Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1131/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2020. Зареєстровано: 03.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2020.
Дата набрання законної сили: 24.12.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26.11.2020 Справа № 917/1131/20 
		Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи
		за позовною заявою Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, 36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 84,
		до Приватного підприємства «Полтавський вісник», 36020, м. Полтава, вул. Європейська, 8,
		про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації
		 
		Секретар судового засідання: Дяченко Д.Б.
		Представники сторін:
		від позивача: Костенко Р.І.
		від відповідача: Личагін С.Є.
		Рух справи: Ухвалою від 13.07.2020р. позовну заяву залишено без руху; 31.08.2020р. відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.09.2020р.
		 15.09.2020р. надійшов відзив на позовну заяву (з клопотанням про витребування доказів у позивача); 17.09.2020р. - заява від позивача про поновленння пропущеного строку на подання доказів та клопотання про долучення доказів до справи; 25.09.2020р. - відповідь на відзив.
		Протокольною ухвалою від 29.09.2020р. суд задовольнив клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування додаткових доказів та оголосив перерву до 29.10.2020р.
		Також судом з"ясовувалося питання про остаточне коло учасників справи. При цьому позивач категорично заперечує проти залучення до справи інших відповідачів (у т.ч. журналіста ОСОБА_1 , автора опублікованого матеріалу, та представника ПрАТ «АвтоКрАЗ» Оксани Іванченко). Суд з"ясував думку сторін про залучення автора публікації до участі у справі у якості третьої особи, однак учасники справи повідомили, що їм невідома його адреса, відповідач повідомив, що у редакції журналіст ОСОБА_2 більше не працює, його місцезнаходження наразі невідоме. 
		Крім того,27.10.2020р. позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів, а саме: додаткової угоди №1 до договору на закупівлю товарів за державні кошти №17-ДЗ від 23.07.2020р., укладеної між позивачем та ТОВ "КРАЗ". Суд клопотання задовольнив.
		Ухвалою від 29.10.2020р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 27.11.2020р. У судовому засіданні 27.11.2020р. здійснено розгляд справи по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено дату складання повного рішення.
		Суть спору: розглядається позовна заява про визнання недостовірною інформації, розміщеної на сайті www.visnyk.poltava.ua 21.04.2020р. під назвою "Коаліція Удовіченка, Шамоти та Бєлоножка з "Батьківщини" опустошила бюджет міста на 750 тис.грн." та зобов"язання відповідача спростувати інформацію як таку, що не відповідає дійсності.
		У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, порушує особисті немайнові права позивача та підлягає спростуванню.
		Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги: договір про надання послуг №111/2020 від 05.06.2020р., довідка з відомостями про власника веб-сайту від 10.06.2020р., вимога про спростування розміщеної інформації №0426 від 24.04.2020р. з доказами направлення та вручення відповідачу, тендерна документація на проведення відкритих торгів щодо закупівлі, додаткової угоди №1 до договору на закупівлю товарів за державні кошти №17-ДЗ від 23.07.2020р. , лист ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» від 22.04.2020р., договір на постачання товару за державні кошти №17-ДЗ від 23.07.2020р. , Акт про перелік дефектів товару за договором поставки №17-ДЗ від 23.07.2020р.№1, Акт про несумісність товару за договором поставки №17-ДЗ від 23.07.2020р. №1, Акт по відмову прийняти товар за договором поставки №17-ДЗ від 23.07.2020р. №1, додаткова угода №1 до Договору на закупівлю товарів за державні кошти №17-Д3 від 23.07.2020р. і ін.
		Перелік доказів, яким відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: Рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №12005-р/пк-пз від 17.06.2020р., декларація про майновий стан і доходи ОСОБА_3 2019 р., технічні характеристики МАЗ 3550 С3, матеріал з сайту Espresso.tv (роздруківка) і ін.
		При розгляді справи суд встановив наступне: 
		На веб-сайті www.visnyk.poltava.ua: «Полтавський вісник on-line» ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 годині 43 хвилин був розміщений матеріал під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за авторством ОСОБА_4 (сайт досліджено у судовому засіданні). Власником сайту є Приватне підприємство «Полтавський вісник» (далі - Відповідач), що підтверджується інформацією, наданою за запитом позивача Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (Договір про надання послуг з видачі довідки з відомостями про власників веб-сайтів / реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення № 111/2020 з копією Акту наданих послуг № 1-111/2020 від 10.06.2020 р., довідка з відомостями про власника веб-сайту від 10.06.2020р.  в матер.справи).
		Даною публікацією розповсюджена інформація, яка, на думку позивача, порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, а також є такою, що не відповідає дійсності, а саме:
		 1. «Адже вони /«АвтоКрАЗ»/ пропонували свій самоскид КрАЗ-5401С2-500 із відвалом, що відповідає всім заявленим технічним параметрам та дешевші аж на 750 тис. грн.».
		2. «Тобто кошти українських платників податків використовуються для розвитку економіки країни-агресора, для посилення залежності економіки України від іноземного виробника».
		3.«Між іншим, голова тендерного комітету з команди Удовіченка «Рідне місто» ОСОБА_5 завдяки таким закупкам уже став мільйонером. Як випиває чарчину, то розповідає своєму оточенню, що його доходи перевалили вже за мільйон».
		Відповідач у відзиві на позов (а.с.67-73) проти позову заперечує, вважає, що зазначена інформація є об"єктивною і правдивою, що підтверджується, серед іншого, рішенням постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №12005-р/пк-пз від 17.06.2020р., яким зобов"язано позивача скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ «Краз» та рішення про визначення переможцем торгів ТОВ «ТД «Будшляхмаш»; твердження про спрямування коштів українських платників на підтвердження економіки країни-агресора є прямою мовою представника ПрАТ «АвтоКРАЗ» Іванченко О., поширювалося не тільки відповідачем, а і іншими засобами масової інформації; оцінка майнового стану керівника позивача не є твердженням про скоєння ним кримінального правопорушення, заснована на аналізі його майнового стану з відкритих загальнодоступних джерел; позивач штучно змінив підвідомчість даного спору, заперечуючи проти залучення до участі у справі співвідповідача  фізичної особи.
		При прийнятті рішення суд виходить з того, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України). Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення дифамаційного позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила. 
		 Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Судом досліджено інформацію, поширення якої стало підставою дифамаційного позову, а також обставини проведення тендеру (номер процедури закупівлі в електронній системі закупівель UA-2020-03-12-004117-b), за наслідками проведення якого була здійснена публікація. Так, згідно тендерної документації (технічне завдання) вимагалось, серед іншого:
		- модель транспортного засобу МАЗ-5550С3 (або еквівалент);
		- коробка передач ZF9S131 ОТО (не походження КНР);
		- вантажопідйомність - не менше 12 т;
		- об`єм платформи - не менше 8, 4 куб. м.;
		- об`єм паливного бака - не менше 300 л. 
		Ряд технічних параметрів автомобіля, який було запропоновано учасником торгів, не відповідав вказаним технічним вимогам. Зокрема, як було встановлено при розкритті тендерних пропозицій, ТОВ «КРАЗ» було запропоновано автомобіль КРАЗ-5401С2-500 з коробкою передач НОМЕР_1 виробництва Китаю, що прямо суперечить вимогам технічного завдання. Крім того, замовником торгів було встановлено, що згідно з сайтом виробника, вантажопідйомність запропонованого автомобіля  10 тон (вимагалося не менше 12), об`єм платформи  7 м.куб. (вимагалося не менше 8.4), об`єм паливного бака  250 л (вимагалося не менше 300).
		Судом встановлено, що у подальшому правовідносини сторін  учасників тендеру, позивача та ТОВ «КрАЗ» складалися наступним чином:
		За скаргою ТОВ «КрАЗ» постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України зобов"язала позивача скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ «КрАЗ» та рішення про визначення переможцем ТОВ «ТД Будшляхмаш». На виконання вказаного рішення, між позивачем та ТОВ «КрАЗ» як переможцем торгів було укладено договір на постачання товару за державні кошти №17-ДЗ від 23.07.2020р. Однак, товариство-переможець так і не поставило замовнику торгів автомобіль, який би відповідав умовам тендерної документації. Сторонами було складено Акт про перелік дефектів товару за договором поставки №17-ДЗ від 23.07.2020р.№1, Акт про несумісність товару за договором поставки №17-ДЗ від 23.07.2020р. №1, Акт по відмову прийняти товар за договором поставки №17-ДЗ від 23.07.2020р. №1. З даних документів вбачається неможливість підключення запропонованого автомобіля до причіпної підмітально-прибиральної машини у зв"язку з несумісністю гідравлічної та електронної системи (роз"ємів систем, за даними постачальника), встановлено за даними керівництва з експлуатації максимально допустиму вантажопідйомність автомобіля 10 000 кг (замість 12 000, як вимагалося)і т.д. (арк.справи 162-167). Відтак, у зв"язку з неможливістю виконання договору в установлений строк, було укладено додаткову угоду №1 до Договору на закупівлю товарів за державні кошти №17-Д3 від 23.07.2020р., якою сторони погодили вважати договір припиненим у зв"язку з неможливістю виконання п.2.1 Договору постачальником (а.с.179).
		Тобто, подані докази у сукупності підтверджують недостовірність інформації про те, що учасник торгів «…пропонували свій самоскид КрАЗ-5401С2-500 із відвалом, що відповідає всім заявленим технічним параметрам та є дешевшим...». 
		Суд погоджується з позивачем у тому, що таке подання неперевіреної інформації, яка не відповідає дійсності, завдає шкоди його діловій репутації. Так, в силу законодавства позивач часто виступає замовником у процедурах закупівлі, а таке висвітлення торгів дійсно здатне викликати сумнів у контрагентів та сторонніх спостерігачів у правомірності та законності дій позивача. На це звертає увагу один з контрагентів позивача у листі від 22.04.2020р. (арк..справи 38), фактично ставлячи під сумнів здатність позивача законно проводити закупівлі та обирати переможців торгів, повідомляючи про наміри провести аналіз правовідносин з позивачем, що стосуються закупівель, для уникнення ризиків. Позивач є комунальним підприємством, і внслідок розповсюдження інформації в такому ракурсі у сторонніх спостерігачів дійсно може скластися враження про умисні порушення ним умов проведення торгів, що призвело до придбання аналогічної, але дорожчої техніки за рахунок комунальних коштів.
		Заперечення відповідача стосовно того, що лист ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» датовано вих. 22.04.2020р., а зареєстровано вхідним у позивача вже 23.04.2020р., не позбавляють лист доказової сили. Посилання на те, що інші ЗМІ також висвітлювали торги у невигідному для позивача ракурсі, суд оцінює критично, оскільки право вибору відповідача належить саме позивачу. Що стосується висновку Антимонопольного комітету України, то він не є обов"язковим для суду та оцінюється у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. Доводи, викладені у Висновку стосовно того, що компанія-виробник може будь-яку базову модель в подальшому відкоригувати відповідно до вимог компанії замовника (збільшити об"єм кузова, вантажопідйомність тощо), а замовником не доведено, що підключення прибиральної машини до самоскиду з коробкою передач китайського виробництва неможливе, не свідчать про дотримання учасником торгів умов тендерної документації на момент проведення тендеру. Таким чином, суд дійшов до висновку, що у цій частині позивач довів факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням. 
		У даному випадку ефективним є спосіб захисту, обраний позивачем  спростування недостовірної інформації у спосіб, аналогічний поширенню такої інформації, або ж максимально наближений до такого способу.
		В іншій частині позову суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:
		Для правильного вирішення справи про визнання інформації недостовірною суду необхідно встановити, чи є інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, висновками самого журналіста, чи зазначена інформація була поширена з іншого джерела. Стаття 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод захищає право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно та використовують перевірену фактичну базу; надають «достовірну та точну» інформацію, як того вимагає журналістська етика (справи від 22 жовтня 2007 «Lindon, Otchakovsky Laurens and July v. France» року та від 19 червня 2003 року «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark»). Повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (справа від 26 листопада 1991 року «The Observer and The Guardian v. The United Kingdom»). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у поширенні висловлювань інших осіб суттєво заважали пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин. Законодавство надає журналістам імунітет від цивільної відповідальності за дослівне відтворення матеріалу. Суд звертає увагу на те, що це положення у загальному плані відповідає його підходу до свободи журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими (справи від 23 вересня 1994 року «Jersild v. Denmark» та від 29 березня 2001 року «Thoma v. Luxembourg»). (див. постанову Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 188/1367/15-ц (провадження № 61-6766св18).
		Судом встановлено, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірною та спростувати («Тобто кошти українських платників податків використовуються для розвитку економіки країни-агресора, для посилення залежності економіки України від іноземного виробника»), є цитатою з інтерв"ю керівника групи з продажу комунальної техніки ПрАТ «АвтоКрАЗ» Оксани Іванченко. Суд у підготовчому провадженні з"ясовував питання залучення її до участі у справі у якості відповідача  позивач заперечував. 
		 
		З урахуванням викладеного вище, суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.
		Стосовно позовної вимоги в частині інформації: «Між іншим, голова тендерного комітету з команди Удовіченка «Рідне місто» ОСОБА_5 завдяки таким закупкам уже став мільйонером. Як випиває чарчину, то розповідає своєму оточенню, що його доходи перевалили вже за мільйон», суд виходить з наступного: 
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Позивач, заявляючи позовну вимогу в цій частині, не довів порушення його прав, оскільки інформація, що була розміщена відповідачем, в цій частині стосується фізичної особи  ОСОБА_6 . При цьому та обставина, що Бойко Т. є керівником юридичної особи позивача (при цьому ніколи не був головою тендерного комітету останнього, як встановлено судом в процесі розгляду справи) не є підставою вважати порушеними права позивача. Відсутність порушеного права особи є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених обставин справи.
		Відтак, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з приписів ст.129 ГПК України та враховує, що позов носить немайновий характер; при частковому задоволенні позову немайнового характеру точно встановити пропорції задоволених позовних вимог неможливо, відтак, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом ( за 2 немайнові вимоги сплачено 4204 грн.) підлягає розподілу між сторонами порівну.
		 
		Керуючись ст. ст.129, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ :
		 
		 1. Позов задовольнити частково.
		 2. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 на недоторканість ділової репутації, інформацію, розміщену на сайті www.visnyk.poltava.ua проекту ONLINE: «Полтавський вісник - on-line» від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 годині 43 хвилин під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за авторством ОСОБА_4 , наступного змісту:
		«Адже вони пропонували свій самоскид КрАЗ-5401С2-500 із відвалом, що відповідає всім заявленим технічним параметрам та дешевші аж на 750 тис. грн.».
		 3. Зобов`язати Приватне підприємство «Полтавський вісник» спростувати на наступний день з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію, зазначену в п. 2 резолютивної частини даного рішення, шляхом розміщення матеріалів спростування (включно з резолютивною частиною рішення) на сайті www.visnyk.poltava.ua проекту ONLINE: «Полтавський вісник - on-line».
		 4. Стягнути з Приватного підприємства «Полтавський вісник» (36020, м. Полтава, вул. Європейська, 8, код ЄДРПОУ 21045231) на користь Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 84, код ЄДРПОУ 03351823) 2 102,00 грн. судового збору.
		 5. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
		 6. В іншій частині позову - відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 ГПК України. 
		 
		Повне рішення складено 03.12.2020р. 
		 
		 Суддя О.С. Мацко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...