Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8745/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства; про захист економічної конкуренції.
Надіслано судом: 01.12.2020. Зареєстровано: 01.12.2020. Оприлюднено: 02.12.2020.
Дата набрання законної сили: 17.11.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"17" листопада 2020 р.           Справа№ 910/8745/19
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Шаптали  Є.Ю.
		суддів:            Куксова В.В. 
		          Яковлєва М.Л. 
		 
		 
		при секретарі  Токарева А.Г.
		за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.11.2020.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 (повний текст рішення складено 02.07.2020) у справі №910/8745/19 (суддя Бондаренко Г. П.)
		за позовом  1)     Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ"
		2)     Приватного підприємства "Інформаційно-консалтинговий центр АСБОУ"     
		3)     Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ ОНЛАЙН" 
		4)     Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ"     
		до Антимонопольного комітету України 
		про визнання недійсними рішень тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, рішення Антимонопольного комітету України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Приватне підприємство "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" (надалі позивач -1),    Приватне підприємство "Інформаційно-консалтинговий центр АСБОУ"    (надалі позивач-2),    Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ ОНЛАЙН"    (надалі позивач-3),    Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ"    (надалі позивач-4) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі - відповідач) про визнання недійсним рішень тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України:
		1) від 22.03.2019 N 12-р/тк, 2) від 08.04.2019 N 17-р/тк, 3) від 26.04.2019 N 23-р/тк, 4) від 26.04.2019 N 22-р/тк, 5) від 22.03.2019 N 13-р/тк, 6) від 08.04.2019 N 18-р/тк, 7) від 20.05.2019 N 29-р/тк, 8) від 08.04.2019 N 16-р/тк, як такі, що прийняті з порушенням норм законодавства, обмежують свободу підприємницької діяльності та призводять до тяжких наслідків - виникнення істотних збитків. Підстави для визнання всіх вказаних рішень є норми пункту 51 підрозділу 10    <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_20005/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#20005" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">розділу XX Податкового кодексу України</a>, відповідно до якого положення <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">законів України "Про Антимонопольний комітет України"</a>    і    &q<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">uot;Про захист економічної конкуренції"</a> не застосовуються до об`єктів права інтелектуальної власності та/або здійснення діяльності, пов`язаної з їх використанням, а також до правовідносин, що виникають у процесі будь-якого використання об`єктів права інтелектуальної власності.
		В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на неправомірні дії відповідача у справі щодо прийняття оскаржуваних рішень. 
		Крім того, позивачами подана заява до суду першої інстанції про збільшення позовних вимог, в якій зазначено, що під час розгляду адміністративної справи N 640/10623/19 у відповідача ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було витребувано належним чином завірені копії матеріалів справ про захист економічної конкуренції: N 143-26.13/127-18, N 130-26.13/112-18, N 130-26.13/16-19, N 130-26.13/17- 19, N 130-26.13/55-19, а також копії всіх рішень, прийнятих у межах вказаних справ, та документів, що стали підставою для їх прийняття. В наслідок чого позивачам стало відомо, що у рамках розгляду справи про захист економічної конкуренції: N 143-26.13/127-18 відповідачем було прийнято Рішення N 442-у від 20.06.2019 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" та рішення N 35-р/тк від 18.06.2019 року, у відношенні Позивача-1 про порушення, передбачене пунктом 13 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#375" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України у встановлений ним строк, у зв`язку з чим, на Приватне підприємство "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" накладено штраф у розмірі 136 000, 00 грн.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/8745/19 у задоволенні позову Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ",     Приватного підприємства "Інформаційно-консалтинговий центр АСБОУ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ ОНЛАЙН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними рішень тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від від 22.03.2019 № 12-р/тк, від 08.04.2019 № 17-р/тк, від 26.04.2019 № 23-р/тк, від 26.04.2019 № 22-р/тк, від 22.03.2019 № 13-р/тк, від 08.04.2019 № 18-р/тк, від 20.05.2019 № 29-р/тк, від 08.04.2019 № 16-р/тк, від 18.06.2019 № 35-р/тк, від 23.12.2019 № 95-р/тк, рішення Антимонопольного комітету України від 20.06.2019 № 442-р - відмовлено.
		Судові витрати по сплаті судового збору покладено на Приватне підприємство "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" в розмірі 5763,00 грн., Приватне підприємство "Інформаційно-консалтинговий центр АСБОУ" в розмірі 1921 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ ОНЛАЙН" в розмірі 1921 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" в розмірі 5763,00 грн.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/8745/19 та ухвалите нове рішення, про задоволення позовних вимог у  повному обсязі.
		Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.
		Також скаржник посилається, що авторизовані електронні майданчики та Єдина база даних звітів про оцінку унормовані та є частиною податкового законодавства України.
		03.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Дикунська С. Я.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі № 910/8745/19 та призначено справу до розгляду на 16.09.2020.
		10.09.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення просить залишити без змін.
		Згідно Наказу в.о. Голови Північного апеляційного господарського суду №509-в від 15.09.2020 головуючий суддя Шаптала Є.Ю. 16.09.2020 перебував у відпустці.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі № №910/8745/19 на 29.09.2020.
		Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3318/20 від 22.09.2020, у зв`язку з тим, що суддя Дикунська С. Я. перебуватиме у відпустці з 28.09.2020 по 02.10.2020, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В.,  Яковлєв М. Л.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі " 910/8745/19  прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В.,  Яковлєв М. Л. та зазначено, що розгляд справи відбудеться 29.09.2020.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/8745/19 на 17.11.2020.
		В судовому засіданні 17.11.2020 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення суду першої інстанції просив скасувати.
		В судовому засіданні 17.11.2020 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахування відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.
		Решта учасників справи в судове засідання 17.11.2020 своїх представників не направила, про причини неявки суд не повідомили.
		Відповідно до ч.ч. 12, 13 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2167/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2167" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 270 ГПК України</a> неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
		При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.
		В силу вимог ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627815/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627815" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a>, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору. 
		Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін які не з`явились в судове засідання. 
		Згідно з частиною першою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2167/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2167" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статті 270 Господарського процесуального кодексу України</a> у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
		У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2161/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2161" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 269 Господарського процесуального кодексу України</a> суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачі 1, 2, 3 та 4 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним рішень відповідача, а саме:
		(1) рішення (далі - рішення 1 АМКУ) тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.03.2019 № 12-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#375" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про надання інформації від 27.07.2018 № 130-29/08-9459 у встановлений строк, та накладено на Приватне підприємство "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" штраф у розмірі 1    000    000 гривень;
		(2)  рішення (далі - рішення 2 АМКУ) тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.04.2019 № 17-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#375" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про надання інформації від 04.01.2019 № 130-29/08-107 у встановлений строк, та накладено на Приватне підприємство "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" штраф у розмірі 1 000 000 гривень;
		(3)  рішення (далі - рішення 3 АМКУ) тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.04.2019 № 23-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#375" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про надання інформації від 27.12.2018 № 130-26.13/01-17502 у встановлений строк, та накладено на Приватне підприємство "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" штраф у розмірі 136 000 гривень;
		(4) рішення (далі - рішення 4 АМКУ) тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.04.2019 № 22-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Приватного підприємства "Інформаційно-консалтинговий центр АСБОУ" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#375" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про надання інформації від 04.09.2018 № 130-29/08-11351 у встановлений строк, та накладено на Приватне підприємство "Інформаційно-консалтинговий центр АСБОУ" штраф у розмірі 199    000,00 гривень;
		(5) рішення (далі - Рішення 5 АМКУ) тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 22.03.2019 № 13-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#375" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про надання інформації від 18.09.2018 № 130-29/08-12192 у встановлений строк, та накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" штраф у розмірі 100 000,00 гривень;
		(6) рішення (далі - рішення 6 АМКУ) тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.04.2019 № 18-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#375" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про надання інформації від 04.01.2019 № 130-29/08-111 у встановлений строк, та накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" штраф у розмірі 100 000,00 гривень;
		(7)  рішення (далі - рішення 7 АМКУ) тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.05.2019 № 29-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#375" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про надання інформації від 24.01.2019 № 130-26.13/08-969 у встановлений строк, та накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" штраф у розмірі 100 000,00 гривень;
		(8) рішення (далі - рішення 8 АМКУ) тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.04.2019 № 16-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ ОНЛАЙН" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#375" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про надання інформації від 18.09.2018 № 130-29/08-12193 у встановлений строк, та накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ ОНЛАЙН" штраф у розмірі 33    999 гривень;
		а також, з урахуванням заяв про зміну предмету позову, 
		(9) рішення (далі - рішення 9 АМКУ) Антимонопольного комітету України від 20.06.2019 № 442-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ ОНЛАЙН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" та Приватного підприємства "Інформаційно-консалтинговий центр АСБОУ" антиконкурентними узгодженими діями, які заборонені відповідно до пункту 1 статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#375" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">50</a> та частини третьої статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_38/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#38" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>, 
		та накладено штрафи на (1) Приватне підприємство "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" у розмірі 10    331    999 гривень; (2) Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ ОНЛАЙН" у розмірі 339    999 гривень; (3) Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" 1    324    189 гривень; (4) Приватне підприємство "Інформаційно-консалтинговий центр АСБОУ" у розмірі 1    993    458 гривень;
		(10) рішення (далі - рішення 10 АМКУ) тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 18.06.2019 № 35-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#375" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про надання інформації від 24.01.2019 № 130-26.13/08-967 у встановлений строк, та накладено на Приватне підприємство "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" штраф у розмірі 136 000 гривень;
		(11) рішення (далі - рішення 11 АМКУ) тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 23.12.2019 № 95-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Приватного підприємства "Інформаційно-консалтинговий центр АСБОУ" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#375" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про надання інформації від 24.01.2019 № 130-26.13/08-971 (повторна вимога від 12.03.2019 року № 130-26.13/08-3269) у встановлений строк, та накладено на Приватне підприємство "Інформаційно-консалтинговий центр АСБОУ" штраф у розмірі 136 000,00 гривень. 
		В обґрунтування позовних вимог (в тому числі з урахуванням заяв про зміну предмета позову), позивачі зазначають, що з 01.01.2019 року на позивачів, згідно з пунктом 51 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, не поширюються положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" та <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">Закону України "Про Антимонопольний комітет України"</a>, а отже відповідач не мав права вчиняти щодо позивачів дії по направленню вимог про надання інформації, розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафів тощо.
		Також позивачі посилаються на Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 N 2628-VIII, яким підрозділ 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 51, відповідно до якого положення <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">законів України "Про Антимонопольний комітет України"</a> і &q<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">uot;Про захист економічної конкуренції"</a> не застосовуються до об`єктів права інтелектуальної власності та/або здійснення діяльності, пов`язаної з їх використанням, а також до правовідносин, що виникають у процесі будь-якого використання об`єктів права інтелектуальної власності.
		Разом з тим, позивачі не заперечують фактичні обставини, викладені в рішеннях 1 - 8, 10, 11 АМКУ, а саме щодо неподання позивачами інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України у встановлений строк, вчинення позивачами антиконкурентних узгоджених дій, а також не заперечує  обставини, викладені у  рішення 9, яким визнано дії Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ ОНЛАЙН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" та Приватного підприємства "Інформаційно-консалтинговий центр АСБОУ" антиконкурентними узгодженими діями, які заборонені відповідно до пункту 1 статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#375" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">50</a> та частини третьої статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_38/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#38" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що сфера регулювання <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">Податкового кодексу України</a> не поширюється на правовідносини, що складаються у зв`язку із захистом економічної конкуренції, а також відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_134/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1#134" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">статті 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"</a>, органи та посадові особи АМКУ керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції. 
		При цьому, відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10647/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#10647" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">статті 1 Податкового кодексу України</a>, 
		(1) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, 
		(2) цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_26688/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#26688" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">41.1</a> статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_26687/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#26687" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">41</a> цього <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_26687/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#26687" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">Кодексу</a>, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Відповідач, посилаючись на норми <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_173337/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1#173337" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_23/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#23" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">статтю 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>, системно аналізуючи вище зазначені норми у сукупності зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10647/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#10647" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">статтею 1 Податкового кодексу України</a>, вважає, що <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">Податковий кодекс України</a> не може регулювати діяльність Антимонопольного комітету України, а особливості застосування законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема щодо певних галузей промисловості, можуть бути встановлені виключно шляхом внесення змін до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a>.
		Предметом спору у даній справі є:
		(1) визнання недійсними рішень тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України (рішення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 10, 11 АМКУ), у зв`язку із відсутністю у відповідача компетенції (повноважень), визначеної (визначених) законом, на проведення перевірки та направлення вимоги про надання інформації на адресу позивачів,
		(2) визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (рішення 10 АМКУ), у зв`язку із відсутністю у відповідача компетенції (повноважень), визначеної (визначених) законом, на проведення перевірки діяльності позивачів щодо вчинення позивачами антиконкурентних узгоджених дій.
		Як передбачено ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_605253/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1#605253" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"</a>, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Згідно з пунктами 1, 2 і 4 частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_605481/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1#605481" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"</a> державний уповноважений Антимонопольного комітету України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи, проводити, організовувати розслідування або дослідження за цими заявами і справами, закривати провадження у цих справах незалежно від їх підвідомчості іншим органам Антимонопольного комітету України, вносити, передавати їх в установленому Антимонопольним комітетом України порядку на розгляд цих органів для прийняття рішення; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій; проводити перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		У відповдіності до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_605278/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1#605278" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"</a> у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Як встановлено ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_134/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1#134" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">ст. 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"</a>, що під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції.
		Як визначено ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_605562/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1#605562" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"</a>, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Частина друга цитованої статті передбачає, що невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
		Як встановлено ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_605566/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1#605566" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"</a>, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.
		У відповідності до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_150/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1#150" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">ст. 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"</a> діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.
		Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що обов`язок держави щодо забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності реалізується на засадах рівності всіх суб`єктів господарювання перед законом, а діяльність АМКУ, спрямована на виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, проводиться з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.
		Позивачами, як підставу для застосування до спірних правовідносин положення п. 51 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_20005/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#20005" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України</a>, зазначено, що Приватне підприємство "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ", Приватне підприємство "Інформаційно-консалтинговий центр АСБОУ", Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТ ОНЛАЙН", Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ" є операторами авторизованого електронного майданчика "ОЦІНКА.online", "РЕЄСТР ОЦІНКИ", "ПРОФЕСІЙНА ОЦІНКА", "ЕКСПРЕС ОЦІНКА", які функціонують на підставі та відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_14367/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#14367" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">статті 172 Податкового кодексу України</a>.
		Позивачі стверджують, що останні здійснюють діяльність, яка повністю пов`язана з використанням об`єкта права інтелектуальної власності (зазначених вище авторизованих електронних майданчиків), а у господарській діяльності усі правовідносини Позивачів виникають та реалізуються з використанням об`єкта інтелектуальної власності.  
		Щодо вказаних доводів позивачів місцевий господарський суд дійшов до вірних висновків та зазначив наступне:
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_03_30/pravo1/T182628.html?pravo=1" title="Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів; нормативно-правовий акт № 2628-VIII від 23.11.2018" target="_blank">Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 N 2628-VIII</a> підрозділ 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" було доповнено пунктом 51, відповідно до якого положення <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">законів України "Про Антимонопольний комітет України"</a> і &q<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">uot;Про захист економічної конкуренції"</a> не застосовуються до об`єктів права інтелектуальної власності та/або здійснення діяльності, пов`язаної з їх використанням, а також до правовідносин, що виникають у процесі будь-якого використання об`єктів права інтелектуальної власності.
		У відповідності до пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", метою розроблення даного проекту закону є забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році. Відповідно до прогнозу впливу проекту закону, зазначено, що даний проект дасть змогу забезпечити збалансованість бюджетних надходжень та покращити адміністрування податків та зборів.
		Отже, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_03_30/pravo1/T182628.html?pravo=1" title="Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів; нормативно-правовий акт № 2628-VIII від 23.11.2018" target="_blank">Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 N 2628-VIII</a>, яким підрозділ 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 51, мав єдину правомірну, на думку авторів проекту Закону, об`єктивно обґрунтовану мету, а саме збалансованість бюджетних надходжень та покращення адміністрування податків та зборів.
		Як визначено п. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10648/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#10648" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">1.1</a>. статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10647/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#10647" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">1 Податкового кодексу України</a> "Сфера дії <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">Податкового кодексу України"</a>, що <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">Податковий кодекс України</a> регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10678/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#10678" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">Стаття 5 Податкового кодексу України</a> визначає алгоритм співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Пунктом 5.1. зазначеної статті встановлено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10647/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#10647" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">статтею 1 цього Кодексу</a>.
		Проаналізувавши вказані норми, місцевий господарський суд зробив вірний висновок про те, що пункт 51 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_20005/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#20005" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України</a> охоплює сферу дії податкового законодавства і застосовується не до всіх без виключення об`єктів права інтелектуальної власності, а лише до тих, які згадуються та функціонують на підставі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_11_17/pravo1/T10_2755.html?pravo=1" title="Податковий кодекс України (ред. з 01.01.2017); нормативно-правовий акт № 2755-VI від 02.12.2010" target="_blank">Податкового кодексу України</a>.
		Щодо посилань позивачів на накази Фонду державного майна України № 956 від 17.07.2018, № 1122 від 29.08.2018, № 1028 від 01.08.2018 "Про авторизацію електронного майданчика" (надалі - накази Фонду державного майна України), місцевий господарський суд вірно вказав наступне:
		У відповідності до вимог п. 3 розділу ІІ Порядку авторизації електронних майданчиків, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 15 травня 2018 року № 656/307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 червня 2018 року за № 684/32136 (надалі - Порядок), авторизація електронних майданчиків - це перевірка відповідності майданчика вимогам щодо наявності: 
		(1) програмно-апаратних засобів, які забезпечують функціонування веб-сайту під час одночасного звернення більш як 5 тисяч суб`єктів оціночної діяльності, нотаріусів або осіб, які вчиняють дії щодо операцій з відчуження об`єктів рухомого майна; 
		(2) основних і резервних програмно-апаратних засобів, що створені з використанням сучасних технологій, технічних засобів та програмних рішень, які забезпечують функціонування та відмовостійкість роботи електронного майданчика; 
		(3) програмно-апаратних засобів, які відповідають технічним параметрам інформаційної взаємодії між оператором електронного майданчика та Фондом; 
		(4) системи електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису; 
		(5) можливості здійснювати обмін інформацією з використанням мережі Інтернет. При цьому доступ до авторизованого електронного майданчика суб`єктів оціночної діяльності та нотаріусів або осіб, які вчиняють дії щодо операцій з відчуження об`єктів рухомого майна, має забезпечуватися за допомогою каналів зв`язку відповідно до погоджених згідно з цим Порядком протоколів інформаційної взаємодії після їх автентифікації на авторизованому електронному майданчику; 
		(6) можливості здійснювати обмін інформацією з Єдиною базою за допомогою захищених каналів зв`язку в автоматичному режимі відповідно до регламенту електронного майданчика; 
		(7) можливості забезпечення доступу до електронного майданчика оператором телекомунікацій, який здійснює діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства; 
		(8) засобів телекомунікацій, які не обмежують доступ суб`єктів оціночної діяльності та нотаріусів або осіб, які вчиняють дії щодо операцій з відчуження об`єктів рухомого майна, для виконання їх функцій відповідно до порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку; 
		(9) інструкції з детальною інформацією про користування таким електронним майданчиком, описом умов реєстрації та механізму оформлення/завантаження документів. Інструкція має бути розміщена на сайті електронного майданчика державною мовою; 
		(10) надійних засобів електронного цифрового підпису; 
		(11) комплексної системи захисту інформації електронного майданчика з підтвердженою відповідністю відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_04/pravo1/Z008000.html?pravo=1" title="Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах; нормативно-правовий акт № 80/94-ВР від 05.07.1994" target="_blank">Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах"</a>.
		Вказані вище накази Фонду державного майна України підтверджують факт технічної відповідності зазначених в них електронних майданчиків вимогам Порядку.
		Як визначає п. 2розділу І Порядку, зокрема, що оператор електронного майданчика - юридична особа або фізична особа - підприємець, зареєстровані в установленому законом порядку на території України, що мають право на використання такого електронного майданчика.
		Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що досліджені накази Фонду державного майна України підтверджують, що зазначені в них електронні майданчики ("ОЦІНКА.online", оператор Приватне підприємство "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ"; "РЕЄСТР ОЦІНКИ", оператор Приватне підприємство "Інформаційно-консалтинговий центр АСБОУ"; "ПРОФЕСІЙНА ОЦІНКА", оператор  Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗАКУПІВЛІ") відповідали, станом на дату видання таких наказів ФДМУ, технічних вимогам до таких майданчиків, а юридичні особи, зазначені в наказах Фонду державного майна України як оператори, мали право на використання таких майданчиків, однак не містять фактичних даних про те, що позивачі здійснюють діяльність, яка повністю пов`язана з використанням об`єкта права інтелектуальної власності (зазначених вище авторизованих електронних майданчиків), а у господарській діяльності усі правовідносини Позивачів виникають та реалізуються з використанням об`єкта інтелектуальної власності.  
		Щодо електронного майданчика "ЕКСПРЕС ОЦІНКА", матеріали справи не містять відповідного наказу Фонду державного майна України щодо авторизації такого майданчика у відповідності до Порядку, а отже відсутні докази, яка саме юридична особа  або фізична особа - підприємець була визначена як оператор такого майданчика.
		У відповідності до приписів ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_474/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1#474" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції"</a> підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМКУ є: 
		неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; 
		недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; 
		невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; 
		порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Посилання позивачів про те, що з 01.01.2019 року на них не поширюються положення <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_17/pravo1/T365900.html?pravo=1" title="Про Антимонопольний комітет України; нормативно-правовий акт № 3659-XII від 26.11.1993" target="_blank">Законів України "Про Антимонопольний комітет України"</a> і &q<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_01_14/pravo1/T012210.html?pravo=1" title="Про захист економічної конкуренції; нормативно-правовий акт № 2210-III від 11.01.2001" target="_blank">uot;Про захист економічної конкуренції"</a> лише з тієї підстави, що, за твердженням позивачів, їх діяльність повністю пов`язана з використанням об`єкта права інтелектуальної власності (зазначених вище авторизованих електронних майданчиків), правомірно відхилені судом першої інстанції як необґрунтовані.
		Крім того, місцевий господарський суд вірно вказав, що позивачами не доведено, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що у господарській діяльності усі правовідносини позивачів виникають та реалізуються з використанням об`єкта інтелектуальної власності, та яким саме чином позивачі використовують їх у своїй діяльності.   
		Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами наявності умов для визнання оскаржуваного рішення АМКУ недійсними, у зв`язку з чим і відмовлено в задоволенні позовних вимог.
		Інші посилання скаржника викладені в апеляційній скарзі судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_647/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#647" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 86 Господарського процесуального кодексу України</a>).
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#588" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 76 Господарського процесуального кодексу України</a>).
		Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_599/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#599" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 80 Господарського процесуального кодексу України</a>).
		Згідно з <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_117/ed_2012_10_16/pravo1/T063477.html?pravo=1#117" title="Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини; нормативно-правовий акт № 3477-IV від 23.02.2006" target="_blank">ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини"</a> суди застосовують при розгляді справ <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод</a> та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. 
		За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. 
		Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627815/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627815" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a>.
		Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). 
		Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_30/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#30" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 9 Конституції України</a> та беручи до уваги ратифікацію <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2006_02_09/pravo1/Z970475.html?pravo=1" title="Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції; нормативно-правовий акт № 475/97-ВР від 17.07.1997" target="_blank">Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР</a> <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a> 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2012_10_16/pravo1/T063477.html?pravo=1" title="Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини; нормативно-правовий акт № 3477-IV від 23.02.2006" target="_blank">Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV</a> (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
		За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/8745/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
		Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.
		З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/8745/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
		Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_938/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#938" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 129 Господарського процесуального кодексу України</a> покладаються на апелянта.
		Керуючись ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_938/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#938" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">129</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2161/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2161" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">269</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2167/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2167" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">270</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2200/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2200" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">275</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2209/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2209" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">276</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2241/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2241" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">281 - 284 ГПК України</a>, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" - залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/8745/19 - залишити без змін.
		3. Матеріали справи №910/8745/19 повернути до господарського суду першої інстанції.
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_19/pravo1/T_179800.html?pravo=1" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ГПК України</a>.
		Повний текст постанови складено 27.11.2020.
		 
		Головуючий суддя                                                            Є.Ю. Шаптала 
		 
		Судді                                                                                В.В. Куксов
		 
		                                                                                М.Л. Яковлєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...