Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/5183/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 27.11.2020. Зареєстровано: 29.11.2020. Оприлюднено: 30.11.2020.
Дата набрання законної сили: 28.12.2020
Номер судового провадження: 2/199/1978/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                        
		                                   Справа № 199/5183/18
		                                   (2/199/1978/20) 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		25.11.2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в сумі 87016,16 грн. У підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 14.03.2012 року відповідач по справі отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжку картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
		Відповідач своїм підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті Банку www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
		Відносини між Банком та клієнтом, які регулюються договором про надання банківських послуг (далі - Договір), можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження з питань банківського обслуговування через вебсайт банку або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком.
		Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які є публічною офертою, АТ КБ «Приватбанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.
		При укладенні Договору сторони керувались положеннями цивільного законодавства, згідно з якими договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для АТ КБ «Приватбанк» передбачена можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин Договору. При цьому у сторін Договору виникають обов`язки: у кредитора - інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених у пункті 1.1.3.1.9 Договору; у позичальника - отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (пункт 1.1.2.1.5 Договору). Неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання зобов`язань за даним Договором (пункт 1.1.5.2 Договору).
		Згідно з пунктами 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в Умови та правила надання банківських послуг вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливе, Банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких: офіційний сайт Банку, SMS-повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.
		У разі незгоди зі змінами Умов та правил надання банківських послуг або Тарифів Банку клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору.
		Овердрафт (пункт 1.1.1.63 Договору) - короткостроковий кредит, який надається Банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.
		Відповідач відповідно до пунктів 2.1.15.5, 2.1.1.5.7 Договору зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту згідно з пунктом 2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов`язань у відповідності до пункту 2.1.1.5.6 Договору на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди Банку.
		Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
		Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями.
		На підставі пункту 2.1.1.12.2 Договору сплату процентів за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку у розмірі нарахованих процентів (договірне списання). Якщо на дату нарахування процентів клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування.
		У порушення умов договору відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав у зв`язку з чим станом на 10.06.2018 року заборгованість відповідача за кредитним договором перед банком складає 87016,16 грн., яка складається з : заборгованість за тілом кредиту  4185,35 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом  74017,57 грн., заборгованість за пенею та комісією  4193,42 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 4119,82 грн., яку позивач, а також судові витрати в розмірі 1762, 00 грн. просить стягнути з відповідача. 
		Відповідач правом на подачу письмового відзиву на позов не скористався.
		Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 14.03.2012 року відповідач по справі отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжку картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
		Однак зазначені умови договору відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 10.06.2018 року має заборгованість перед банком за кредитом згідно розрахунку останнього в розмірі 87016,16 грн.
		У даній заяві від 14.03.2012 року містяться анкетні дані відповідача, дата та його підпис, однак позначка про отримання будь-якої картки, зокрема Кредитка «Універсальна», а також сума кредитного ліміту, розмір відсотків, порядок нарахування штрафів та пені у даній заяві відсутні.
		У позовній заяві зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
		Зазначені обставини унеможливлюють встановити судом розмір отриманого кредиту, розмір обов`язкового щомісячного платежу та розмір неустойки за несвоєчасне погашення кредиту тощо.
		Відповідно до ч.ч.1, 2<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843245/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843245" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.207 ЦК України</a>правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843699/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843699" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">626</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843701/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843701" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">628 ЦК України</a>договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843712/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843712" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 638 ЦК України</a>встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843595/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843595" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 526 ЦК України</a>передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Кодексу</a>, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першої<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844146/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#844146" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1054 ЦК України</a>за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844140/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#844140" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1048 ЦК України</a>).
		Ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844146/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#844146" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1054 ЦК України</a>встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844147/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#844147" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">стаття 1055 ЦК України</a>).
		Згідно із ч.1<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843706/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843706" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.633 ЦК України</a>публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.
		Згідно з вимогами <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843707/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843707" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.634 цього Кодексу</a>договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		За змістом<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844571/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#844571" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1056-1 ЦК України</a>в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відповідно до ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844140/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#844140" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1048 ЦК України</a>позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно з вимогами <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844141/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#844141" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1049 ЦК України</a> позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		За змістом<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843619/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843619" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 549 ЦК України</a>неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Ч.ч. 1,2<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843621/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843621" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 551 ЦК України</a>визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно із ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844142/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#844142" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.1050 ЦК України</a>якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843697/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843697" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 625 цього Кодексу</a>.
		Враховуючи викладене, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, як зазначено у розрахунку.
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, з розрахунку 27,60% річних. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на «Тарифи банку», Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.
		Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умов та правила надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
		На думку суду, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
		Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843707/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843707" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 634 ЦК України</a>за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк», і доказів, що саме ці умови та правила існували на час укладення договору, суду не надано.
		За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, що зазначені у наданому розрахунку, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		Таким чином, суд вважає, що Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.03.2012 року шляхом підписання заяви. Отже відсутніпідстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституція України</a> має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a> і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_27/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#27" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 8 Конституції України</a>.
		Відповідно до частини четвертої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_127/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#127" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 42 Конституції України</a> держава захищає права споживачів.
		Згідно з частиною першою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843032/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843032" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1 ЦК України</a> цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
		Основні засади цивільного законодавства визначені у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843034/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843034" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 3 ЦК України</a>.
		Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843034/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843034" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 3 ЦК України</a>.
		Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843034/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843034" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 3 ЦК України</a>.
		Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
		У частинах першій, третій <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843578/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843578" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 509 ЦК України</a> вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_605174/ed_2020_10_16/pravo1/T102300.html?pravo=1#605174" title="Про захист прав споживачів; нормативно-правовий акт № 1023-XII від 12.05.1991" target="_blank">статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»</a> (далі - Закон №1023-XII).
		Згідно з пунктом 22 частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_605023/ed_2020_10_16/pravo1/T102300.html?pravo=1#605023" title="Про захист прав споживачів; нормативно-правовий акт № 1023-XII від 12.05.1991" target="_blank">статті 1 Закону № 1023-XII</a> споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
		Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_07_11/pravo1/Z960543.html?pravo=1" title="Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань; нормативно-правовий акт № 543/96-ВР від 22.11.1996" target="_blank">Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»</a> від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_127/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#127" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 42 Конституції України</a> участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
		З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду України в Постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
		Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із  ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_605174/ed_2020_10_16/pravo1/T102300.html?pravo=1#605174" title="Про захист прав споживачів; нормативно-правовий акт № 1023-XII від 12.05.1991" target="_blank">статті 11 Закону № 1023-XII</a> про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
		Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.
		Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843599/ed_2020_11_15/pravo1/T030435.html?pravo=1#843599" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 530 ЦК України</a> за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказаний висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає стягнути із  ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 14.03.2012 року у сумі 4185,35 грн., що складає тіло кредиту, а також 1762,00 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього 5947 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок сім) гривень 35 копійок.
		Керуючись ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7456/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7456" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">12</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7941/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7941" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">81</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8284/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8284" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">133</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8349/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8349" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">141</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8383/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8383" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">144</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9337/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9337" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">263-265</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9462/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9462" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">274-279 ЦПК України</a>, суд, - 
		УХВАЛИВ :
		Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
		Стягнути із  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП  НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського,1д) заборгованість за кредитним договором від 14.03.2012 року, яка складається з тіла кредиту в розмірі 4185,35 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1762,00 грн., а всього 5947 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок сім) гривень 35 копійок.
		В іншій частині вимог  відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня оголошення судового рішення апеляційної скарги.
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...