Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/12632/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2020.
Дата набрання законної сили: 23.11.2020
Номер судового провадження: 61-6795ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		23 листопада 2020 року
		місто Київ
		 
		справа № 727/12632/18
		провадження № 61-6795св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЛІС», Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЛІС» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 грудня 2018 року у складі судді Яреми Л. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Яремка В. В., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівців із позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 02 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко Іриною Олександрівною.
		Позивачем зазначено, що позов подано за виключною підсудністю, за місцезнаходженням нерухомого майна.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, відкрито провадження у справі.
		Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зробив висновок, що таке судове рішення ухвалено із дотриманням норм процесуального права, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом з приводу нерухомого майна, що розташовано на території Шевченківського району м. Чернівців.
		За наведених обставин суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що зазначений позов не є позовом щодо нерухомого майна, тому має розглядатися судом за місцезнаходженням відповідача.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЛІС» (далі - ТОВ «ФК «ПОЛІС») звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити до Шевченківського районного суду м. Чернівців для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовується тим, що положення частини першої 
		статті 30 ЦПК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки предметом оскаржуваного договору є відступлення прав вимоги іпотекодержателя за кредитним договором та договором іпотеки, а не нерухоме майно позивача. Тому, на переконання заявника, суд першої інстанції помилково відкрив провадження у цій справі, яка підсудна суду за місцезнаходженням одного із відповідачів за вибором позивача.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у березні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
		За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами встановлено, що 20 листопада 2018 року до Шевченківського районного суду м. Чернівці подано позовну заяву ОСОБА_1 . У позовній заяві позивачем зазначено, що позов подано за правилами виключної підсудності, за місцезнаходженням нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
		Предметом позову є договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 02 грудня 2015 року.
		Відповідно до пункту 8 зазначеного правочину його предметом є, зокрема, іпотечний договір від 11 січня 2008 року № 24.001-001/08-ДИ01, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», відповідно до умов якого в іпотеку передано нерухоме майно: нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; підвальні нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
		Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		За правилом частини другої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
		Верховний Суд в оцінці оскаржуваних рішень судів врахував, що спір виник, у тому числі, з приводу відступлення права вимоги за договором іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, що територіально розташовано у Шевченківському районі м. Чернівців.
		Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, встановив місцезнаходження предмета іпотеки за іпотечним договором, щодо якого відступлено права вимоги новому кредитору.
		Отже, позивачем визначено підсудність позову місцевому суду, юрисдикція якого поширюється на адміністративно-територіальний район, в межах якого розташований предмет іпотеки, за правилами виключної підсудності.
		У разі конкуренції правил підсудності (щодо позовних вимог, на одну з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. При цьому позови про визнання правочину з нерухомістю недійсним також підлягають розгляду за правилами виключної підсудності.
		Враховуючи, що договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором передбачає перехід прав іпотекодержателя від однієї сторони до іншої, то такий договір також є договором щодо нерухомого майна.
		У такому висновку Верховний Суд виходить з правової природи договору про відступлення права вимоги.
		За правилом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Тобто у разі заміни особи кредитора не відбувається припинення одного зобов`язання та виникнення іншого, навпаки, зобов`язання, що існувало за участю первісного кредитора, продовжує існувати з незміненим змістом та іншими його складовими. В разі заміни у зобов`язанні кредитора відбувається зміна такого правовідношення виключно у визначенні уповноваженої особи: новий кредитор змінює собою особу попереднього кредитора.
		Відповідно, правочин про внесення змін до іпотечного договору, так само як й сам договір, є правочином, укладеним щодо нерухомого майна, а отже, спори, що виникають з приводу визнання його недійсним, підлягають вирішенню судом за правилами виключної підсудності.
		Такий висновок виключає застосування до спірних правовідносин правил частини другої статті 27 ЦПК України, на необхідність чого посилається заявник у касаційній скарзі.
		Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2018 року у справі № 522/22254/17 (провадження 
		№ 61-34494св18).
		Доводи касаційної скарги, що позивач на обґрунтування виключної підсудності позову посилається на положення частини першої статті 114 ЦПК України, якою визначається зміст висновку експерта у галузі права, Верховний Суд відхиляє, оскільки зазначене свідчить про допущення позивачем помилки у визначенні редакції статті процесуального закону. Помилкове посилання позивача на попередню редакцію статті процесуального закону, якою визначається порядок виключної підсудності, не свідчить про допущення судами першої та апеляційної інстанцій порушень норм процесуального права.
		Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши місцезнаходження нерухомого майна, щодо якого оспорюється у судовому порядку правочин, із дотриманням норм процесуального закону відкрив провадження у справі за правилами виключної підсудності.
		Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, оскільки правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
		З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку, Верховний Суд робить висновок про відсутність підстав повторно надавати відповіді на ті самі аргументи заявника. При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово зазначав Європейський Суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року № 303А, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, № 49684/99).
		Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам процесуального права.
		Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цих судів, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЛІС» залишити без задоволення.
		Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 грудня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                                              С. О. Погрібний
		 
		 
		І. Ю. Гулейков
		 
		 
		А. С. Олійник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...