Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/18952/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2020.
Дата набрання законної сили: 24.11.2020
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 24 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		  суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		  за участі секретаря ОСОБА_4 
		 прокурора ОСОБА_5 
		 захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		підозрюваного ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 32015090000000063  виконувача обов`язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року, 
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 05.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погодженого виконувачем обов`язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби з 23 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів.
		Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) заборонено відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,в нічний час доби з 23 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду (окрім випадків надання йому невідкладної медичної допомоги); 2) прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у визначений ними час; 3) утримуватися від спілкування з понятими, свідками в даному кримінальному провадженні; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Ухвалено передати ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту для виконання доГоловного слідчого управління Національної поліціїУкраїни.
		Контроль за виконанням даного запобіжного заходу покладено на органи внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
		Визначено строк дії ухвали до03.01.2021.
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, старший прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні № 32015090000000063  виконувач обов`язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 2 місяці.
		Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначав, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою.
		Крім того, 11.11.2020 від старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 32015090000000063  виконувача обов`язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора  ОСОБА_5  надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він вказував на те, що підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення та наявність ризиків, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, продовжити злочинну діяльність, шляхом вчинення нових кримінальних правопорушень, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		Прокурор зазначав, що  ОСОБА_8 вчинив умисний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
		Підозрюваний ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховуватися від органів досудового розслідування.
		На думку прокурора, підозрюваний може незаконно впливати на свідків, зокрема свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших учасників кримінального провадження, враховуючи характер та обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 , його можливість спілкуванням із свідками та спроби останнього вплинути на них з метою зміни своїх показів такими свідками під час їх допиту в суді, а також його соціальний статус в суспільстві, ділові зв`язки серед владних органів.
		Крім того, ОСОБА_8 , будучи допитаним у цьому кримінальному провадженні в якості підозрюваного, надавав неправдиві показання, не визнавав свою винуватість та жодним чином не сприяв органу досудового розслідування.
		Прокурор вважав, що наявність зв`язків, у тому числі з працівниками правоохоронних органів, обізнаність ОСОБА_8 про форми та методи роботи правоохоронних органів, може бути використано підозрюваним для перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
		Також, ОСОБА_8 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вже вчинений злочин, шляхом підроблення документів, використання підроблених документів, впливу на роботу експертних установ тощо.
		Слідчий суддя, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, вказав на наявність лише одного ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, без обґрунтування висновку про відсутність інших ризиків.
		Слідчим суддею без жодних мотивів вказано на недоведеність прокурором обставин про те, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним вище ризикам.
		Крім того, слідчий суддя, покладаючи обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, не встановив жодних обмежень щодо спілкування з експертами або іншими учасниками кримінального провадження, що дозволить підозрюваному чинити тиск, здійснювати спроби підкупу експертів, інших учасників даного кримінального провадження, а також не встановив обов`язок носити електронний засіб контролю та заборону відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого або прокурора, що створює безперешкодні можливості залишення підозрюваним у будь-який час місця проживання, міста та території України, у тому числі в нелегальний спосіб, тобто можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
		Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку підозрюваного ОСОБА_8 , його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора,дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора з доповненнями підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. 
		 Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №32015090000000063 від 02.10.2015 року, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
		 Як зазначено у клопотанні слідчого, перший заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_8 , будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснивши незаконний відпуск природного газу з ПСГ НАК «Нафтогаз України» на користь ТОВ «Українська нафто-газова компанія» об`ємом 99,6 млн.куб.м. на загальну суму 413 419 680 грн., здійснив розтрату майна, завдавши НАК «Нафтогаз України» збитків в особливо великому розмірі.
		 16.10.2020 ОСОБА_8 вручено повідомлення про підозру в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 191 КК України.
		04.11.2020 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим виконувачем обов`язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
		Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 05.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби з 23 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) заборонено відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,в нічний час доби з 23 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду (окрім випадків надання йому невідкладної медичної допомоги); 2) прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у визначений ними час; 3) утримуватися від спілкування з понятими, свідками в даному кримінальному провадженні; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Визначено строк дії ухвали до03.01.2021.
		Постановляючи ухвалу про часткове задоволення клопотання слідчого,слідчий суддя виходив з того, що органом досудового розслідування не доведено, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не здатний запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. 
		 З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
		 Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
		 На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, з чим погоджується і колегія суддів.
		 Обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами, зокрема даними листа ТОВ «Українська нафто-газова компанія» від 31.07.2013 № Н/13-692; плановими обсягами газу на серпень 2013 року станом на 01.08.2013;плановими обсягами газу на серпень 2013 року станом на 06.08.2013 та станом на 08.08.2013;листа ТОВ «Українська нафто-газова компанія» від 07.08.2013 № Н/13-777 до НАК «Нафтогаз України»;окремого доручення № 1.5-1569/28-13 від 13.08.2013 першого заступника НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_8 ;показаннями заступника директора Департаменту балансу газів, метрології та обліку газу і нафти НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_10 ;показаннями начальника відділу планових розподілів НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_11 ;висновками позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності НАК «Нафтогаз України» від 15.08.2014 № 05-21/106, проведеної Державною фінансовою інспекцією України.
		Колегія суддів звертає увагу, що до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
		 Разом з тим, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про недоведеність органом досудового розслідування того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не навівши при цьому в ухвалі належного обгрунтування та мотивів такого висновку.
		 Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
		 Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі  Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
		Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		 Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатніпідстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
		 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		 Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від30.01.2018, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов`язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов`язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).
		 До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).
		 Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, саме на підставі причин, наведених у цих рішеннях, та встановлених фактів, зазначених заявником у своїх скаргах, суд має дійти висновку про наявність або відсутність порушення пункту 3 статті 5 (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), пункти 89 та 91). Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги)). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункт 84 in fine, від 26 липня 2001 року).
		 Як встановлено колегією суддів, слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. 
		 У контексті Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
		 Як убачається із матеріалів судового провадження, дані, які характеризують особу підозрюваного, у сукупності із тяжкістю та конкретними обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, свідчать про існування реальної можливості переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду.
		Конкретні обставини кримінального правопорушення, соціальний статус ОСОБА_8 , та обставина, що він знайомий із допитаними у кримінальному провадженні свідками, що свідчить про можливість підозрюваного, перебуваючи на волі, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, показання яких можуть мати вирішальне значення у доведеності винуватості підозрюваного.
		Також існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на тяжкість, характер та конкретні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, та можливість вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення.
		Слідчим у клопотанні обгрунтовано зазначено, що в разі застосування до ОСОБА_8  більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, орган досудового розслідування не матиме можливості запобігти його спілкуванню із можливими співучасниками кримінального правопорушення, здійсненню ним впливу на свідків, експертів, з метою уникнення кримінальної відповідальності, та перешкоджати дослідженню обставин інкримінованого йому злочину.
		 Однак, застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний час доби, слідчий суддя не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, не врахував тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу, не обгрунтувавши належним чином такий висновок. 
		Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. 
		У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. 
		 На переконання колегії суддів, наведені слідчим у клопотанні ризики є обгрунтованими та такими, що виправдовують утримання ОСОБА_8 під вартою. Встановлені під час апеляційного розгляду обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов`язків.
		Даних, які б унеможливлювали утримання ОСОБА_8 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
		 Вказані обставини у їх сукупності свідчать про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали. 
		 Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів, з урахуванням обгрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тяжкості та конкретних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, даних про особу ОСОБА_8 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, позитивно характеризується за місцем проживання, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		 Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.
		 Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів мінімальної заробітної плати.
		Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
		 Беручи до уваги викладене, а також майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обставини, тяжкість та суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у тому числі розмір збитків від кримінального правопорушення в сумі 413 419 680 грн., колегія суддів вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі 4 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 879 400 гривень, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вважає, що саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
		 На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу.
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
		Згідно з положеннями ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. 
		За правилами ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
		Як визначено п. 4 ч. 3 ст. 2019 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. 
		Як убачається із матеріалів судового провадження, у межах кримінального провадження № 32015090000000063 ОСОБА_8 повідомлено про підозру 16.10.2020, а тому граничним днем закінчення строку досудового розслідування є 16.12.2020.
		Відомостей про продовження строку досудового розслідуванняу кримінальному провадженні № 32015090000000063 у порядку, передбаченомупараграфом 4глави 24 КПК України, матеріали клопотання не містять та прокурором під час апеляційного розгляду не надано.
		Слідчий суддя, визначивши строк дії ухвали про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком до 03.01.2021, не звернув уваги на вказані обставини, та визначив строк дії ухвали поза межами строку досудового розслідування, які існували на час звернення з клопотанням, що не передбачено нормами кримінального процесуальногозакону.
		 Дійшовши висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді, та застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196, ч. 1 ст. 197 КПК України, вважає за необхідне визначити дату закінчення дії ухвали про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 16.12.2020 включно.
		 З наведених підстав, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора у частині необхідності застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу тривалістю 2 місяці.
		Доводи підозрюваного та його захисників у судовому засіданні під час апеляційного розгляду про те, що підозрюваний належним чином виконує покладені на нього ухвалою слідчого судді обов`язки та не має наміру вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не забезпечують впевненості в належній процесуальній поведінці ОСОБА_8 , та не свідчать про відсутність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
		За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з одночасним визначенням застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України і покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. 
		Ураховуючи вищевикладене та керуючись 176-178, 183, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,  
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Апеляційну скаргу з доповненнями старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 32015090000000063  виконувача обов`язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби, із забороною відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,в нічний час доби з 23 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду (окрім випадків надання йому невідкладної медичної допомоги), у межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, тобто до 03 січня 2021 року, та покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, скасувати.
		Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України  ОСОБА_9 , погоджене виконувачем обов`язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , задовольнити частково.
		Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування кримінального провадження №32015090000000063 від 02 жовтня 2015 року, а саме до 16 грудня 2020 року включно.
		 Визначити ОСОБА_8 заставу в розмірі 4 700 (чотири тисячі сімсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 879 400 (дев`ять мільйонів вісімсот сімдесят дев`ять тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці. 
		Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186)
		У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді застави.
		На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов`язки:
		- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду у кримінальному провадженні;
		- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		- утримуватися від спілкування зі свідками, експертами, спеціалістами у даному кримінальному провадженні;
		- здати на зберігання до відповідних органів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
		- носити електронний засіб контролю.
		Термін дії обов`язків, покладенихсудом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 16 грудня 2020 року.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
		 
		 Судді:
		 
		 ____________  ___________  ___________
		 ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...