Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/7159/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2020. Зареєстровано: 03.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2020.
Дата набрання законної сили: 02.12.2020
Номер судового провадження: 22-ц/804/2899/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 234/7159/20 
		Номер провадження 22-ц/804/2899/20    
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний номер 234/7159/20 Головуючий у 1 інстанції Чернобай А.О.
		Номер провадження 22-ц/804/2899/20 Доповідач Агєєв О.В.
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 грудня 2020 року м. Бахмут
		 
		Донецький апеляційний суд у складі:
		 
		головуючого судді Агєєва О.В.,
		суддів Гапонова А.В., Канурної О.Д.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 234/7159/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Берзінь Сергій Людвигович, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 липня 2020 року у складі судді Чернобай А.О., -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		04 травня 2020 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 14 березня 2020 року на рахунок позивача у ПАТ КБ «Приватбанк» поступило 20 000 грн., перерахованих відповідачем. З метою з`ясування обставин нарахування вказаних коштів позивач в телефонному режимі звертався на гарячу лінію відповідача, де йому повідомили, що на ім`я позивача нібито укладено кредитний договір № 679142604 від 14.03.2020 з сумою кредиту 20000 грн. Для отримання тексту кредитного договору позивач звернувся до відповідача електронною поштою, після чого він отримав електронний договір без підписів сторін та з нібито накладеним від імені позивача електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. В кредитному договорі не вказано засоби зв`язку позивача, за якими нібито позивач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав цей Кредитний договір. Позивач не підписував письмово та не мав наміру укладати цей кредитний договір, а тому не є зобов`язаною стороною цього договору. А тому позивач має намір повернути відповідачу безпідставно отримані кошти у сумі 20000 грн. після встановлення нікчемності кредитного договору. Починаючи з квітня 2020 року на телефони позивача та його родичів, членів сім`ї та колег по роботі постійно дзвонять невідомі люди, які різними способами погрожують завдати шкоди позивачу у випадку неповернення кредиту за вказаним кредитним договором. Позивач вважає, що кредитний договір, окрім вказаних порушень його форм є несправедливим, оскільки передбачає такі обов`язки позивача, які порушують його права та інтереси. Позивач не отримував інформацію про умови кредиту за кредитним договором, оскільки не підписував його та відповідно не ознайомився в правилами надання послуг відповідача. Так, у кредитному договорі у п. 4.1 вказано, що позивач нібито ознайомлений з правилами, які розміщені на веб-сайті відповідача. Однак, дані правила якщо і існують, то не закріплені цим договором та можуть в одностронньому порядку бути змінені відповідачем. Позивач не досягав згоди з відповідчем про укладення кредитного договору, про що свідчить відсутність підпису позивача на ньому. Укладення кредитного договору не відповідає внутрішній волі позивача, оскільки позивач не уклав би такий несправедливий для нього договір. Крім того, відсутність письмової форми кредитного договору підтверджується його власним текстом, а саме: п.4.18, відповідно до якого він є електроним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Позивач зазначає, що він не отримував та відповідно не застосовував одноразовий ідентифікатор (СМС-повідомлення), а так само не реєструвався в інформаційно - телекомунікаційній системі відповідача. А тому зобов`язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем не виникало. Таким чином, у відповідача відсутні будь-які належні та допустимі докази, що телефон, на який приходив одноразовий ідентифікатор належить саме позивачу та відповідний правочин укладено саме його особою, а не будь-якою іншою особою.
		Таким чином, кредитний договір № 679142604 від 14.03.2020 року, укладений у м. Київ між відповідачем та нібито позивачем в електронній формі, є нікчемним в силу ст. 1055 ЦК України, оскільки укладений не у письмовій формі та не містить автентичних підписів сторін. Крім того, даний договір не відповідає внутрішній волі позивача, є явно несправедливим та порушує вимоги чинного законодавства щодо захисту прав споживачів та укладення кредитних договорів. 
		Позивач просить встановити нікчемність кредитного договору № 679142604 від 14.03.2020 року, укладеного між відповідачем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 та застосувати наслідки його недійсності. Просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн.
		 
		Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності.
		 
		На зазначене судове рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, про задоволення його позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим із істотним порушенням вимог матеріального закону та неправильним встановленням обставин справи. 
		Зазначає, що позивач не підписував письмово або за допомогою електронного підпису та не мав наміру укладати цей кредитний договір, а тому цей договір не може вважатися таким, що укладений в письмовій формі. 
		Позивач не отримував та не застосовував одноразовий ідентифікатор (МСМ - повідомлення), а так само не реєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача. А тому зобов`язання за кредитним договором між позивачем і відповідачем не виникало.
		Вважає не підтвердженими належними і допустимими доказами посилання відповідача та у висновках суду на те, що реєстрація на веб-сайті відповідача відбулася та позивач нібито здійснив покрокові дії для укладання кредитного договору. Відповідачем не доведено, що мобільний телефон за допомогою якого здійснено ідентифікацію клієнта належить саме позивачу, оскільки сім-карти мобільних операторів можна придбати без обов`язкової прив`язки до паспорта або ідентифікаційного коду фізичної особи. Будь-яка особа, маючи паспортні дані позивача, в тому числі родичі позивача могли без його відома та дозволу вчинити дії, направлені на отримання кредиту у відповідача. Але ніяк не підтверджує факт отримання кредиту (підписання кредитного договору) саме позивачем.
		Зазначає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а саме позивачем не підписувався кредитний договір у будь-якій формі (письмово або в електронному вигляді) чого не спростовано відповідачем. Позивач відповідно до наявних в матеріалах справи доказів не може бути однозначно ідентифікований як сторона (підписант) кредитного договору. Як наслідок, судом істотно порушено вимоги матеріального закону щодо обов`язкової форми кредитного договору, порушення чого має наслідком нікчемність такого договору.
		На думку позивача, висновки суду щодо невід`ємної частини кредитного договору  правил надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ґрунтуються лише на припущеннях, а не на положеннях чинного законодавства або правових висновках Верховного Суду. Так у кредитному договорі у п. 4.1. вказано, що позивач нібито ознайомлений з правилами, які розміщені на веб-сайті відповідача. Однак, дані правила якщо і існують, то вони не закріплені цим договором та можуть в односторонньому порядку бути змінені відповідачем, який власноруч адмініструє свій веб-сайт. Крім того, у п. 4.9. кредитного договору міститься таке застереження, що « у разі наявності розбіжностей між положеннями цього договору та положеннями правил, перевагу мають положення правил». Таке положення кредитного договору суперечить вимогам чинного законодавства та дозволяє відповідачу в односторонньому порядку змінювати істотні умови договору. Викладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
		Наголошує, що судом першої інстанції здійснено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки правила надання грошових коштів у кредит відповідача відповідно до кредитного договору, по-перше є невід`ємною частиною даного договору, а по-друге, мають вищу силу у разі розбіжностей із ним. Вказані обставини є суттєвими при вирішенні даного спору, оскільки законодавством про захист прав споживачів заборонена нечесна підприємницька діяльність, а також умови договорів, які є явно несправедливими.
		Зазначає, що судом залишено без уваги визнання позивачем факту того, що хоча грошові кошти і потрапили на його рахунок, але в силу відсутності волі на приєднання до кредитного договору позивач у позовній заяві зобов`язався повернути безпідставно отримані грошові кошти на виконання вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» зазначив, що рішенням суду першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», тобто позивач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договорів, після чого проявив намір вступити з відповідачем в договірні відносини на умовах визначених правилами. Сторони узгоджували намір кредитів, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення таких Договорів, на таких умовах шляхом підписання Договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 
		Зазначають, що ОСОБА_1 не в перший раз отримав кредитні грошові кошти та тривалий час користувався ними. В матеріалах справи є всі належні докази щодо оформлення позивачем договору.
		Посилаючись на зазначені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність позивача, відповідність кредитного договору законодавчим актам, неодноразове оформлення кредитних договорів між позивачем та фінансовою установою, а також відсутність жодних підтверджень доводам позивача, позиція останнього щодо визнання кредитного договору нікчемним з застосуванням наслідків недійсності правочину є неаргументованою та невмотивованою.
		Просять апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		В судовому засіданні апеляційного суду проведеного в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
		Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Надіслав на адресу суду заяву з проханням розглянути справу за відсутності його представника (а.с.186, 188).
		Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Берзінь Сергій Людвигович, задоволенню не підлягає.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду відповідає.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що 14 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір № 679142604. (а.с.10, 11). 
		Як вбачається з умов цього договору, позивачу було надано кредитні кошти у розмірі 20 000 грн. на строк 30 днів зі сплатою 0,85 % від суми кредиту за кожний день користування позикою. 
		Згідно з п.1.5. цього договору позичальник сплачує Товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. 
		Детальний розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п.1.6 договору). 
		Згідно графіку розрахунків до кредитного договору № 679142604 (додаток №1 до договору), сукупна вартість кредиту складає 125.50 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 25100 грн. Проценти за користування кредитом складають 25,50 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 5100 грн. 
		Встановлено, що відповідно до платіжного доручення (заява) на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту отримувача, 14.03.2020 року відповідачем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 № 5168хххххххх8974 перераховані кошти на загальну суму 20 000 грн. згідно кредитного договору № 679142604 від 14.03.2020 року. 
		Зазначений договір позики укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.
		Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначають порядок і умови надання Товариством грошових коштів у кредит. Правила розміщені на сайті Товариства за посиланням: https://moneyveo.ua у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладення договору.
		Згідно п.4.1 Договору невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua/
		Зі змісту оскаржуваного кредитного договору № 679142604 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
		Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс  повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача. Враховуючи вищевикладене, твердження представника позивача стосовно того, що позивач не підписував кредитний договір є неспроможними.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 679142604 від 14.03.2020 року вимогам законодавства та про несправедливість його умов, без їх доведення в розрізі положень ст. ст.76-81 ЦПК України, і спростовуються самим змістом договору. Доводи представника позивача про несправедливість та невідповідність закону умов укладеного між сторонами кредитного договору не доведені, сам кредитний договір містить всі істотні умови характерні для такого виду договорів, саме позичальник за допомогою електронного підпису погодився з такою редакцією договору. Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
		 
		Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону.
		 
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Як встановлено ст.ст.205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.
		Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
		Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
		Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
		У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		 
		Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
		Відповідно до ч.1 ст.5, ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
		Також, відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
		 
		З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
		 
		Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
		Частиною 8 даної статті встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, зокрема заповненням формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
		 
		Як видно із матеріалів даної справи, позивачем було заповнено заявку в електронному вигляді на отримання кредиту типу Payday в сумі 20 000 грн. (а.с.37). Зі змісту цієї заявки видно, що ним вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема номери мобільного і домашнього телефонів, дату народження, паспортні дані, сімейний стан, освіта, місце проживання, реєстрації, дату володіння житлом, працевлаштування із зазначенням місця роботи, щомісячний дохід, дати наступної виплати заробітку, щомісячні доходи та витрати, а також зазначено номер і термін дії картки, якою користується ОСОБА_1 у АТ «Приватбанк». 
		Позивачем не було повідомлено суд, кому, крім нього, було відомо про зазначені у цій електронній заявці відомості .
		Крім того, ОСОБА_1 не звертався до правоохоронних органів з повідомленням про викрадення у нього його мобільного телефону та кредитних карток «ПриватБанку», а також не повідомляв АТ КБ «ПриватБанк» про незаконний рух коштів на його рахунку.
		 
		Посилання позивача на неналежну форму оскаржуваного правочину, а саме його не підписання, як підставу для визнання його недійсним спростовуються наступним.
		Приписами ст.12 наведеного Закону «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Згідно з п.4.7 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (а.с.11).
		 
		Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		 
		Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст.640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно зі ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
		Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно з умовами кредитного договору, невід`ємною частиною Договору є Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті позичальника.
		 
		Правилами надання грошових коштів у кредит ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" встановлений порядок надання грошових коштів у кредит.
		За умовами вказаних Правил, заявник здійснює заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення. У заявці заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту.
		Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо видачі кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер та через електронний лист на адресу електронної пошти, зазначені у заявці. У випадку прийняття рішення про надання кредиту, на електронну пошту, зазначену в заявці, надсилається лист з гіперпосиланням, здійснивши перехід по якому, заявник отримує копію електронного Договору.
		Інформаційна система Фінансової установи здійснює реєстрацію заявника на сайті Товариства та формує Особистий кабінет, де споживач має змогу ознайомитися з договором.
		Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо можливості видачі кредиту шляхом надіслання смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, або надісланням на електронну пошту електронного листа.
		Не пізніше 3 робочих днів з дати підписання договору Сторонами надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок Позичальника, вказаний ним у заявці.
		Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
		Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
		 
		Із змісту оспорюваного кредитного договору № 679142604 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
		 
		Положеннями ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
		При цьому, відповідно до вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		 
		Таким чином, суд першої інстанції, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		Доводи позивача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що він не підписував кредитного договору - не підтверджуються належними та допустимими доказами. 
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
		 
		Відповідно до статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
		Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.
		 
		Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).
		 
		Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
		Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 липня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді:
		 
		Повне судове рішення складено 02 грудня 2020 року.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя О.В. Агєєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...