Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/6300/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2020.
Дата набрання законної сили: 26.11.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		03680  м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,
		                                                                                                                                                                                            
		Справа №361/6300/20                                                   Головуючий у 1 інстанції - Радзівіл А.Г.
		Апеляційне провадження № 22-ц/824/14217/2020                                   Доповідач - Мараєва Н.Є.
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		 
		24 листопада  2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Головуючого: Мараєвої Н.Є.
		      Суддів: Заришняк Г.М., Рубан С.М.
		При секретарі: Гаврюшенко К.О.
		розглянули у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду  в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою
		представника ОСОБА_1 
		на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2020 року
		в справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування
		Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., осіб, які з`явились у судове засідання,  перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2020 року відмовлено у відкриті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування.
		В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2020 року інаправити справу для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції, посилаючись на незаконність даної ухвали, зокрема, на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми процесуального права.
		Апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області із вищевказаною заявою в якій просила суд встановити факт недостовірності та спростувати інформацію, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20:19 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Інтернет за гіперпосиланням  ІНФОРМАЦІЯ_2  у статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_4", яка не відповідає дійсності та завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації заявника.
		У заяві посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Інтернет за гіперпосиланням  ІНФОРМАЦІЯ_2  розміщено статтю під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_4". Доступ до перегляду вмісту сторінки статті є вільним. Стаття на сайті була розміщена без зазначення автора.
		Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив із того, що звертаючись до суду із вказаною заявою,  ОСОБА_1 посилалась на неможливість встановлення власника веб-сайту на якому розміщена недостовірна інформація, однак доказів використання нею всіх визначених цивільно-правовим законодавством механізмів з метою встановлення власника сайту або автора інформації, до суду не надала.
		Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інстересів.
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		 Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"  належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації. 
		В оскаржуваній ухвалі місцевий суд зазначав, що заявником не надано доказів використання всіх визначених цивільно-правовим законодавством механізмів з метою встановлення власника сайту або автора інформації.
		Колегія суддів не погоджується із вказаним твердженням суду, оскільки матеріали справи містять наступні докази розшуку автора статті, а також власника веб-сайту.
		Зокрема, в матеріалах справи наявна роздруківка повного тексту статті під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_4"; копія довідки №53/2020-Д від 17 березня 2020 року, виданої Консорціум "Український центр підтримки номерів і адрес"; копія запиту до реєстратора доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 та хостинг-провайдера  веб-сайту  ІНФОРМАЦІЯ_6 та відповіді від нього; копія адвокатського запиту до редакції веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24 липня 2020 року, направленого електронною поштою.
		Таким чином, матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_1 використала всі можливі законні способи виявлення необхідної для подання позову інформації про автора статті та про власника сайту.
		Також, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що із змісту заяви вбачається, що існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з огляду на наступне.
		Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 277 ЦК України судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України.
		У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов`язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.
		Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони  мають право подати позов на загальних підставах.
		Отже, враховуючи зазначене, колегія судів дійшла висновку, що заявником було використано всі можливі законні способи для встановлення автора статті  " ІНФОРМАЦІЯ_4" та власника веб-сайту, на якому опублікована зазначена стаття. Із заяви про  встановлення факту недостовірності розповсюдженої інформації та її спростування вбачається, що стаття стосується ОСОБА_1 , та може містити неправдиву інформацію, яка порушує її честь та гідність, може наносити шкоду її діловій репутації. 
		З огляду на зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку, що заявником було обрано належний та реальний у даній ситуації спосіб захисту, а саме, звернення до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту недостовірності розповсюдженої інформації та її спростування, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню та направленню до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим       Кодексом. Доказування  не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст. 268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити.
		Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2020 року скасувати і справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
		Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст складено 26 листопада 2020 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий:                           
		 
		                                                               Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...