Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/22877/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2020.
Дата набрання законної сили: 02.12.2020
Номер судового провадження: 61-15600ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України                                       
		02 грудня 2020 року
		м. Київ
		справа № 759/22877/19
		провадження № 61-15600св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - територіальний сервісний центр № 8041 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва, у складі судді Петренко Н. О., від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:            Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Поливач Л. Д., від 24 вересня 2020 року.
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - територіальний сервісний центр № 8041 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за ним було зареєстрований автомобіль його батька ОСОБА_3 , який фактично користувався ним. 30 серпня 2019 року відповідачу ОСОБА_2 , яка є знайомою батька, потрібно було на автомобілі переміститися до Автономної Республіки Крим, для чого позивач мав надати батькові нотаріально посвідчену довіреність на виїзд за кордон, в оформленні якої нотаріусом було відмовлено з підстав недійсності паспорта позивача, оскільки в ньому не було вклеєно фотокартку при досягненні двадцятип`ятирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1.
		ОСОБА_2 запропонувала переоформити автомобіль на неї, пообіцявши, що після повернення з АР Крим авто буде повернуто з переоформленням його на позивача або його батька.
		Отримавши страховий поліс № АО/4240030 від 31 серпня 2019 року на автомобіль вже з новим реєстраційним номером НОМЕР_1 , батько позивача ОСОБА_3 поїхав з ОСОБА_2 до АР Крим, однак після повернення відповідач категорично відмовилася повертати автомобіль та вимагала за це 35 тис. грн, не отримавши які, звернулася до правоохоронних органів із заявою про розшук автомобіля.
		Позивач посилався на те, що договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля, укладений 31 серпня 2019 року між ним та ОСОБА_2 , підлягає визнанню недійсним, оскільки на час укладення договору був недійсним його паспорт у зв`язку із тим, що до нього не було вклеєно фотокартку після досягнення ІНФОРМАЦІЯ_1 двадцятип`ятирічного віку.
		Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати недійсним договір купівлі-продажу № 8041/2019/1643720, укладений               31 серпня 2019 року між ним та ОСОБА_2 . Скасувати державну реєстрацію правочину купівлі-продажу транспортного засобу марки ALFА ROMEO, модель № 156, номер кузова НОМЕР_2 , 1999 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за договором купівлі-продажу № 8041/2019/1643720, укладеним 31 серпня 2019 року.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 
		2020 року у задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які б обґрунтовували заявлені позовні вимоги та свідчили про порушення його прав при укладенні договору купівлі-продажу транспортного засобу. При реєстрації транспортного засобу особа має надати документ, що посвідчує таку особу, а паспорт громадянина України для державної реєстрації не є обов`язковим.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2020 року - без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для визнання недійсним укладеного між ним та відповідачем договору купівлі-продажу автомобіля, зважаючи на закріплену у статті 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину. Та обставина, що на момент укладення договору купівлі-продажу автомобіля у паспорті продавця ОСОБА_1 не була вклеєна фотокартка у зв`язку із досягненням ним двадцятип`ятирічного віку не свідчить про невідповідність волевиявлення відчужувача автомобіля на його продаж, зважаючи, зокрема, на той факт, що позивачем не заперечувались обставини укладення договору та факт його підписання.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		23 жовтня 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 рокуі ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої 
		статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
		Заявник стверджує, що судами не враховано, що договір купівлі-продажу укладався саме на підставі недійсного паспорта, оскільки до нього не було вклеєно нову фотокартку із досягненням двадцятип`ятирічного віку.Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним, що визначено у            пункті 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Недійсність паспорту громадянина України має наслідком недійсність правочину, при укладенні якого було використано недійсний паспорт.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - територіальний сервісний центр № 8041 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, про визнання договору купівлі-продажу недійсним призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У поданому відзиві на касаційну скаргу територіальний сервісний центр № 8041 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, які повно встановили обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Працівниками територіального сервісного центру № 8041 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві було встановлено особу позивача, сумнівів у його дієздатності не було, у зв`язку із чим вчинено державну реєстрацію транспортного засобу. Позивач не заперечує своє волевиявлення на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу, а також той факт, що підпис у договорі купівлі-продажу належить саме йому. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу            ОСОБА_1 належав автомобіль ALFА ROMEO, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
		31 серпня 2019 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу автомобіля - транспортного засобу марки ALFА ROMEO, модель       № 156, номер кузова НОМЕР_2 .
		Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався на те, щодоговір купівлі-продажу автомобіля, укладений 31 серпня 2019 року між ним та ОСОБА_2 , підлягає визнанню недійсним, оскільки на час укладення договору був недійсним його паспорт в зв`язку із тим, що до паспорту не було вклеєно фотокартку після досягнення ІНФОРМАЦІЯ_1                           двадцятип`ятирічного віку.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою,        третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).
		Частиною першою статті 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
		Відповідно до статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3ЦК України).
		У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно зі статтею 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б безспірно підтверджували наявність правових підстав для визнання оспореного правочину, укладеного між сторонами спору, недійсним: недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Відсутність у паспорті позивача фотокартки у зв`язку із досягненням двадцятип`ятирічного віку не є безумовною підставою для визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним із урахуванням встановлених у цій справі обставин.
		ОСОБА_1 не заперечував, що 31 серпня 2019 року у територіальному сервісному центрі № 8041 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві між ним, як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, було добровільно укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу марки ALFА ROMEO, модель № 156, номер кузова НОМЕР_2 . На підставі зазначеного договору здійснено перереєстрацію транспортного засобу за відповідачем.
		У відповідності до пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року N 1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного  оформлення  транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
		Пунктом 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, передбачено, що до паспортної книжечки при досягненні громадянином        25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
		В той же час справедливість та добросовісність є одними із основних засад цивільного законодавства та цивільних правовідносин (пункт 6 статті 3 ЦК України).
		Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, яка не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони за умови, що інша сторона розумно покладається на них та зазнає негативних наслідків.
		Враховуючи те, що сторони договору купівлі-продажу не мали сумніву у ідентичності особи кожної з них, знали про наявність дефекту паспорту позивача, договір купівлі-продажу вчинили за взаємною згодою, зокрема добровільні дії позивача були спрямовані на відчуження транспортного засобу, подання ним особисто документів, необхідних для перереєстрації транспортного засобу, недійсність паспорту позивача не може бути підставою для задоволення його позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 8041/2019/1643720, укладеного 31 серпня      2019 року між ним та ОСОБА_2 . 
		Посилання позивача, як на підставу для задоволення позовних про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та скасування його державної реєстрації, на використовування ним при укладенні договору недійсного паспорту не відповідає принципу добросовісності. 
		Колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. 
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня          2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня          2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий              Є. В. Синельников  Судді О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...