Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/6158/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2020. Зареєстровано: 03.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2020.
Дата набрання законної сили: 04.01.2021
Номер судового провадження: П/420/6322/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/6158/20 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 грудня 2020 року                                                                                                            м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України про визнання протиправним та скасування наказу №245-к від 28.05.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,- 
		                                                   
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Одеського окружного адміністративного суду 10 липня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, в якому позивач просить:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 28.05.2020 року за №245-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України;
		- стягнути із Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 18 171 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят одна) грн. 56 коп.;
		- стягнути із Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень.
		Позиція позивача обґрунтовується наступним
		Повивач зазначає, що 19.07.2018 року наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №59-к призначено ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту Чорноморського міжрегіонального управління.
		В подальшому, як вказує позивач, 21.04.2020 року відповідач надіслав на адресу ОСОБА_1 попередження від 21.04.2020 року №93 про його наступне звільнення у зв`язку з введенням в дію з 01.10.2020 року структури та штатного розпису Морської адміністрації на 2020 рік на підставі наказів Державної служби морського та річкового транспорту України від 31 березня 2020 року №74 «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» та від 01.04.2020 року №75 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік».
		19.05.2020 року відповідач повторно надіслав попередження від 21.04.2020 року №93 на адресу ОСОБА_1 про його наступне звільнення у зв`язку з введенням в дію з 01.10.2020 року структури та штатного розпису Морської адміністрації на 2020 рік.
		Позивач зазначає, що 28.05.2020 року ОСОБА_1 був звільнений на підставі наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 28.05.2020 року за №245-к із посади головного спеціаліста відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту Чорноморського міжрегіонального управління, починаючи із 05 червня 2020 року.
		На переконання позивача, протягом періоду із 21.04.2020 року по 28.05.2020 року Державна служба морського та річкового транспорту України не запропонувала ОСОБА_1 жодної іншої альтернативної посади (вакансії), а отже, допустила грубе порушення трудових прав позивача.
		Крім цього, позивач наголошує, що в структурі Державної служби морського та річкового транспорту України в період 21.04.2020 року по 28.05.2020 року були інші вакансії на рівнозначні посади, на які міг би бути переведений позивач без конкурсу.
		Що стосується виплати середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, позивач зазначає, що згідно довідки про доходи від 11 травня 2020 року №40, виданої Державною службою морського та річкового транспорту України, ОСОБА_1 отримав у квітні 2020 року - 19 522 грн. 72 коп. та у травні 2020 року 12080 грн. Середньоденна заробітна плата становить 31 602,72/40 = 790 грн. 07 коп. Час вимушеного прогулу у червні 2020 року - 15 робочих днів та у липні 2020 року - 8 робочих днів.
		Отже, на думку позивача, станом на 10.07.2020 року середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 18 171 грн. 56 коп.
		Таким чином, позивач вважає, що відповідач не здійснив жодних дій щодо подальшого працевлаштування ОСОБА_1 та не запропонував усі наявні вакансії, а тому він має право на поновлення його на роботі та виплату йому середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу. 
		Позиція відповідача обґрунтовується наступним
		Відповідач не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, безпідставними, такими, що не ґрунтуються на законодавстві та зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» 28.05.2020 року було видано наказ №245-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». 
		Відповідач звертає увагу, що оскаржуваний наказ №245-к від 28.05.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » містить зазначення підстав: «у зв`язку із скороченням посади внаслідок зміни структури та штатного розпису, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
		Щодо правових підстав видання вищенаведеного наказу №245-к, відповідач посилається на статтю 87 Закону України «Про державну службу» «Припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення», якою встановлено, що: « 1. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.». 
		Також, відповідач посилається на пункт 3 частини третьої статті 13 Закону України «Про державну службу», та зазначає, що Національним агентством України з питань державної служби 20 лютого 2020 року надано Роз`яснення №86 р/з щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України «Про державну службу»).
		У Роз`ясненні визначається, що «суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому, не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Отже, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком».
		Крім цього, як вказує відповідач, посилання позивача на недотримання відповідачем норм Кодексу законів про працю України щодо вивільнення державних службовців у порядку, визначеному цією статтею, спростовується частиною третьою ст.5 Закону України «Про державну службу»: «Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.». Законом України «Про державну службу», зокрема ст.ст.87-88 цього Закону, врегульовані питання вивільнення державних службовців, як спеціальним нормативно-правовим актом. Таким чином, на думку відповідача, положення КЗпП України не розповсюджуються на відносини, що регулюють вивільнення державних службовців. 
		Процесуальні дії та клопотання учасників справи
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено перше судове засідання на 18 серпня 2020 року.  
		Вищевказаною ухвалою також витребувано з Державної служби морського та річкового транспорту України (вул. Преображенська, 25, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 41886120) належним чином засвідчені копії:
		- особової справи головного спеціаліста відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту Чорноморського міжрегіонального управління Деренжи Юрія Борисовича;
		- наказів Морської адміністрації від 31.03.2020 року №74 «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» та від 01.04.2020 року №75 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік»;
		- попередження про припинення державної служби ОСОБА_1 від 21.04.2020 року №93;
		- довідки про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували звільненню та про середньоденну заробітну плату враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року;
		- довідки з зазначенням усіх вакантних посад, які були відкриті у Державній службі морського та річкового транспорту України та оприлюднені у період з 21.04.2020 року по 28.05.2020 рік.     
		17 серпня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання 18 серпня 2020 року о 09 год. 30 хв. в режимі відеоконференції (вхід. №32223/20).
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року, в задоволенні клопотання представника Державної служби морського та річкового транспорту України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - відмовлено.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року, витребувано з Державної служби морського та річкового транспорту України (вул. Преображенська, 25, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 41886120) належним чином засвідчені копії наказів Морської адміністрації про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України та про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України з існуючими додатками, які існували до видання наказів Морської адміністрації №74 від 31.03.2020 року «Про ведення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» та №75 від 01.04.2020 року «Про ведення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік».
		В судовому засіданні 18 серпня 2020 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи відзив Державної служби морського та річкового транспорту України на адміністративний позов з належним чином засвідченими копіями витребуваних судом документів (вхід. №31206/20).
		27 серпня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання 02 вересня 2020 року о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції (вхід. №ЕП/13200/20).
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року, клопотання представника Державної служби морського та річкового транспорту України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено. Розгляд справи №420/6158/20 призначений на 02.09.2020 року о 12 год. 00 хв. вирішено здійснювати в режимі відеоконференції.  Доручено проведення судового засідання в режимі відеоконференції   Солом`янському районному суду міста Києва, за адресою: вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037.
		08 вересня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання 15 вересня 2020 року о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції (вхід. №ЕП/13940/20).
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, клопотання представника Державної служби морського та річкового транспорту України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України про визнання протиправним та скасування наказу №245-к від 28.05.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу - повернуто заявнику без розгляду.
		14 вересня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання 15 вересня 2020 року о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції (вхід. №36778/20).
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, клопотання представника Державної служби морського та річкового транспорту України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено. Розгляд справи №420/6158/20 призначений на 22.09.2020 року о 09 год. 00 хв. вирішено здійснювати в режимі відеоконференції. Доручено проведення судового засідання по справі №420/6158/20, призначеного на 22.09.2020 року о 09 год. 00 хв. в режимі відеоконференції Солом`янському районному суду міста Києва, який знаходиться за адресою: вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037.
		В судовому засіданні 22 вересня 2020 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи відповідь на відзив ОСОБА_1 (вхід. №35398/20) та належним чином засвідчені копії доказів, які надійшли від відповідача на виконання ухвали суду від 18 серпня 2020 року (вхід. №35423/20).
		22 вересня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання 22 вересня 2020 року о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції (вхід. №38259/20).
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року, клопотання представника Державної служби морського та річкового транспорту України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено. Розгляд справи №420/6158/20 призначений на 07.10.2020 року о 09 год. 00 хв. вирішено здійснювати в режимі відеоконференції. Доручено проведення судового засідання по справі №420/6158/20, призначеного на 07.10.2020 року о 09 год. 00 хв. в режимі відеоконференції Солом`янському районному суду міста Києва, який знаходиться за адресою: вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, розгляд справи №420/6158/20 призначений на 22.10.2020 року о 09 год. 00 хв. вирішено здійснювати в режимі відеоконференції. Доручено проведення судового засідання по справі №420/6158/20, призначеного на 22.10.2020 року о 09 год. 00 хв. в режимі відеоконференції Солом`янському районному суду міста Києва, який знаходиться за адресою: вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037.
		21 жовтня 2020 року від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів (вхід. №44008/20).
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі - відмовлено. Повідомлено позивача про можливість проведення судового засідання 02.11.2020 року о 09 год. 00 хв. в режимі відеоконференції з учасниками справи поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».
		28 жовтня 2020 року від представника Державної служби морського та річкового транспорту України надійшло клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції в порядку ст.195 КАС України (вхід. №45084/20).
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, в задоволенні клопотання представника Державної служби морського та річкового транспорту України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - відмовлено у зв`язку з припиненням проведення Солом`янським районним судом міста Києва судових засідань в режимі відеоконференції. Повідомлено відповідача про можливість проведення судового засідання 02 листопада 2020 року о 09 год. 00 хв. в режимі відеоконференції з учасниками справи поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». Зобов`язано відповідача повідомити суд в письмовій формі про намір прийняти участь у судовому засіданні за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon» за допомогою власних технічних засобів у строк до 30 жовтня 2020 року.  
		В судовому засіданні 02 листопада 2020 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії доказів, які надійшли від представника відповідача на виконання ухвали суду від 22 вересня 2020 року (вхід. №ЕП/15360/20).
		05 листопада 2020 року від представника Державної служби морського та річкового транспорту України надійшло клопотання про проведення наступного судового засідання 10 листопада 2020 року о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції в порядку ст.195 КАС України (вхід. №ЕП/20112/20).
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року, в задоволенні клопотання представника Державної служби морського та річкового транспорту України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - відмовлено у зв`язку з припиненням проведення Солом`янським районним судом міста Києва судових засідань в режимі відеоконференції. Повідомлено сторони про можливість проведення судового засідання 10.11.2020 року о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції з учасниками справи поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». Зобов`язано сторони повідомити суд в письмовій формі про намір прийняти участь у судовому засіданні за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon» за допомогою власних технічних засобів у строк до 09.11.2020 року. 
		В судовому засіданні 23 листопада 2020 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію Посадової інструкції головного спеціаліста відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України на 9 арк. (вхід. №ЕП/21837/20), а також, за відсутністю заперечень з боку представника позивача, прийнято рішення - продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.    
		Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача та позиція відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
		Обставини справи встановлені судом
		Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №59-к від 19.07.2018 року, призначено ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту Чорноморського міжрегіонального управління (т.1 а.с.16).
		Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №74 від 31 березня 2020 року, введено в дію з 01 квітня 2020 року структуру Державної служби морського та річкового транспорту України, погоджену 20 березня 2020 року Міністром інфраструктури України (т.1 а.с.52-55).
		Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №75 від 01 квітня 2020 року, введено в дію штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік (т.1 а.с.56-67). 
		Згідно штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік, у розділі XXXII «Чорноморське міжрегіональне управління» міститься 24 штатних посад головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті та введено усього 66 штатних посад (т.1 а.с.66). 
		21.04.2020 року Державна служба морського та річкового транспорту України надіслала ОСОБА_1 попередження №93 про наступне звільнення у зв`язку з введенням в дію з 01 жовтня 2020 року структури та штатного розпису Морської адміністрації на 2020 рік на підставі наказів Державної служби морського та річкового транспорту України від 31 березня 2020 року №74 «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» та від 01 квітня 2020 року №75 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік» (т.1 а.с.17-18).
		28 травня 2020 року Державною службою морського та річкового транспорту України прийнято Наказ №245-к про звільнення ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту Чорноморського міжрегіонального управління, з займаної посади 05 червня 2020 року, у зв`язку із скороченням посади внаслідок зміни структури та штатного розпису, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (т.1 а.с.48). 
		Позивач, не погоджуючись з прийнятим наказом, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
		Джерела права та висновки суду
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Положеннями ст.43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Згідно п.2 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
		Відповідно до п.1-3 Постанови Кабінету міністрів України від 06.09.2017 року №1095 «Про утворення Державної служби морського та річкового транспорту України», утворено Державну службу морського та річкового транспорту України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури.
		Затверджено Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України.
		Установлено, що Державна служба морського та річкового транспорту України здійснює повноваження та виконує функції з реалізації державної політики у визначеній сфері з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення нею повноважень та виконання функцій.
		Згідно із п.1, 2 Положення «Про Державну службу морського та річкового транспорту України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 року №1095, Державна служба морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сферах морського та річкового транспорту, торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості).
		Морська адміністрація у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
		Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (тут і далі - у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
		Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу»).
		Приписами частини 3 ст.43 Закону України «Про державну службу» визначено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
		Як встановлено судом, підставою для звільнення позивача із займаної посади було скорочення його посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису. 
		Судом встановлено, що згідно штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2018 рік, введеного в дію наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №3 від 26 квітня 2018 року, у розділі XII «Чорноморське міжрегіональне управління» містилось 2 штатні посади головного спеціаліста відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту, а також введено усього 46 штатних одиниць (т.1 а.с.162-172).
		При цьому, згідно штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік, введеного в дію наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №73 від 26 березня 2020 року, у розділі XXXII «Чорноморське міжрегіональне управління» міститься 24 штатних посад головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті та введено усього 66 штатних посад (т.1 а.с.66). 
		З вищевикладеного вбачається збільшення посад головних спеціалістів та, відповідно, збільшення загального штату працівників Чорноморського міжрегіонального управління з 46 до 66 штатних одиниць. 
		Щодо посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком, суд зазначає наступне.
		Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби (ч.4 ст. 43 Закону України «Про державну службу»). 
		В силу вимог п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Водночас ч.2 ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Підставою для розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу є зміни в організації виробництва і праці, які у свою чергу можуть мати місце у випадках ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, під змінами в організації виробництва і праці, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору слід розуміти, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, що призводить до скорочення займаної працівником посади та зумовлює його звільнення у випадку неможливості переведення працівника на іншу посаду.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 липня 2020 року по справі №813/1520/16 висловив правову позицію, згідно якої при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
		Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
		При цьому, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.
		Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 19.03.2020 року у справі №804/1542/16 (адміністративне провадження №К/9901/21292/18).
		Крім того, при розгляді даної справи суд також враховує правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладену у постанові від 19 квітня 2020 року у справі №К/9901/57012/18, згідно якої визначена КЗпП України процедура звільнення у випадку реорганізації, яка супроводжується скороченням чисельності працівників або штату, спрямована не на те, щоб витримати строк тривалістю два місяці і після того звільнити працівника, а насамперед на те, щоб протягом цього строку вживати заходів для того, щоб працевлаштувати осіб в межах можливостей, в цьому випадку, суб`єкта призначення. При скороченні чисельності штату звільнень не оминути, однак дії роботодавця мають засвідчити, що він справді вживав заходів для працевлаштування осіб з урахуванням, зокрема, переважного права на залишення на роботі, а також кваліфікаційних вимог до посади, позаяк в цій справі йдеться про державну службу.
		Суд зазначає, що в матеріалах справі відсутні докази щодо виконання відповідачем обов`язку стосовно надання пропозицій позивачу про працевлаштування на наявних вакантних посадах, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, в тому числі і вакантну посаду головного спеціаліста відділу контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в морському порту «Южний» Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України.
		Враховуючи встановлені вище порушення процедури звільнення позивача, суд дійшов висновку, що наказ Державної служби морського та річкового транспорту України №245-к від 28.05.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.
		Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Суд зауважує, що із аналізу норм статті 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення факту незаконного звільнення, орган, який вирішує спір, поновлює особу на посаді, яку вона займала до звільнення.
		Враховуючи встановлений судом факт незаконного звільнення позивача, суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України. 
		Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Щодо позовної вимоги про стягнення з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 18  171 грн. 56 коп., суд зазначає наступне. 
		Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт «з» пункту 1). Відповідно до ч.3 п.2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
		Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
		Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
		Оскільки позивача звільнено з роботи з 28.05.2020 року, відповідно 28.05.2020 року є останнім днем роботи, за який відповідачем виплачено позивачу заробітну плату при проведенні розрахунку при звільненні.
		Тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок винесення протиправного наказу, суд вважає необхідним обраховувати з 29.05.2020 року по 02.12.2020 року.
		Згідно листа Міністерства соціальної політики України №1133/0/206-19 від 29.07.2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік»:
		- кількість робочих днів у травні 2020 року складає - 19, (кількість днів вимушеного прогулу - 1);
		- кількість робочих днів у червні 2020 року складає - 20, (кількість днів вимушеного прогулу - 20);
		- кількість робочих днів у липні 2020 року складає - 23, (кількість днів вимушеного прогул - 23);
		- кількість робочих днів у серпні 2020 року складає - 20, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 20);
		- кількість робочих днів у вересні 2020 року складає - 22, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 22);
		- кількість робочих днів у жовтні 2020 року складає - 21, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 21);
		- кількість робочих днів у листопаді 2020 року складає - 21, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 21);
		- кількість робочих днів у грудні 2020 року складає - 22, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 2).
		Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 №84 від 04.08.2020 року, середньомісячна заробітна плата позивача складає - 11  833,11 грн., а середньоденна заробітна плата складає - 591,66 грн. Кількість фактично відпрацьованих днів у квітні 2020 року - 21 та у травні 19 (т.1 а.с.51).
		Виходячи з наведених величин, судом здійснено розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період часу з 29.05.2020 року по 02.12.2020 рік, а саме: оскільки нарахована середньоденна заробітна плата становить 591,66 грн., а кількість днів вимушеного прогулу складає 130 днів, то середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Державної служби морського та річкового транспорту України складає 76 915,80 грн.
		У відповідності з п.2 ч.1 ст.371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню, рівно як і рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню. 
		Відповідно до зазначеної норми Закону суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України та в частині стягнення з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі  11  833,11 грн.
		Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач частково довів обґрунтованість позовних вимог з викладених судом вище підстав.
		Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного наказу. Його доводи є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються наведеними вище обставинами, встановленими судом, та нормами права, застосованими при вирішенні цього спору.
		Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Таким чином, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
		Розподіл судових витрат
		Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в сумі 1 681 грн. 60 коп., сплачені згідно квитанції №ПН725 від 10 липня 2020 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби морського та річкового транспорту України. 
		Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України про визнання протиправним та скасування наказу №245-к від 28.05.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.  
		Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 28.05.2020 року за №245-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
		Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України.
		Стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України (код ЄДРПОУ 41886120) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 11  833 грн. 11 коп. (одинадцять тисяч вісімсот тридцять три гривні одинадцять копійок).  
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби морського та річкового транспорту України (код ЄДРПОУ 41886120) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).  
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України.
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державної служби морського та річкового транспорту України (код ЄДРПОУ 41886120) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 11  833 грн. 11 коп. (одинадцять тисяч вісімсот тридцять три гривні одинадцять копійок).  
		Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Відповідач: Державна служба морського та річкового транспорту України (вул. Преображенська, 25, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 41886120).
		 
		          Суддя                                                                                                            С.О. Cтефанов
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		  
		                                        
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...