Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/23552/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2020. Зареєстровано: 01.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2020.
Дата набрання законної сили: 24.11.2020
Номер судового провадження: A/855/18862/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/23552/19                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  24 листопада 2020 року                                                                               м. Київ
		          
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
		 
		                                                              В С Т А Н О В И В:
		 
		Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, яким просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 29.10.2019 № КВ 1642/1520/АВ/ТД/ФС-633 Головного управління Держпраці у Київській області.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем під час здійснення перевірки складено акт за формою, що не була чинною, разом з тим, акт не є обґрунтованим та не доводить вчинення позивачем порушень законодавства про працю, отже прийнята на підставі акту постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
		Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення.
		Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 р., як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
		Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що спірну постанову прийнято правомірно внаслідок встановлення порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про правильність висновків суду першої інстанції.
		Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що  Інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області складено акт інспекційного відвідування (невиїзного) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 17.10.2019 № КВ    1642/1698/АВ.
		Зі змісту даного акту вбачається, що 01.10.2019 інспекторами праці здійснено виїзд на об`єкт та встановлено, що на зазначеному об`єкті здійснює діяльність інший суб`єкт господарювання. В той же час, інспектором праці був здійснений телефонний дзвінок за номерами телефонів, що були розміщені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . В свою чергу інспектором праці було повідомлено особу, що при спілкуванні, в усній формі підтвердила, що саме вона є ОСОБА_1 , про підстави (обставини) проведення інспекційного відвідування та відповідні подальші обов`язки. Останній в свою чергу повідомив, що діяльність на об`єкті вже не здійснює та у разі необхідності отримання направлення на проведення інспекційного відвідування та усього іншого, наголосив на тому, щоб усі необхідні документи було йому направлено за місцем реєстрації.
		У тексті акту зазначено, що відповідно до вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, інспектором праці складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування ФОП від 01.10.2019 № 1642/1698/АВ/НП (яким було зупинено інспекційне відвідування до 15.10.2019), складено вимогу про надання документів від 01.10.2019 №1642 та рекомендованим листом з повідомленням про вручення із описом (№    0406005694155) направлено за адресою реєстрації ФОП: інформаційну довідку, копію Акта про неможливість проведення інспекційного відвідування ФОП від 01.10.2019 №    1642/1698/АВ/НП, вимогу про надання документів від 01.10.2019 №  1642, копію направлення на проведення інспекційного відвідування від 26.09.2019 № 1642.
		Докази отримання зазначених документів позивачем в матеріалах справи відсутні. 
		Крім того, під час здійснення інспекційної перевірки прийнято до уваги акт фактичної перевірки від 10.07.2019 № 1429/26/15/14/  2953706890 (далі - АКТ), згідно з яким фіскальним органом встановлено окремі порушення вимог податкового та трудового законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи.
		Так, актом від 10.07.2019 №  1429/26/15/14/ 2953706890 встановлено, що працівниками ГУ ДФС у м. Києві 09.07.2019 проведено фактичну перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , де розташована господарська одиниця «магазин», де здійснює діяльність ОСОБА_1 . Перед початком проведення фактичної перевірки, працівниками ГУ ДФС у м.   Києві здійснена контрольна розрахункова операція із придбання електронного медичного цифрового термометру «Eco Теmр Ваsic», яка проведена без застосування реєстратора розрахункових операцій. Зазначена розрахункова операція проводилась працівником ФОП, в особі громадянки ОСОБА_2 .
		Цим актом встановлено, що вищезазначений працівник був допущений ОСОБА_1 до роботи без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто у ході здійснення інспекційної перевірки інспектором праці виявлено порушення ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю, а саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було допущено до роботи громадянку ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин відповідно діючого законодавства України.
		На підставі вказаного порушення, уповноваженими посадовими особами прийнято  Постанову від 29.10.2019 № КВ 1642/1520/АВ/ТД/ФС-633, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190 грн за порушення ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю. 
		Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.
		Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
		Статтею 1 Закону № 877 визначені терміни, зокрема:
		державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища
		заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
		Відповідно до ч.4,5 ст.2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
		Частиною 3 ст.6 цього Закону визначено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Зокрема, у абз.1 та 2 ст.11 вказаного Закону суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.
		Статтею 10 Закону №877 передбачені права суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі, перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання); тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону; орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю); органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику; у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю); (…) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.
		Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96(далі - Положення №96).
		Згідно з п.1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Відповідно п. 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Згідно з Положенням про Управління Держпраці, затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 №75 Управління Держпраці у Киівській області є територіальним органом Державної служби з питань праці та відповідно їй підпорядковується.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295).
		Пунктом 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами Держпраці та її територіальних органів.
		Відповідно до підп.6 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться зокрема за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.
		Згідно з п.6 цього Порядку № 295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.
		Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
		На підставі пунктів 19-20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
		Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.
		Однак, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 826/8917/17 було визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		З огляду на визнання 14.05.2019 року не чинною постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у відповідача не було підстав на складення акту 17.10.2019, форма якого містить посилання на нечинну постанову, що вказує, як вірно встановив суд першої інстанції, на недопустимість останнього як підстави для притягнення позивача до відповідальності.
		Разом з тим, частиною 3 ст.24 КЗпП встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Абзацем 2 ч.2 ст.265 КЗпП встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		З матеріалів справи вбачається, зокрема, що також було зазначено в спірному акті, що позивач на час перевірки за адресою АДРЕСА_1 , підприємницьку діяльність не здійснював, ОСОБА_2 є найманим працівником іншого суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 05.12.2018 про прийняття на роботу на посаду продавця-консультанта та наказом № 4-0000000011 від 05.12.2018 про прийняття на роботу.
		При цьому, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснює діяльність за кодами КВЕД 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах (основний); 47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.82 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
		Разом з тим, відповідно до договорів оренди нерухомого майна № 1 та №  2 від 01.05.2019, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є орендарями частин нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 22 м2 та 30 м2 відповідно.
		У відповідності до пункту 4 Порядку № 509 (у редакції Постанови №    823 від 21.08.2019) під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
		За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
		З аналізу наведених вище норми законодавства, слідує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема встановлення факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки чи інспекційного відвідування та доведений належними доказами.
		Враховуючи вищенаведені норми закону, та обставини, що встановлені та підтверджені відповідними доказами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність спірних рішень, оскільки, по-перше,  постанову прийнято на підставі акта перевірки, який складений з порушенням чинного законодавства, а по-друге, перебування ОСОБА_2 у приміщенні магазину не підтверджує факт виконання нею обов`язків продавця саме у ФОП  ОСОБА_1 .
		Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Таким чином, апеляційний суд вважає, що всі аргументи апелянта не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
		Колегія суддів також зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).
		          Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги всі наведені доводи апелянта.
		Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
		Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і апелянти, які є суб`єктами владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довели тих обставин, на які вони посилаються, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.        
		Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Повне судове рішення складено 30.11.2020 року.
		Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд 
		 
		                                           П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 р. - залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
		 
		 
		Колегія суддів:                                                                                        О.В. Карпушова
		                                                                                                                      О.В. Епель 
		                                                                                                    А.Г. Степанюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...