Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/287/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2020.
Дата набрання законної сили: 27.11.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УКРАЇНА
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		 
		27 листопада 2020 року м. Київ 
		 
		Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В., 
		 
		за участю апелянта - ОСОБА_1 
		захисника - адвоката Богдашкіної Д.О.,  
		        
		переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2020 року,
		 
		у с т а н о в и в:
		 
		Цією постановою судді місцевого суду:
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, яка народилась в м. Москва РФ, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -  
		             
		визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, та провадження в справі щодо неї на підставі ч. 2 ст. 284 КпАП України - закрите у зв`язку з малозначністю, обмежившись усним зауваженням.
		 
		Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні домашнього психологічного насильства. 
		 
		Як визнав установленим за змістом постанови суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
		 16.12.2019 року о 20:00 годині ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила психологічне насильство по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_2 , 2010 року народження, а саме ображала нецензурною лайкою. 
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи винесене суддею місцевого суду рішення про визнання її винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення     за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України незаконним і необґрунтованим, із грубими порушеннями вимог адміністративного процесуального та матеріального права, просить: поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2020 року скасувати та провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю      в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.
		 
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Богдашкіної Д.О., які підтримали апеляційну скаргу за викладених у ній обставин; вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши та оцінивши доводи скарги, викладені апелянтом, - суд апеляційної інстанції вважає необхідним поновити строк на апеляційне оскарження як пропущений з поважних причин, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав. 
		 
		За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 278 КпАП України, завданням провадження     в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності   із законом.
		 
		Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
		 
		Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		 
		Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
		 
		При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа         в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  
		 
		 Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		 
		Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як     на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. 
		 
		Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені.
		 
		 При цьому, суд (суддя) повинен обгрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою вивсновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
		 
		У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року           №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні   та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. 
		 
		Зазначені вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належним чином не виконані, виходячи з наступного. 
		 
		Так, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, зокрема, передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілого.
		 
		При цьому така ознака об`єктивної сторони цього адміністративного закону як психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль     у репродуктивній сфері, якщо такі дії чи бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		 
		Між тим, установлюючи винуватість ОСОБА_1 суддя місцевого суду послався в постанові на протокол про адміністративне правопорушення серії ГР №213285 від 03.01.2020 року /а. с. 2/, який складений з порушенням вимог ст. 256 КпАП України, що полягає у незазначенні в ньому свідків події та потерпілого. 
		 
		При цьому, вказаний протокол не містить будь-яких відомостей та доказів правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.
		 
		Крім того, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений лише 03.01.2020 року, при тому що сама подія мала місце 16.12.2019 року, яким порушено вимоги ч. 2 ст. 254 КпАП України, оскільки протокол складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
		 
		В судове засідання місцевого суду була надана копія заяви та талон- повідомлення єдиного обліку №40 про прийняття та реєстрацію заяви ОСОБА_1 стосовно сварки з чоловіком ОСОБА_3 , датована 16.12.2019 року /а. с.23, 24-25/. Проте суддя місцевого суду фактично знехтував цими доказами та не надав їм належну оцінку, як таким, що підтверджують факт відсутності правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 .
		 
		В іншому випадку, за наявності винуватості, адміністративний протокол по відношенню до ОСОБА_1 повинен був би складений не пізніше двадцяти чотирьох годин, а не через майже 20 днів після події правопорушення.
		 
		До цього ж, ОСОБА_3 звернувся з заявою 19.12.2019 року /а. с. 6/, тобто майже через три дні після події правопорушення.
		 
		Таким чином, незважаючи на те, що в органах поліції вже перебувала заява ОСОБА_1 від 16.12.2019 року, протокол складений на підставі заяви ОСОБА_3 від 19.12.2019 року.
		 
		Окрім того, порушивши вимоги ст. 255 КпАП України відносно обов`язку збирання доказів особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, викладені в протоколі обставини фактично грунтуються виключно на поясненнях сторін та не підтверджуються доказами, які б надавали правові підстави для висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.
		Так, місцевому суду були надані докази того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на той період перебували в процесі розлучення /а. с. 26-28/. Підставами розлучення стало вчинення ОСОБА_3 дій психологічного та фізичного характеру стосовно ОСОБА_1 , що підтверджується постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2019 року /а. с. 34-35/. Також надані докази тому, що наразі між ними існує спір щодо визначення місця проживання дітей /а. с. 29/.
		 
		До цього ж, враховуючи пояснення малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суддя місцевого суду не надав у постанові оцінку інформаційній довідці про психологічно-діагностичні консультації з ним від 30.09.2019 року /а. с. 44-45/.
		 
		Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
		 
		Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.  
		 
		У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
		 
		Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 245, 251, 252, 254, 256, 278, 280, 283, 284 КпАП України про необхідність всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого рішення. 
		 
		 За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися чинною та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України. 
		 
		Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги. 
		 
		Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд,  -  
		 
		                                            п о с т а н о в и в:
		 
		На підставі ч. 2 ст. 294 КпАП України поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2020 року.
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.   
		 
		Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати та провадження                    в адміністративній справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України. 
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		                      Суддя
		 Київського апеляційного суду                                               В. В. Д з ю б і н

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...