Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/18576/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 30.11.2020. Зареєстровано: 01.12.2020. Оприлюднено: 02.12.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/947/326/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019161480001360

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 520/18576/19
		Провадження № 1-кп/947/326/20
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30.11.2020 року
		 
		Київський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді:             Прохорова П.А., 
		при секретарі                Гремалюк В.В., 
		прокурорів:                 Ставської І.С., Бельського Р.О.
		потерпілої:                 ОСОБА_1 
		захисника:                Чекаленко Л.А.
		обвинуваченого:              ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019161480001360 від 15.06.2019 року, відносно: 
		ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, із середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 
		-18.03.2019 року Київським районним судом м. Одеси за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням, строком на 1 рік;
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, - 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним.
		ОСОБА_2 будучи раніше засудженим 18.03.2019 року Київським районним судом м. Одеси до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням, строком на 1 рік, на шлях виправлення не став, та повторно вчинив умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
		Так, 25.05.2019 року, о 10:00 год., ОСОБА_2 діючи повторно, з метою особистої наживи, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, знаходячись в одній з кімнат будинку АДРЕСА_2 , таємно, шляхом вільного доступу викрав майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: телевізор «Samsung LE 32D 450» чорного кольору, вартістю 6000 гривень.
		Після чого, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_1 на загальну суму 6000 гривень.
		Такі дії ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
		Процесуальні джерела доказів сторони обвинувачення.
		На підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті сторона обвинувачення під час судового розгляду надала суду такі засоби доказування (джерела доказів):
		- витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019161480001360 відповідно до якого потерпіла ОСОБА_3 просить прийняти міри до чоловіка ОСОБА_4 , який 25.05.2019 викрав в неї телевізор Самсунг вартістю 6000 гривень;
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.06.2019 року від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого потерпіла ОСОБА_3 просить прийняти міри до ОСОБА_5 , який 25.05.2019 викрав в неї телевізор Самсунг вартістю 6000 гривень
		- заява від 21.06.2019 року про дозвіл на проникнення до об`єкту володіння з метою проведення огляду від ОСОБА_1 до квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;
		- протокол огляду місця події від 21.06.2019 року з таблицею-ілюстрації від 21.06.2019 року;
		- заява від 21.06.2019 року про долучення до матеріалів кримінального провадження фотографій телевізора «Samsung LE 32D 450»;
		- постанова про визначення вартості майна від 18.06.2019 року про визначення вартості телевізора марки «Samsung LE 32D 450»;
		- звіт про незалежну оцінку вартості рухомого майна - телевізор марки «Samsung LE 32D 450» від 18.06.2019 року, згідно якого ринкова вартість вказаного майна на момент скоєння злочину складає 6000 грн.;
		- заява від директора ПР «Ломбард «Онікс» Анюхіна, Яценко» ОСОБА_6 , згідно якої повідомляється, що гр. ОСОБА_2 надав у позику майно, а саме: телевізор марки «Samsung LE 32D 450», та на підставі договору фінансового кредиту № 7.20989 від 25.05.2019 року, видано позику у сумі 1500 грн., на термін з 25.05.2019 по 08.06.2019 року;
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.06.2019 року, згідно якого свідок ОСОБА_7 впізнала на фотознімку №1 особу ОСОБА_2 , який заклав під заставу телевізор марки «Samsung LE 32D 450»;
		- постанова про зміну попередньої кваліфікації кримінального правопорушення від 03.07.2019 року, згідно якого попередню кваліфікацію з ч.1 ст.185 змінено на ч.2 ст.185 КК України;
		- витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019161480001360 про внесення змін до реєстру від 15.06.2019 року;
		- вимогу ДІТ м. Києва від 24.06.2019 року про наявність судимості у гр. ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України за вироком суду від 18.03.2019 року, та відповідну копію вироку суду.
		   Показання потерпілої та свідків:
		- потерпіла ОСОБА_1 , яка пояснила суду, що приблизно влітку 2019 року її чоловік повідомив, що у кімнаті дочки та обвинуваченого ОСОБА_2 відсутній телевізор. Коли вона запитала де знаходиться телевізор, обвинувачений та дочка повідомили, що віднесли його у ремонт, однак через декілька тижнів зізналися, що віднесли телевізор у ломбард, після чого вона викликала поліцію. Також вона повідомила, що телевізор вона та її дочка придбали у кредит приблизно 7-8 років тому, який був оформлений на неї. Кредит за телевізор вона сплачувала самостійно. Після придбання телевізор був у неї в кімнаті, однак через деякий час дочка забрала його до себе у кімнату. Згодом дочка почала проживати з ОСОБА_2 , та вони прожили разом протягом року до моменту викрадення телевізора. Про те, що телевізор належить їй, вона ОСОБА_2 повідомила вже після того, як він здав його у ломбард. Шкоду ніяким чином ОСОБА_2 не відшкодував та навіть не пропонував відшкодувати.
		- свідок ОСОБА_8 , яка пояснила суду, що є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Періодично спілкується з ОСОБА_1 , ходять у гості. У ОСОБА_1 постійно відбуваються сварки з ОСОБА_2 та донькою. Один з таких відбувся 17-18 травня 2019 року коли вона зайшла у гості до ОСОБА_1 , де чула сварку, в ході якої ОСОБА_1 вимагала від ОСОБА_2 та доньки повернути телевізор. Вони стверджували, що телевізор перебуває у ремонті, оскільки на нього пролили воду. Після чого ОСОБА_2 пішов, а донька продовжила сваритися із матір`ю. Однак пізніше ОСОБА_1 дізналася від доньки, що телевізор закладений у ломбарді.
		- свідок ОСОБА_7 , яка пояснила суду, що є співробітницею ломбарду «Онікс», який знаходиться за адресою: вул. Левітана 62-А в м. Одесі з 2017 року. Повідомила суду, що ОСОБА_2 здав у ломбард телевізор «Samsung» чорного кольору, діагоналлю 32 дюйми, заклав телевізор на термін під завдаток 1500 грн. Також вона повідомила, що ОСОБА_2 перебував у ломбарді один, оскільки знаходження у приміщенні декількох осіб забороняється. Відеоспостереження у ломбарді відбувається постійно, однак запис зберігається приблизно тиждень.
		   Також за клопотання сторони обвинувачення ухвалою суду було призначено товарознавчу експертизу вартості телевізора, згідно висновку якої від 05.10.2020 року  ринкова вартість за цінами вторинного ринку України станом на 25.05.2019 року телевізору марки «Samsung LE 32D 450» могла становити 2780,00 гривень.
		Позиція сторони захисту.
		Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні за викладених вище обставин злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, винним себе не визнав у зв`язку із відсутністю умислу на його скоєння та необізнаністю про належність телевізора саме потерпілій ОСОБА_1 , а не її доньці ОСОБА_9 .
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що через проблеми з фінансами в родині 25.05.2019 року він погодився на пропозицію його співмешканки ОСОБА_10 (яка є донькою потерпілої ОСОБА_1 ) здати телевізор у ломбард. Він разом із його співмешканкою віднесли телевізор у ломбард, який, за його словами, вони пізніше планували викупити, однак він його не викупив, через те, що був заарештований. Він здав у ломбард телевізор під власними документами, за суму 1500 грн. Також він стверджує, що під час перебування у ломбарді там знаходився ще незнайомий йому чоловік. Про те, що він перебував у ломбарді разом із його співмешканкою, він одразу повідомив співробітникам поліції, яки його затримували, однак йому запропонували приховати цю обставину, через те, що це діяння буде кваліфікуватися, як злочин вчинений групою осіб. Також він стверджував, що всі документи, що йому надавалися у відділі поліції він заповнював під диктовку працівників поліції. У відносинах із його співмешканкою він перебуває з 2018 року. До знайомства з ОСОБА_10 , він жив у гаражній прибудові. Спільне проживання почали після того, як ОСОБА_10 переїхала до нього. До цього вона проживала разом із своєю матір`ю ОСОБА_1 , однак в різних кімнатах. В кімнаті ОСОБА_1 та в кімнаті ОСОБА_10 були телевізори, той телевізор, який знаходився у кімнаті ОСОБА_10 , вона перевезла до нього в прибудову, в той час коли вони почали разом проживати. Через місяць, він разом із співмешканкою переїхали до неї в кімнату квартири, та телевізор також перевезли назад у кімнату до ОСОБА_10 . Матір ОСОБА_10 не вимагала повернути телевізор. Про те, що телевізор належав матері його співмешканки, він дізнався після того, як здав у ломбард. Відсутність телевізора ОСОБА_1 помітила через місяць. За телевізор він запропонував компенсацію його власниці шляхом оплати боргів за світло постачання, які складали близько 7000 тисяч гривень. Всі квитанції про оплату він передав ОСОБА_1 . Також він заперечує наявність суперечки між ним та ОСОБА_1 після того, як вона помітила відсутність телевізору.
		Захисник під час судового розгляду звернув увагу суду на те, що в діях ОСОБА_2 відсутній прямий умисел на скоєння кримінального правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.185 КК України, оскільки обвинувачений тривалий час проживав зі своєю співмешканкою, а телевізор вважав її власністю. Крім того, захисник звернув увагу суду на той факт, що стороною обвинувачення не долучено документів, які б встановлювали власника зазначеного майна, отже однозначно стверджувати що вказаний телевізор належить потерпілій  немає законних підстав.
		Підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України і ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Європейський Суд у рішенні від 21 квітня 2011 року «Нечипорук і Йонкало проти України» та рішенні від 6 грудня 1998 року «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
		Відповідно до ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
		1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
		3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
		4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження;
		5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
		6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
		7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		За змістом ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК суд повинен оцінювати докази на основі всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю та змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінальними процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
		Склад злочину - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов`язково складається з таких елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.
		Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.
		Як вбачається з матеріалів провадження, при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину, всупереч вимогам ст. 91 КПК залишилися недоведеними форма вини, мета і мотив його вчинення. Жоден з доказів, які надані стороною обвинувачення та не були визнані недопустимими не підтверджує поза розумним сумнівом наявності умислу останнього на здійснення крадіжки майна, яке він вважав власністю своєї співмешканки.
		В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_9 , яка є співмешканкою ОСОБА_2 , яка повідомила суду, що з ОСОБА_2 вона знайома з дитинства, а проживають разом приблизно рік. Потерпіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у гарних відносинах. Також, вона стверджує, що телевізор належав їй, оскільки сплачувала кредит вона, а не її мама. Хто власник телевізору ОСОБА_2 ніколи не цікавився. Саме за її ініціативою вона разом з ОСОБА_2 здали телевізор у ломбард, який планували викупити через декілька тижнів, та саме вона запропонувала обвинуваченому віднести телевізор у ломбард. Крім того, вона пояснила що обвинувачений не був обізнаний та ніколи не цікавився кому належить вказаний телевізор, оскільки саме її вважав власницею телевізора.. Гроші, які вони отримали у ломбарді використали на придбання продуктів харчування. Також, вона зазначила, що у приміщенні ломбарду вона перебувала разом із обвинуваченим, де також був присутній ще незнайомий молодий чоловік .
		Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 тривалий час проживав зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_9 , яка є рідною донькою потерпілої ОСОБА_1 . Під час їх спільного проживання, телевізор завжди знаходився у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , тому ОСОБА_2 не міг вважати зазначене майно власністю іншої особи. Крім того, його позиція підтверджуються показами свідка ОСОБА_9 , яка з власної ініціативи запропонувала здати до ломбарду телевізор, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, на що ОСОБА_2 надав свою згоду, та показами потерпілої ОСОБА_1 яка пояснила суду, що до моменту викрадення не казала обвинуваченому що телевізор належить їй. Така поведінка обвинуваченого свідчить про відсутність умислу на свідоме порушення законодавства та скоєння злочину.
		Суд окремо звертає увагу та наголошує на тому, що сама потерпіла ОСОБА_1 на питання захисника в судовому засіданні надала відповідь про те, що обвинуваченому ОСОБА_2 вона сказала що телевізор належить їй лише після того, коли дізналася про його викрадення, а до цього жодного разу вона не казала йому про це.
		Крім того, суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_8 , оскільки її покази спростовуються показами інших свідків та обвинуваченого та не збігаються у своїй сукупності з обставинами справи, за наступних підстав.
		Так, свідок ОСОБА_8 , у своїх поясненнях стверджує, що 17-18 травня 2019 року, при відвідуванні потерпілої ОСОБА_1 вона чула сварку останньої з ОСОБА_2 та ОСОБА_9 в ході якої ОСОБА_11 просила доньку та обвинуваченого повернути належний їй телевізор. Однак, суд не може прийняти даний факт до уваги та покласти в основу обвинувачення та доведеності вини обвинуваченого, оскільки, на думку суду, свідок може плутатися в датах вказаної сварки з підстав того, що вказана сварка не могла мати місце саме в ці числа травня місяця, оскільки станом на 17-18 травня 2019 року вказаний телевізор ще не було закладено в ломбард обвинуваченим ОСОБА_2 , а тому фактично і не міг виникнути спір з приводу вказаного телевізора між зазначеними особами, крім того і сама потерпіла стверджувала що до моменту викрадення телевізора вона не казала обвинуваченому що цей телевізор належить їй, отже ці події могли відбуватись вже після викрадення телевізора, або свідком надано суду неправдиві покази. 
		Твердження сторони обвинувачення про критичне ставлення до показів свідка ОСОБА_12 , яка на думку сторони обвинувачення надала суду недостовірні покази з метою виправдання дій обвинуваченого, оскільки остання перебуває з ним у сімейних відносинах та пояснила суду неправдиві відомості про те, що телевізор вони несли у ломбард разом, саме за її ініціативою та були в приміщенні ломбарду разом, а телевізор приймав чоловік, а не жінка  не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 не заперечувався факт того, що саме він заклав телевізор на свої документи, а факт того, скільки людей перебувало у приміщенні ломбарду не має для суду доказового значення, та покази свідка ОСОБА_12 узгоджуються з поясненнями обвинуваченого ОСОБА_2 , про те, що вони разом несли телевізор у ломбард, що на думку суду, не спростовані стороною обвинувачення.
		Стороною обвинувачення не спростовані твердження ОСОБА_2 щодо того, що він не знав у чиїй власності знаходиться телевізор і кому він належить. Так у матеріалах справи відсутні докази щодо походження вказаного майна, не надано документів, які б підтверджували конкретного власника, крім показів потерпілої, які не збігаються з показами свідка ОСОБА_9 , яка стверджує, що кредит за телевізор вона виплачувала самостійно, тому користувалась ним на постійній основі і розпоряджалась ним на власний розсуд.
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема, крім інших відносяться: законність, а також презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).
		Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, щопід час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Зміст принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини висвітлено у ст. 17 КПК України, і він полягає, крім іншого, у тому, що:
		- особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		- ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		- усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Як слідує зі змісту положень п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, крім іншого, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обов`язок доказування якої, відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
		З огляду на наведені положення законодавства України,сторона обвинувачення зобов`язана була у порядку, встановленому КПК України, довести кожну з обставин викладених в обвинувальному акті, з якими вона пов`язувала вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину.
		Таким чином, суд приходить до висновку про те, що інкриміноване обвинувачення та обставини, викладені в обвинувальному акті, базуються лише на припущеннях, а встановлені в ході судового розгляду обставини є підставою для розумного сумніву в доведеності вини обвинуваченого, оскільки надані докази не підтверджують наявності умислу обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, що свідчить про відсутність у діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок, крім іншого ухвалюється, у разі, якщо не доведено, щов діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Таким чином, ОСОБА_2 підлягає визнанню у пред`явленому йому обвинуваченні невинуватими та виправданню.
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Визнані стороною обвинувачення речовими доказами, а саме письмові документи, що долучені до матеріалів судового провадження, слід продовжити зберігати у матеріалах судового провадження.
		Запобіжні заходи та інші заходи забезпечення до ОСОБА_2 не застосувалися. 
		Процесуальни витрати відсутні.
		Цивільні позови не заявлялися.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367-368, 370, 371, 373, 374 КПК України, -
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_2 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, визнати невинуватим та виправдати у зв`язку із відсутністю в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення.
		Речові докази у кримінальному провадженні №12019161480001360, а самеписьмові документи, що долучені до матеріалів судового провадження, слід продовжити зберігати у матеріалах судового провадження.
		Запобіжні заходи та інші заходи забезпечення до ОСОБА_2 не застосувалися. 
		Процесуальні витрати відсутні.
		Цивільні позови не заявлялися.
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.Копії вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
		Роз`яснити обвинуваченому, його захиснику право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		 
		 
		       Суддя                             Прохоров П. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...