Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/18489/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2020.
Дата набрання законної сили: 23.11.2020
Номер судового провадження: 51-4003км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013100140000075

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		23 листопада 2020 року
		м. Київ
		справа № 357/18489/13-к
		провадження № 51-4003км20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		виправданого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2020року в кримінальному провадженні №12013100140000075 щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Сєверодонецька Луганської обл., жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		виправданого у зв`язку з відсутністю в діях складів злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК, та виправдано у зв`язку звідсутністю в діях складів злочинів.
		Цивільний позов ТОВ «Біріт-Фортуна» до  ОСОБА_6 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди залишено без розгляду. 
		Вирішено питання щодо речових доказів та арешту майна у провадженні.
		Стороною обвинувачення ОСОБА_6 висунуто обвинувачення за ч. 4 ст. 191 КК(заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах) і зач. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 цього Кодексу (незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинений повторно) у зв`язку з вчиненням ним кримінальних правопорушень за таких обставин.
		17 березня 2009 року ТОВ «Біріт-Фортуна» в особі директора ОСОБА_9 уклало 105 договорів оренди з власниками земельних часток (паїв) на земельних ділянках (полях) № 16, НОМЕР_1 , 21, що складали єдиний масив (земельні частки (паї) не були виділені в натурі кожному з власників паїв), для вирощування сільськогосподарської продукції, які згідно з технічною документацією зі складання схеми поділу земель розташовані за межами с. Кодаки на території Кодаківської сільської ради Васильківського району Київської області.
		У травні 2009 року ТОВ «Біріт-Фортуна» на орендованих земельних ділянках (полях) №16, 19, 21, що на той час складали єдиний масив та земельні частки (паї) на яких не були виділені в натурі кожному з власників (пайовиків), загальною площею 218 га засіяло сою і згодом провело відповідні роботи з хімічного захисту й підживлення рослин.
		ОСОБА_6 відповідно до протоколу № 4 засідання учасників ТОВ «Агро-Дніпро» від18жовтня 2007 року призначений на посаду директора цього товаритства та за статутом ТОВ «Агро-Дніпро», затвердженим протоколом № 2 загальних зборів учасників товариства від 22 січня 2008 року, є виконавчим органом, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства, формує апарат управління і очолює його, діє без доручення від імені товариства, представляє його у відносинах з іншими юридичними особами та громадянами, укладає договори, видає доручення, відкриває рахунки в банках, підписує договори, кредитні угоди в установах банку, несе повну відповідальність перед учасниками і колективом працівників за діяльність товариства, видає у межах своєї компетенції накази, згідно з трудовим законодавством наймає ізвільняє працівників, затверджує штатний розклад, встановлює розмір заробітної плати працівників товариства, розпоряджається у встановленому порядку майном ікоштами товариства, здійснює інші функції з оперативного управління товариством, тобто обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, і відповідно до примітки 1 ст. 364 КК є службовою особою.
		Директор ТОВ «Агро-Дніпро» ОСОБА_6 , маючи прямий умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, та реалізуючи його 25 жовтня 2009 року в період часу з 10:00 до 14:00, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на земельній ділянці (полі) № 19  складовій єдиного масиву земельних ділянок (полів) № 16, 19, 21, земельні частки (паї) на яких не були виділені в натурі кожному з власників (пайовиків), за межами с. Кодаки на території Кодаківської сільської ради Васильківського р-ну Київської обл., що на підставі укладених із власниками земельних часток (паїв) договорів оренди перебуває у користуванні ТОВ «Біріт-Фортуна», діючи умисно та зловживаючи своїм службовим становищем, віддав незаконну вказівку не встановленим слідством водіям комбайнів зібрати врожай сої, належний ТОВ «Біріт-Фортуна».
		Зловживаючи службовим становищем, не маючи жодного відношення до купівлі, посадки та проведення робіт, спрямованих на вирощування вказаної сої, директор ТОВ«Агро-Дніпро» ОСОБА_6 , не реагуючи на законні вимоги директора ТОВ «Біріт-Фортуна» ОСОБА_9 й інших працівників цього товариства, за допомогою не встановлених слідством комбайнерів незаконно скосив й незаконно вилучив із власності ТОВ «Біріт-Фортуна» врожай сої у кількості 47,61 тон, який перевіз найнятими транспортними засобами на зернотік ТОВ «Агро-Дніпро» і у такий спосіб незаконно заволодів ним.
		Отже, незаконними діями, які полягали в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у великих розмірах, директор ТОВ «Агро-Дніпро» ОСОБА_6 завдав матеріальних збитків ТОВ «Біріт-Фортуна» на загальну суму 110079, 81 грн.
		Крім того, 03 листопада 2009 року директор ТОВ «Агро-Дніпро» ОСОБА_6 , продовжуючи свою злочинну діяльність та маючи прямий умисел, спрямований на повторне незаконне вилучення та заволодіння врожаєм сої, яке належить ТОВ «Біріт-Фортуна», перебуваючи на земельній ділянці (полі) № 19  складовій єдиного масиву, що складається із земельних ділянок (полів) № 16, 19, 21, земельні частки (паї) на яких не були виділені в натурі кожному з власників (пайовиків), за межами с. Кодаки на території Кодаківської сільської ради Васильківського р-ну Київської обл., що на підставі укладених з власниками земельних часток (паїв) договорів оренди перебуває у користуванні ТОВ «Біріт-Фортуна», виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки, зловживаючи своїм службовим становищем, увів в оману комбайнерів ОСОБА_10 і ОСОБА_11 про те, що соя належить ТОВ «Агро-Дніпро», та віддав незаконну вказівку вказаним комбайнерам зібрати сою, що належить ТОВ «Біріт-Фортуна».
		Виконуючи незаконну вказівку ОСОБА_6 , комбайнери ОСОБА_10 та ОСОБА_11 03 листопада 2009 року в першій половині дня на згаданій земельній ділянці (полі) № 19 незаконно скосили врожай сої ТОВ «Біріт-Фортуна» у кількості 3930кг вартістю 9086, 55 грн.
		Однак довести до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння цим майном ТОВ «Біріт-Фортуна», директор ТОВ «Агро-Дніпро» ОСОБА_6 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки його протиправні дії, направлені на заволодіння врожаєм сої ТОВ «Біріт-Фортуна», були припинені працівниками цього товариства, власниками земельних паїв та працівниками Васильківського МВ ГУ МВС України вКиївській області.
		За ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду  без зміни. 
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із вироком місцевого суду та ухвалою апеляційного суду, постановленими щодо ОСОБА_6 , через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати їх і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно та без належних доводів відхилив клопотання прокурора про проведення повторного дослідження доказів, які підтверджують винуватість  ОСОБА_6 і які судом першої інстанції оцінені неповно. Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів прокурора та не мотивував рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги, чим порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК).
		Позиції інших учасників судового провадження 
		На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення від виправданого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , у яких вони не погоджуються з викладеними доводами прокурора, вважають вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду законними і просять залишити оскаржувані прокурором судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Виправданий ОСОБА_6 і його захисник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги, оскаржувані судові рішення вважали законними й обґрунтованими.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність таобґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
		У касаційній скарзі прокурор вказує на безпідставне виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та ставить вимогу перед судом касаційної інстанції про скасування оскаржуваних рішень із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Водночас останній, хоча і не погоджується з вироком місцевого суду, в касаційній скарзі не наводить обґрунтувань, у чому саме полягає його незаконність, а лише фактично висловлює незгоду з ухвалою апеляційного суду.
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним єрішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим єрішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється уразі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; вдіянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За статтею 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		З матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд дотримався вимог ч. 6 ст. 22 цього Кодексу, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав.
		Згідно зіст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, тамотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
		Частиною 2 цієї статті передбачено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення вухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		У касаційній скарзі прокурор вказував на безпідставне виправдання ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191КК, проте, на думку колегії Суддів, таке твердження є необґрунтованим.
		Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про відсутність у діях ОСОБА_6 складів інкримінованих йому злочинів, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявності об`єктивної сторони складів інкримінованих злочинів.
		При цьому докази винуватості ОСОБА_6 , на які покликалась сторона обвинувачення, судом перевірено та згідно зі статтями 86, 87, 94 КПК належним чином оцінено з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
		Доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, про те, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності, адже безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника потерпілого про призначення земельно-технічної експертизи, колегія Суддів вважає безпідставними.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, представником потерпілого ТОВ «Біріт-Фортуна»  адвокатом ОСОБА_12 було заявлено клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, у задоволенні якого суд першої інстанції ухвалою від22листопада 2019 року відмовив, мотивувавши своє рішення. 
		Під час апеляційного розгляду колегія суддів зазначила, що кримінальну справу за фактом заволодіння майном ТОВ «Біріт-Фортуна» було порушено ще 27листопада 2009року, тому сторона обвинувачення мала цілком достатньо часу для з`ясування тих обставин, питання про які усвоєму клопотанні ставивадвокат  ОСОБА_12 . Крім того, ні представником потерпілого, ні прокурором не було наведено переконливих доводів на обґрунтування того, що перешкоджало з`ясуванню цих обставин під час досудового розслідування.
		У касаційній скарзі прокурор, по суті, дав власну оцінку доказам на користь винуватості ОСОБА_6 , відмінну від оцінки суду першої інстанції, з якою погодився і суд апеляційної інстанції, однак не обґрунтував у чому полягали істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у разі доведення яких судові рішення щодо останнього підлягали би безумовному скасуванню.
		З огляду на викладене доводи прокурора про неправильну оцінку судом доказів обвинувачення колегія Суддів уважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.
		Крім іншого, в касаційній скарзі прокурор вказує на істотні порушення вимог кримінального закону, які, на його думку, допустив суд апеляційної інстанції під час постановлення ухвали щодо ОСОБА_6 .
		За нормами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Проте, перевіривши зазначені доводи, Верховний Суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.
		Так, у касаційній скарзі прокурор зазначає про безпідставне відхилення апеляційним судом його клопотання про повторне дослідження доказів.
		Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, і може (але не зобов`язаний) дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Як убачається з матеріалів провадження та відповідного технічного запису судового процесу, за клопотанням сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про відмову у повторному дослідженні доказів.
		Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не зобов`язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції.
		Участині2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази здотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.
		Таким чином, апеляційний суд виходив із доказів, досліджених судом першої інстанції, у зв`язку з чим повторне дослідження вже встановлених обставин не було потрібно, асторона обвинувачення під час апеляційного перегляду протилежного не довела, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні такого клопотання.
		Перегляд судового рішення в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
		Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у тому числі й порушень, на які вказував прокурор у своїй касаційній скарзі, Суд не встановив.
		Враховуючи викладене, колегія Суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив: 
		Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2020року щодо  ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною таоскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...