Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/1811/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2020. Зареєстровано: 03.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2020.
Дата набрання законної сили: 01.12.2020
Номер судового провадження: К/9901/41579/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		01 грудня 2020 року 
		Київ
		справа №805/1811/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/41579/18
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Хохуляка В.В., 
		суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,  
		розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2017 (суддя - Голубова Л.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 (головуючий суддя - Міронова Г.М., судді: Чебанов О.О., Шишов О.О.) у справі №805/1811/17-а.
		 
		встановив:
		Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» (далі - ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 21.12.2016 №0000374101.
		 
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2017 позов задоволено.
		При прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що на час проведення антитерористичної операції з квітня 2014 року та за наявності сертифікату Торгово-промислової палати України, позивач звільнений від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань, а в даному випадку - несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. 
		 
		Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.12.2016 №0000374101 в частині застосування штрафу  в  розмірі 67460,45 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування  до податкових накладних, складених у жовтні-грудні 2015 року та зареєстрованих  у Єдиному реєстрі податкових накладних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		 
		При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» пункт 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України виключено з 01.01.2016, а тому позивач був звільнений від відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій  у розмірі 67460,45 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування  до податкових накладних, складених у жовтні-грудні 2015 року та зареєстрованих  у Єдиному реєстрі податкових накладних. В частині відмови в позові рішення мотивовано тим, що Сертифікатом (висновком) № 651 про настання обставин непереборної сили від 26.09.2014 № 3362/05-4 Торгово-промислової палати України  відповідно до пунктів 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчено настання обставин непереборної сили з 01.08.2014 ПрАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов`язкових платежів, тоді як предметом спору є несвоєчасність реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань податкових накладних.
		 
		Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС оскаржив їх  у касаційному порядку.
		 
		У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2017, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
		В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що з урахуванням положень статті 100 Податкового кодексу України наявність сертифікату Торгово-промислової палати України є підставою для відстрочення грошових зобов`язань, розстрочення податкового боргу та не стосується відстрочення чи звільнення обов`язку реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Щодо висновків суду апеляційної інстанції про неможливість застосування штрафних санкцій до 01.01.2016 з огляду на відсутність затвердженого порядку застосування штрафних санкцій контролюючий орган зазначив, що відсутність такого порядку не звільняє платника податків за порушення податкового законодавства, передбаченого нормами Податкового кодексу України.
		 
		Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
		 
		Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ПрАТ «Донецьксталь - металургійний завод» є юридичною особою з кодом 30939178, перебуває на обліку у Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та є платником податку на додану вартість,  що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом підприємства.
		 
		Відповідно до постанови КМУ від 30.03.2016 № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників Державної фіскальної служби України.
		 
		Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС проведено камеральну перевірку ПрАТ «Донецьксталь - металургійний завод» з питань своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень-грудень 2015 року та жовтень 2016 року.
		За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.11.2016 № 677/28-04-41/30939178, в якому відображено висновки про порушення позивачем пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, пунктів 2,3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246 в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних за період жовтень-грудень 2015 року та жовтень 2016 року у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 673206,05 грн., що в свою чергу передбачає відповідальність, встановлену пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.
		 
		Відповідачем встановлено факти несвоєчасної реєстрації податкових накладних за період жовтень-грудень 2015 року та жовтень 2016 року, зокрема:
		 
		у розмірі 515551,20 грн., що підлягають наданню покупцям з порушенням терміну реєстрації на 15 та менше календарних днів;
		 
		у розмірі 51221,67 грн., що підлягають наданню покупцям з порушенням терміну реєстрації на 15 та менше календарних днів;
		 
		у розмірі 2625,83 грн., що підлягають наданню покупцям з порушенням терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
		 
		у розмірі 103198,78 грн., що підлягають наданню покупцям з порушенням терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
		 
		у розмірі 608,57 грн., що підлягають наданню покупцям з порушенням терміну реєстрації від 61 і більше календарних днів.
		 
		На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2016 № 0000374101, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 51555,12 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 515551,20 грн., у розмірі 20% у сумі 20639,76 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 103198,78 грн., у розмірі 30% у сумі 608,57 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 103198,78 грн., у розмірі 40% у сумі 243,43 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 103198,78 грн., що разом складає 72438,31 грн.
		 
		За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
		 
		Надаючи оцінку обставинам у справі Верховний Суд виходить з наступного.
		 
		Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		 
		Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
		 
		З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
		 
		Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
		Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
		 
		Штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також допущення помилок, при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної передбачені статтею 1201 Податкового кодексу України.
		 
		У відповідності до пункту 1201.3 статті 1201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2016) порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		 
		Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VII (набрав чинності з 01.01.2016) вищезазначений пункт виключено.
		 
		Аналіз наведених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, є податковим правопорушенням, за яке законом передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.
		 
		Відсутність на час виникнення спірних правовідносин у жовтні 2015 року порядку застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 1201 Податкового кодексу України, не звільняє платника податку на додану вартість від відповідальності, передбаченої зазначеною нормою законодавства за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
		 
		За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
		 
		Разом з тим, обґрунтовуючи свої вимоги щодо протиправності нарахування контролюючим органом штрафних санкцій позивач посилався на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014  № 1669-VII, на наявність у нього Сертифіката Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 3362/05-4 від 26.09.2014.
		 
		Так, Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
		 
		02.09.2014 Верховною Радою України прийнято  Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15.10.2014 та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
		 
		Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»  цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
		 
		Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.
		 
		Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
		 
		Відповідно до положень статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього  Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
		 
		За положеннями статті першої цього Закону  період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		 
		Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.
		 
		Пунктом 5  статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»  передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.10.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 у період з 14.04.2014 до її закінчення.
		 
		На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р  затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
		 
		05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
		 
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р  затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053  та  від 05.11.2014 № 1079-р.
		 
		Так, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р                    м. Донецьк включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, де до березня 2017 року був зареєстрований позивач та знаходились його виробничі потужності.
		 
		Позивачем надано Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати  № 3362/05-4 від 26.09.2014, яким ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» засвідчено настання обставин непереборної сили з 01.08.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.
		 
		Так, статтею 14 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»  (в редакції від 02.09.2014) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
		 
		Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього  Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
		 
		Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
		 
		Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у  статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»  в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
		 
		Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.)
		 
		Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.
		 
		Аналізуючи вищезазначені норми колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом, що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин.
		 
		Вказаним Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів, проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин.
		 
		Натомість, сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.
		 
		Таким чином, наданий позивачем Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати № 3362/05-4 від 26.09.2014 не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно несвоєчасної реєстрації податкових накладних у період за жовтень-грудень 2015 року та жовтень 2016 року, оскільки такий виданий, більше, аніж за рік до спірних правовідносин, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 01.08.2014 до моменту його видачі - 26.09.2014, крім того, як вбачається з вказаного Сертифікату такий стосується пунктів  100.4 і 100.5 статті  100 Податкового кодексу України, про засвідчення неможливості своєчасного вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних у такому не йдеться.
		 
		Зазначення у вказаному Сертифікаті того, що на момент його видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо не є доказом того, що такий Сертифікат засвідчує відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє, навпаки, враховуючи, що у грудні 2014 року, Порядок засвідчення форс-мажорних обставин був затверджений в новій редакції, який має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому фактично було уточнено, що якщо на момент видачі Сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то, заявник має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату.
		 
		Отже, позивач у спірних правовідносинах мав би звернутись до ТПП України після виникнення відповідних обставин щодо неможливості зареєструвати податкові накладні у період: жовтень-грудень 2015 року та жовтень 2016 року, оскільки засвідченню підлягають обставини непереборної сили по кожному окремому податковому обов`язку та відносно обов`язку виконання якого вже настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом, проте на момент видачі позивачу Сертифікату від 26.09.2014, обов`язку у позивача зареєструвати податкові накладні за спірний не виникало.
		 
		Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв доводи позивача про проведення контролюючим органом камеральної перевірки з порушенням строку, передбаченого у пункті 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.
		 
		Так, відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
		 
		Таким чином, предметом камеральної перевірки, зокрема, є дані Єдиного реєстру податкових накладних. Аналізуючи дані цього реєстру під час проведення камеральної перевірки, контролюючий орган встановив порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
		 
		У пункті 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, на яку посилається позивач, визначено строк проведення камеральної перевірки заявлених у податковій декларації даних. Ця норма не встановлює строку проведення камеральної перевірки даних Єдиного реєстру податкових накладних.
		 
		З огляду на те, що заявлені у податковій декларації дані не були предметом камеральної перевірки, доводи позивача про порушення контролюючим органом строку проведення камеральної перевірки, що визначений у пункті 200.10 статті 200 Податкового кодексу України є помилковими.
		 
		Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		постановив:
		Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - задовольнити.
		 
		Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 у справі №805/1811/17-а - скасувати.
		 
		Прийняти у справі № 805/1811/17-а нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...