Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/3529/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2020.
Дата набрання законної сили: 18.11.2020
Номер судового провадження: 61-3082ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                     
		Іменем України                     
		18 листопада 2020 року                                                  
		м. Київ
		справа № 367/3529/15-ц                                    
		провадження № 61-3082св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, 
		відповідачі: Гостомельська селищна рада Київської області, ОСОБА_1 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» (далі - КП «Святошинське лісопаркове господарство») про визнання недійсними рішення ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.
		Позов обгрунтований тим, що рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року № 1298-50-У «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проєкт землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у  АДРЕСА_1 . 
		На підставі вказаного рішення на ім`я  ОСОБА_1 видано державний акт,                серії ЯЛ № 217596, на право власності на земельну ділянку, кадастровийномер 3210945900:01:101:0207, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. 
		Перевіркою встановлено, що вказана земельна ділянка згідно з планово-картографічними матеріалами знаходиться за межами населеного пункту. На момент відведення спірна земельна ділянка за інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» та Виробниче об`єднання «Укрдержліспроект»(далі - ВО «Укрдержліспроект») перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 19 Київського лісництва. 
		При передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 порушено порядок зміни її цільового призначення. 
		Указом Президента України від 01 травня 2014 року № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» його територію розширено на 6 462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд». 
		Згідно з пояснювальною запискою та проєктними матеріалами до вищевказаного Указу розширення зазначеного заказника відбулося за рахунок лісових земель КП «Святошинське лісопаркове господарство», зокрема,кварталу № 19, за рахунок якого відведено спірну земельну ділянку. Відведена Гостомельською селищною радою Київської області під забудову земельна ділянка є територією національного природного парку «Голосіївський» та відноситься до земель природно-заповідного фонду. 
		Прокурор просив визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11березня 2010 року № 1298-50-У «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність    ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1000 га; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ № 217596, виданий     ОСОБА_1  на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:101:0207, площею 0,1000 га; витребувати з володіння  ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України вказану земельну ділянку. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2018 року у позові першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент відведення спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» та ВО «Укрдержліспроект» перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 19 Київського лісництва. Спірна земельна ділянка передана у власність без вилучення із Держлісфонду України, а отже, надання спірної земельної ділянки у власність відповідачу є незаконним. Прокурор пропустив позовну давність, клопотання про поновлення строку не заявив, доказів поважності причин його пропуску не надав, тому порушене право держави в особі Кабінету Міністрів України на користування земельною ділянкою не підлягає захисту у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. 
		Визнано недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-У «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 .
		Визнано недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ № 217596, кадастровий номер 3210945900:01:101:0207, площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:101:0207, площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою:                        АДРЕСА_1 .
		Проведено розподіл судового збору.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивана тим, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України як належного розпорядника землі. В матеріалах справи немає доказів на підтвердження того, коли стало відомо про оспорюване рішення Гостомельської селищної ради Кабінету Міністрів України.
		У позовній заяві прокурор зазначив, що прокуратура довідалася про допущені порушення лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51. Такі обставини відповідачі не спростували. З позовом до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України прокурор звернувся в червні 2015 року. Суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про пропуск прокурором позовної давності при зверненні до суду з цим позовом.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У лютому 2019 року Гостомельска селищна рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, просила скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
		У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не надали належної оцінки обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи по суті.
		Суди не звернули уваги, що на адресу Гостомельської седищної ради прокурор                           м. Ірпеня прокуратури Київської області 06 жовтня 2010 року за № 8802 направив вимогу про надання оригіналів рішень щодо передачі у власність земельних ділянок на вул Київська і Щорса . Зазначені документи отримані представником прокуратури, про що свідчить підпис на супровідному листі.
		Вимоги на адресу Гостомельської селищної ради направлялись неодноразово: 13 січня 2011 року за № 312, 11 лютого 2011 року за № 1425, 04 липня 2011 року за № 5081, 05 листопада 2011 року за № 77-8238,  які були виконані.
		Розширення території національного парку відбулося за рахунок земель, що знаходяться в користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство» в межах Святошинського і Оболонського районів без вилучення із користування Комунального об`єднання Київської міської ради «Київзеленбуд» (далі - КО «Київзеленбуд»).  Отже, особою якої права ймовірно порушені оскаржуваним рішенням є КО «Київзеленбуд», зокрема, підконтрольне йому підприємство КП «Святошинське лісопаркове господарство», якому відповідні обставини стали відомі ще в 2009 році. Відсутні докази порушення прав Кабінету Міністрів України та перебування спірних ділянок в його розпорядженні, володінні або віданні.
		Суд апеляційної інстанції не обгрунтував, на якій підставі земельну ділянку, яка перебувала у постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», як комунального підприємства Київської міської ради, вилучено та передано у власність держави в особі Кабінету Міністрів України. 
		Суд не звернув уваги, що розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, площею 0,1000 га, не відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
		Кабінет Міністрів України міг довідатися про порушене право з моменту прийняття Гостомельською селищною радою оспорюваного рішення 11 березня 2010 року.
		У постанові  Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, провадження № 14-101цс18,  зазначено, що пред`явлення позову особою, право якої порушено, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою особою, уповноваженою на це особою, позовна давність починається обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
		Вимоги, що спірним рішенням передано у приватну власність земельну ділянку яка перебувала за межами населеного пункту селища Гостомель не відповідають дйсності.
		Відповідно до затвердженої містобудівної документації території на вул. Київська та вул. Щорса входили до складу Гостомельської селищної ради.
		Правомірність відведення земельних ділянок перевірялася прокуратурою м. Ірпеня, прокуратурою м. Києва, СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві. За наслідками перевірки прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальних справ.
		Аргументи інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу прокурор Київської області просив залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.
		Згідно з матеріалами справи Кабінету Міністрів України стало відомо про порушення органом місцевого самоврядування вимог законодавства згідно з прийнятим спірним рішенням лише після отримання позовної заяви прокурора.
		У матеріалах справи немає будь-яких доказів розробки та затвердження відповідного проєкту землеустрою про встановлення меж селища Гостомель і села Мостище. На сьогодні єдиним документом, який регламентує адмністративні межі Гостомельської селищної ради, є рішення Виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року № 791.
		Спірна земельна ділянка належить до лісових земель з одночасним розташуванням на їх території об`єктів природно-заповідного фонду національного значення, у зв`язку із чим повноваження її законного власника та розпорядження від імені держави  належить Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до пояснювальної записки та проєктних матеріалів до Указу Президента України від 01 травня 2014 року № 446/2014,  розширення відбулося за рахунок земель лісового призначення Святошинського лісництва, квартали 1-101 та Київського лісництва - квартали 7, 8 (частково до гостомельської траси), 18-21, 22 (частково до гостомельської траси), 26-30, 31 (частково до гостомельської траси), 35-43, 44 (частково до гостомельської траси), 46-57, 60-72, 74-85, 87-93, 99-105, 110-112, 113-122.
		Спірна земельна ділянка відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, розташована у кварталі № 19 Київського лісництва та знаходилася на момент її відчуження в державній власності в постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство».
		Позиція Верховного Суду 
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-У «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проєкт землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
		На підставі цього рішення на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт                               серії ЯЛ № 217596, на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:101:0207, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за № 011096601159.
		На сьогодні власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1 .
		Відповідно до Указу Президента України від 01 травня 2014 року «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» змінено межі національного природного парку «Голосіївський» шляхом розширення його території на 6 462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», що включаються до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача. Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України зобов`язано забезпечити розроблення протягом 2015-2016 років проєкту землеустрою з організації та встановлення меж території, що включається до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача.
		Згідно з відповіддю на запит прокуратури Київської області від 27 лютого 2015 року № 05/1-378 та від 04 березня 2015 року № 05/1-437 вих-15  щодо надання планово-картографічних матеріалів на селище Гостомель, на яких відображені межі населеного пункту станом на 01 січня 2011 року, Управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 20 березня 2015 року № 0-1017-0.4-315/2-15 повідомило, що в зв`язку з відсутністю землевпорядної документації із зазначенням меж парку «Голосіївський», Управління не має можливості надати інформацію про входження земельних ділянок з вказаними у листі кадастровими номерами до меж парку «Голосіївський».
		Відповідно до відповіді КП «Святошинське лісопаркове господарство» від 21 листопада 2014 року № 873 згідно з статутом підприємства, зареєстрованого Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 11 березня 2002 року, підприємство є правонаступником державного лісопаркового господарства, заснованого на комунальній власності та здійснює лісогосподарську діяльність на закріпленій території. Також в цьому листі зазначено, що з листа прокуратури м. Києва стало відомо, що протягом 2011-2012 років пред`явлено 18 позовів на площу 2,7 га про скасування рішень Гостомельської селищної ради, державних актів та повернення земельних ділянок.
		Згідно з постановою про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням  і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51 постановлено провести перевірку в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів в Гостомельській селищній раді Київської області з питань додержання вимог земельного законодавства під час відведення земельних ділянок у власність громадян для будівництва житлових будинків, загальною площею 12,75 га.
		Відповідно до інформації Українського державного проєктного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 08 жовтня 2014 року спірна територія належала до лісів з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20 червня 1956 року № 673 та рішення Виконавчого комітету Київської міської ради від 07 серпня 1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління зеленої зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14 167,00 га, вказані землі передані без вилучення із Держлісфонду України.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За змістом частини другої статті 2 ЦК Україниодним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		Відповідно до частини другої статті 3 ЦПК України у редакції 2004 року у випадках встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
		Одним з таких органів є прокуратура, на яку на час пред`явлення позову покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом (пункт 2 статті 121 Конституції України, часина друга статті 35 ЦПК України у редакції 2004 року).
		Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
		Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України).
		Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема лісів, регулюються Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).
		За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).
		Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).
		До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).
		Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої                          статті 164 ЗК України).
		Суди встановили, що відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування спірна земельна ділянка, розташована у кварталі № 19 Київського лісництва та знаходилася на момент її відчуження в державній власності в постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство». 
		Отже, встановивши на підставі матеріалів лісовпорядкування правовий статус земельної ділянки як такої, що належить до земель лісогосподарського призначення, суд апеляційної інстанції врахував наведені вище приписи законодавства. 
		Доводи касаційної скарги Гостомельської селищної ради Київської області, що спірна земельна ділянка входить до складу адміністративних меж селища Гостомель не підтверджені належними та допустими доказами у справі, а також не спростовують встановлений судами факт, що на момент її відведення у 2010 році вона перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 19 Київського лісництва.  
		Верховний Суд, враховуючи встановлені судами обставини справи,  зазначає, що  до зміни меж національного природного парку «Голосіївський» шляхом розширення його території на 6 462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» відповідно до Указу Президента України від 01 травня 2014 року «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» ОСОБА_1 надана земельна ділянка за рахунок земель лісогосподарського призначення, без її вилучення із Держлісфонду України, отже, з порушенням законодавства.
		Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що прокурор довів незаконність рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1000 га. 
		Доводи касаційної скарги про те, що розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,1000 га не відносилось до повноважень Кабінету Міністрів України, є необґрунтованими з огляду на встановлені судами обставини.
		Гостомельською селищною радою Київської області ОСОБА_1 відведена під забудову земельна ділянка за рахунок земель лісогосподарського призначення і є територією національного природного парку «Голосїївський», відноситься до земель природно-заповідного фонду.
		Згідно зі статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		Компетенція Кабінету Міністрів України визначена статтями 122, 149 ЗК України.
		Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
		Суди не встановили та у матеріалах справи відсутні відомості, що земельна ділянка, яка перебувала у користуванні лісогосподарського підприємства, була вилучена Кабінетом Міністрів України.
		Щодо доводів касаційної скарги про пропуск прокурором позовної давності, то Верховний Суд зазначає таке.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»в редакції на час звернення прокурора до суду).
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		У постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 362/44/17, провадження № 14-183цс18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до судуу разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
		Перевіряючи доводи щодо застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України  як належного розпорядника землі. Про порушення вимог земельного законодавства прокурор довідався після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства згідно з постановою про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51. З позовом до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України прокурор звернувся в червні 2015 року. Відповідачі не спростували обставини, що Кабінет Міністрів України довідався про порушення вимог земельного законодавства раніше ніж прокурор.
		Верховний Суд зазначає, що у судовому дослідженні межею обґрунтування є достовірно встановлені доказові факти, юридичні закони і положення, які виробляються судовою практикою. 
		З матеріалів справи відомо, що оскаржуваним рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року № 1298-50-У затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок 60 громадянам (включно і відповідачу) єдиним масивом в районі вулиць Київська і Щорса. 18 позовів пред`явлено на площу 2,7 га. 
		Посилання в касаційній скарзі на те, що з березня 2009 року КП «Святошинське лісопаркове господарство» стало відомо про випадки відведення Гостомельською селищною радою земель у власність нібито на належних йому територіях, а прокуратурі - з 2010 року, оскільки на її вимогу Гостомельська селищна рада направляла документи, на підставі яких вона приймала рішення про відведення земельних ділянок, не свідчить, що згідно з їх змістом саме у 2010 році прокурор довідався чи міг довідатися про порушення земельного законодавства, а саме надання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , враховуючи, що Гостомельська селищна рада у касаційній скарзі посилається на узагальнену інформацію, проте не наведено достатні підстави достовірності вказаного твердження.   
		Верховний Суд  не може переоцінити доводи суду апеляційної інстанції щодо моменту, коли прокурор і Кабінет Міністрів України довідався про порушення інтересів держави, а доводи касаційної скарги не дають підстав для спростування відповідних висновків суду апеляційної інстанції щодо висновків про застосування позовної давності. 
		Доводи касаційної скарги зводяться до незгодиіз судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Щодо доводів касаційної скарги про порушення  статті 1 Першого протоколу до Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод, то Верховний Суд зазначає таке.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 міститься висновок про те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Тому суди, застосовуючи критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями вказаної статті, повинні, зокрема, оцінити пропорційність такого втручання.
		Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні,   міські   ради  правомочні  розглядати  і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний інтерес, а протиправність дій посадових осіб органу місцевого самоврядування, спрямована на вибуття земельної ділянки з володіння держави, такому інтересу не відповідає.
		Виходячи з принципу «належного урядування», суди обгрунтовано витребували на користь держави спірну земельну ділянку, оскільки таке майно вибуло з  її власності у незаконний спосіб. 
		Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. 
		Верховний Суд виходить з того, що повернення у державну власність земельної ділянки, відчуженої фізичній особі незаконно (на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування), переслідує легітимну мету контролю за використанням майна в інтересах народу України, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. 
		Суди встановили, що спірна земельна ділянка вибула із володіння власника на підставі незаконного рішення, то в силу об`єктивних причин відповідач ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могла та повинна була знати про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у користування під обгрунтований сумнів.
		Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц.
		Отже, втручання у право мирного володіння містить у собі конкуруючий приватний інтерес, зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу є «відповідними і достатніми», оскільки набуття у власність майна має бути правомірним, і держава має легітимне право на  повернення спірної земельної у її власність.
		Верховний Суд зазначає, що у матеріалах справи не має інформації, що на земельній ділянці, належної відповідачу ОСОБА_1 знаходиться майно. Відповідні доводи не містить і касаційна скарга.
		Право держави витребувати земельну ділянку з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
		Суди не встановили те, що власник самостійно виявив волю на відчуження земельної ділянки. Навпаки, суди встановили, що власник волю на відчуження земельної ділянки взагалі не виявляв. 
		Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що майно вибуло з володіння власника без його волі, а тому власник має право на його витребування.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанціїнабирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                               О. В. Ступак
		Судді:                                                                                                           І. Ю. Гулейков
		А. С. Олійник
		                                                                                                                      Г. І. Усик
		                                                                                                                      В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...