Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1435/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; підряду; будівельного.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2020. Зареєстровано: 27.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2020.
Дата набрання законної сили: 24.03.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24.11.2020р. справа № 914/1435/17 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Пукач М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Заступника військового прокурора Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах  Міністерство оборони України, м. Київ
		до відповідача-1: Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Львів
		до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕДІ, м. Львів
		про визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу.
		За участю представників:
		від прокуратури: Рапіта Ольга Василівна  прокурор;
		від позивача: Гудима В`ячеслав Орестович  представник;
		від відповідача 1: не викликався;
		від відповідача 2: Жбадинський Василь Орестович  адвокат
		Заяв про відвід не поступало.
		Розгляд справи судом.
		На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Заступника військового прокурора Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах  Міністерство оборони України до Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕДІ про визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу.
		Ухвалою суду від 14.07.2017р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.07.2017р. Ухвалами суду від 25.07.2017р., від 19.09.2017р. строк розгляду справи продовжувався та розгляд справи відкладався до 26.09.2017 року. Ухвалою суду від 26.09.2017 року провадження у справі №914/1435/17 зупинено до повернення матеріалів даної справи з експертизи, призначено проведення судової експертизи у справі №914/1435/17, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.
		08.05.2019р. через канцелярію суду за вх.№540 від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №914/1435/17 із супровідним листом від 26.04.2019р. №5163 та висновком експертів №5163. Ухвалою суду від 17.05.2019 року провадження у справі №914/1435/17 поновлено, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 04.06.2019 року. Ухвалами суду від 04.06.2019р. та 02.07.2019р. підготовче засідання відкладалось до 09.07.2019р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.07.2019 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕДІ за вх.№1861/19 від 09.07.2019р. про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі №914/1435/17 до закінчення перегляду справи №587/430/16-ц Великою Палатою Верховного Суду.
		Ухвалою суду від 07.11.2019 року провадження у справі №914/1435/17 поновлено, продовжено строк розгляду підготовчого провадження та судове засідання призначено на 26.11.2019р. Ухвалою суду від 26.11.2019р. зупинено провадження у справі №914/1435/17 до закінчення перегляду справи №912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду. 
		Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
		В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2020р. провадження у справі №914/1435/17 поновлено, підготовче засідання призначено на 29.09.2020р. Ухвалою суду від 29.09.2020р., враховуючи вжиті державою карантинні заходи, розумні строки розгляду спору та з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, розгляд справи відкладався на 27.10.2020р. Ухвалою суду від 27.10.2020р. змінено найменування військової прокурори Західного регіону України на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судове засідання на 17.11.2020р. В судовому засіданні 17.11.2020р. судом постановлено відкласти розгляд справи на 24.11.2020р. 
		В судове засідання 24.11.2020р. прокурор та позивач явку представників забезпечили, які надали пояснення по справі, позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Від прокурора подано пояснення за вх.№30987/20 від 27.10.2020р., 
		В судове засідання 24.11.2020р. відповідач 1 явки повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується протоколом судового засідання від 17.11.2020року. Від відповідача 1 подано заяву за вх.№33469/20 від 27.10.2020р. про визнання позову прокурора в повному обсязі. 
		В судове засідання 24.11.2020р. відповідач 2 явку повноважного представника забезпечив, який позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву за вх.№31686/17 від 19.09.2017р. Від відповідача 2 подано додаткові пояснення до відзиву за вх.№32315/17 від 25.09.2017р., додаткові пояснення по справі за вх.№30943/20 від 26.10.2020р.
		В поясненнях по справі за вх.№30943/20 від 26.10.2020р. відповідач 2 з огляду на те, що Міністерство оборони України не було обмежене правом на подання позову у даній справі самостійно, а матеріали справи, на думку відповідача 2, не містять належних та допустимих доказів того, що позивач не мав змоги чи не бажав здійснювати захист інтересів держави, зазначає про необхідність залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 статті 226 ГПК України. 
		Позиції учасників справи.
		Прокурор обґрунтовує позовні вимоги наступним. Прокурор зазначає, що 26 листопада 2016 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарським В.В. від імені Міністерства оборони України, на підставі довіреності № 220/3 86/д від 10 листопада 2016 року, з метою забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України, укладено договір з ТОВ «ЛЕДІ» про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 210, смт. Брюховичі, вул. Кліамтична, вул. Прилуцька, 14 (далі -Договір). Відповідно до п.п. 2.1., 3.1 договору, сторони зобов`язуються збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за вказаною адресою. Об`єктом забудови є земельна ділянка за вказаною адресою орієнтовною площею 16, 6 га (державний акт В № 040863, виданий 1988 року). Дана земля відноситься до земель оборони. Прокурор зазначає, що Міністерство оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України у спільне зведення сторонами спірного об`єкта будівництва вкладено право користування земельною ділянкою (будівельним майданчиком), загальною площею 16,6 га, яка розташована на території військового містечка № 210 по вул. Кліматичній, вул. Прилуцькій, 14 у смт. Брюховичі Львівської області, а ТОВ «ЛЕДІ» у свою чергу, грошові кошти на фінансування будівництва житлового будинку. Таким чином, на думку прокурора, при укладенні спірного договору, замовник не мав права передавати право користування земельною ділянкою (будівельним майданчиком), у тому числі у спільне користування, особам приватного права, з іншою метою, ніж цільове призначення цієї земельної ділянки та використовувати дану земельну ділянку в інтересах осіб приватного права, у тому числі у спільних інтересах, з огляду на те, що така земельна ділянка має використовуватись виключно для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, які дислокуються на території держави відповідно до завдань оборони, стратегічного плану застосування і завдань Збройних Сил України з урахуванням військово-адміністративного поділу території України та соціально-економічних умов районів дислокації.
		Прокурор зазначає, що довіреність № 220/3 86/д від 10 листопада 2016 року під час укладання спірного договору уповноважувала тимчасово виконуючого обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарського В.В. на підписання від імені Міністерства оборони України за погодженням із Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України договорів (додаткових угод) на проведення землевпорядних робіт, здійснення дій щодо державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на них за небюджетні кошти у тому числі за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Кліматична, вул. Прилуцька, 14, а також здійснення інших дій та правочинів, пов`язаних з їх виконанням. Вказаною довіреністю Винарському В.В. повноважень на підписання від імені Міністерства оборони України договорів, додаткових угод на будівництво житлових об`єктів, виконання проектно-вишукувальних робіт за вказаною адресою не надано.
		Прокурор зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 715 будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах, замовником будівництва житла та організатором конкурсу є Міністерство оборони України. Однак, в порушення вимог зазначеного Порядку, спірний договір укладено без проведення такого конкурсу. З огляду на вищевикладене прокурор просить позов задоволити.
		Відповідачем 1 в заяві за вх.№33469/20 від 27.10.2020р. визнано позов прокурора в повному обсязі.
		Відповідач 2 позовні вимоги заперечив з огляду на наступне. Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву зазначає, що довіреністю №220/386/д від 10.11.2016р. передбачено повноваження здійснювати інші дії та правочини, оскільки довіреністю надавалися повноваження на здійснення інших дій та правочинів, пов`язаних із проведенням землевпорядних робіт на спірній земельній ділянці та здійснення дій щодо державної реєстрації речових прав на неї. Відповідач 2 зазначає, що повноваження Винарського В. В. на укладення спірного договору передбачені положенням про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого Наказом №23 від 17.06.2003, п. 11 якого передбачено, що Управління відповідно до покладених на цього завдань, за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва МОУ укладає договори на пайову участь у будівництві об`єктів з іншими замовниками. Відповідач 2 зазначає, що згідно платіжного доручення № 2 від 21 грудня 2017 року, на виконання п.4.1.20 договору стороною-2 було погашено заборгованість сторони-1 з виплати заробітньої плати у розмірі 75000,00 грн., яка позивачем була прийнята. Відповідач 2 зазначає, що на виконання Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що не належать до земель оборони і перебувають користуванні Міністерства оборони України, затвердженого наказом ЗУКБ №1-3 від 01.03.2016р., була створена конкурсна комісія, яка і проводила конкурс з відбору виконавця будівельних робіт по об`єкту будівництва на зазначеній земельній ділянці, у відповідності до Порядку організації будівництва в друкованому засобі масової інформації було розміщено оголошення про організацію конкурсу з організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей. Оголошенням було визначено дату проведення конкурсу і переможцем у вказаному конкурсі було ТзОВ «ЛЕДІ». Тому, на думку відповідача 2, твердження позивача, що оскаржуваний договір було укладено відповідачами без проведення конкурсу не відповідає дійсності. Також відповідач 2 зазначив, що копії державного акта та державного земельного кадастру про земельну ділянку містять інформацію, яка різниться між собою, зокрема у державному акті (та й спірному договорі) йдеться про земельну ділянку 16,6га, а у витягу з ДЗК- пл. 15,1000га., а також у витягу зазначено, що інформація про зареєстроване право у ДЗК відсутня. В додаткових поясненнях до відзиву за вх.№32315/17 від 25.09.2017р., відповідач 2 зазначає, що земельна ділянка в смт. Брюховичі, по вул. Кліматична, вул. Прилуцька, 14 не відноситься до земель оборони, а отже Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони (затверджений постановою КМ України від 06.07.2011р. №715) застосовуватись не міг. До даних правовідносин застосовується Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що не належать до земель оборони і перебувають у користуванні Міністерства оборони України (затверджений наказом ЗУ КБ № 1-3 від 01.03.2016 р.).
		Обставини, встановлені судом.
		Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
		Вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. 
		Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Заступником військового прокурора Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах  Міністерство оборони України. Прокуратурою у поясненнях за вх.№30987/20 від 27.10.2020р. зазначено, що у даному випадку заступник військового прокурора діє згідно з ст. 131-1 Конституції України, а саме звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, оскільки вказаний орган належним чином не здійснює захист інтересів держави представницькими засобами. Оспорюваний договір укладено 26.11.2016 начальником Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарським В.В. від імені Міністерства оборони України, на підставі довіреності № 220/386/д від 10.11.2016р., про факт укладення якого Міністерство оборони України повинно було знати. Тривала бездіяльність (понад 8 міс.) щодо захисту інтересів держави Міністерства оборони України могла призвести до вибуття земельної ділянки із власності держави. Відтак, як зазначає прокурор, інтереси держави потребували невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		З огляду на викладене, а також враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 щодо питань представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді, обставини справи, суд дійшов до висновку, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом. Відтак, клопотання за вх.№30943/20 від 26.10.2020р. про залишення позову без розгляду, враховуючи тривале нездійснення Міністерством оборони України захисту інтересів держави (договір укладено 10.11.2016р.) в зв`язку з чим прокурор, відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», звернувся із позовом до суду з метою захисту порушених інтересів держави, а також враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, щодо питань представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді, дане клопотання задоволенню не підлягає.
		26.11.2016р. Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (Замовник, Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕДІ (Підрядник, Сторона-2) укладено договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №210, смт.Брюховичі, вул.Кліматична, вул.Прилуцька, 14 (далі - Договір).
		Як вбачається із Договору, при його укладенні, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом державного секретаря Міністерства оборони України 17.06.2003 р. № 23, від імені якого на підставі довіреності № 220/386/д від 10.11.2016 р. діяв тимчасово виконуючий обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарський Володимир Віталійович.
		Згідно з п. 2.1. Договору, Сторона-1 та Сторона-2 зобов`язуються збудувати Об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №210, смт.Брюховичі, вул.Кліматична, вул.Прилуцька, 14.
		Об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №210, смт.Брюховичі, вул.Кліматична, вул.Прилуцька, 14, орієнтовною площею 16,6 га, яка відведена рішенням Львівської міськради №410 від 05.07.45р., Брюх. РВК №2 від 13.05.53р., облвиконкому №5/505 від 26.03.53р. (п. 3.1. Договору).
		Відповідно до п.3.2. Договору, Сторона-1 зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, забезпечити державну реєстрацію права користування Земельною ділянкою (оренда), визначену п.1.1.5. цього Договору з цільовим призначенням Земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього Договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт.
		Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього Договору не переходить до Сторони-2. Сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі Договорів капітального будівництва, укладених у рамках цього Договору (п. 3.3. Договору).
		Пунктами 4.2.3. та 4.2.4. Договору передбачено, що Сторона-1 зобов`язана передати Стороні 2 будівельний майданчик на період будівництва протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору за актом передачі будівельного майданчика, який є невід`ємною частиною цього Договору. Сторона-1 зобов`язана протягом 3-х календарних місяців з дати підписання цього Договору в порядку, встановленому Положенням та чинним законодавством України, списати нерухоме майно, яке знаходиться на Земельній ділянці, здійснити його розбирання/демонтаж та звільнити будівельний майданчик від цього майна.
		Відповідно до п. 12.7. Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, нотаріального посвідчення та діє до повного виконання покладених на Сторони зобов`язань.
		Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. та зареєстровано в реєстрі 26.11.2016р. за № 3557. Актом приймання-передачі будівельного майданчика до Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №210, смт.Брюховичі, вул.Кліматична, вул.Прилуцька, 14 від 26.11.2016р. вказаний майданчик Стороною-1 передано Стороні-2. Акт 26.11.2016р. підписано від імені Міністерства оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України тимчасово виконуючим обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарським Володимиром Віталійовичем.
		За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		Відповідно до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Згідно із ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.
		Відповідно до ст. 244 ЦК України, представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
		Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		При укладенні оспорюваного договору, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. діяв тимчасово виконуючий обов`язки начальника Винарський Володимир Віталійович.
		Довіреністю №220/386/д від 10.11.2016 р. Міністерство оборони України уповноважило тимчасово виконуючого обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарського Володимира Віталійовича на підписання від імені Міністерства оборони України за погодженням із Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України договорів (додаткових угод) на проведення землевпорядних робіт, здійснення дій щодо державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації речових прав на них (права державної власності та права постійного користування земельними ділянками за Міністерством оборони України) за не бюджетні кошти за такими адресами: вул. Городоцька, 222, м. Львів; вул. Княгині Ольги, 1-5; м. Львів, вул.Личаківська, 105; м. Львів, вул. Стрийська, в/м. 209-1; м. Львів, вул. Зріні, 153; м.Мукачево, Закарпатська обл., вул. Гагаріна, 28; м. Ужгород, Закарпатська обл., вул.Прилуцька, в/м 210; м. Львів (Брюховичі), а також здійснення інших дій та правочинів, пов`язаних з їх виконанням.
		Як вбачається із довіреності № 220/386/д від 10.11.2016р., даною довіреністю не уповноважено Винарського В. В. щодо укладення договору на будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №210, смт.Брюховичі, вул.Кліматична, вул.Прилуцька, 14. 
		Наказом державного секретаря Міністерства оборони України №23 від 17.06.2003р. «Про затвердження Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України» затверджено відповідне положення (далі - Положення).
		Положення про Західне управління капітального будівництва, затверджене наказом державного секретаря Міністерства оборони України 17.06.2003 р. за № 23, передбачало виконання відповідачем 1 функцій замовника Міністерства оборони України на будівництво зокрема об`єктів житлово-комунального, соціального призначення. В силу п. 7 Положення відповідач 1, відповідно до покладених на нього завдань, мав право укладати договори на пайову участь у будівництві об`єктів іншими замовниками, вишукувати та залучати кошти інвесторів у будівництво об`єктів та укладати договори (контракти) за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України. Відповідач 1 також мав право вишукувати та залучати кошти інвесторів у будівництво об`єктів у визначеному законодавством України та цим Положенням порядку та укладати договори (контракти) які узгоджуються в управлінні капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.
		Пунктом 11 Положення, крім іншого передбачено, що начальник управління за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає угоди на капітальне будівництво та ремонт, інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, придбання та обмін квартир, надання послуг та інші угоди в межах своєї компетенції.
		Доказів погодження спірного Договору з Управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України або ж безпосередньо з Міністерством оборони України не подано.
		Заперечення відповідача 2 про те, що спірний договір укладено відповідачем 1 відповідно до наданих йому пунктами 7 та 11 Положення про Західне управління капітального будівництва повноважень. спростовуються пунктами 2.1., 2.2., 2.4., 2.5., 4.1.2., 4.1.19., 4.1.22., 4.2.1., 4.2.2., 4.2.9., 7.1., 7.1.1. тощо спірного договору. Наведенні пункти спірного Договору передбачають будівництво відповідачами житлового комплексу, передачу відповідачем 1 відповідачу 2 функцій замовника будівництва цього житлового комплексу, фінансування будівництва коштами відповідача 2 та залученими коштами фізичних і юридичних осіб, можливість залучення сторонами договору коштів фізичних та юридичних осіб на фінансування будівництва, компенсацію відповідачем 2 відповідачу 1 квадратними метрами житла витрат, пов`язаних із використанням земельної ділянки, належні відповідачам частки у об`єкті житлового будівництва з моменту введення його у експлуатацію, розподіл між відповідачами цих часток у вигляді окремих квартир, встановлення часток відповідачів та позивача у відсотковому відношенні до загальної площі квартир об`єкта житлової забудови. Доказів погодження Міністерством оборони України своєї частки у розмірі 9 % від загальної площі квартир об`єкта забудови немає.
		Наведені вище положення спірного договору свідчать, що він належить до категорії угод, які відповідно до пунктів 7 та 11 Положення про Західне управління капітального будівництва (договори на пайову участь у капітальному будівництві об`єктів іншими особами, договори з вишукування та залучення коштів інвесторів у будівництво об`єктів, угоди на капітальне будівництво, інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, придбання квартир тощо), відповідач 1 та його начальник мали право укладати лише за погодженням із управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України. Одночасно, ці положення спірного Договору спростовують доводи відповідача 2 про те, що спірний Договір є договором підряду на виконання робіт із будівництва об`єктів, договором на придбання житла для військовослужбовців чи будь-яким іншим договором, на укладення якого згаданим Положенням не вимагається погодження управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.
		Згідно з пунктом 11 Положення, начальник відповідача 1 вправі укладати такі угоди лише за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України. 
		Суду не надано доказів на підтвердження погодження укладання оспорюваного договору з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України, та те, що довіреністю № 220/386/д від 10.11.2016 р. не передбачено повноважень Винарського В. В. на укладення договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №210, смт.Брюховичі, вул.Кліматична, вул.Прилуцька, 14, відтак спірний договір згідно з ст. ст. 203, 215 ЦК України є недійсний через відсутність у Винарського В. В. повноважень на укладання договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №210, смт.Брюховичі, вул.Кліматична, вул.Прилуцька, 14.
		Умовами спірного договору 26.11.2016р., визначено будівництво житлового комплексу. При цьому,здійснення будівництва для забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей спірним договором не передбачено.
		Спірна земельна ділянка надана у постійне користування Львівській КЕЧ району (на даний час  КЕВ м.Львова) для державних потреб, що підтверджується Державним актом на право користування землею від 1988р. Б №040863. Згідно із інформацією із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка у Львівській області, смт.Брюховичі, вулиця Прилуцька-Кліматична відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення із цільовим призначенням: Для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України; вид використання земельної ділянки: для обслуговування будівель та споруд військового містечка №210.
		Відповідно до висновку експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №5163 від 26.04.2019р. у справі №914/1435/17, цільове призначення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, вул.Прилуцька, вул.Кліматична,14, яка зазначена в договорі про будівництво житлового комплексу, станом на момент укладення цього договору 26.11.2016р.  для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.
		Таким чином, спірну земельну ділянку надано для потреб оборони, а саме для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, зокрема Військового містечка №210. 
		Міністерство зобов`язалось забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою з таким цільовим призначенням, яке б дозволило сторонам здійснювати реалізацію умов договору, у тому числі  здійснювати забудову та утримувати і обслуговувати завершений будівництвом житловий комплекс (п.п.3.2, 4.2.1 Договору). Пунктом 4.2.1 Договору, передбачено право Міністерства на припинення землекористування після введення об`єкту в експлуатацію та отримання Сторонами права власності на належні їм частки в об`єкті.
		Відтак, фактично умовами спірного договору (п.п.3.2, 4.2.1) передбачено зміну, за результатами виконання договору, цільового призначення земельної ділянки (наданої для будівництва житлового комплексу).
		Оскільки, наявний факт надання земельної ділянки для потреб оборони (для розміщення і постійної діяльності Військового містечка №210), тому дана земельна ділянка, згідно з нормами ст.77 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України Про використання земель оборони, належить до земель оборони (за цільовим призначенням) та перебуває у державній власності, а порядок її використання встановлюється законом.
		Як вбачається із п. 4.2.4 договору, передбачено демонтаж об`єктів наявних на земельній ділянці. Згідно із інформацією зазначеною у додатку з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.10.2016р. №НВ-4604197312016 експлікації земельних угідь на земельній ділянці площею 15,1000га розміщені споруди спеціального призначення. Тому, умова п.4.2.4 Договору про демонтаж об`єктів, наявних на земельній ділянці (наданій для забудови), без належного погодження такого питання Міністерством оборони України (власником), суперечить нормам статей 316-319, 321, 326 ЦК України та інтересам держави стосовно забезпечення належної обороноздатності.
		Матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем та Кабінетом Міністрів України дій, які передбачені нормами пунктів 4-11, 15-28 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. № 481 та пунктів 3, 5, 7-11, 15-28 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 715, які дають право позивачу на укладення на законних підставах договору на будівництво житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, членів їх сімей, на земельних ділянках державної власності (крім земель оборони), наданих для розміщення і постійної діяльності правоохоронних органів спеціального призначення, інших державних органів, що комплектуються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу.
		Долучені відповідачем 2 до матеріалів справи докази на підтвердження законності оголошення та проведення конкурсу (том справи І, а.с. 176-182) є неналежними доказами дотримання вимог Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 715, та/або Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. № 481, та доказами укладення спірного договору у встановленому законом порядку. Зазначені докази засвідчують вчинення відповідачем 1 дій, спрямованих на проведення конкурсу з організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельній ділянці площею 16,6 га, що розташована за адресою: м.Львів-Брюховичі, вул.Кліматична, вул.Прилуцька, 14, як самостійної, окремої юридичної особи на підставі самостійно прийнятого та самостійно затвердженого Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, на земельних ділянках, що не належать до земель оборони і перебувають в користуванні Міністерства оборони України. Подані відповідачем 2 докази не є доказами погодження Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, як і не є рішенням позивача про утворення конкурсної комісії та формування її складу у встановленому законодавством України порядку. Відтак, вказані докази не підтверджують легітимність визначення особи, з якою відповідачем 1 у подальшому укладено спірний договір та законність цього договору і відповідність його вимогам закону на момент укладення. Наданий відповідачем-2 видрук з Газети не є належним та достатнім доказом, так як не містить необхідної інформації, щодо реквізитів засобу масової інформації, дати публікації і т.ін., та належно незасвідчений відповідно до вимог ст.91 ГПК України.
		Щодо покликань відповідача 2 про перерахування ним 75000 грн. на рахунок відповідача 1 на виконання умов спірного договору, та прийняття цих коштів суд зазначає. При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення, воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення. Схвалення дій представника може бути виражено у будь-якій формі, яка проте однозначно має свідчити про волю принципала на визнання правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень (правивий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 р. у справі № 914/1075/17). Відтак, доводи відповідача 2 про перерахування ним 75000 грн. на рахунок відповідача 1, на виконання умов спірного договору, та прийняття цих коштів не свідчать про передбачене ч. 2 статті 241 ЦК України наступне схвалення спірного договору позивачем - Міністерством оборони України. Позивач та відповідач 1 є окремими самостійними юридичними особами. Доказів того, що позивачу було відомо про такий перерахунок коштів на виконання умов спірного договору і Міністерство схвалило це, не подано та такі відсутні у матеріалах справи.
		Покликання на розбіжності щодо площ земельної ділянки у п. 3.1 спірного договору, копії державного акта та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не спростовують місцезнаходження земельної ділянки за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №210, смт.Брюховичі, вул.Кліматична, вул.Прилуцька, 14 та не спростовують факт підписання договору про будівництво житлового комплексу тимчасово виконуючим обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарським В.В. за відсутності повноважень на його підписання та без погодження оспорюваного договору з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2019р. у справі №914/1436/17.
		Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
		З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зазначені у позовній заяві обставини, що є предметом доказування у справі, визнаються судом встановленими та доведеними та позовні вимоги до відповідачів є обґрунтованими, не спростованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1, 2, оскільки спір у справі виник внаслідок їх спільних неправильних дій. Оскільки законодавством не передбачено можливості стягнення судового збору солідарно, суд стягує з відповідачів 1, 2 на користь позивача судовий збір у рівних частинах з кожного.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 130, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Позов задоволити.
		Визнати недійсним з моменту укладення договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №210, смт.Брюховичі, вул.Кліматична, вул.Прилуцька, 14, укладений 26 листопада 2016р. між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (79005, м. Львів, вул. Івана Франка, 61, ідентифікаційний код 24980173) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕДІ (79035, м. Львів, вул.Зелена, 251, ідентифікаційний код 19160077).
		Стягнути з Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (79005, м. Львів, вул. Івана Франка, 61, ідентифікаційний код 24980173) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (79014, м.Львів, вул.Клепарівська, 20, ідентифікаційний код 38326057) 800,00грн.  судового збору.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕДІ (79035, м. Львів, вул.Зелена, 251, ідентифікаційний код 19160077) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (79014, м.Львів, вул.Клепарівська, 20, ідентифікаційний код 38326057) 800,00грн.  судового збору.
		Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
		Повне рішення складено 26.11.2020р.
		 
		Суддя С.В. Іванчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...