Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/4574/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 01.12.2020. Зареєстровано: 02.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2020.
Дата набрання законної сили: 12.11.2020
Результат оскарження 26.05.2021 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 11-кп/803/2788/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018040000000209

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/2788/20 Справа № 199/4574/20   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 листопада 2020 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді             ОСОБА_2 
		суддів                     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2020 року у кримінальному провадженні № 42018040000000209, щодо:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 296 КК України,
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України,
		   за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_8 
		прокурора                         ОСОБА_5 
		захисника                         ОСОБА_9 
		обвинувачених                      ОСОБА_7 , ОСОБА_6 
		В С Т А Н О В И Л А :
		   За ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2020 року задоволеноклопотання захисника ОСОБА_9 від 27.07.2020 року, підтримане обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , про закриття провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 296 КК України.
		   Кримінальне провадження №42018040000000209 від 28 лютого 2018 року відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 296 КК України, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.
		   Скасований арешт накладений 25.04.2019 року ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави по справі №554/3421/19 (провадження №1-кс/554/6166/2019) на майно яке було вилучено в ході особистого обшуку ОСОБА_6 , а саме на: службове посвідчення НОМЕР_1 Інспектора податкової та митної справи на ім`я ОСОБА_6 ; мобільний телефон Huawei чорного кольору imeil: НОМЕР_2 , s/n НОМЕР_3 ; та арешт накладений 03.12.2018 року ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 03.12.2018 року по справі №199/3522/18 на майно вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме; мобільні телефони і планшет (а.п.179-180,181-185).
		   Цивільний позов заявлений прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні  прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_11 , до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ТОВ «Брунія» - залишений без розгляду.
		   Судові витрати за проведення експертиз у провадженні №42018040000000209 від 28 лютого 2018 року віднесені на рахунок держави.
		   Відмовлено в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з визначеним розміром застави у розмірі 2600 розмірів прожиткового мінімуму, тобто у сумі 4994600 грн.
		   Суд першої інстанції встановив факт недотримання стороною обвинувачення граничних строків проведення досудового розслідування і дійшов до висновку про можливість задоволення заявлених захисником ОСОБА_9 клопотань.
		 
		В апеляційній скарзі:
		   - прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити нове підготовче судове засідання в суді першої інстанції.
		   В обґрунтування зазначає, що слідчий суддя не наділений повноваженнями перевіряти постанови прокурора, скасовувати чи змінювати їх.
		Прокурор вказує, що в даному кримінальному провадженні мають застосовуватись положення ст. 294 КПК України у редакції до внесення змін законом № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, відповідно до положень якої, право на продовження строку досудового розслідування належить прокурору.
		   Також зазначає, що а ні ухвалою Октябрьського районного суду м.Полтави від 09 липня 2019 року, а ні ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року, та вищестоящим - Генеральним прокурором - постанова заступника Генерального прокурора від 09 липня 2019 року про продовження строку досудового розслідування, не скасовувалась.
		   Зауважує, що заперечення на продовження строку досудового розслідування кримінального провадження, а ні підозрюваними, а ні їхніми захисниками не подавались. 
		Зазначає, що поза увагою суду також залишись вимоги ч. 2 ст. 303 КПК України, відповідно до якої, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді.
		   Окрім цього прокурор зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього кодексу не включається у строки, передбачені цією статтею. 
		Вказує, що обвинуваченим було відмовлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження саме 12 липня 2019 року. 
		   Вважає,що судомзалишені позаувагою ухвалиОктябрьського районногосуду м.Полтави від21травня 2020року таМосковського районногосуду м.Харковавід 10жовтня 2019року,якими сторонізахисту встановленостроки ознайомленняз матеріалами кримінального провадження, які останніми виконані не були. 
		   Прокурор в апеляції також вказує на незрозумілість йому висновків суду щодо направлення обвинувального акту до суду поза межами досудового розслідування, виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 2 КПК України, відповідно до якої, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта.
		Також звертає увагу, що в порушення ч. 2 ст. 314 КПК України, не заважаючи на наявність позовної заяви, не було забезпечено участь цивільного відповідача у підготовчому судовому засіданні. 
		    Вказує, що відмовляючи в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу щодо обвинувачених, суд послався на ухвали Октябрьського районного суду м. Полтави від 11 липня 2019 року та Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року, якими відмовлено в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, чим грубо порушив вимоги ст. 370 КПК України. 
		Вказує, що судом не були досліджені надані стороною обвинувачення документи, на підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КК України, а відтак висновки суду щодо невмотивованості клопотань сторони обвинувачення є необґрунтованими. 
		    Заслухавши прокурора, який підтримав доводи і вимоги своєї апеляції, обвинувачених та їх захисника, які заперечували проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів, вважає їх такими, які не підлягають задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження, у тому числі, у випадку встановлення підстав, передбачених пунктом 10 частини 1 статті 284 цього Кодексу. За цією нормою закону кримінальне провадження закривається в разі, якщо, після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
		При постановлені оскаржуваної ухвали судом першої інстанції вказані норми закону дотримані.
		   За висновком суду першої інстанції стороною обвинувачення не дотримано граничних строків проведення досудового розслідування, у зв`язку з чим дане кримінальне провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК підлягає закриттю, що як наслідок відповідно відсутні підстави для вирішення питання про запобіжні заходи відносно обвинувачених.
		Такий висновок суду є законним, вмотивованим і таким який повністю відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
		Доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування слідчим суддею норм процесуального закону п.2 ч.3 ст. 294 КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ з посиланням на те, що відомості за ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України внесені до ЄРДР, 28.02.2018 року за №42018040000000209, тобто до набрання чинності цього Закону, яким надано право виключно слідчому судді на розгляд клопотань про продовження строку досудового розслідування до шести місяців, та які не мають зворотної дії в часі й застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто після 15 березня 2018 року, є хибними і безпідставними.
		Зазначений Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, яким були внесені зміни відповідні зміни КПК України, де надано право слідчому судді на розгляд клопотань про продовження строку досудового розслідування до шести місяців згідно пункту 4 параграфу 2 розділу 4 цього Закону, ці доповнення вводяться в дію через 3 місяці після набрання чинності цим актом, тобто дані норми введенні в дію з 15 березня 2018 року. Крім того, вони не мають зворотної дії та застосовуються тільки до проваджень, в яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
		Частиною третьою 3 статті 9 КПК України передбачено, що при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватись закон, який суперечить цьому кодексу.
		Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності.
		Так практика ЄСПЛ виходить з того, що дискримінація особи за будь-якими ознаками не допускається (рішення від 04.10.2012 року у справі «Chabauty v. France» та від 03.04.2012 року у справі Van der Heijden v. The Netherlands»). А тому, сторона захисту не може мати різний обсяг прав з огляду тільки на дату внесення певних відомостей до ЄРДР.
		З матеріалів провадження вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення за ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України 28.02.2018 року внесено до ЄРДР за № 42018040000000209, після чого у цьому ж кримінальному провадженні були внесені відомості до ЄРДР, 29.01.2019 року за ст. 296 ч.1 КК України та 30.05.2019 року за ст. 28 ч.2, ст. 366 ч.1 КК України, тобто після 15 березня 2018 року, та за зовсім іншою правовою кваліфікацією, стосуються окремих епізодів злочинної діяльності обвинувачених, що їм інкриміновано, які кваліфіковано за окремими нормами кримінального закону, що не є лише уточненням кваліфікації внесеної до ЄРДР 28.022018 року, як на це в апеляції вказано прокурором.
		А отже за наведеного, доводи скарги прокурора щодо виключних повноважень у цьому кримінальному провадженні на продовження строку досудового розслідування заступника генерального прокурора, а не слідчого судді, не ґрунтуються на вимогах закону.
		   Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора з цього питання не спростовують правильності застосування судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону в редакції зазначеного вище Закону, а тому висновок суду, що постанова заступника Генерального прокурора від 09.07.2019 року про продовження досудового розслідування до п`яти місяців, тобто до 12.09.2019 року не відповідає вимогам ч. 3 ст. 294 КПК України, якою передбачено таке право виключно слідчому судді.
		   Такий висновок є законним, обґрунтованим та належним чином вмотивованим і повністю відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і зазначеним вимогам закону.
		Колегія суддів також зважає, що аналогічний висновок наведений і в Постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №310/9496/19, провадження №51-728км20, згідно якого, у даному випадку, діють виключні повноваження слідчого судді (п.2 ч.3 ст. 284 КПК України) про продовження строку досудового розслідування до 9 місяців, якщо внесені й інші відомості до ЄРДР в межах одного кримінального провадження після 15 березня 2018 року. 
		Є також хибним і безпідставним доводи в апеляції, що досудове розслідування щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проведено у межах строків, передбачених ст. 219 КПК, і не потребувало продовження з посиланням на те, що 12.07.2019 року обвинуваченим повідомлено про закінчення досудового розслідування і період ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не входить в строк досудового розслідування.
		Так згідно матеріалів провадження, 12.04.2019 року ОСОБА_6 в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за номером 42018040000000209 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.1 ст.296 КК України.
		   26.06.2019 року ОСОБА_7 , у цьому ж кримінальному провадженні було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.
		   06.06.2019 заступником Генерального прокурора ОСОБА_13 було продовжено строк досудового розслідування в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за номером 42018040000000209 до трьох місяців, тобто до 12.07.2019 року.
		   Оскільки, враховуючи наведений вище висновок, що постанова заступника Генерального прокурора від 09.07.2019 року не відповідає вимогам положень ч.3 ст.294 КПК України, а отже, строк досудового розслідування в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за номером 42018040000000209 не є продовженим до п`яти місяців, тому висновок суду першої інстанції, що строк досудового розслідування 12 липня 2019 року вже закінчився є правильним, і таким що повністю відповідає нормам закону і фактичним обставинам провадження.
		   Частина 2 ст. 28 КПК України встановлює загальне правило, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження  суд.
		   Водночас ч. 5 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадженні щодо нього було закрите.
		   Ця норма кореспондує із положеннями частини 1 ст. 116 КПК України, яка передбачає, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим кодексом строки.
		   Частиною 2 ст. 114 КПК України передбачено, що будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом.
		   Статтею 219 КПК України передбачено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 12.07.2019 року підозрюваним ОСОБА_6 та ОСОБА_14 повідомлено про закінчення досудового розслідування і при цьому відкриття матеріалів і ознайомлення з ними призначено тільки після 17.07.2019 року, що не заперечується прокурором в апеляції, тобто зазначені дії були здійснені вже поза межами строку досудового розслідування, а тому і посилання в апеляції на положення ч.5 ст. 219 КПК, якою передбачено, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього кодексу не включається у строки, передбачені цією статтею, є безпідставним.
		   Окрім того, за ч.1 ст. 219 КПК України визначено строк досудового розслідування до дня звернення до суду з обвинувальним актом.
		   Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні №42018040000000209 затверджений прокурором 17 червня 2020 року та направлений до суду першої інстанції згідно вхідного штампу 14.07.2020 року, тобто поза межами досудового розслідування, як встановлено вище.
		Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
		   Отже за встановлених вище обставин, зважаючи на те, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018040000000209 сплив 12 липня 2019 року, а відкриття матеріалів для ознайомлення і направлення обвинувального акту до суду здійснено поза межами досудового розслідування, то висновок суду першої інстанції про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з підстав, передбачених п.10 ч. 1 ст. 284 КПК є правильним.
		Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року, провадження №51-4876км19.
		   Суд першої інстанції, як вбачається з оскаржуваної ухвали, не лише констатував факт закінчення строку досудового розслідування, про що йдеться в апеляційній скарзі, а належним чином мотивував своє рішення, навівши відповідні доводи на підтвердження цього. 
		За встановлених обставин щодо необхідності закриття провадження суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для дослідження і оцінки доказів і доводів прокурора вирішення питання про запобіжні заходи відносно обвинувачених.
		   Ствердження в апеляції прокурора, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проведено у межах строків, передбачених ст. 219 КПК, з посилання на судові рішення, якими було встановлено строки ознайомлення з матеріалами справи та рішення Дніпровського апеляційного суду від 28.10.2019 року, то колегія суддів зважає, що рішення суду на які посилається прокурор, не спростовують висновків суду першої інстанції і зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, не можуть бути прийнятні судом в спростування зазначених вище висновків.
		Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання сторони захисту про закриття провадження, дослідив в повному обсязі матеріали кримінального провадження та ретельно проаналізував доводи як сторони захисту так і прокурора, які аналогічні доводам, наведеним в апеляційній скарзі, надавши їм належну оцінку, тому колегія суддів не вбачає порушення ст. 370 КПК України, як на це маються посилання в апеляції.
		Що стосується доводів прокурора про порушення ч.2 ст. 314 КПК України, вказуючи, що суд не забезпечив участь у підготовчому судовому засіданні цивільного відповідача ОСОБА_12 та ТОВ Брунія є безпідставними, оскільки хоча вказані особи не були присутні у судовому засіданні, проте колегія суддів зважає на те, що від вказаних осіб надані заяви до апеляційного суду (т.2 а.с. 118, 120), де вказані особи зазначають, що про слухання справи були повідомленні, розгляд її за їх відсутності не заперечували, вважають оскаржувану ухвалу суду такою, що винесена з дотриманням закону, і нею не порушено жодних їх прав, просили ухвалу суду залишити без змін, тому відсутність в судовому засіданні цих осіб не вплину і не перешкодило ухваленню законного, обґрунтованого судового рішення.
		   Таким чином, враховуючи наведене, суд задовольняючи клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, діяв у межах КПК України.
		   Тому, доводи прокурора про те, що суд постановив незаконну, необґрунтовану ухвалу, і висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження та суд витлумачив положення КПК всупереч їх точному змісту як за значенням так і за процесуальною спрямованістю, неспроможні.
		   Враховуючи наведене, ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2020 року про закриття провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу сторони обвинувачення  без задоволення.
		   Керуючись ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		   Апеляційну скаргупрокурора, залишити без задоволення.
		   Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2020 року у кримінальному провадженні № 42018040000000209, щодо  ОСОБА_6 ,обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 296 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, - залишити без змін.
		 
		   Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженому який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		        ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...