Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/2195/20 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2020. Зареєстровано: 01.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2020.
Дата набрання законної сили: 20.11.2020
Номер судового провадження: 33/807/759/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		Єдиний унікальний № 332/2195/20                                  Головуючий в 1 інст. Рибалко Н.І.
		Провадження №33/807/759/20                                                  Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
		Категорія ч.1 ст. 172-6 КУпАП
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 листопада 2020 року                         місто Запоріжжя
		 
		Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Тульчевської Н.В., прокурора Пересади Ю.І. розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього  на постанову  Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06 жовтня  2020 року, якою 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
		Стягнуто з  ОСОБА_1  судовий збір в дохід держави у розмірі 420,40 грн.
		 
		Згідно з постановою суду, під час звільнення з посади судді Заводського районного суду міста Запоріжжя, будучи суб`єктом на якого поширюється дія Закону України Про запобігання корупції (далі - Закон), ОСОБА_1 несвоєчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений
		раніше поданими деклараціями, перед звільненням.
		Наказом голови Заводського районного суду міста Запоріжжя від 05 червня 2019 року №3ос ОСОБА_1 відраховано зі складу Заводського районного суду міста Запоріжжя як такого, що звільнений з посади на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 30 травня 2019 року №1447/0/15-19.
		Тому, згідно з абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 1, абзацом першим частини другої статті 45 Закону, приміткою до статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та суб`єктом правопорушення.
		Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом, який з 07 червня 2019 року припинив виконання функцій держави, зобов`язаний був подати декларацію перед звільненням за період з 01 січня 2019 року по 07 червня 2019 року не пізніше 00 год. 00 хв. 10 липня 2019 року.
		Декларацію перед звільненням подав 12 липня 2019 року о 17:08 годині (унікальний ідентифікатор документу 9е9fеb02-57b1-4984-9а07-9а49аb07654с).
		Поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати декларацію перед звільненням, не встановлено.
		В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити.
		В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він визнавав в суді першої інстанції той факт, що повинен був подати декларацію перед звільненням за період з 01 січня 2019 року по 07 червня 2019 рік не пізніше 00 год. 00 хвилин 10 липня 2019 рік.
		Ним подана відповідна декларація тільки 12 липня 2019 року, тобто з пропуском 2- х днів, що є порушенням вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», за яке встановлена відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП.
		Свою винну у вчиненні цього адміністративного правопорушення він заперечував, так як мав поважну причину неподання ним декларації перед звільненням за період з 01 січня 2019 року по 07 червня 2019 рік , про що наданий консультативний висновок від 09 липня 2019 року, за яким доведено, що він об`єктивно не мав можливості подати декларацію в передбачений законом строк, тобто не пізніше 00 год. 00 хв. 10 липня 2019 року. Не зрозумілим є факт того, з яких підстав суддя місцевого суду прийшов до протилежного висновку.
		Отже, він не виконав належні дії щодо вчасного подання декларації перед звільненням за період з 01 січня 2019 року по 07 червня 2019 рік з поважної причини.
		Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є 10 липня 2019 року, тобто день несвоєчасного подання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Відповідно до вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Таким чином, відсутня його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, через що провадження підлягає закриттю .
		Провадження в адміністративній справі може бути закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП без встановлення вини особи, яка притягається до адмінвідповідальності.
		Крім того, він не до кінця розібрався із роботою сайту НАЗК, так як за нього це, коли він працював суддею, виконували інші особи, які працювали в суді й оформлювали подання відповідної декларації.
		Крім того, він прострочив подання декларації тільки на 2 дні.
		Апелянт просить врахувати його ступінь вини, відсутність негативних наслідків від вчиненого правопорушення, відсутність шкоди для інших, а також той факт, що він раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, його майновий стан (зараз не працює й не має доходів), що на його погляд, надавало можливість прийти до висновку, що вчинене адміністративне правопорушення є малозначним.
		Крім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення з формальним складом завжди є діяння, яке не є триваючим.
		Відповідно, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, не є триваючим адміністративним правопорушенням.
		Таким чином, суд вірно встановив, що датою вчинення  адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є 10 липня 2019 року, граничний термін подання декларацій, тобто день після якого подання декларації буде несвоєчасним.
		Відповідно до ч.3 ст. 38 КУпАП зазначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212 15, 212 21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
		З урахування цього необхідно було встановити, коли було виявлене адміністративне правопорушення - несвоєчасне подання ним декларації перед звільненням за період з 01 січня 2019 року по 07 червня 2019 рік, так як відповідно до ч.1 п.1 розділу III Положення про відділ контролю за своєчасністю подання декларацій Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя, затверджених Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції за № 131/20 від 03 квітня 2020 року, саме на нього покладено здійснення контролю за своєчасне подання декларацій.
		З якої причин не виявлено факт несвоєчасного подання ним декларації з 10 липня 2019 року по 27 серпня 2020 року (дата складення протоколу), невідомо. А може й було виявлено своєчасно, але оформлено значно пізніше у вигляді відповідного протоколу, без зазначення конкретної дати виявлення цього правопорушення, незважаючи на покладення постійного контролю за поданням декларацій на цей орган.
		В порядку частини 2 статті 49 Закону України «Про запобігання корупції» керівник апарату Заводського районного суду м.Запоріжжя повинен був негайно повідомити до Національне агентства з питань запобігання корупції про факт несвоєчасного подання декларації.
		З зазначеної причини апелянт просить витребувати від Заводського районного суду м. Запоріжжя за адресою; м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіна, б. 65 інформацію про те, коли були направлено повідомлення до Національного агентства з питань запобігання корупції про факт несвоєчасного подання ним декларації.
		Також для встановлення строків виявлення правопорушення він прохав витребувати від Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: 01103, м Київ, вул. Дружби народів, 28, інформацію про те, коли було виявлене адміністративне правопорушення - несвоєчасне подання ним декларації перед звільненням за період з 01 січня 2019 року по 07 червня 2019 рік, а також документ, що це підтверджує.
		В уточненій апеляційній скарзі  ОСОБА_1  зазначає, що Рішенням Конституційного суду у справі № 1-24/2020(393/20) від 27 жовтня 2020 року за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України, Суд прийшов до висновку про неконституційність окремих положень Закону №1700, що стосуються повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції в частині контрольних функцій (контролю) виконавчої влади над судовою гілкою влади, а саме: повноважень та прав Національного агентства з питань запобігання корупції, уповноважених осіб та уповноважених підрозділів з питань запобігання та виявлення корупції, особливостей врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обліку та оприлюднення декларацій, контролю та перевірки декларацій, встановлення своєчасності подання декларацій, повної перевірки декларацій, моніторингу способу життя суб`єктів декларування, додаткових заходів здійснення фінансового контролю, відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.
		З зазначеної причини цим рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6-10-1, 12, 12-1 частини першої, частини другу-п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 13-1, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ зі змінами.
		Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
		В свою чергу пункти 12-1 частини 1 ст. 12 Закону «Про запобігання корупції» (Закон № 1700) визначають повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції на складення протоколів про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосування передбачених законом заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
		Таким чином, Національне агентство з питань запобігання корупції щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення не мало права на такі дії, й їх дії щодо складення протоколу відносно нього за частиною 1 статті 172-6 КУпАП є неконституційними.
		На підставі вищевикладеного, просить оскаржувану постанову скасувати, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
		 
		Заслухавши:
		ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Тульчевську Н.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили закрити провадження в справі №332/2195/20 на підставі п.6 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з тим, що рішенням КСУ від 27 жовтня 2020 року статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції» визнано такою, що не відповідає Конституції України (неконституційною);
		прокурора Пересаду Ю.І. яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і вважала, що оскаржувана постанова суду є законною та обґрунтованою, 
		перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
		 
		Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Зі змісту ст.283 КУпАП вбачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
		Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. 
		Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з`ясував повно і всебічно всіх обставин справи та не перевірив належним чином наявні в справі докази.
		Так, згідно з матеріалами справи, відносно  ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №47-01/72/20 від 27 серпня 2020 року, згідно з яким  ОСОБА_1 будучи суб`єктом, який з 07 червня 2019 року припинив виконання функцій держави, зобов`язаний був подати декларацію перед звільненням за період з 01 січня 2019 року по 07 червня 2019 року не пізніше 00 год. 00 хв. 10 липня 2019 року, але останній несвоєчасно подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме 12 липня 2019 року о 17:08 годині. 
		До протоколу додано: витяг з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щодо загальних відомостей суб`єкта декларування ОСОБА_1 ; витяг з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування стосовно послідовності дій, які вчинив ОСОБА_1 ; витяг з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щодо поданих ОСОБА_1 документів до Реєстру; копія наказу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2012 року № 2-к; копія наказу Заводського районного суду м. Запоріжжя від від 05 червня 2019 №3ос; копія рішення Вищої ради правосуддя від 30 травня 2019 року №1447/0/15-19; пояснення ОСОБА_1 на адресу НАЗК вхідний №09/39498/20 від 22 липня 2020 року; копії листів НАЗК від 08 липня 2020 року №47-01/30269/20, від 30 липня 2020 року № 47-01/37059/20, від 14 серпня 2020 року №47-01/40989/20; копія пам`ятки про права та обов`язки особи яка притягається до адміністративної відповідальності; копія наказу Національного агентства «Про визначення уповноважених осіб Національного агентства з питань запобігання корупції» від 04 травня 2020 року № 169/20; копія наказу Національного агентства «Про затвердження Змін до наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 04 травня 2020 року № 169/20» від 24 червня 2020 року №273/20; копія Положення про відділ контролю за своєчасністю подання декларацій Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя; копія посадової інструкції головного спеціаліста відділу контролю за своєчасністю подання декларацій Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя.
		Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він не заперечує факту неподання ним у встановлений законом строк декларації перед звільненням за період з 01 січня 2019 року по 07 червня 2019 року. Відповідна декларація була подана тільки 12 липня 2019 року. Однак, свою винну у вчиненні адміністративного правопорушення він заперечує, у зв`язку з наявністю поважної причини неподання декларації, а саме: за станом здоров`я. Крім того, зазначив, що закінчився строк притягнення його до адміністративної відповідальності. Він не до кінця розібрався із роботою сайту НАЗК, так як за нього, коли він працював суддею дії щодо подання декларації виконували інші особи. Крім того, просив врахувати, що прострочення подання декларації відбулось тільки на 2 дні. На підставі викладеного просив закрити провадження в справі.
		Дослідивши вказані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення є доведеною, та наклав на останнього адміністративне стягнення.
		З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може з огляду на таке.
		Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. 
		Частиною першою ст.172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Вказане правопорушення відноситься до правопорушень, пов`язаних з корупцією. 
		Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
		Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Вчинення діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією статтею, з чим фактично погодилась і прокурор при апеляційному розгляді.
		Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх настання (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел) (ст.10 КУпАП). 
		Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість) або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (недбалість). 
		При цьому склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.172-6 КУпАП, є формальним, характеризується недодержанням різноманітних правил, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків.
		Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно встановлювати і суб`єктивну сторону даного правопорушення.
		 
		Як зазначено вище, при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_1 не заперечував того факту, що він з пропуском строку у два дні подав вищевказану декларацію, але вказав на те, що зробив це він неумисно, а через поважні причини, серед яких назвав і погіршення стану здоров`я і те, що раніше за нього цю роботу виконували працівники суду, оскільки він не розібрався із роботою сайту НАЗК. 
		На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надано консультаційний висновок лікаря, яким підтверджується те, що останній дійсно звертався за медичною допомогою 09 липня 2019 року, йому був встановлений певний діагноз та призначене амбулаторне лікування з повторною явкою до лікаря 11-12 липня 2019 року.
		Відомості, викладені в цьому висновку, ніким не спростовані в установленому законом порядку.
		Суд відкинув всі доводи сторони захисту, не навівши для цього переконливого обґрунтування та не проаналізувавши належним чином наявні в справі докази. 
		В той же час, вищевказані відомості з медичного висновку і те, що декларація ОСОБА_1 подана вже 12 липня 2019 року (тобто пропуск строку подачі декларації є незначним - 2 дні), у сукупності з іншими доказами, підтверджують доводи останнього про те, що умислу на несвоєчасне подання декларації в нього не було. 
		Доводи ОСОБА_1 про закінчення на момент розгляду даної справи строків, передбачених ст.38 КУпАП, також є слушними, проте відхилені судом без проведення належної перевірки. 
		Так, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що днем виявлення правопорушення є 07 липня 2020 року, оскільки саме в цей день працівником НАЗК було роздруковано список декларацій відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено дату подання декларації - 12 липня 2019 року, з чим погодитись неможна з огляду на таке. 
		Діючим законодавством чітко не визначено, що слід розуміти під виявленням правопорушення.
		Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Про це ЄСПЛ зокрема зазначає у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, «Фельдман проти України» від 08 квітня 2010 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, тощо.
		Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
		Така правова позиція узгоджується зі ст.8 Конституції України, відповідно до якої, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. 
		Згідно з матеріалами справи, декларація подана ОСОБА_1 12 липня 2019 року та в той же день була оприлюднена на офіційному сайті НАЗК. 
		У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що саме цей день є днем вчинення правопорушення. 
		Суд апеляційної інстанції вважає, що з моменту оприлюднення вказаної декларації у Єдиному реєстрі декларацій на офіційному сайті НАЗК, відомості, що містяться в цій декларації, в т.ч. і щодо дати її подання, набули статусу загальнодоступних, тим більше для посадових осіб НАЗК. 
		Посилання у вказаному вище протоколі про адміністративне правопорушення на те, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу - 27 серпня 2020 року, тобто момент з`ясування всіх необхідних даних, оскільки лише після їх отримання можливо встановити всі необхідні ознаки складу правопорушення за частиною першою статті 172-6 КУпАП, також неможна вважати переконливими, оскільки такий підхід не узгоджується з принципом правової визначеності, який є невід`ємною складовою принципу верховенства права та елементом справедливого судочинства.
		Доводи сторони захисту про те, що згідно з вимогами ч.2 ст. 49 Закону України "Про запобігання корупції", юридичні особи публічного права зобов`язані перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які в них працюють, відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти НАЗК про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку, а тому відповідні посадові особи суду, де працював ОСОБА_1 , мали повідомити про несвоєчасне подання останнім декларації до НАЗК, також лишились без перевірки та не спростовані. 
		На переконання суду апеляційної інстанції, несвоєчасне проведення ефективної адміністративної перевірки та складання протоколу про адміністративне правопорушення не може бути підставою для штучного продовження строків, визначених у ст.38 КУпАП.
		Такий висновок узгоджується і з правовою позицією, викладеною у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією.
		В свою чергу, згідно з положеннями ч.1 ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. 
		Відповідно до вимог ч.3 ст.38 КУпАП, в редакції, що діяла на момент вчинення діяння, вказаного в протоколі, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
		Доводи сторони захисту про те, що на час розгляду даної справи судом першої інстанції вказані строки закінчились, також не перевірені налженим чином та не спростовані. 
		Таким чином, суд першої інстанції не з`ясував належним чином всіх обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, що є істотним порушенням вимог законодавства про адміністративні правопорушення. 
		 
		Відповідно, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає безумовному скасуванню. 
		 
		Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окрім іншого:
		пункти 6,8 частини першої статті 11, пункти 1,2,6- 10-1, 12, 12-1 частини першої, частини другу - п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 13-1, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VІІ зі змінами.
		Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними положення Закону України «Про запобігання корупції», що стосуються повноважень НАЗК в частині контрольних функцій (контролю) виконавчої влади над судовою гілкою влади, в тому числі повноважень НАЗК щодо контролю та перевірки декларацій, складання протоколів про адміністративні правопорушення, тощо. 
		Тому, протокол про адміністративне правопорушення, складений посадовою особою НАЗК щодо ОСОБА_1 , та матеріали проведеної НАЗК перевірки, додані до цього протоколу, не можуть прийматися як допустимі докази. 
		Відповідно, є слушними доводи сторони захисту про те, що, оскільки зазначеним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційною і статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції», згідно з якою, за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону (до яких відносяться і судді), притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, що йому інкримінується. 
		З доводами прокурора про те, що в даному випадку згадане Рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано, оскільки вказані в ньому норми закону втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення, тобто це Рішення не має зворотної сили, суд апеляційної інстанції погодитись не може, враховуючи положення ст.8 Конституції України та з огляду на те, що провадження в даній справі ще не завершене. 
		З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції, скасовуючи оскаржувану постанову, вважає за необхідне закрити провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
		Доводи захисника про те, що дана справа має бути закрита на підставі п.6 ч.1 ст.247 КУпАП, на думку суду апеляційної інстанції, є помилковими, в т.ч. і тому, що положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими встановлено відповідальність за несвоєчасну подачу декларації (ст.172-6 КУпАП), не визнавались неконституційними та не скасовувались. 
		 
		Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06 жовтня 2020 року стосовно  ОСОБА_1  за ч.1 ст.272-6 КУпАП скасувати.
		Провадження в справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях  ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272-6 КУпАП.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя Запорізького
		апеляційного суду                                         С.В. Дадашева
		Дата документу  Справа № 332/2195/20

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...