Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/10191/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2020.
Дата набрання законної сили: 25.11.2020
Номер судового провадження: 51-3440км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018270010002934

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		25 листопада 2020 року
		м. Київ
		справа № 750/10191/18 
		провадження № 51-3440км20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		засудженої ОСОБА_6 ,
		захисників  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		представника потерпілих  ОСОБА_9 
		потерпілого ОСОБА_10  
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018270010002934, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Російської Федерації, уродженки с. Чагода Чагодищенського району Вологодської області, РФ, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч.2 ст.115 КК України.
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2019 року  ОСОБА_6  засуджено за п. 1 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 27 квітня 2018 року, о 03:00 год., будучи в стані алкогольного сп`яніння, у квартирі АДРЕСА_3 на ґрунті неприязних відносин з приводу її нетрадиційної сексуальної орієнтації, з метою реалізації умислу, направленого на протиправне позбавлення життя двох осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно завдала ОСОБА_11 33 удари ножем у голову, тулуб та кінцівки, а також  ОСОБА_12 не менше 38 ударів ножем в область голови, тулуба та кінцівок, заподіявши потерпілим тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_11 та  ОСОБА_12 померли на місці події.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2020року вирок щодо ОСОБА_6  залишено без зміни.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
		На обґрунтування своїх доводів зазначає,що судовий розгляд проведений неповно, з порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, а тому висновки суду про доведеність вини його підзахисної за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтуються на недопустимих доказах. 
		Посилається на те, що судом не доведено умислу ОСОБА_6 на вчинення вбивства двох осіб. Докази, які надані стороною обвинувачення, не підтверджують винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину. Вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки щодо наявність в діях ОСОБА_6 стану необхідної оборони відносно протиправних посягань з боку ОСОБА_13 . 
		Також посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості. Окрім того, вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена в порушення вимог статей 370, 410 КПК України.
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає, що вирок та ухвала апеляційного суду є незаконними, необґрунтованими, не вмотивованими, постановленні з істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону, в основу вироку про доведеність вини  ОСОБА_6 покладені недопустимі докази, а висновки суду про вчинення його підзахисною інкримінованого правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи. Судом не надано оцінку показанням ОСОБА_6 , неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а  ОСОБА_6 засуджено на доказах, зібраних з порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому захисник не вказує на недопустимість конкретних доказів й на конкретні підстави їх недопустимості. Доводи його апеляційної скарги залишено без належного обґрунтування та спростування, й в ухвалі не зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, чим порушено вимоги ст. 419 КПК України.
		Представник потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_10 авдокат ОСОБА_9 подав заперечення на касаційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в якому просив залишити скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення  без зміни. 
		Позиції учасників судового провадження
		Захисники та засуджена підтримали подані касаційні скарги.
		Прокурор, представник потерпілих та потерпілий заперечували проти задоволення касаційних скарг. 
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно зі ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані у передбаченомуКПК Українипорядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
		Суд не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, не має права встановлювати та визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.
		При цьому такі доводи в касаційних скаргах не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто перевіряти доказ на несумлінність, точність і несуперечність з фактичними обставинами справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.
		Зі змісту касаційних скарги вбачається, що захисники стверджують про необґрунтованість засудження  ОСОБА_6 за умисне вбивство двох осіб, а також вказують, що в цьому кримінальному провадженні відсутні достатні та допустимі доказів, які б доводили її винуватість у вчиненні інкримінованого злочину. Однак такі доводи касаційних скарг є безпідставними з огляду на таке.
		Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, мотив та спосіб вчинення злочину, його наслідки, зазначив дії і роль засудженої. 
		Вина  ОСОБА_6 підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказів, безпосередньо досліджених в судовому засіданні. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.
		Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_6 на вбивство двох осіб, та обґрунтовано послався у вироку на показання потерпілих, свідків, які узгоджуються з іншими доказами, безпосередньо сприйнятими судом, зміст яких докладно наведено у вироку, зокрема, звисновками експертів та іншими наведеними у судовому рішенні доказами, яким судом дана належна оцінка.
		Також суд надав належну оцінку показанням самої ОСОБА_6 , яка не заперечувала, що між нею та потерпілими тривалий час існували неприязні стосунки. Окрім того, належним чином були перевірні її твердження, що вона нібито вчиняла дії з метою самозахисту.
		На підставі всіх досліджених доказів в їх взаємозв`язку, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 ознак самозахисту та в своїх рішеннях зробили висновки, з якими погоджується й колегія суддів касаційного суду. 
		Зокрема, суд дійшов висновку про відсутність у засудженої дій, спрямованих на самозахист, на підставі дослідженого висновку експерта № 301, згідно з яким тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_6 знаходилися у зонах, досяжних для власної руки, з цими тілесними ушкодженнями вона могла наносити удари ножем, а після їх отримання могла пересуватися та виконувати певні активні дії. На її тілі не виявлено колото-різаних поранень, а різані рани рук вона отримала під час нанесення ударів ножами (т.2 а.п.131-138). 
		Також експерт ОСОБА_15 у судовому засіданні підтверджуючи зміст висновків судово-медичних експертиз щодо спричинення потерпілим тілесних ушкоджень, заначив про те, що всі колото-різані рани за їх кількістю та місцем нанесення не свідчать про самозахист обвинуваченої. 
		При цьому суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо доведеності винуватості  ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, дослідив у судовому засіданні дані протоколу огляду місця події від 27 квітня 2018 року, де було виявлено трупи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (т. 1 а.п. 215-250, т. 2 а.п. 1-15), а також, мотивуючи свої висновки про доведеність винуватості  ОСОБА_6 , поклав в основу вироку показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , дані протоколу огляду предметів від 22.05.2018 року (т.2 а.к.п.43-50); 18.05.2018 року(т.2 а.к.п.51-74); висновки експерта №83-МК від 21.08.2018 та №84-МК від 21.08.2018 (т.2 а.к.п.154-159); відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції (т.1 а.к.п.214); відеозапис до протоколу про результати проведення аудіо-, відео контролю особи від 10.05.2018 року (т.4 а.к.п.231-234).
		Крім цього, судом в судовому засіданні було досліджено висновки судово-медичних експертиз № №480, 481, згідно з якими ОСОБА_11 було нанесено не менше 33 ударів ножем в область голови, тулубу та кінцівок, від яких потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних колото-різаних поранень голови, шиї, грудної клітки, лівого плеча, множинних різаних ран голови, правої кісті, лівого плеча, лівого передпліччя, лівої нижньої кінцівки, з ушкодженням судин шиї та наскрізним ушкодженням гортані, а ОСОБА_12 завдано не менше 38 колото-різаних та різаних поранень в області голови, шиї, грудної клітки та верхніх кінцівок, з ушкодженням грудини, лівої лопатки, ушкодженням серця та лівої легені, що призвело до обширної зовнішньої кровотечі
		Смерть ОСОБА_11 настала від масивної крововтрати внаслідок кровотечі з отриманих колото-різаних ран голови, шиї, грудної клітки, лівого плеча, множинних ран голови, правої кисті, лівого плеча, лівого передпліччя, лівої нижньої кінцівки, з ушкодженням судин шиї та наскрізним ушкодженням гортані, а смерть ОСОБА_12 - від масивної крововтрати внаслідок кровотечі з колото-різаних ран голови, шиї, грудної клітки та верхніх кінцівок.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів, що наведені вище два висновки свідчать про те, що, оскільки удари потерпілим наносились у життєво важливі органи, отримані ними тілесні ушкодження є наслідком умисних дій, направлених на позбавлення життя потерпілих.
		Усупереч твердженням у поданих касаційних скаргах місцевий суд, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, дав їм оцінку в аспекті ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості тадостовірності, а також з`ясував передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, й обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять вчинення засудженою інкримінованого злочину. 
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією судів першої і апеляційної інстанцій щодо правильності кваліфікації діянь засудженої саме за п. 1 ч.2 ст.115КК України, тому вважати, що судом неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність, немає підстав.
		При призначенні  ОСОБА_6 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким; обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та відсутність обставин, які пом`якшують покарання. Також судом взято до уваги думку потерпілих щодо призначення найсуворішого покарання. Призначене ОСОБА_6 покарання ґрунтується на положеннях ст.ст. 50 і65 ККУкраїни, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 доводам, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та визнав їх необґрунтованими і зазначив в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується й колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Інші доводи касаційних скарг та матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість ухвалених рішень.
		Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування постановлених щодо  ОСОБА_6 судових рішень на підставах, зазначених у касаційних скаргах, під час розгляду справи в суді касаційної інстанції не встановлено.
		Тому подані касаційні скарги захисників не підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2020 року щодо  ОСОБА_6 залишити без зміни, акасаційні скарги захисників ОСОБА_8 та  ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...