Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/3567/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2020. Зареєстровано: 26.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2020.
Дата набрання законної сили: 25.11.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №  240/3567/20 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Семенюк Микола Миколайович 
		          Суддя-доповідач:  Ватаманюк Р.В. 
		 
		25 листопада 2020 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Ватаманюка Р.В. 
		суддів:  Полотнянка Ю.П.  Драчук Т. О. 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу  фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  на  рішення Житомирського окружного адміністративного суду  від  30 липня 2020 року (складене 10 серпня 2020 року у м. Житомир) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач) про  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		В С Т А Н О В И В :
		позивач 13.03.2020 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду  в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003313307 від 02.03.2020;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003323307 від 02.03.2020.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов  задовольнити повністю. 
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що відповідачем не надано суду жодного доказу використання придбаних позивачем зарядних комплексів в операціях, що не є господарською діяльністю апелянта. Також податковим органом не надано жодного доказу використання сировини в операціях, що не є його господарською діяльністю. 
		Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що позивач не надав доказів того, що придбаний зарядний комплекс для одночасного обслуговування чотирьох автомобілів використовується в господарській діяльності, що призвело до завищення задекларованого від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту. Також вказано, що отримана позивачем сировина не використовується позивачем в його господарській діяльності.
		Позивачем подано заперечення на відзив відповідача в якому вказано, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тому, використання чи невикористання придбаних зарядних комплексів у господарській діяльності немає предметного значення для вирішення справи по суті.
		Також вказує на відсутність доказів, які підтверджують використання бруківки в операціях, які не є господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 та відсутність доказів придбання сировини для бруківки з метою, не пов`язаною з господарською діяльністю позивача.
		Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову з таких підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом першої інстанції встановлені та неоспорені  сторонами такі обставини. 
		Відповідно висновків акту від 14.02.2020 № 56/06-30-33-07/ НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з питань достовірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2019 року.", перевіркою встановлено, крім іншого, порушення:
		- п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп. "г" п.198.5 ст.198, пп. "в" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, пп.5 п.4, пп.2 та пп.5 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 зі змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість (рядки 4.1 та 9 податкової декларації з ПДВ) за період з 01.11.2019 по 30.11.2019 в сумі 113 166 грн., що призвело до завищення за період з 01.11.2019 по 30.11.2019 від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 податкової декларації з ПДВ) та від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 податкової декларації з ПДВ) в сумі 113 166 грн.;
		- п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, а саме не складення та не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведеної податкової накладної за товарами, які використовувалися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, на загальну суму 113 166,41 грн., в тому числі за листопад 2019 року в сумі 113 166,41 грн.
		На підставі вказаного акту Головним управлінням ДПС у Житомирській області 02.03.2020 прийняті податкові повідомлення-рішення, якими:
		- № 0003313307 - зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2019 року на 113166 грн.;
		- № 0003323307 - застосовано штраф в сумі 56583,21 грн.
		Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
		Приймаючи оскаржуване рішення  суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не складалась та не реєструвалась в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведена податкова накладна за товарами, які використовувалися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
		Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно п. 189.1 ст. 198 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
		Згідно пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
		Положенням п. 198.2 ст.198  ПК України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст.198  ПК України).
		Згідно п. 198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
		а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
		б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
		в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
		г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
		У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
		придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
		придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
		У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пп."в" п. 200.4 ст. 200 ПК України).
		На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 ПК України).
		Відповідно абз.1 пп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (далі - Порядок №21) зі змінами та доповненнями у рядок 16.1 податкової декларації з податку на додану вартість переноситься значення рядка 21 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період.
		Згідно пп.2 п.5 розділу V Порядку №21 зі змінами та доповненнями, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 податкової декларації. З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 розділу V ПКУ на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).
		Підпунктом 5 пункту 5 розділу V Порядку №21 зі змінами та доповненнями передбачено, що сума від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.
		Таким чином право на податковий кредит у фізичної особи - підприємця, зареєстрованого платником податку на додану вартість, по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей виникає у разі, якщо така сировина та послуги придбаваються для використання у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, та за наявності належного документального підтвердження такого придбання товарів та послуг. При цьому в подальшому таке використання повинне підтверджуватися документально.
		Якщо товари/необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку на додану вартість (крім випадків, передбачених п.189.9 ПК України), фізична особа - підприємець зобов`язаний нарахувати зобов`язання за такими активами.
		Згідно матеріалів справи, у листопаді 2019 року позивач придбав у ПП "Тесла моторе" два зарядні комплекси для електромобілів, а саме:
		- зарядний комплекс для одночасного обслуговування чотирьох автомобілів із роз`ємами J1772/ Mennekes/CCS/Chademo; 
		- зарядний комплекс для одночасного обслуговування чотирьох автомобілів із роз`ємами J1772/Mennekes/CCS/Chademo/Chademo з розділенням потужності.
		Вказані зарядні комплекси загальною вартістю 671 580,00 грн., в тому числі ПДВ 111 930,00 грн. ТОВ "Тесла моторе" належним чином сформувало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 51 від 18.11.2019 за здійсненою операцією купівлі-продажу обладнання. Реальність здійсненої операції відповідачем не заперечується.
		Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад 2019 року суму ПДВ у розмірі 111 930,00 грн. від операцій з придбання зарядних комплексів та заявив до бюджетного відшкодування суму такої різниці.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що метою придбання зарядних комплексів позивачем була подальша їх передача в оренду. 
		Так, основними видами діяльності позивача є: 23.70. Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю (основний); 25.62. Механічне оброблення металевих виробів; 46.19. Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 77.39. Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і. у.; 49.41. Вантажний автомобільний транспорт; 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12. Надання в оренду вантажних автомобілів.
		При цьому, згідно відповіді позивача на запит відповідача, податковому органу надавались документи по взаємовідносинах з енергопостачальною організацією з метою підключення зарядних станцій до електричних мереж (копії видаткових накладних, актів виконаних робіт), якими підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 в періодах після листопада 2019 року здійснював дії з метою введення в експлуатацію зарядних комплексів, що також доводить мету придбання товару для здійснення господарської діяльності. 
		Отже, матеріалами справи підтверджується факт придбання зарядних комплексів з метою використання у власній господарській діяльності. Такими доказами є: видаткова та податкова накладна, довідка з ЄДРПОУ щодо видів діяльності ФОП ОСОБА_1 . 
		При цьому, апеляційний суд враховує, що відповідачем не надано суду жодного доказу того, що зарядні комплекси придбані апелянтом з іншою метою чи почали використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.
		Разом з тим, колегія суддів зазначає, що термін "призначений для використання у господарській діяльності", "починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю" не тотожні терміну "не використовується у господарській діяльності". Проте, суд першої інстанції ототожнює ці поняття, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
		Оскільки відсутній факт використання зарядних комплексів в операціях, що не є господарською діяльністю і відсутній факт придбання зарядних комплексів з метою використання в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, відсутні і підстави для застосування норм п. 189.1. ст. 189 на п. 200.1. ст. 200 ПКУ.
		Щодо операцій з бруківкою колегія суддів зазначає наступне.
		ФОП ОСОБА_1 у листопаді 2019 р. відвантажено на адресу ООО КК "А-СТОУН" (Росія) бруківку, плити для мощення та бордюр з граніту Капустинського, Кишинського родовища та лабрадориту з Осниківського родовища на загальну суму 812 291,00 російських рублів. Еквівалент відвантаженої продукції у гривні становить 311 369,52 грн. Реальність здійсненої операції підтверджується вантажно-митними деклараціями від 12.11.2019 та від 13.11.2019.
		Проте, відповідач на підставі аналізу залишків сировини, наданих позивачем станом на початок та на кінець листопада 2019 р. заперечує факт використання у господарській діяльності сировини з Осниківського родовища у кількості 2,725 м. куб. та Анастасіївського родовища у кількості 1,7 м. куб. 
		Однак, колегія суддів враховує, що аналіз залишків сировини сам по собі без аналізу інших залишків товарно-матеріальних цінностей, без аналізу документів придбання і реалізації сировини на протязі місяця, без аналізу залишків готової продукції та інших показників не може слугувати підставою для правомірного висновку про використання чи невикористання сировини з Осниківського родовища у кількості 2,725 м. куб. та Анастасіївського родовища у кількості 1,7 м. куб. у господарській діяльності. Відповідачем під час проведення перевірки аналізувались лише залишки сировини на початок і на кінець звітного місяця та обсяги реалізації товарів на експорт у листопаді 2019 року. Залишки, готової продукції на складі, обсяги придбання сировини і виготовлення з неї продукції на протязі листопада 2019 р., а також інші показники які мають істотне значення відповідачем не аналізувались.
		Таким чином, співставлення показників залишків сировини на початок і кінець звітного періоду з обсягами реалізації готової продукції протягом такого звітного періоду на експорт не дає однозначних і достатніх підстав для висновку про те, чи використовувалась така сировина в операціях, які не є господарською діяльністю суб`єкта господарювання.
		Колегія суддів приймає доводи позивача про те, що невикористання сировини у господарській діяльності на протязі звітного місяця і використання в операціях, які не є господарською діяльністю не тотожні поняття. Незалежно від того чи використовувалась сировина чи ні, факту використання позивачем такої сировини у операціях. що не є його господарською діяльністю відповідачем належними доказами не доведено.
		Ненадання суб`єктом господарювання інформації чи частини інформації, яку запитував податковий орган (в даному випадку інформації про залишки всіх товарно-матеріальних цінностей) не дає йому підстави робити висновки на припущеннях. Податковий орган за таких умов мав право призначити позапланову виїзну перевірку з метою отримання всієї необхідної інформації для повного і всебічного аналізу здійснених господарських операцій. 
		Згідно ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 ст. 77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не довів належними і допустимими доказами правомірність прийнятих ним рішень.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0003313307 від 02.03.2020 та № 0003323307 від 02.03.2020.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови. 
		У силу  п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право  скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Згідно зі  ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Частиною 6 ст. 139 КАС України вказано, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 4243,72 грн. (1697,49+2546,23=4243,72 грн.) судового збору сплаченого згідно платіжного доручення № 70 від 12.03.2020 на суму 1973 грн. (за позов 169749,21*1%=1697,49 грн) та платіжного доручення №  258 від 15.09.2020 на суму 2960 грн. (за апеляційну скаргу 1697,49*150%=2546,23 грн).
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити  повністю.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову.
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003313307 від 02 березня 2020 року.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003323307 від 02 березня 2020 року.
		Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент. № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (код ЄДРПОУ 43142501, вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003) понесені судові витрати за сплату судового збору в розмірі 4243,72 грн. (чотири тисячі двісті сорок три гривні сімдесят дві копійки).
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. 
		 
		Головуючий  Ватаманюк Р.В.    Судді    Полотнянко Ю.П.    Драчук Т. О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...