Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/12409/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 30.11.2020. Зареєстровано: 01.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2020.
Дата набрання законної сили: 31.12.2020
Номер судового провадження: П/140/12461/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 листопада 2020 року   ЛуцькСправа № 140/12409/20 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-судді Андрусенко О. О.,
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.2020 №Ф-1363-50 на суму 28375,38 грн. та зобов`язати видалити з даних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про наявність заборгованості (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі вимоги від 14.01.2020 №Ф-1363-50 на суму 28375,38 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 13.09.1994 по 29.11.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. ОСОБА_1 вказує, що з 2016 року припинив займатися підприємницькою діяльністю, про що свідчать звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2016-2019 роки, в яких він зазначив про відсутність доходів від підприємницької діяльності. 15.07.2020 позивачем було подано заяву з проханням списати йому суми боргу (недоїмки) за період з 01.01.2017 по дату набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Проте, відповідачем було відмовлено у списанні боргу (недоїмки) на тій підставі, що він самостійно визначив базу нарахування єдиного внеску шляхом подання щорічних «нульових» звітів. Позивач вважає відмову відповідача невмотивованою та необґрунтованою, оскільки згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону №2164-VІ (у редакції Закону №592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом №592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом №592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом №592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи-підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом №592-ІХ.
		ФОП ОСОБА_1 зазначає, що за період з 01.01.2017 та до дня набрання чинності Законом №592, він не отримував доходи від підприємницької діяльності, проте відповідачем дані обставини при вирішенні питання щодо списання нарахованої суми боргу (недоїмки) не були взяті до уваги та як наслідок було порушено його право на списання боргу, передбаченого пунктом 9-15 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи. 
		У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки платником податків подано звіти про суми нарахованого доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного податку (форма №Д5 (річна)) з сумами нарахування єдиного внеску за 2017 рік - 8448,00 грн., за 2018 рік - 9828,72 грн., за 2019 рік - 10098,66 грн. Загальний розмір грошового зобов`язання складає 28375,38 грн. Позивач в позові вказує, що дані звіти були подані ним внаслідок отримання повідомлення з Володимир-Волинського Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому містяться роз`яснення, відповідно до яких він зобов`язаний був подати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2017-2019 роки. Разом з тим, представник відповідача вказує, що роз`яснення державного органу, які містяться у листах, повідомленнях тощо не носять нормативного характеру. Хоче дане повідомлення пенсійного органу підтверджує позицію відповідача відносно сплати єдиного внеску. Представник відповідача зазначає, що в абзаці 2 частини дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Щодо тверджень позивача про невчасну відповідь відповідача на його заяву від 15.07.2020 про списання суми боргу (недоїмки) за період з 01.01.2017 по дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо усунення дискримінації за колом платників», то представник відповідача вказує, що процедура направлення рішення не змінює суті спірних правовідносин та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо його протиправності, і як наслідок для скасування. З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
		Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
		Судом встановлено, що позивач з 13.09.1994 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 
		14.01.2020 ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу №Ф-1363-50 про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 31.12.2019 у сумі 28375,38 грн.
		Крім того, 15.07.2020 позивачем подано до Володимир-Волинського ГУ ДПС у Волинській області заяву, у якій просив списати йому несплачені станом день набрання чинності Законом №592 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом №592. 
		17.08.2020 відповідач повідомив позивача, що відповідно до даних АІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 за 2017-2019 роки добровільно було подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з сумами нарахувань єдиного внеску. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці формують та подають до органів ДПС Звіти самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Враховуючи зазначене, у разі самостійного визначення платниками бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах. 
		Вважаючи вимогу від 14.01.2020 №Ф-1363-50 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
		Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону №2464-VI).
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини першої статті 1 Закону № 2464).
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
		Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
		Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
		У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ).
		За визначенням, наведеним у пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
		Мінімальна заробітна плата у 2017 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року № 1801 -VIII з 01.01.2017 року становила 3 200,00 грн.
		У 2018 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3 723,00 грн. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 року № 2246-VIII.
		У свою чергу, у 2019 році мінімальна заробітна плата становила 4173,00 грн., відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року № 2629-VIII.
		Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
		Враховуючи вищезазначене, мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн. на місяць (3 200,00 грн. х 22%, де 3 200,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 року); мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн. на місяць (3 723,00 грн. х 22%, де 3 723,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 року); мінімальний страховий внесок у 2019 році становив 918,06 грн. на місяць (4 173,00 грн. х 22%, де 4 173,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 року).
		Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесені зміни до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464, зокрема, з 01.01.2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		Як зазначено у частині дванадцятій статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
		Згідно з частиною другою статті 25 цього Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом 1 частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
		Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449).
		Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
		Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
		У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
		Під час судового розгляду судом встановлено, що позивач перебував на податковому обліку, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, починаючи з 13.09.1994 до 29.11.2019. Вказану обставину також підтвердив сам позивач.
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були подані звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 (річна), зокрема, за 2017 рік на суму доходу 38400,00 нараховано єдиного внеску у сумі 8448,00 грн.; за 2018 рік на суму доходу 44676,00 грн. нараховано єдиного внеску у сумі 9828,72 грн.; за 2019 рік на суму доходу 45903,00 грн. нараховано єдиного внеску у сумі 10098,66 грн. 
		У зв`язку із несплатою позивачем єдиного внеску, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 №Ф-1363-50 на суму 28375,38 грн.
		Таким чином, оскільки на позивача, як на суб`єкта підприємницької діяльності покладено обов`язок сплачувати єдиний внесок у розмірі не нижче мінімального, і позивачем не забезпечено сплату єдиного внеску у встановлені строки, то відповідач правомірно сформував та надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) ) від 14.01.2020 №Ф-1363-50.
		Твердження позивача про те, що він з 2016 року підприємницьку діяльність не здійснював та не отримував прибутку від такої діяльності, а тому не має обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, судом оцінюються критично, оскільки запис про припинення підприємницькою діяльності внесено лише 29.11.2019.
		Крім того, суд зазначає, що Верховим Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
		Доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах позивачем не надано.
		Також, матеріали справи не містять доказів того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску відповідно до закону.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд звертає увагу, що позивачем у позовній заяві жодним чином не обґрунтовано протиправність формування ГУ ДПС у Волинській області оскаржуваної вимоги. Заявляючи вимогу про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 №Ф-1363-50, ОСОБА_1 у даній позовній заяві висловлює свою незгоду з листом ГУ ДПС у Волинській області від 17.08.2020 на його заяву від 15.07.2020. Разом з тим, доказів оскарження рішень, дій чи бездіяльності ГУ ДПС у Волинській області за наслідками розгляду його заяви від 15.07.2020 про списання несплачених станом на день набрання чинності Законом №592 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом №592, позивач не надав. Додатково суд звертає увагу, що вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
		Крім того, суд звертає увагу, що позивач, як фізична особа-підприємець наділена не тільки правами пов`язаними із здійсненням підприємницької діяльності, а й обов`язками, у тому числі щодо сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Зокрема відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Враховуючи вищезазначене, позивач мав усвідомлювати ймовірні ризики від здійснення господарської діяльності, а також в силу положень Закону № 2464 зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок.
		Таким чином, позивач є платником єдиного внеску відповідно до Закону № 2464-VI та повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 №Ф-1363-50 сформована на підставі та в межах наданих ГУ ДПС у Волинській області повноважень, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. 
		При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .
		Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262  КАС України, на підставі   Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий-суддя                                                                             О. О. Андрусенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...