Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/2338/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2020.
Дата набрання законної сили: 18.11.2020
Номер судового провадження: 61-14163ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                
		Іменем України                                   
		18 листопада 2020 року 
		 
		м. Київ
		справа № 372/2338/16
		провадження № 61-14163св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Петрова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,
		 
		відповідач - Публічне акціонерне товариство «Центренерго»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Лупейка Олександра Васильовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від  24 січня 2019 року у складі судді Кравченка М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2016 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,                     ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,                ОСОБА_21 , ОСОБА_22 звернулись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»  (далі - ПАТ «Центренерго»), в якому просили суд, з урахуванням збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача на їх користь моральну шкоду у розмірі 576 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлюється рівнем розміру мінімальної зарплати в Україні, чинному на момент подачі заяви про збільшення позовних вимог, сплативши на користь кожного з позивачів по 1 843 200,00 грн (Т. 1, а. с. 36 - 84, Т. 6, а. с. 6 - 18).
		Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 07 лютого 2018 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_22 у зв`язку зі смертю цього позивача (Т. 10, а. с. 89).
		Позов обґрунтовано тим, що позивачі проживають у населених пунктах-селах Трипілля, Дерев`яне та міста Українка, що розташовані в регіоні знаходження Трипільської теплової електричної станції (далі - Трипільська ТЕС), яка є відокремленим підрозділом відповідача ПАТ «Центренерго». Трипільська ТЕС в результаті своєї виробничої діяльності, що супроводжується спалюванням вугілля, мазуту та інших енергоємних ресурсів, забруднює вище зазначені населені пункти шкідливими для здоров`я позивачів викидами у вигляді диму, пилу, кіптяви, сполуками шкідливих для здоров`я людини хімічних речовин. Трипільська ТЕС, у зв`язку з виробничою діяльністю, негативно впливає на якість життя позивачів через надмірне забруднення навколишнього природного середовища шкідливими речовинами. 
		Трипільскою ТЕС не дотримуються екологічних і санітарних норм, внаслідок чого природне довкілля у місті Українка Київської області та навколишніх сіл надмірно забруднені шкідливими речовинами, що є небезпечним для життя і здоров`я позивачів, вони постійно спостерігають густий чорний дим, що йде  з джерел викидів забруднюючих речовин ТЕС, особливо вони потерпають від так званих «пильових» бур складованих золошлаків ТЕС.
		Згідно з відповіддю Головного управління Держсанепідемслужби у Київській області викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС складають 82,8 % усіх викидів промисловими підприємствами Київської області. Сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за 2014 рік склали 76 918,6 тонн. В атмосферне повітря викинуто 37 найменувань забруднюючих речовин, які при хронічній інгаляційній дії негативно впливають на органи дихання, центральну нервову систему (свинець). Канцерогенний вплив мають нікель, свинець, хром. З 77 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 62 організовані джерела, з яких лише 19 обладнані пилегазоочисним устаткуванням, що становить 30,6 %. 
		Враховуючи об`єктивні фактори, що для отримання пару з метою виробництва електроенергії використовується вугілля із зольністю 20,9-22,6 %, яке в структурі палива складає 99,4 %, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС залишаються високими. Димові гази від пиловугільних та газомазутних блоків Трипільської ТЕС викидаються через дві труби висотою                 180 м та діаметром 9,6 м і 7,2 м. При цьому здійснюється значне розсіювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря і в приземних шарах атмосфери. На Трипільській ТЕС в процесі виробництва електроенергії пари та гарячої води при спалюванні вугілля (99,4%) у структурі палива, мазуту та газу утворюється й гідроподачею подаються на золошлакові промислові відходи (4 класу - золошлаки). Кількість складованих золошлаків станом на 01 січня 2014 року склала 26 505 350 тонн. Питання утилізації промислових відходів 4 класу токсичності - скопу та золошлаку не вирішене. 
		Відповідно до листа Державної екологічної інспекції від 06 листопада 2015 року № 2/2-10/1381/5 у 2013-2015 роках виявлялись факти перевищення нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, перевищення нормативів граничнодопустимих скидів у водне середовище, забруднення землі, у зв`язку з чим службові особи Трипільської TEС притягувалися до адміністративної відповідальності. 
		Згідно з листом Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22 січня 2016 року № 17/10-107 вода Канівського водосховища в районі міста Українки Київської області забруднена сполуками важких металів, сполуками азоту, фенолами. Перевищення граничнодопустимих концентрацій (ГДК) відмічено за сполуками міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного, сполуками азоту, фенолами. 
		Дослідженнями, проведеними спеціалістами товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз», підтверджено понаднормативне забруднення грунтів рядом важких металів (найбільше миш`яком), а також шкідливими речовинами повітря, особливо технологічним пилом від спалювання золошлаків. Рівень перевищення ГДК по технологічному пилу у всіх відібраних пробах (23 проби) перевищує базовий рівень в межах від                 3 до 20 разів, при цьому по 18 пробах характеризується як дуже небезпечний, по 3 пробам як небезпечний, по 2 пробам, як помірно небезпечний. 
		Позивачі вважали, що показники по технологічному пилу є наслідком «пильових бурь». В складі цього пилу входить сіліцін, який викликає хронічне запалення дихальних шляхів, онкологічні захворювання легень, силікоз.
		Також стверджували, що у зв`язку з таким станом природнього довкілля у регіоні, яке із-за діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» є небезпечним для життя і здоров`я, вони відчувають значні душевні страждання. Це створює реальну небезпеку для їх життя і здоров`я через понаднормативне забруднення шкідливими речовинами повітря, землі та водних ресурсів, позбавляє їх законного права на належну якість питної води, внаслідок чого їм завдано моральної шкоди.
		Посилаючись на зазначене, керуючись нормами чинного законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, позивачі просили задовольнити позов та стягнути з відповідача на їх користь моральну шкоду у вище зазначеному розмірі.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,                               ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,                         ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 до ПАТ «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди відмовлено повністю.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами не доведено понаднормативне забруднення території місця їхнього проживання небезпечними речовинами і що це забруднення є прямим наслідком протиправної діяльності Трипільської ТЕС, а, відповідно, не доведено порушення прав позивачів, а посилання на загальні екологічні проблеми в Київському регіоні та Україні в цілому, а також на наукові дослідження з цього питання є неналежними доказами у вказаній справі.
		Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу Лупейка О. В. , який діє за дорученням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 - залишено без задоволення.
		Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що діяльність Трипільської ТЕС є пов`язаною зі шкідливими викидами на довкілля, однак, указаний негативний вплив не перевищує допустимі норми забруднення і не перебуває у причинному зв`язку з будь-яким порушенням прав позивачів чи заподіянням їм майнової чи немайнової шкоди, а, відповідно, має місце відсутність заподіяння позивачам моральної шкоди.
		При цьому нормування у сфері природокористування й охорони довкілля полягає у встановленні уповноваженими державними органами екологічних нормативів і саме перевищення таких нормативів повинні були довести позивачі, а не лише факт забруднення довкілля. 
		Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не доведено, що в місцях проживання позивачів рівень забруднення навколишнього середовища становить очевидну загрозу їх життю та здоров`ю, є вищим ніж в інших регіонах та містах та непритаманний сучасній екологічній обстановці у відповідному регіоні України, оскільки саме з таким чинником законодавець пов`язує можливість зазначеного відшкодування.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		22 липня 2019 року через засоби поштового зв`язку адвокат Лупейко О. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,                           ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,                      ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення  Обухівського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року, в якій просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		05 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Лупейко О. В., та витребувано цивільну справу із Обухівського районного суду Київської області
		У серпні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи
		Аргументи учасників справи 
		Доводи осіб, які подали касаційну скаргу 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій частина доказів щодо понаднормативного забруднення відповідачем регіону проживання позивачів своєю виробничою діяльністю та щодо встановлення глобального порушення екологічного законодавства, що напряму вказує на реальність порушень прав позивачів та, відповідно, спричинення їм моральної шкоди з порушенням норм процесуального закону визнавалася недопустимою, а відтак неправильно застосовано норми матеріального права. 
		Матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать про порушення прав позивачів та спричинення їм моральної шкоди. 
		По фактам відсутності встановлення реальних (а не нормативних) санітарно-захисних зон навколо промислового майданчика та золошлакових відвалів позивачі зазначали, що ці порушення екологічного законодавства свідчать, що населення регіону проживає в умовах невизначеної небезпеки, що створює неналежну якість людського життя у контексті приписів статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Такий висновок зроблено з аналізу рішення ЄСПЛ «Дземюк проти України».
		Проте суди обох інстанцій вказані доводи позивачів взагалі не аналізували, вважаючи порушення унормувань щодо визначеності реальних санітарних захисних зон у відносності до нормативних формальними порушеннями екологічного законодавства загального характеру.
		Тим самим суди обох інстанцій своїми рішеннями фактично узаконили можливість функціонування об`єкту першого класу небезпеки без відповідних реальних санітарно-захисних зон при очевидних екологічних ризиках, допускаючи можливість проживання місцевого населення в умовах небезпеки.
		Контролюючими органами за всю історію України на будь-якій ТЕС не досліджувався вплив на екологію від явища «пиління» золовідвалів. 
		З огляду на брак коштів модернізація та оновлення обладнання ТЕС практично не проводилося з часів Радянського Союзу, і лише в 2005 році відбулася реконструкція електрофільтрів. 
		Надані позивачами докази вказують та доводять катастрофічний вплив виробничої діяльності Трипільської ТЕС на екологію регіону, фіксуючи понаднормативне забруднення шкідливими речовинами атмосферного повітря. 
		Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Дземюк проти України» констатувалося порушення лише одного еконормативу, а у вказаній справі підтверджено порушення їх більше сотні. 
		Внаслідок протиправної виробничої діяльності Трипільської ТЕС у регіоні постраждали системи централізованого та нецентралізованого водопостачання. 
		Разом з тим у судів обох інстанцій були достатні докази, які підтверджували численні порушення Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» природоохоронного законодавства та, що виробнича діяльність цього підприємства привела й приводить до понаднормативного забруднення шкідливими речовинами природного довкілля регіону проживання позивачів.
		Судові розгляди були однобічними та неповними, а висновки судів - поверхневими та суперечливими, що проявлялось в оцінках матеріалів досліджень. Суди проігнорували висновки офіційного екоаудиту від 16 травня 2018 року, здійсненого на замовлення ФДМУ, який по суті узагальнював доказову базу сторони позивачів.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що позивачі постійно проживають у населених пунктах, що розташовані в регіоні виробничих потужностей Трипільської ТЕС.
		Трипільська ТЕС введена в експлуатацію у 1972 році і є структурним виробничим підрозділом відповідача у справі ПАТ «Центренерго», власником якого, на 75 % є держава Україна.
		Трипільська ТЕС розташована за адресою: 08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, 1, а її майновий комплекс складається з будівель, споруд та технологічного обслуговування, а також складів для збереження відходів, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав власності.
		Згідно з відповіддю на запит ПП ЮФ «Імператив Плюс» на отримання публічної інформації, яка становить публічний інтерес з приводу стану довкілля у зв`язку з діяльністю Трипільської ТЕС до Держсанепідемслужби України за № 543 від                   08 жовтня 2015 року та відповіді на запит № 2236 від 05 листопада 2015 року, яка надійшла від Головного управління Держсанепідемслужби у Київській області, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС складають 82,8 % усіх викидів промисловими підприємствами Київської області. Трипільська ТЕС згідно санітарної класифікації відноситься до об`єкту першого класу із санітарно-захисною зоною 1 000 м, в межах якої розташовано більше 250 будинків приватного сектору села Стара Українка, що є перешкодою для затвердження генерального плану забудови міста Українка. Сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за 2014 рік склали 76 918,6 тон.                       В атмосферне повітря викинуто 37 найменувань забруднюючих речовин, із них                 1 класу небезпеки - свинець та його сполуки (3,47 т/рік), хром та його сполуки -              3,44 т/рік, 2 класу небезпеки - діоксид азоту (11588,97 т/рік), нікель та його сполуки - 2,58 т/рік, фтор та його сполуки - 0,048 т/рік, 3 класу небезпеки - сірки діоксид 44000,49 т/рік, суспендовані тверді частки (зола, сажа, пил) - 20651,32 т/рік. Дані речовини при хронічній інгаляційній дії негативно впливають на органи дихання, центральну нервову систему (свинець). Канцерогенний вплив мають нікель, свинець, хром. Із 77 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 62 організовані джерела, з яких лише 19 обладнані пилегазоочисним устаткуванням (ПГОУ), що становить 30,6 %. Враховуючи об`єктивні фактори, що для отримання пару з метою виробництва електроенергії використовується вугілля із зольністю 20,9 - 22,6 %, яке в структурі палива складає 99,4%), викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС залишаються високими. Димові гази від пиловугільних та газомазутних блоків Трипільської ТЕС викидаються через дві труби висотою 180 м та діаметром 9,6 м і 7,2 м. При цьому здійснюється значне розсіювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря і в приземних шарах атмосфери. На Трипільській ТЕС в процесі виробництва електроенергії пари та гарячої води при спалюванні вугілля (99,4%) в структурі палива, мазуту та газу утворюється та гідроподачею подаються на і золошлакові промислові відходи (4 класу - золошлаки). Кількість складованих золошлаків на 01 січня 2014 року склала 26505350 тон. Питання утилізації промислових відходів 4 класу токсичності - скопу та золошлаку не вирішене.
		Згідно до відповіді на запит на публічну інформацію до Обухівського міжрайонного управління Держсанепідемслужби України у Київській області                 № 809 від 29 липня 2016 року та відповіді на цей запит від Управління Держпродспоживслужби в Обухівському районі № 1-031154 від 08 серпня                             2016 року та від Обухівського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України» № 384 від 08 серпня                   2016 року, сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за                   2015 рік склали 55 483,816 тон, що менше на 21 434,8 тон в порівнянні з                           2014 роком. В атмосферне повітря викидається 37 найменувань забруднюючих речовин, із них 1 класу небезпеки - свинець та його сполуки (2,272 т/рік), хром та його сполуки - 2,219 т/рік, 2 класу небезпеки - діоксид азоту (7 412,257 т/рік), нікель та його сполуки - 1,680 т/рік, фтор та його сполуки - 0,037 т/рік, 3 класу небезпеки - сірки діоксид 34703,897 т/рік, суспензовані тверді частки (зола, сажа, пил) - 12864,802 т/рік.
		Згідно з відповіддю на запит ПП ЮФ «Імператив Плюс» на отримання публічної інформації, яка становить публічний інтерес, з приводу стану природного довкілля у зв`язку з діяльністю Трипільської ТЕС до Центральної геофізичної лабораторії ДСНС України № 485 від 18 січня 2016 року та відповіді на запит за № 17.10/107 від 22 січня 2016 року, вода Канівського водосховища в районі міста Українки забруднена сполуками важких металів, сполуками азоту, фенолами. Перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК)1 відмічено за сполуками міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного, сполуками азоту та фенолами. Середні межі коливань складали за сполуками міді 2-8 ГДК, > фому шестивалентного 4-6 ГДК, сполуками цинку - 1-3 ГДК, мангану - 0,8 - 4,8 ГДК. Вміст азоту нітритного був у межах 1-3,8 ГДК, азоту амонійного - 0,3 - 2,4 ГДК, фенолів - від 0 до З ГДК Концентрації сполук заліза загального були у межах 0,4-1,5 ГДК.
		З відповіді Державної екологічної інспекції у Київській області від 11 липня                 2016 року за № 07-06-26/896/1, встановлено, що в 2011 році ПАТ «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» розробив проект «Трипільська ТЕС. Золовідвал. Реконструкція секції № 3», який пройшов позитивну комплексну державну експертизу в ДП «Укрдержбудекспертиза» № 00-2050-12/ПБ від 04 лютого 2013 року. Затвердження робочого проекту відбулось 17 липня 2013 року, про що свідчить наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 464. 11 квітня                2014 року ПАТ «Центренерго» Трипільською ТЕС укладено договір з ТОВ «Х.О.Р.С.» на виконання робіт з реконструкції золовідвалу Трипільської ТЕС з терміном виконання лютий - березень 2015 року, але роботи виконавцем не було виконано. На протязі 2015 року Трипільська ТЕС через ведення претензійно - позовної роботи та захисту своїх прав перед ТОВ -«Х.О.Р.С.» не мала змоги укладати договір на виконання даних робіт з іншими контрагентами. На даний час розпочато корегування проектно-кошторисної документації, після чого буде укладено відповідний договір на виконання робіт з реконструкції золовідвалу Трипільської ТЕС. За інформацією ПАТ «Центренерго» Трипільська ТЕС планом капітальних інвестицій на 2016 рік під реконструкцію золовідвалу заплановано          10 млн грн»
		У листі Трипільської ТЕС №04-1932 від 08 квітня 2013 року, зазначено, що спорудження Трипільської ТЕС відбувалося протягом 60-70-х років минулого століття. Електростанція була повністю введена в експлуатацію у 1972 році. Генеральним проектувальником Трипільської ТЕС, Київським відділенням КІ «Енергопроект» (у період будівництва «Теплопроект»), в проект її побудови були закладені рішення універсального проекту пиловугільної ДРЕС з енергоблоками потужністю 300 МВт, розробленого ще у 50-ті роки. Таким чином, питання охорони навколишнього середовища вирішувалося лише шляхом впровадження сучасних на той час методів та заходів. Для Трипільської ТЕС ці заходи полягали у встановленні установок уловлення твердих суспендованих речовин. Інші установки очищення димових газів (від оксидів сірки та азоту) проектом просто не передбачалися. З огляду на брак коштів модернізація та оновлення обладнання ТЕС практично не проводилось з моменту розпаду Радянського Союзу. І лише в 2005 році відбулася реконструкція електрофільтрів блоку ст. №1А з їх повною зміною, що дало змогу знизити викиди твердих суспендованих речовин до 375 мг/мЗ. Наявні установки очищення димових газів, встановлені ще при спорудженні ТЕС, не в повній мірі задовольняють вимогам чинного законодавства, а саме «Технологічним нормативам допустимих викидів забруднюючих речовин із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує МВт», які затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України від 22 жовтня 2008 року № 541. Цей наказ на національному рівні втілює вимоги Директиви 2001/80 СС, які наша країна зобов`язалась виконати до 31 грудня 2017 року, приєднавшись до Договору про заснування Енергетичного співтовариства».
		У наданому представником позивачів експертному висновку № 8658 від 27 липня 2016 року та додатках до нього № 8658 та № 8796 від 05 травня 2017 року, що складені ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», доданих до них протоколах досліджень та картограмм зазначено: «Господарська діяльність Трипільської ТЕС ПАТ «ЦЕНТЕНЕРГО» здійснює істотний вплив на пилове забруднення атмосферного повітря населених місць в 15-кілометровій зоні навколо станції, до якої належать населені пункти: місто Обухів, місто Українка,                               село Трипілля, село Дерев`яна, село Красне Перше, село Щербанівка, село Халеп`я, село Жуківці, село Таценки, село Плюти, що виявлено перевищенням максимальної разової гранично допустимих концентрацій суспендованих часточок, недиференційованих за складом, у 4-20 разів». «Вплив господарської діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «ЦЕНТЕНЕРГО» на забруднення ґрунтового покриву населених місць виявляється у 2-8-кратному перевищенні регіональних фонових концентрацій арсену в межах жилої зони міста Українка, села Трипілля, села Дерев`яна, села Плюти, р. Нові Безрадичі, що свідчить про можливе забруднення сільськогосподарських угідь понад гранично допустиму концентрацію. Обстеження сільськогосподарських угідь на вміст арсену потребує окремого дослідження». «За рештою досліджених показників забруднення господарська діяльність 1 Трипільської ТЕС не здійснює істотного впливу на забруднення ґрунтів населених місць. Виявлено локальні 2-3-кратні перевищення фонового регіонального рівня вмісту цинку (у 2 точках), нікелю (в 1 точці) та свинцю (в 1 точці)». «Головним екологічним ризиком для екосистем та населення, що мешкає в зоні впливу Трипільської ТЕС, є пилове забруднення атмосфери, зумовлене викидом суспендованих часточок, недиференційованих за складом, що містять діоксин кремнію в межах 70-20 % та являють собою перевалено дрібнодисперсні (мікронних та субмікронних розмірів) фракції силікатів (алюмосилікатів), кристалів сірки (сульфідів, сульфатів), голкоподібних часточок оксиду цирконію зі вкрапленнями міді, натрію, калію, кальцію, магнію, сірки, хлору, поодинокими включеннями фосфору та фтору. У зв`язку з чим експерт вважає обґрунтованим застосування нормативу ГДКМ.Р. - 0,3, ГДКС.Д. - 0,1мг/мЗ для цього показника згідно з чинним РД 52.04.186- 89». «Причинно-наслідковий зв`язок між пиловим забрудненням повітря та господарською діяльністю щодо спалювання викопного палива на Трипільській ТЕС визначається наявністю «реактивного кремнезему» (у біологічно доступній формі), який утворюється при високотемпературному спалюванні вугілля, присутністю елементів-індикаторів цирконію, міді, радіоактивних урану-238 та торію-232, що дозволяє однозначно ідентифікувати тип пилового забруднення атмосфери, як «зола винесення Трипільської ТЕС». «Пилове забруднення атмосфери обстежених населених пунктів відповідає недопустимому рівню забруднення та категорії екстремально забрудненої атмосфери на більшій частині території впливу Трипільської ТЕС. Пилове забруднення атмосфери веде до пригнічення фізіологічної діяльності екосистем та всихання окремих видів рослинності. Хімічний та гранулометричний склад пилового забруднення однозначно вказує на його головне джерело - викиди Трипільської ТЕС». «Екстремальне пилове забруднення атмосфери дрібнодисперсними часточками діоксину кремнію уламкової форми з загостреними краями, спричинене господарською діяльністю Трипільської ТЕС, визначає істотний (недопустимий) ризик для населення обстеженої території захворювання дихальних шляхів (фіброз, гранульома, силікоз легень), в тому числі онкологічних».
		У звіті державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва» НАМН України від 05 вересня 2016 року зазначено: «За виявленими ознаками діяльність Трипільської ТЕС, що входить до складу ПАТ «Центренерго», не відповідає вимогам діючих нормативних документів, а саме: Конституції України, Земельному кодексу України, Водному кодексу України, Повітряному кодексу України, Законам України: «Про охорону навколишнього природного середовища»; «Про охорону атмосферного повітря»; «Про охорону земель»; «Про відходи»; «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»; «Про питну воду та питне водопостачання»; «Про об`єкти підвищеної небезпеки», ДСП № 173-96 «Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів», а також «Рекомендациям по проектированию золоотвалов злектрических станций П26-85». На прилеглій до Трипільської ТЕС території має місце наднормативне забруднення атмосферного повітря (пил з вмістом двоокису кремнію 20-70 % до 9,2 ЕДК, сполуки хрому до 2,1 ГДК), ґрунту (кадмій до З ГДК), поверхневих ґрунтових вод у джерелах децентралізованого водопостачання населення (кадмій до 60 ГДК, хром до 12 ГДК, нікель до 6 ГДК, свинець до 4 ГДК, марганець до 8 ГДК в порівнянні з показниками води питного призначення) забруднюючими речовинами, властивими для цього об`єкту. Існування золошлаковідвалу Трипільської ТЕС у такому вигляді як зараз є неприпустимим оскільки порушує вимоги діючих нормативних документів щодо захисту довкілля і негативно впливає на здоров`я та умови проживання населення на прилеглих територіях. В зв`язку з цим необхідно розробити та реалізувати проект додаткових заходів (рекультивація ділянок, де не ведеться намив, посилення протифільтраційного захисту, посилення заходів по пригніченню пилоутворення, розгортання мережі моніторингових свердловин, утилізація накопичених відходів з використанням їх в якості складових компонентів будівельних матеріалів та ін.) з метою забезпечення недопущення перевищення гігієнічних нормативів рівнів впливу чинників Трипільської ТЕС на умови проживання населення прилеглих до нього територій. Переважна більшість населення в зоні впливу золошлаковідвалу Трипільської ТЕС оцінює стан довкілля у своєму населеному пункті та на прилеглій території, як незадовільний, пов`язуючи це із впливом діяльності Трипільської ТЕС, а також відзначає, що функціонування поруч з населеним пунктом цього об`єкту негативно впливає на стан здоров`я та умови проживання мешканців. Динаміка основних показників захворюваності населення серцево-судинними хворобами, онкологічними хворобами та хворобами органів дихання в населених пунктах прилеглих до золошлаковідвалу Трипільської ТЕС чітко корелюється з відстанню джерела забруднення до населених пунктів та переважаючими напрямками вітрів. У зв`язку з виявленням в воді джерел децентралізованого водопостачання надзвичайно високих концентрацій важких металів, особливо кадмію, є потреба у проведенні цілеспрямованих досліджень та розробки дієвих заходів з його усунення». 
		У листі Держпродспоживслужби (Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області) від 30 січня 2018 року № 10-05-18/787 (з додатками) та                            13 березня 2018 № 10-05-18, зазначено: «21 лютого 2018 року спеціалістами Обухівського районного управління на підставі погодження Державної регуляторної служби України від 26 січня 2018 року № 773, проведено позапланову перевірку Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» згідно з питаннями, зазначених у зверненні під час якої виявлено наступні порушення: Відсутній проект організації санітарно-захисної зони та не здійснюються в повному обсязі моніторинг та заходи безпеки, що спрямовані на захист атмосферного повітря. Згідно протоколів досліджень атмосферного повітря здійсненими ДУ «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України» (протокол від 20 грудня 2017 року               № 4411) встановлено, що: - в точці № 1 (1 000,00 м з підвітряної (північної) сторони від джерела забруднення (межа санітарно-захисної зони) концентрації хімічних речовин перевищують ГДК по пилу (зважені речовини) в 1,1 рази, азоту діоксину в 1,1 рази, вуглецю оксиду в 1,06 рази; - в точці № 18 - 300 м з підвітряної (північної) сторони від золо відвалу(межа санітарно-захисної зони) концентрації хімічних речовин перевищують ГДК по пилу (зважені речовини) в 1,1 рази згідно «Гранично допустимі концентрації хімічних і біологічних чинників в атмосферному повітрі населених місць», затверджених т.в.о. Головного державного лікаря України 03.03.2015. За результатами проведеної перевірки на ім`я директора Трипільської ТЕС Кравець П.П. видано припис від 22 лютого 2018 року щодо усунення виявлених порушень».
		Відповідно до Інформації Центральної геофізичної обсерваторії державної служби України з надзвичайних ситуацій про стан забруднення природного середовища Обухівського району Київської області, за спостереженнями за 2014, 2015 та перше півріччя 2016 року встановлено, що стан природного середовища є в нормі та не перевищує прийнятих державних стандартів. Центральна геофізична обсерваторія проводить стаціонарні спостереження за станом забруднення атмосферного повітря в місті Обухів на одному посту по вулиці Миру, 13 та в місті Українка на одному посту по вулиці Зв`язку, 3. Від Трипільської ТЕС пост спостережень в Українці знаходиться приблизно на відстані 1,8 км, в Обухові -      6,9 км. Згідно наданої інформації ЦГО: «Спостереження проводяться за чотирма основними забруднювальними домішками: завислі речовини (пил), діоксид сірки, оксид вуглецю, діоксид азоту і специфічними - вісім важких металів: мідь, цинк, свинець, залізо, кадмій, манган, нікель, хром. Відбір і аналіз проб атмосферного повітря на вміст забруднювальних речовин проводиться згідно РД 52.04-186-89 «Руководство по контролю загрязнения атмосферы».
		За даними багаторічних спостережень загальний рівень забруднення атмосферного повітря в містах Обухів і Українка характеризується, як низький. Середньорічні концентрації основних забруднювальних речовин не перевищували відповідні середньодобові гранично допустимі концентрації (ГДКс.д.) і були: по завислих речовинах у межах 0,3-0,4 ГДКс.д.1, діоксиду сірки - 0,6-0,7 ГДКс.д., оксиду вуглецю - 0,2-0,5 ГДКс.д. Перевищення ГДКс.д. спостерігалось тільки з діоксиду азоту в 1,5 - 2,0 рази. Вміст важких металів також був низький, у межах 0,0-0,1 ГДКс.д. Дані з середньорічних концентрацій забруднювальних домішок (у абсолютних величинах та у ГДКс.д.) за 2014 роки - І півріччя 2016 року.
		Стан забруднення поверхневих вод в районі розміщення Трипільської ТЕС визначається на Канівському водосховищі, в районі міста Українка у двох  створах - в межах міста та 4 км нижче міста. Від Трипільської ТЕС створи знаходиться приблизно на відстані 3,1 км та 1,2 км відповідно. За програмою спостережень проби води на гідрохімічні показники відбираються чотири рази на рік (в основні гідрологічні фази), в яких визначається до 40 хімічних речовин. Серед них розчинений у воді кисень, основний сольовий склад - кальцій, натрій, магній, сульфати, фосфати, хлориди, гідрокарбонати, а також основні забруднювальні речовини - сполуки азоту, важких металів, феноли, нафтопродукти, синтетично поверхнево-активні речовини. Оцінка якості води за гідрохімічними показниками проводиться до норм рибогосподарського призначення.
		Хімічний склад поверхневих вод тісно пов`язаний з його природними умовами. Насамперед це стосується таких показників, як головні іони та мінералізація води. В зв`язку з незначним коливаннями середньорічної водності в районі міста Українки протягом останніх років мінералізація практично не змінювалась і в середньому коливалась у межах 299 - 338 мг/дм3. Склад солей гідрокарбонатно-кальцієвий. Вміст сульфатів, хлоридів не перевищував допустимі концентрації.
		За даними спостережень у 2014 - 2015 роках та у I півріччі 2016 року кисневий режим в районі місті Українки був задовільний, середній вміст розчиненого у воді кисню знаходився у межах санітарних норм і складав 7,60 - 9,52 мгО2/дм3. Дефіциту кисню чи повної його відсутності у воді за даний період не відмічалось, хоча спостерігалось зменшення вмісту кисню у 2015 році до 4,80 мгО2/дм3 у верхньому створі міста.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року                   № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За таких обставин розгляд касаційної скарги на рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволення з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та  апеляційної інстанцій відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд  і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи  чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
		Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року (частина перша статті 4 ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, який набрав чинності                     11 вересня 1997 року, зазначена Конвенція та відповідні протоколи до неї були ратифіковані, тобто з часу набрання законної сили норми Конвенції повинні застосовуватися також при вирішенні спорів судами України.
		Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.
		У частині першій статті 50 Конституції України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		Відповідно до частини першої статті 270 ЦК України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя. 
		Згідно зі статтею 282 ЦК України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров`ю.
		Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також права на її збирання та поширення. 
		Діяльність фізичної та юридичної особи, що приводить до нищення, псування, забруднення довкілля є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.
		Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.
		Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту). 
		Фізична особа має право на належні, безпечні та здорові умови праці, проживання, навчання тощо (стаття 293 ЦК України).
		Відповідно до пункту а) частини першої статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров'я навколишнє природне середовище.
		Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.
		Стаття 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає завдання стандартизації і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища. 
		Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов`язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
		Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів (частина перша статті 32 вказаного Закону).
		Відповідно до статті 33 цього Закону екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.
		Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.
		Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів.
		Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.
		Згідно зі статтею 50 вказаного Закону екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.
		Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.
		Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.
		Суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.
		Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей (стаття 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
		Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.
		Згідно зі статтею 7 цього Закону нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.
		Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються: норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.
		До технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин належать: поточні технологічні нормативи - для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів; перспективні технологічні нормативи - для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд з урахуванням досягнень на рівні передових вітчизняних і світових технологій та обладнання.
		Нормативи гранично допустимих рівнів впливу на атмосферне повітря встановлюються для кожного стаціонарного джерела по всіх створюваних ним видах фізичних і біологічних факторів.
		Нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів встановлюються на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі, з урахуванням перспектив його розвитку, в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом) (стаття 8 цього Закону).
		Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що державою встановлюються стандарти та нормативи щодо охорони навколишнього природного середовища, які є обов`язковими до виконання, зокрема, природокористувачами.
		Стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги щодо запобігання його забрудненню та інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.
		Нормування у сфері природокористування й охорони довкілля полягає у встановленні уповноваженими державними органами екологічних нормативів відповідно до вимог чинного законодавства. І такими екологічними нормативами є: гранично-допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин (ГДВ), рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних і біологічних факторів; нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих і біологічних впливів на нього. 
		Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно із пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.
		Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. 
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Отже, вказаною нормою права передбачено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищено небезпеки.  
		У рішенні ЄСПЛ від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» зазначено, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня. 
		Першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (рішення ЄСПЛ                               від 02 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії»). 
		Забруднення довкілля є одним з чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України»).
		Що стосується погіршення стану здоров`я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Також що стосується загального контексту довкілля, то немає сумнівів в тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні; «якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2006 року у справі «Лєдяєва та інші проти Росії»).
		У рішенні від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зробив висновок про те, що оцінка мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. ЄСПЛ визнав, що потенційні загрози для довкілля, спричиненні облаштуванням та роботою двох терміналів для скрапленого природнього газу були достатньо тісно пов`язані з приватним життям та житлом заявника у розумінні статті 8 Конвенції, а тому стали підставою для застосування цього положення. 
		Отже, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стосується погіршення стану здоров`я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Стосовно загального контексту довкілля, то немає сумнівів у тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні. «Якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню.
		Тому в кожному конкретному випадку національні суди повинні детально встановлювати фактичні обставини справи та для визначення того, чи несе держава відповідальність за статтею 8 Конвенції, встановити, чи була ситуація результатом раптового та несподіваного повороту подій або, навпаки, існувала давно і була добре відома державним органам влади; чи була держава або чи мала вона бути обізнаною, що небезпека або шкідливий вплив зачіпали приватне життя заявника, і до якої міри заявник сприяв створенню цієї ситуації для себе і був у змозі виправити її без надмірних витрат. Також суд повинен оцінити, чи провели органи влади достатні попередні дослідження для оцінки ризику запланованої потенційно небезпечної діяльності та чи розробили вони адекватну політику щодо підприємств-забруднювачів на підставі доступної інформації, а також, чи було цю політику вчасно реалізовано. 
		У цій справі позов пред'явлено не до держави, а до господарюючого суб'єкта, але оцінка обставин, яка стала предметом позову, є однаковою. 
		Таким чином, при вирішенні вказаного спору позивачі повинні були довести в судовому засіданні не тільки сам факт забруднення довкілля саме відповідачем, а й те, що воно відбувається поза відповідними нормами встановленими державою, яке не притаманне наявному забрудненню в сучасних містах та селищах, яке негативно впливає на користування зручностями останніх, їх приватного та сімейного життя, та як наслідок таке забруднення навколишнього природного середовища призводить до погіршення стану їх здоров`я.
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, другастатті 89 ЦПК України). 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що ПАТ «Центренерго» зареєстрована в Україні юридична особа, власником істотної частки якої, на час розгляду справи, є Держава Україна. Майновий комплекс підприємства складається з будівель, споруд та технологічного обслуговування, а також складів для збереження відходів, серед яких Трипільська ТЕС, що знаходиться за адресою: 08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, 1, яка не має статусу юридичної особи. Вказане підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав, Положенням про Трипільську ТЕС, відомостями з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, копією свідоцтва про державну реєстрацію об`єкта (об`єктів) підвищеної небезпеки.
		Трипільська ТЕС була введена в експлуатацію у 1972 році, з того часу проводить свою діяльність, згідно з санітарною класифікацією Трипільська ТЕС відноситься до об`єкту першого класу із санітарно-захисною зоною 1 000 м, яка до міста Українка та селищ, де проживають позивачі, витримана.
		Вказаному підприємству Міністерством екології та природних ресурсів України       28 грудня 2012 року надано дозвіл № 3223110500-004 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на п`ять років з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2017 року. На виконання умов дозволу, щоквартально, промисловою лабораторією Трипільської ТЕС у відповідності із графіками контролю, погодженими Державною екологічною інспекцією в Київській області, проводиться дослідження гранично допустимих викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел Трипільської ТЕС. Перевищень не виявлено, що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами.
		Також підприємство має спеціальний дозвіл на користування надрами                          від 14 вересня 2015 року № 4694, виданий Державною службою геології та надр України строком на п`ять років.
		Встановлено, що для Трипільської ТЕС величина санітарно-захисної зони                      не нормується, а визначається розрахунком розсіювання, відповідно до якого розсіювання максимально приземних концентрацій по більшості інгредієнтів спостерігаються на відстані 1 000 м.
		За даними Державної екологічної інспекції України та її підрозділу в Київській області протягом 2011-2016 років проведені численні лабораторні дослідження, зокрема більше 100 досліджень атмосферного повітря і перевищень ГДК не виявлено, перевищень нормативів викидів забруднюючих речовин згідно дозволу на викиди. Також не було виявлено негативного впливу від діяльності Трипільської ТЕС на якість води водоймища та ґрунту.
		Державна установа «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України, Обухівський міжрайонний відділ лабораторних досліджень» надавала інформацію про те, що перевищень максимально разових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі 1 000 метровій санітарно-захисної та в житловій забудові міста Українка не було зареєстровано. 
		У Звіті моніторингового екологічного обстеження, складеного ДП «Українська геологічна компанія» Державної служби геології та надр України вказується на наявність забруднення ґрунтів хімічними елементами в межах 50 метрової зони від контуру золовідвалу, проте за сумарним показником воно кваліфікується як допустиме. На відстані 150 м і 300 м забруднення ґрунтів відповідає фоновому рівню, тобто ґрунти не забруднені.
		Державними органами, які проводили перевірку впливу відповідача на навколишнє природне середовище, не заперечується наявність негативного впливу останнього на наявність перевищень ГДК по пилу в одній із точок відбору з повітряної (північної) сторони від джерела забруднення (золовідвалу) та їх виникнення, внаслідок певних погодних умов таких, як вітри та спека, але вказують, що такий вплив має епізодичний характер і у межах зони 1 000 м, в якій не знаходиться житлових забудов та не проживають позивачі по справі.
		Дослідження Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій вказують на те, що за даними багаторічних спостережень загальний рівень забруднення атмосферного повітря в містах Обухів і Українка характеризується, як низький. Середньорічні концентрації основних забруднювальних речовин не перевищували відповідні середньодобові гранично допустимі концентрації. 
		Згідно з даними Державної служби геології та надр України, промислові відходи, що утворюються в результаті спалювання палива Трипільською ТЕС за токсичністю відносять до IV класу небезпечності (малонебезпечні).
		Також судами встановлено, що офіційних звернень громадян Обухівського району до державних органів зі скаргами на пилові бурі, пов`язані з діяльністю Трипільської ТЕС у період 2013-2017 років не зафіксовано. Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила про відсутність фіксації надзвичайних ситуацій та подій на Трипільській ТЕС з 2005 року по 2017 рік, а надана Комунальним закладом Обухівської районної ради «Обухівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» інформація щодо кількості хворих за різними захворюваннями не свідчить, що характер хвороб є особливим і відмінним від інших регіонів України.
		У висновку Державної установи «Інститут громадського здоров`я імені                                             О. М. Марзєєва» НАМН України вказано про виявлене наднормативне забруднення атмосферного повітря пилом, у мотивувальній частині висновку зазначено, що проби атмосферного повітря були відібрані у двох точках на північ від золошлакувідвалу Трипільської ТЕС у житловій зоні міста Українка приблизно 460 м від об`єктів та у лісосмузі приблизно 240 м від об`єкту.
		При цьому місце проживання всіх позивачів знаходиться поза межами 1 000 метрової санітарно-захисної зони, тому висновок, яким встановлено наднормативне забруднення атмосферного повітря пилом, за пробами отриманими в межах 240 м та 460 м, не може свідчити про наявність такого забруднення на території місця проживання позивачів.
		Інші висновки ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва» НАМН не містять фактичних даних, що стосуються аналізу стану золовідвалу Трипільської ТЕС, ставлення населення до діяльності Трипільської ТЕС, висловлені рекомендації. 
		У Висновку екологічного аудиту вказано на відсутність достовірних даних про результати досліджень й оцінки рівнів канцерогенного та неканцерогенного ризиків для здоров`я населення від існуючого забруднення атмосферного повітря на територіях населених пунктів, прилеглих до Трипільської ТЕС та вказано на необхідність їх проведення.
		Експертами встановлено відсутність цілого ряду погоджень, що передбачені нормами чинного законодавства, виявлені ризики та розроблені рекомендації щодо удосконалення діяльності Трипільської ТЕС. Межі екологічного аудиту визначені площею відведених земельних ділянок Трипільської ТЕС, оцінка впливу за межами території визначена виключно в межах санітарно- захисної зони, відбір проб для аналітичних досліджень не передбачено. 
		Отже, такий висновок також не свідчить про наявність забруднення навколишнього середовища в місцях проживання позивачів до такого ступеню, що завдає їм моральної шкоди.
		За даними компетентних органів держави має місце забруднення ґрунтів хімічними елементами в межах 50 метрової зони від контуру золовідвалу, проте за сумарним показником воно кваліфікується як допустиме. На відстані 150 м і 300 м забруднення ґрунтів відповідає фоновому рівню, тобто ґрунти не забруднені.
		Стан забруднення поверхневих вод в районі розміщення Трипільської ТЕС визначається компетентними органами як такі, що відносяться до II класу, 3 категорії: за станом добрі, за ступенем чистоти - досить чисті, хоча були виявлені певні хімічні речовини, що мають негативний вплив, проте у межах допустимих норм. 
		Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачі проживають в зоні вказаного ними забруднення, а вищевказані обставини доказами не спростовані. 
		У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня                        1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, щопід моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявністю у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи та при умові наявності причинного зв`язку між ними.
		Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що порушень вимог санітарного законодавства Трипільською ТЕС, державними органами не виявлено, а виявлені порушення стосуються вимог містобудівного законодавства, процедур оформлення дозвільних документів і не можуть бути критеріями для оцінки фактичного впливу діяльності Трипільської ТЕС на життєдіяльність позивачів.
		При цьому не встановлено, що місце проживання позивачів знаходиться у такій зоні, де шкідливий вплив від діяльності Трипільської ТЕС перевищує встановлені нормативи, створює суттєві ризики для життя і здоров`я позивачів або порушує їх звичайний спосіб життя. 
		У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки завдавача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із завданою шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина в завданні шкоди. 
		Доводи касаційної скарги про те, що позивачам достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров`я через порушення відповідачем їх прав, включаючи екологічні, й не обов`язково було доводити наслідковий зв`язок не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Таким чином, з урахуванням вищезазначених вимог закону, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК Україниповно та всебічно з`ясували обставини справи та дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачами не доведено, що інтенсивність і тривалість шкідливого впливу від діяльності Трипільської ТЕС є настільки значними, що безпосередньо впливають на їх життя чи здоров`я, перевищують екологічні ризики, притаманні життю у кожному сучасному місті, що є їх процесуальним обов`язком у силу статті 12, 81 ЦПК України.
		Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 01 вересня                     2020 року у справ № 372/2165/16-ц (провадження № 61-20487св19) в аналогічних правовідносинах.
		Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані, тому колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
		Посилання у касаційній скарзі на те, що суди не застосували при вирішенні цієї справи рішень ЄСПЛ «Дземюк проти України» та «Дубецька проти України» є безпідставними й спростовуються судовими рішеннями, в яких суди попередніх інстанцій зазначають вказані рішення у мотивувальних частинах у контексті цієї справи, зокрема про те, що позивачі не довели, що виробнича діяльність Трипільскої ТЕС погіршила їх рівень життя до неприйнятного у цій місцевості. 
		Доводи касаційної скарги на те, що судами не надана належна оцінка висновках екпертиз про завдання позивачам моральної шкоди, є безпідставними, так як суди зазначили про ці докази, проте, враховуючи, що відсутні інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності за завдану моральну шкоду, тому суди відмовили в позові. 
		Отже, факти, з якими закон пов'язує наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, позивачами не доведено (стандарт доказування). 
		А згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Лупейка Олександра Васильовича , подану в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , залишити без задоволення.
		Рішення Обухівського районного суду Київської області від  24 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     Є. В. Петров
		 
		Судді:                                                                                                 А. І. Грушицький
		 
		А. А. Калараш
		 
		                                                                                                            І. В. Литвиненко
		 
		                                                                                                            С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...