Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/10795/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2020. Зареєстровано: 04.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2020.
Дата набрання законної сили: 03.12.2020
Номер судового провадження: К/9901/24224/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 грудня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 520/10795/18
		адміністративне провадження № К/9901/24224/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Рибачука А.І.,
		суддів: Єзерова А.А.,  Стеценка С.Г., 
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 520/10795/18
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН» до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - ГУ Держпраці) про визнання протиправною та скасування постанови,  провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ГУ Держпраці 
		на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2019, ухвалене у складі головуючого судді Бідонька А.В. 
		та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бегунца А.О., суддів Лях О.П., Рєзнікової С.С.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. 28.11.2018 ТОВ «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН» звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці про накладення штрафу від 20.11.2018 № ХК2641/292/НД/АВ/П/ТД-ФС;  
		В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН»  зазначило, що оспорювана постанова є протиправною, оскільки з його боку відсутні порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з огляду на те, що особи, які виконували підрядні роботи не перебували у трудових відносинах з ним, а виконували свої обов`язки за цивільно-правовим договором. Також позивачем вказано про те, що його не було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, чим порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, що є самостійною підставою для скасування оспорюваної постанови.
		2. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 12.03.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019, задовольнив позовні вимоги.
		3. 23.08.2019 ГУ Держпраці звернулось до Верховного Суду із  касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
		4. Верховний Суд ухвалою від 19.11.2019  відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		5. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.04.2020 №634/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».
		6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Єзеров А.А.
		7. Ухвалою судді Верховного Суду від 23.04.2020 прийнято зазначену справу до свого провадження.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		8. Суди встановили, що уповноваженим особам ГУ Держпраці на підставі наказу від 22.10.2018 № 01.01-07/1612 та направлення від 22.10.2018 №01.01-94/02.03/2985 доручено проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю ТОВ «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН».
		Через неможливість проведення інспекційного відвідування уповноваженими особами        ГУ Держпраці на предмет додержання вимог законодавства про працю ТОВ «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН», у зв`язку із ненаданням документів, пояснень щодо виявлених працівників, які виконували роботи 24.10.2018 на вказаному підприємстві,  відповідачем було складено акт від 25.10.2018  № ХК02641/292/НД про неможливість проведення інспектування та вимогу від 25.10.2018 № 02641/292/ПД про зобов`язання надати документи у термін до 02.11.2018.
		08.11.2018 ГУ Держпраці направлено ТОВ «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН» повідомлення № 0388 про розгляд справи про накладення штрафу.
		20.11.2018 ГУ Держпраці ухвалено оспорювану постанову про накладення штрафу № ХК 2641/292/НД/АВ/П/ТД-ФС у розмірі 1 451 970, грн за порушення вимог частини третьої статті  24 КЗпП України, а саме допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 14 працівників, а саме: ОСОБА_15; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ;        ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 .
		Також суди встановили, що між ТОВ «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН» (Замовник) та фізичними особами - виконавцями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 було укладено договори підряду.
		Зі змісту вказаних договорів встановлено, що за завданням замовника виконавець бере на себе зобов`язання виконати певні роботи (пункт 1.1 договорів). Порядок визначення вартості договірної ціни проводиться на підставі вартості виконаних виконавцем робіт, які прийнято Замовником за Актами приймання-передачі виконаних робіт (пункт 4.1 договорів).
		Стосовно ОСОБА_15 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ГУ Держпраці не доведено факту допуску вказаних осіб до роботи без укладення трудового договору.
		Не погоджуючись з оскаржуваною постановою позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ  
		9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наведені інспектором в акті твердження не можуть бути підставою для висновків щодо допуску до роботи осіб з якими не укладено трудовий договір, оскільки між вказаними особами склались відносини цивільно-правового характеру, відповідно до цивільно-правових договорів, а дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення частини третьої статті 24 КЗпП України.
		IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		10. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема тим, що діюче законодавство забороняє вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин. Посилання суб`єктів господарювання на укладення з працівниками цивільно-правових угод саме по собі не може звільняти від відповідальності за допущення до роботи працівників без оформлення трудових відносин, якщо вказані угоди спрямовані на приховування  фактично існуючих трудових відносин між найманими працівниками та позивачем. Окрім того ГУ Держпраці вказує на те, що механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), якого повністю дотрималось ГУ Держпраці. 
		11. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а також те, що особи, допущені на підприємство виконували свої обов`язки за цивільно-правовими договорами, а з ОСОБА_15 та ОСОБА_3 ТОВ «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН» не мало жодних фінансово-господарських та трудових взаємовідносин.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги відповідача, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; (далі - Закон № 460-IX)], колегія суддів виходить із такого.
		13. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		14. Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» (далі - Конвенція Міжнародної організації праці) система інспекції праці на промислових   підприємствах застосовується до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов`язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.
		15. Пунктом «а» статті 3 вказаної Конвенції визначено, що завданнями системи інспекції праці є забезпечення  застосування  правових  норм  у  галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи,  як наприклад, норм  щодо  тривалості  робочого  дня,  заробітної плати,  безпеки праці,  охорони здоров`я і добробуту,  використання праці дітей  і підлітків  та  з  інших  подібних  питань,  у  тій  мірі,  в  якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.
		16. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		17. КЗпП України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
		18. КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України) .
		19. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
		20. Згідно із статтею 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
		21. Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи), держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		22. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).
		23. Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		24. Згідно із підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
		25. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що ГУ Держпраці наділено контролюючими функціями  за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
		26. Так, відповідно до частини першої та другої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		27. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295)
		28. Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
		29. Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
		30. Згідно з пунктом 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
		31. Пунктами 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
		У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
		Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
		32. Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентовано статтею 256 КЗпП України, частиною першою якої передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		33. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (пункт 2 частини другої статті 256 КЗпП України).
		34. Згідно із частиною четвертою статті 256 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		35. При цьому, відповідно до частини сьомої статті 256 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
		36. У справі, яка розглядається суди встановили, що  оспорювану  постанову про накладення на позивача штрафу ухвалено відповідачем за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме за допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 14 працівників.
		37. Так, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України від 05.07.2012             № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
		38. Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		39.  Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		40.  Відповідно до статті 1 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон № 2694-XII) працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
		41. Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
		42. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).
		43. Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.
		44. Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		45. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).
		46. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 ЦК України).
		47. Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		48.  Підрядник, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
		49. З аналізу наведених норм Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
		50. Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.
		51. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
		52. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18. 
		53. У справі, яка розглядається судами встановлено, що між позивачем (замовником) та фізичними особами - виконавцями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,             ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 було укладено договори підряду із змісту яких встановлено, що за завданням замовника виконавець бере на себе зобов`язання виконати певні роботи (пункт 1.1 договорів). Визначення вартості договірної ціни проводиться на підставі вартості виконаних виконавцем робіт, які прийнято Замовником за Актами приймання-передачі виконаних робіт (пункт 4.1 договорів).
		54. При цьому, позивач на підтвердження виконання сторонами кожного з договорів та оплати за їх виконання надав до суду першої інстанції акти-приймання передачі виконаних робіт, водночас суди не дослідили зміст зазначених актів та не встановили який саме конкретно кінцевий результат роботи був переданий виконавцями замовнику, обсяг цих робіт та винагороду, яку мали отримати виконавці відповідно до цих актів для підтвердження реальності укладання вказаних договорів підряду, а також не встановлено істотних умов зазначених договорів (предмет, строк, ціна) . До того ж суди не звернули увагу на те, що договір підряду, укладений із ОСОБА_16 02.11.2018, тобто після виникнення обставин, зазначених в акті перевірки від 25.10.2018.
		55. До того ж, колегія суддів, звертає увагу на те, що відповідальність за порушення законодавства про працю регламентовано статтею 256 КЗпП України, частиною першою якої передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		56. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (пункт 2 частини другої статті 256 КЗпП України).
		57. Згідно із частиною четвертою статті 256 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		58. При цьому, відповідно до частини сьомої статті 256 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю. 
		59. На виконання вимог частини четвертої статті 256 КЗпП України  Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2013 № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення статті» затвердив Порядок № 509, який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених, зокрема  частиною другою статті 265 КЗпП України.
		60. Так пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи можуть бути накладені на підставі:
		рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
		акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.
		акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. 
		61. Разом з цим, суди попередніх інстанцій встановивши наявність складеного уповноваженими особами відповідача акта від 25.10.2018  № ХК02641/292/НД про неможливість проведення інспектування,  не дослідили наявний в  матеріалах справи акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 02.11.2018 № ХК2641/292/НД/АВ, який став підставою для накладення оспорюваною поновою штрафу, та не надали його змісту правової оцінки.
		62. До того ж, пунктом 6 Порядку № 509 визначено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		63. При цьому, положеннями пункту 7 Порядку № 509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
		64. Аналіз наведених норм свідчить про те, що за загальним правилом справа про накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених, зокрема частиною другою статті 265 КЗпП України, розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Виключенням з цього правила є той випадок, коли таку особу  поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
		65. Судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено чи було отримано позивачем повідомлення про розгляд справи про накладення на нього штрафу. 
		66. Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили зазначені докази та прийняли рішення без встановлення всіх значимих обставин по справі та оцінки наданих сторонами доказів.
		67. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
		68. Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		69. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		70. З огляду на вищевикладене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що при оцінці правомірності прийняття відповідачем оспорюваної постанови про накладення на позивача штрафу необхідно встановити всі обставини, на підставі яких вона була прийнята та дослідити наявні в матеріалах справи докази, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені КАС України. 
		71. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
		72. Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, а відтак позбавлений можливості постановити рішення у справі у зв`язку з неповним встановленням обставин справи, у зв`язку із чим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області задовольнити частково. 
		Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №520/10795/18, а справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН» до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіА.І. Рибачук А.А. Єзеров   С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...