої тім`яної кістки, правої скроневої кістки та клиноподібної кістки, крововиливу під твердою мозковою оболонкою правої півкулі головного мозку, та більш масивних ушкоджень у зоні противоудару, характерних для травми-прискорення-контузійних забоїв та разміжчення нижньої поверхні обох лобових часток. Виходячи з локалізації зазначених тілесних ушкоджень, спричинення їх потерпілою ОСОБА_9 самостійно виключено. 
		   Комплекс черепно-мозкової травми, який виявлений при дослідженні трупа
		 ОСОБА_9 за даними судово-гістологічного дослідження (з нерівномірно вираженою перифокальною макрофагально-клітинною реакцією та ознаками проліферації) заподіяний прижиттєво, до госпіталізації її у стаціонар (Міську клінічну лікарню № 1), тобто, за 5-6 діб до настання її смерті.      Тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: перелому кісток черепа, крововиливів під твердою і м`якими мозковими оболонками та розміжчення головного мозку заподіяні одночасно по одному механізму, складають єдиний комплекс черепно-мозкової травми і тому оцінюються у комплексі, були небезпечними для життя і згідно з п.п. 2.1.1. (а), 2.1.3. (б), 2.1.3. (в), 2.1.3. (г) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Київ, 1995 р.) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 , крім комплексу
		черепно-мозкової травми, виявлені ушкодження у вигляді переломів 3-8-го правих та лівих ребер по середньоключичній лінії з крововиливами під пристінковою плеврою у проекції зазначених переломів правих та лівих ребер. Вищезазначені переломи ребер за механізмом їх виникнення могли бути спричиненні при надані медичної допомоги у вигляді непрямого масажу серця, безпосередньо перед настанням смерті, в тому числі, в агональному періоді, про що свідчить наявність крововиливів під пристінковою плеврою в проекції переломів ребер. В прямому причинному зв`язку з настанням смерті зазначені переломи ребер не перебувають. Всі ушкодження, які спричиненні при наданні медичної допомоги, оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не підлягають. Смерть ОСОБА_9 знаходиться у прямому причинному зв`язку з наявною у неї закритою черепно-мозковою травмою у вигляді перелому кісток черепа, крововиливів під твердою і м`якими мозковими оболонками та розміжчення головного мозку. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_9 з`явився набряк головного мозку. Згідно представленої медичної карти стаціонарного хворого № 14747/1914/1202, біологічна смерть ОСОБА_9 , госпіталізованої в Міську клінічну лікарню № 1, констатована 05.12.2016 р. у 15:15 год. Виходячи з відсутності зовнішніх ушкоджень та локалізації внутрішніх ушкоджень, зазначених в п. «1» даних підсумків, визначити найбільш ймовірне взаєморозташування потерпілої ОСОБА_9 та нападника в момент спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 неможливо. Виходячи з масивності тілесних ушкоджень у вигляді комплексу закритої черепно-мозкової травми, спричинених ОСОБА_9 при ймовірному падінні, порятунок її життя, навіть у разі надання їй своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги в умовах стаціонару, теоретично є малоймовірним. 
		   3.41.Суд вважає, що судово-медична експертиза фіксує і описує лише наявні тілесні ушкодження у ОСОБА_9 , а також дає висновок щодо безпосередньої причини смерті. Натомість експертиза також підтверджує відсутність будь-яких інших тілесних ушкоджень на потерпілій, окрім закритої черепно-мозкової травми. Наявні переломи ребер за механізмом їх виникнення, експертом описані як такі, що могли бути спричинені при наданні медичної допомоги у вигляді непрямого масажу серця. Що стосується локалізації наявної закритої черепно-мозкової травми, експертом зроблений висновок, про можливість утворення такого ушкодження і при падінні з невеликої висоти на твердий тупий предмет (поверхню асфальту, бетону, в тому числі, об підлогу) і контактуванні, ймовірно, правою тім`яною ділянкою голови. Відповідно не можна виключати мимовільне падіння потерпілої ОСОБА_9 .
		 
		   V.Загальні висновки суду.
		   3.42.Даючи загальний аналіз доказам які досліджені в судовому засіданні, суд відмічає наступне.
		   3.43.В юридичній практиці в кримінально-правовій сфері є абсолютне переважання непрямого доказування (або по іншому доказування за допомогою вивідного знання), оскільки коло прямих доказів досить вузьке і як правило обмежується лише власним зізнанням особи, показаннями очевидців, відеозйомкою, а також в певних випадках документами, що підтверджують певний юридичний факт.
		   3.44.Вказане провадження є класичним прикладом зібраних непрямих доказів в результаті певної події, оскільки жодних прямих доказів самі обставини не могли надати слідчому. 
		   3.45.Подія, що розглядалась судом є конфлікт між: з одного боку обвинуваченою ОСОБА_3 та з іншого боку потерпілою  загиблою ОСОБА_9 , а також свідком ОСОБА_13 . Встановлено також, що безпосередньо вказаному конфлікту передував інший конфлікт між сином головного свідка ОСОБА_7 та чоловіком обвинуваченої ОСОБА_18 . Предметом даного судового розгляду вказаний конфлікт не був. 
		   3.46.Кримінальним процесуальним законом не регулюється непряме доказування. Це питання виключно теорії кримінального процесу. Разом з тим, є очевидним, що без теоретичного підґрунтя у даному випадку не вирішити вказаний кримінально-правовий спір. 
		   3.47.Незважаючи на те, що КПК 2012 року діє на протязі восьми років, жодної фундаментальної праці по теорії доказів або доказуванню науковцями незалежної України не створені. Тим більше не існує таких праць за таким напрямком у доказуванні, як непрямі докази. Окрім того, враховуючи відсутність в останні роки в Україні будь-яких нових теоретичних напрацювань в доказуванні, той факт, що вищі навчальні заклади продовжують надавати знання в кримінально-процесуальному праві спираючись на радянську процесуальну школу, яка за роки радянської влади створила «певний особливий підхід до доказування», можливо зробити безальтернативний висновок про ґрунтування правосвідомості фактично всіх правозастосовувачів на підставі виключно радянської ідеології. Вказаний умовивід не є новим або унікальним, оскільки практика як органів досудового розслідування так і судів в Україні вочевидь підтверджує схильність суб`єктів права до радянських традицій, радянського мислення. 
		   3.48.В теорії радянського кримінально-процесуального права одними з авторитетів юридичної думки вважались ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , які стверджували, що «Найбільш простим способом встановлення того чи іншого факту є безпосереднє його спостереження. Але в кримінальному процесі спосіб цей виключений. Злочин, що становить предмет судового дослідження, являє собою факт минулого по відношенню до моменту судового розгляду, і, отже, безпосереднє спостереження судом даної події не може мати місця; тому для суду залишається тільки один шлях  це встановлення різних фактів, на підставі яких може бути вирішено дану справу»1. Вказана правова думку не є новою для філософії права, оскільки використовувалась видатними кримінальними дореволюційними процесуалістами ( ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та інш.). Погоджуючись з вказаною думкою, суд зазначає, що той хто не хоче себе обманювати, повинен будувати свої гіпотези на фактах і доводити їх безпосереднім своїм досвідом, а не навпаки наперед давати оцінку факту на підставі своїх гіпотез, тобто тому, що він передбачає, що це саме так.
		   3.49.У своїй праці у 1945 році професор М.М. Гродзинський розкриваючи зміст доказового факту, для пояснення змісту непрямого доказу приводить приклад, який вочевидь в подальшому використовується всіма правоохоронними органами радянського союзу та навіть незалежної України для доведення винуватості будь-якої людини, а судами для засудження такої людини. При цьому нажаль вказана думка в подальшому викривляється до невпізнання. Так, згідно прикладу: «Свідок показує, що він бачив, як обвинувачений тікав з того будинку, в якому потерпілий був знайдений вбитим. У цьому випадку факт втечі обвинуваченого з дому, де сталося вбивство, є доказовим фактом, який в сукупності з іншими доказовими фактами може послужити підставою для встановлення головного факту  вчинення обвинуваченим вбивства»2. 
		   3.50.З вказаного прикладу можливо зробити висновок, що непрямий доказ, це лише доказ такого факту, який за своїм змістом може бути використаний для доведення або спростування головного факту. Не можна не погодитись з зазначеною думкою професора, що дійсно непрямий доказ при певних обставинах, за наявності інших певних доказів може бути використаний як непрямий доказ вини особи. 
		   3.51.Натомість орган досудового розслідування, у даному випадку, начебто забув, про необхідність доведення одного з елементів головного факту (вини особи) іншими доказами, тобто не було забезпечено необхідність відповідної сукупності доказів, які б змогли переконати не тільки суд, але й стороннього спостерігача (звичайну людину) в тому, що конкретне правопорушення вчинила саме ця особа. 
		   3.52.У даному випадку, за наявними документами  доказами, можливо встановити, що з часу події, тобто з 29.11.2016 року по день настання смерті ОСОБА_9 , тобто 05.12.2016 року, органом досудового розслідування не було здійснено жодних слідчих та процесуальних дій направлених на встановлення дійсних обставин, що мали місце у вказаний вечір. Навіть розгляд заяви потерпілої ОСОБА_6 від 30.11.2016 року здійснений не був, оскільки відомості до ЄРДР були внесені лише 06.12.2020 року. Тільки після настання смерті особи, орган досудового розслідування починає проводити слідчі дії, які вочевидь не приносять жодного доказового результату, оскільки унікальної слідової картини вже не існує. І навіть, якщо і мали місце будь-які докази будь-яких незаконних дій ОСОБА_3 вони вочевидь втрачені. Про вказаний висновок суду об`єктивно свідчить проведений огляд місця події, який жодних доказових результатів слідчому не приніс. Компенсуючи відсутність таких доказів, слідчий намагається їх штучно створити, залучаючи до такого огляду головного свідка ОСОБА_13 , пояснення якого викладає в протоколі огляду як доказ вини ОСОБА_3 . І хоча навіть за змістом таких показів, не можливо встановити винність обвинуваченої, однак, слідчий намагається у будь-який спосіб довести таку вину.
		   3.53.Ці дії слідчого не є новими, а випливають з радянського кримінально-процесуального права та саме головне з радянського мислення. Смерть людини, у такому мисленні призводить до думки, що хтось повинен за це відповідати. Але яким шляхом? За допомогою яких засобів? Нажаль правоохоронну систему такі питання не хвилюють. 
		   3.54.Повертаючись до обставин вказаного провадження, суд зазначає, що винність ОСОБА_3 побудована органом досудового розслідування: 1)на показах з чужих слів, потерпілої ОСОБА_6 , 2)на факті того, що вона мала словесний конфлікт з ОСОБА_9 і на очах у свідка ОСОБА_13 закрила вхідні двері перед загиблою потерпілою. Вказані непрямі докази надали слідчому та прокурору право зробити твердження про вчинення ОСОБА_3 вбивства через необережність. 
		   3.55.Однак, як зазначено вище судом, твердження здійснене потерпілою ОСОБА_6 у своїх показах в суді, зі слів загиблої ОСОБА_9 , за своїм змістом не відповідає обставинам, які встановлені в суді, оскільки жодних доказів проникнення до квартири ОСОБА_9 , а також умисного побиття останньої не встановлено. Не підтверджений жодним доказом і поштовх ОСОБА_9 , який призвів до падіння останньої. Залишається припущення, яке можливо мало місце, під час закриття вхідних дверей квартири загиблої потерпілої, що могло призвести до падіння ОСОБА_9 .
		   3.56.У даному випадку, суд вважає, що не можна засудити особу за дії, які по-перше не підтверджуються жодними доказами, а по-друге можуть мати зовсім інший вигляд ніж той, що викладений в обвинуваченні, і таким чином будуть теж припущенням. Так, з показів свідка ОСОБА_13 , який був єдиним очевидцем закриття вхідних дверей, можливо зрозуміти, що він лише бачив факт їх закриття, та не бачив (і не міг бачити) факт стикання дверей з ОСОБА_9 і тим більше не бачив її падіння, саме від стикання з дверима. Якщо обставини які викладені судом не можуть бути доведені будь-якими доказами, то можливо уявити, собі і падіння ОСОБА_9 тільки в зв`язку з поганим самопочуттям, або ненавмисному спотиканні о будь-який предмет в приміщенні, або в зв`язку з засмученим душевним самопочуттям, від конфлікту з ОСОБА_3 і частковою втратою свідомості на цьому ґрунті. Вказаний перелік обставин, очевидно не є вичерпним і може бути продовжений завдяки уяві до нескінченних випадків. 
		   3.57.Окрім того, як зазначено вище у вироку, судом встановлено дві версії подій, які мали місце біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , де мешкала ОСОБА_9 . Одна версія подій викладена свідком ОСОБА_13 , які і сприйняв орган досудового розслідування та виклав в обвинувальному акті. Інша версія обвинуваченої ОСОБА_3 , яка стверджувала, що навіть не бачила в той проміжок часу ОСОБА_9 .
		   3.58.Загально відомо, що суб`єктивна сторона злочину не є доступною для спостереження, оскільки становить внутрішню сторону правопорушення, психічну діяльність людини, що відображає ставлення її свідомості і волі до суспільно небезпечного діяння і їх наслідків. Вина, мотив та мета є занадто відомими юридичними ознаками суб`єктивної сторони злочину, а тому суд їх не розкриває. Відповідно оцінюємо ми вину і мету лише, виходячи з суб`єктивної інтерпретації дій та їх наслідків, такої особи. Однак достеменно знати, що бачила та, що відчувала особа не можливо. 
		   3.59.У даному юридичному випадку, суд не може погодитись з обвинуваченням (якщо дотримуватись версії обвинувачення), ще і тому, що в діях ОСОБА_3 не має суб`єктивної сторони інкримінованого їй злочину. При цьому стверджуючи про відсутність необережної форми вини, суд зазначає, що слідчим такої форми вини не доведено жодними доказами. Довести необережну форму вини за наявних доказів не можливо. Якщо припустити, що ОСОБА_3 спілкувалась з ОСОБА_9 , та навіть конфліктувала з нею, закриваючи перед нею вхідні двері квартири, ОСОБА_3 не могла передбачити та навіть припустити можливість настання смерті ОСОБА_9 , а тому їй і не властиво легковажно розраховувати на відвернення такої смерті. Закриваючи двері, ОСОБА_3 не повинна була діяти з більшою обачністю, оскільки не могла уявити, що це може призвести до будь-яких тяжких наслідків. Твердження суду, є іманентними та випливають з самої природи дій обвинуваченої, яка просто закрила вхідні двері.
		   3.60.За такою «логікою» слідчого та прокурора, при кожному відкритті та закритті будь-яких дверей треба передбачати настання тяжких наслідків у вигляді смерті людини, яка стоїть за дверима. 
		   3.61.Якщо ж припустити, що ОСОБА_3 взагалі не спілкувалась з ОСОБА_9 , відповідно версія обвинувачення є повністю неспроможною, оскільки і вхідні двері ніхто не закривав. 
		   3.62.Дореволюційний вчений, професор ОСОБА_27 визначає непрямий доказ (уліку), як припущення, засноване на силогізмі, в більшій посилці якого міститься будь-яке загальне положення. У більшості випадків, в більшій посилці силогізму поміщається не закон природи, а правило, що допускає виключення. Тому в більшості випадків непрямий доказ (уліка) буде лише припущенням, заснованим на приблизному узагальненні3.
		   3.63.Англійська теорія доказів, взагалі не виділяє в окреме поняття непрямий доказ. Так, в одній із праць У. Уільза зазначається: «На поверхневий погляд прямі і непрямі, або обставинні докази можуть здатися різними видами ознак, тим часом як насправді ці слова означають тільки різні способи, якими факти, складові докази, утворюють в нас певні переконання»4. 
		   3.64.Суд вважає, що сторона обвинувачення, стверджуючи про необережну форму вини фактично створила софізми, які при детальному аналізі та синтезі не знаходять свого розумного пояснення. Викладені софізми створюють ілюзію встановлених і доведених фактів. Однак такі висновки не більше ніж особистий умовивід слідчого та прокурора, і є нічим іншим ніж кількома взаємно не пов`язаних припущень. Суд вимушений у даному випадку лише казати про певні ймовірності таких висновків слідчого, проте не можна виключити, що події могли відбуватись за іншими життєвими обставинами, як до так і після закриття вхідних дверей квартири ОСОБА_9 . Фактично все провадження розглядалось судом як певні ймовірні дії обвинуваченої, які могли бути саме такими, як про це зазначає слідчий та прокурор. 
		   3.65.Тобто сторона обвинувачення не дотрималась жодної процесуальної теорії непрямого доказування, яка б допомогла довести їх судження до логічного, розумного результату. Не зібрано відповідної сукупності доказів для доведення головного факту; наявні факти, які слідчий вважав правилами, що не допускають виключення, насправді є лише припущеннями, заснованими на приблизному узагальненні. Окрім того, отримані непрямі докази, нажаль утворили у слідчому та прокурорі переконання про ймовірність подій  вбивства через необережність, які існують тільки в уяві вказаних осіб. 
		   3.66.Однак суд повинен постанови вирок на стверджувальних фактах, які не містять в собі не тільки припущень але й не викликають сумнівів у своїй достовірності. 
		   3.67.Таких фактів (доказів) суд у даному провадженні як доказів вини обвинуваченої ОСОБА_3 не досліджував та не розглядав. 
		   3.68.Суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що мало місце вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, за кваліфікуючими ознаками вбивство, вчинене через необережність. 
		   3.69.Окрім того, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час судового розгляду у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 119 КК  не доведена. Докази досліджені в судових засіданнях та їх аналіз і оцінка викладені вище у вироку суду, свідчать про відсутність будь-якої доказової інформації про вчинення ОСОБА_3 інкримінованого правопорушення. 
		   3.70.Приймаючи таке рішення, суд враховує, що на обвинуваченій не лежить обов`язок представляти виправдувальні докази; вона має повне право обмежитися лише послабленням обвинувальних доказів. Досить, якщо вона покаже, що обвинувальні докази не тільки не представляють достовірності, але навіть високу ймовірність. 
		   3.71.Суд вважає, що сторона захисту дотрималась таких правил доказування, які поставили під сумнів докази сторони обвинувачення.
		   3.72.Навпаки, держава в особі державного обвинувачення повинна доказати винність обвинуваченої. Всі сумніви у винності обвинуваченої тлумачиться на її користь.
		   3.73.Відповідно всі встановлені припущення, гіпотези та ілюзії суд оцінює як ймовірні обставини, що не можуть бути підставою для висновку про винність особи. 
		   3.74.Оскільки вина обвинуваченої прокурором в судовому засіданні безсумнівно не доведена, суд вважає за необхідне виправдати у пред`явленому обвинувачені за ч. 1 ст. 119 КК  ОСОБА_3 . Підставою для ухвалення виправдувального вироку щодо ОСОБА_3 , є презумпція невинуватості.
		 
		   4.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		   4.1.Оскільки суд приймає рішення про виправдання обвинуваченої за відсутності в її діях складу кримінального правопорушення, відповідно цивільний позов на підставі ч. 3 ст. 129 КПК, суд залишає без розгляду.
		   4.2.Враховуючи, що суд за пред`явленим обвинуваченням визнав ОСОБА_3 не винуватою, відповідно підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу не має. 
		   4.3.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		   1.1. ОСОБА_3 за пред`явленим обвинуваченням у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 119 КК визнати невинуватою та по суду виправдати в зв`язку з не доведеністю, що ОСОБА_3 вчинила вказане кримінальне правопорушення.
		   1.2.До набрання вироком суду законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 не обирати.
		   1.3.Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6  залишити без розгляду.    
		   1.4.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		   1.5.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   1.6.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		        С У Д Д Я: /підпис/
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		[1] ОСОБА_24 «Теорія судових доказів». Вибрані праці, Т. 3 арк. 80-81, Видавництво Москва «Наука», 1991 рік. 
		[2]М.М. Гродзинський «Докази в радянському кримінальному процесі» Видавництво М., 1945 р. арк. 3.
		[3] ОСОБА_27 «Вчення про кримінальні докази. Частини: загальна і особлива», С.-Петербург, 1910 р., а. 371.
		[4]Уільям Уільз, Досвід теорії побічних доказів: Ознаки, обставини, приклади. Видавництво А. Унковського, Москва, 1864 р., а. 16.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		1 1) ОСОБА_24 «Теорія судових доказів». Вибрані праці, Т. 3 арк. 80-81, Видавництво Москва «Наука», 1991 рік. 2)М.М. Гродзинський «Докази в радянському кримінальному процесі» Видавництво М., 1945 р. арк. 3.
		2 М.М. Гродзинський «Докази в радянському кримінальному процесі» Видавництво М., 1945 р. арк.4.
		3 Л.Є. Владимиров «Вчення про кримінальні докази. Частини: загальна і особлива», С.-Петербург, 1910 р., а. 371.
		 
		4 Уільям Уільз, Досвід теорії побічних доказів: Ознаки, обставини, приклади. Видавництво А. Унковського, Москва, 1864 р., а. 16.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...