Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 721/215/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2020.
Дата набрання законної сили: 26.11.2020
Номер судового провадження: 51-2162км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016260130000088

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		26 листопада 2020 року
		м. Київ
		справа № 721/215/17
		провадження № 51-2162 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника   ОСОБА_6 ,
		потерпілого ОСОБА_7 ,
		представника 
		потерпілого  адвоката ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 31жовтня 2018 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 08 травня 2020 року та представника потерпілого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 08 травня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016260130000088, за обвинуваченням 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2018року ОСОБА_9 засуджено за ч. 4 ст. 296 ККУкраїни до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 ККУкраїни, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років.
		Вироком вирішено цивільний позов, питання відносно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
		Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 08 травня 2020 року вирок суду першої інстанції змінено  на підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_9 засуджено за те, що він, 7 травня 2016 року приблизно о 00:30 біля приміщення магазину «Централ» в с. Довгопілля Путильського району Чернівецької області в ході конфлікту з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, завдав ОСОБА_7 численних ударів у голову, груди і тулуб. Після цього, продовжуючи свої хуліганські дії, повернувся до свого автомобіля, взяв пістолет «Вій» калібру 9 мм та здійснив постріл у ОСОБА_7 , чим заподіяв йому легких тілесних ушкоджень.
		Крім того, 30 грудня 2016 року приблизно о 14:00 ОСОБА_9 , сівши за кермо вантажного автомобіля КамАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , намагаючись уникнути перевірки документів на автомобіль і вантаж, почав рух вказаним автомобілем вперед, тоді як перед ним стояли працівники поліції. Щоб уникнути наїзду поліцейський ОСОБА_10 змушений був схопитися за бампер автомобіля під час руху та кричав водію, щоб той припинив свої протиправні дії. Однак ОСОБА_9 почав збільшувати швидкість, а тому ОСОБА_10 , який тримався за бампер, зістрибнув на проїжджу частину, отримавши внаслідок цього легкі тілесні ушкодження.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить скасувати судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованих злочинів. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судами як першої так і апеляційної інстанцій здобуті докази, які підтверджують його невинуватість. 
		У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_9 та призначити новий розгляд у даному суді з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. Стверджує, що апеляційний суд застосовуючи положення ст. 75 КК України та звільняючи ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, не врахував положень ст. 50, 65 КК України, які були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.
		Під час касаційного розгляду представник потерпілого ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_11 підтримала подану нею касаційну скаргу з відповідним зазначенням мотивів. Вважала, що касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9 необхідно задовольнити частково виключно в частині скасування ухвали апеляційного суду.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_6 під час касаційного розгляду підтримав подану касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9 повному обсязі та підтримав частково касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 лише в частині скасування ухвали апеляційного суду. 
		Під час касаційного розгляду потерпілий ОСОБА_7 підтримав позицію, яку висловила його представник  адвокат ОСОБА_8 та вважав, що ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_9 необхідно скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Прокурор вважала за необхідне касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Положення ст. 94 КПК України передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. 
		Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		Кримінальний процесуальний закон передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_9 дотримано в повному обсязі.
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України кваліфіковані вірно.
		Так, суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_9 , та на підтвердження його винуватості послався обґрунтовано на: послідовні показання потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_10 щодо подій, під час яких вони отримали тілесних ушкоджень, відповідно; показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які були очевидцями події злочинів, свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ; дані протоколів слідчих дій, висновки судових експертиз, а також показання самого ОСОБА_9 , який в судовому засіданні не заперечував факт заподіяння потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, проте вважав, що діяв з метою самозахисту. 
		Досліджені в судовому засіданні докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, за які його засуджено.
		Залишаючи без задоволення апеляційні скарги, зокрема і ОСОБА_9 в частині визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, апеляційний суд навів належні і достатні мотиви та підстави ухвалення рішення і не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли безумовне скасування чи зміну вироку суду першої інстанції. 
		Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі ОСОБА_9 . Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, Суд знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам. 
		Доводи засудженого про відсутність обов`язкових складових ознак об`єктивної сторони складу злочину хуліганства та таких кваліфікуючих ознак, як особлива зухвалість та мотив явної неповаги до суспільства, із застосуванням вогнепальної зброї, нічим необґрунтовані та не підтверджені, є безпідставні.
		Так, безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
		Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
		Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. 
		Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства, як злочину проти громадського порядку та моральності.
		Головною рушійною силою хуліганських дій є бажання завдати шкоди не конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
		Відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема показань потерпілого та свідків, підставою для протиправних дій  ОСОБА_9 в громадському місці щодо ОСОБА_7 , а саме, висловлювання нецензурною лайкою, завдання ударів та подальшого вчинення насильницьких дій щодо останнього та застосування вогнепальної зброї, став незначний привід. При цьому конфлікт був спровокований саме ОСОБА_9 , як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція потерпілого на його дії стала приводом для подальшого насильства з боку ОСОБА_9 . Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки поведінки засудженого свідчать про те, що вона не була зумовлена особистою неприязню до ОСОБА_7 , а саме бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у виді приниження гідності потерпілого, поєднаного з насильством над ним.
		Врахувавши викладене, дослідивши зібрані у справі докази, та постановляючи вирок, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_9 , вчинив суспільно-небезпечне діяння та встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
		Безпідставними є й доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_9 про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
		Відповідно до встановлених судом у вироку фактичних обставин кримінального провадження убачається, що ОСОБА_9 будучи обізнаним про зупинку автомобіля працівниками поліції, а не сторонніми особами, умисно заподіяв працівнику правоохоронному органу  потерпілому ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків.
		За таких обставин, дії ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 345 КК України кваліфіковано правильно.
		Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
		Переглянувши вирок в межах апеляційних скарг, зокрема, і засудженого, надавши відповідним доводам належну оцінку, які є аналогічним за змістом доводам його касаційної скарги, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду в частині допустимості покладених в основу обвинувального вироку доказів та доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України. 
		Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст.419КПК України.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено. 
		Що стосується доводів касаційної скарги представника потерпілого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та собі засудженого ОСОБА_9 внаслідок м`якості, на її думку, то вони свого підтвердження перевіркою матеріалів провадження не знайшли.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених уст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Як убачається з вироку, дотримуючись наведених вимог кримінального закону при призначенні засудженому покарання, суд урахував усі обставини справи, в тому числі і тяжкість вчинених ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, дані про особу винуватого, який в минулому судим не був, на спеціальних обліках не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні 3 малолітніх дітей, а також матір  інваліда 2 групи, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника, дійшов висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання та застосування до нього положеньст.75КК України, у зв`язку з чим звільнив останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
		При цьому, апеляційним судом були враховані і конкретні обставини кримінального провадження при прийнятті рішення про наявність достатніх підстав для застосування положеньст. 75 КК Україниі звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням.Зокрема, враховано, що засуджений надає допомогу учасникам АТО та займається волонтерською діяльністю, бере активну участь в громадському житті села, є організатором і спонсором спортивних змагань по футболу.
		З призначеним ОСОБА_9 покаранням та звільненням його від відбування покарання з випробуванням погоджується і суд касаційної інстанції та вважає його справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, адже згідно з вимогамист. 50КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
		У зв`язку з тим, що в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 , кримінальний закон застосовано правильно та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, а тому, на думку колегії суддів, касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 та представника потерпілого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2018 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 08 травня 2020 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 та представника потерпілого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...