Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13931/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2020. Зареєстровано: 29.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2020.
Дата набрання законної сили: 15.03.2021
Результат оскарження 01.02.2021 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		26.11.2020Справа №  910/13931/20Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
		За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська область, Бориспільський район, с. Гора
		до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", м. Київ
		про стягнення 523 722,76 грн, -  
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		15.09.2020 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 487   860,00 грн, суми пені в розмірі 28   081,95 грн, суми 3% річних в розмірі 5   874,85 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 1   905,96 грн, у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору про теплопостачання №02.1.2-25-016 від 01.10.2006 року в частині оплати наданих позивачем послуг з теплопостачання.
		Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
		Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 відкрито провадження у справі №910/13931/20 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
		13.10.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення відповідачу процесуального строку для надання відзиву на позов. Заява мотивована тим, що представник відповідача ознайомився з матеріалами справи лише 01.10.2020 року.
		Ухвалою від 15.10.2020 року у задоволенні клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" Радченко Р.О. про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено.
		19.10.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ним сплачено в повному обсязі основну суму заборгованості та відповідач просить суд зменшити на 90% розмір нарахованої пені. 
		Також, 19.10.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що у виклику сторін є необхідність через те, що відповідач заперечує проти нарахування йому пені.
		Ухвалою від 23.10.2020 року в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи №910/13931/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін було відмовлено. Окрім того, у вказаній ухвалі зазначено, що подання відповідачем 19.10.2020 року відзиву здійснено з пропущенням встановленого судом строку та без відповідної заяви про поновлення такого строку.
		29.10.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що ним сплачено в повному обсязі основну суму заборгованості в розмірі 487   860,00 грн та просить суд зменшити на 90% розмір нарахованої пені і прийняти поданий ним відзив. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
		Приписами частин 1, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
		Враховуючи, що відповідач просить суд прийняти поданий ним відзив та долучити його до матеріалів справи, а також беручи до уваги фактичну сплату відповідачем основної суми заборгованості, докази чого долучено до відзиву, суд приймає поданий відповідачем відзив та долучає його до матеріалів справи із наданням йому відповідної правової оцінки.
		10.11.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому він зазначає, що сплата суми основного боргу була проведена відповідачем 09.10.2020 року. Окрім того, позивач зазначив, що припущення відповідача про те, що орендодавець повинен доводити свої збитки, які Державне підприємство отримало в наслідок свідомого прострочення орендарем оплати за договором оренди, не відповідає нормам матеріального права.
		17.11.2020 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що у зв`язку з простоєм в роботі компанії виникла велика кількість зобов`язань перед третіми особами, що призвело до прострочення сплати відповідачем перед позивачем сум за Договором. Відповідачем наголошено на тому, він не просить звільнити його від сплати штрафних санкцій, а лише просить зменшити їх розмір.
		Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		У зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 27.10.2020 року по 25.11.2020 року на лікарняному, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з лікарняного.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		01.10.2006 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (аеропорт) та Спільним закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (клієнт) було укладено Договір про теплопостачання №02.1.2-25-016 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого аеропорт постачає, а клієнт споживає теплову енергію для об`єктів клієнта, вказаних в Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору. При виконанні умов Договору сторони керуються діючими правилами користування електричною та тепловою енергією.
		Відповідно до п. 1.2. Договору він діє з 01.10.2006 року до 01.10.2007 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила про його розірвання на протязі місяця після закінчення строку дії Договору.
		Аеропорт зобов`язаний відпускати теплову енергію для об`єктів клієнта. Початок (закінчення) опалювального періоду визначається погодинними умовами і встановлюється аеропортом. (п. 2.1.1. Договору).
		Клієнт зобов`язаний оплачувати фактичну вартість налагоджувальних робіт по регулюванню систем тепловикористання, виконаних аеропортом. (п. 4.1. Договору).
		Аеропорт щомісячно, з врахуванням змінення цін, виставляє клієнту рахунок за надані послуги за звітний місяць та акт про надання послуг. Клієнт з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт про надання послуг. Сплата рахунку проводиться клієнтом до 20 числа того ж місяця. Акт про надання послуг клієнт зобов`язаний підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами.
		Додатковими угодами №№ 1-5 сторони змінювали місце розташування відповідача та вартість тарифу.
		Так, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури для оплати та надана акти приймання-здачі виконаних послуг на суму 487   860,00 грн., а саме:
		- рахунок-фактура №897/174 від 29.02.2020 року та акт від вказаної дати на суму 273   540,00 грн;
		- рахунок-фактура №897/331 від 31.03.2020 року та акт від вказаної дати на суму 157   920,00 грн;
		- рахунок-фактура №897/542 від 30.04.2020 року та акт від вказаної дати на суму 56   400,00 грн.
		У зв`язку з неотриманням від відповідача оплати наданих позивачем послуг по теплопостачанню останній звернувся до суду із вимогами про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 487   860,00 грн, суми пені в розмірі 28   081,95 грн, суми 3% річних в розмірі 5   874,85 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 1   905,96 грн.
		Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.
		За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором послуг.
		Частинами першою і другою статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
		До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
		Статтею  901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
		Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
		Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
		Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Отже, оскільки позивачем було належним чином виконано умови Договору, що не заперечується відповідачем, щодо постачання останньому теплової енергії, а Товариством отриману енергією, станом на день звернення позивача до суду, не оплачено, тому позовні вимоги в цій частині про стягнення з відповідача 487   860,00 грн основної заборгованості є обґрунтованими.
		В той же час, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. 
		Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
		Як встановлено судом, станом на момент винесення рішення в справі відповідачем сплачено основну суму заборгованості в розмірі 487   860,00 грн.
		Зазначена обставина підтверджується копією платіжного доручення №TAS0049156 від 09.10.2020 року на суму в розмірі 487   860,00 грн, наданим відповідачем для долучення до матеріалів справи.
		Оскільки, після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем сплачено позивачеві суму основної заборгованості, що підтверджується наявним у матеріалах справи доказами, тому, у зв`язку з відсутністю спору в цій частині, провадження у справі щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» основної суми заборгованості у розмірі 487   860,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
		Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з Товариства 1   905,96 грн втрат від інфляції, 5   874,85 грн 3% річних та 28   081,95 грн пені.
		Відповідно до статті 610 ЦК України    порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		Згідно з абзацом першим пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
		У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
		Здійснивши перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1   905,96 грн. втрат від інфляції, 5   874,85 грн 3% річних та 28   081,95 грн пені підлягають задоволенню у повному обсязі.
		В той же час, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
		В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що авіакомпанія перебуває у тяжкому фінансовому становищі, яке викликане значним скороченням кількості  авіарейсів через запровадження карантину на всій території України. 
		Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. 
		Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
		Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
		Вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суд виходить з того, що оплата вартості послуг теплопостачання була здійснена в повному об`ємі та матеріали справи не містять доказів понесення позивачем реальних збитків, пов`язаних з простроченням оплати наданих послуг.
		Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого розміру пені до 90%, тобто до 2   808,20 грн.
		Таким чином, позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», в частині стягнення пені, обґрунтований та підлягає задоволенню частково в сумі 2   808,20 грн. (28   081,95 грн : 90% (зменшення пені)).
		Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Зважаючи на встановлені факти, та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню частково на суму 2   808,20 грн пені, 5   874,85 грн 3% річних та 1   905,96 грн інфляційних втрат, із закриттям провадження в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 487   860,00 грн.
		Разом з тим, з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору, в розмірі 7   855,84 грн, покладаються на відповідача в повному обсязі.
		Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Провадження у справі №910/13931/20 щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» основної суми заборгованості в розмірі 487   860,00 грн закрити.
		2. Позов задовольнити частково.
		3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (ідентифікаційний код 14348681, адреса: 01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (код ЄДРПОУ 20572069, адреса: 08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7) суму пені в розмірі 2   808,20 грн (дві тисячі вісімсот вісім гривень 20 копійок), суму 3% річних в розмірі 5   874,85 грн (п`ять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 85 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 1   905,96 грн (одна тисяча дев`ятсот п`ять гривень 96 копійок) та суму судового збору в розмірі 7   855,84 грн (сім тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 84 копійки).
		4. В іншій частині позову відмовити.
		          5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
		          6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після    повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		          7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Суддя                                                                                                                            С.М. Морозов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...