Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/14208/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2020. Зареєстровано: 08.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2020.
Дата набрання законної сили: 01.03.2021
Номер судового провадження: П/140/14266/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/14208/20 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Денисюка Р.С., 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі  ГУ НП у Волинській області, відповідач) про визнання дій протиправними щодо затримки у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористану відпустку за 2020 рік, премії; визнання протиправними дій щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій; стягнення середнього розміру грошового забезпечення за період з 28.03.2020 по 30.04.2020 за час затримки розрахунку при звільненні, виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за 2020 рік та премії в розмірі 12847,56 грн.; стягнення грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та статтею 16-2 Закону України Про відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік в сумі 3306,29 грн.; стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та статтею 16-2 Закону України Про відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік в сумі 58787,32 грн. за період з 30.04.2020 по 28.09.2020. 
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 21).
		Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив службу у поліції з 07.11.2015 по 28.03.2020. Наказом від 27.03.2020 № 111 о/с його звільнено зі служби в поліції з 28.03.2020 та цим наказом одночасно призначено йому до виплати одноразову грошову допомогу при звільненніта вказано виплатити грошову компенсацію за невикористану в році звільненні відпустку тривалістю 7 календарних днів.
		Проте, в день звільнення його зі служби в поліції відповідачем не був проведений з ним повний розрахунок при звільненні, а саме не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки та премія, а їх виплата відбулась із затримкою.
		Також станом на день звільнення з поліції відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2020 рік. Тому позивач вважає, що відповідач має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно дост. 117 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП) у розмірі середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку.
		Просить позов задовольнити.
		В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що правовідносини щодо грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру унормовані спеціальним законодавством, а тому нормиКЗпП України, у т. ч. щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на спірні правовідносини не розповсюджуються. 
		Крім того, зазначав, що позивач рапортів чи заяв про надання додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, не подавав, своїм правом на додаткову відпустку за 2020 рік не скористався, а тому вважає, що не виплативши грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і в межах наданих повноважень.
		Також зазначив, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, передбачена пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є пільгою, а тому при звільненні поліцейського зі служби в поліції компенсації не підлягає.
		З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю.
		Позивач у відповіді на відзив не погодився з доводами відзиву з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.
		Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУ НП у Волинській області в період з 2015 року по 28.03.2020 та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 06.06.2019 (а.с. 18).
		Відповідно до витягу з наказу ГУ НП у Волинській області від 27.03.2020 № 111 о/с «По особовому складу» майора поліції ОСОБА_1 , начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу), з 28.03.2020 (а.с. 15). Цим наказом одночасно призначено йому до виплати одноразову грошову допомогу при звільненніта вказано виплатити грошову компенсацію за невикористану в році звільненні відпустку тривалістю 7 календарних днів.
		На звернення позивача щодо виплати грошового забезпечення за березень 2020 року, відповідач листом від 20.07.2020 № вих. 764/29/01-2020 повідомив про те, що виплата грошового забезпечення за березень 2020 року здійснена 30.03.2020 в сумі 7084,91 грн. шляхом зарахування на картковий рахунок. Нарахування грошового забезпечення за березень 2020 року ОСОБА_1 проведено за період з 01 по 31 число поточного місяця. 
		На підставі наказу про звільнення позивача зі служби в поліції від 27.03.2020 № 111 о/с ОСОБА_1 була нарахована компенсація за 7 днів невикористаної відпустки в сумі 1612,26 грн., а також премія в сумі 1000,00 грн. 
		У зв`язку з тим, що у березні було нараховане та виплачене грошове забезпечення по 31 березня 2020 року, a наказ про звільнення зі служби надійшов після виплати грошового забезпечення за вказаний місяць, із суми 2612,26 грн. утримано зайво виплачене грошове забезпечення за період з 29 по 31 березня в сумі 780,88 грн. Таким чином нарахована сума склала 2612, 26 грн. - 780,88 грн. =1831,38 грн. Після утримання з цієї суми військового збору 1,5% в сумі 27,47 грн., до виплати становила сума 1803,91 грн., яка виплачена 30.04.2020 шляхом зарахування на картковий рахунок в AO «Комерційний банк «Приватбанк». Крім того, у зв`язкy iз звільненням з поліції відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби тa деяких інших осіб» була нарахована одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 67830 грн. За вирахуванням військового збору 1,5 % в сумі 1017,45 грн. кошти в сумі 66812,55грн. виплачені 24.04.2020 шляхом зарахування на картковий рахунок в AO «Комерційний банк «Приватбанк».
		Відповідно до листа ГУ НП у Волинській області від 01.07.2020 № 8-Ко/п/12/01/7-2020 ОСОБА_1 відпустка відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2020 році не надавалась (а.с. 19).
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Так, щодо позовних вимог про визнання дій протиправними щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік та стягнення такої грошової компенсації, то суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі  Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
		Згідно з статтею 16-2 Закону від 05.11.1996 № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначенийЗаконом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно доЗакону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
		Відповідно достатті 5 Закону від 22.10.1993 № 3551-XIIучасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
		За приписами пункту 19 частини 1статті 6 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 06.06.2019 серії НОМЕР_1 та претендує на грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік.
		Відповідно до пункту 12 частини 1статті 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XIIучасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
		Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
		Закон від 02.07.2015 № 580-VIIIвизначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
		Службовий час і час відпочинку поліцейських регулюєтьсястаттями 91 - 93 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII.
		Приписами частини 2статті 92 Закону від 02.07.2015 № 580-VIIIвстановлено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
		За приписами частин 9 та 10статті 93 Закону від 02.07.2015 № 580-VIIIполіцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
		За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
		Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 № 260затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).Вказаний нормативно-правовий акт визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
		Відповідно до пункту 8 Розділу III Порядку № 260 встановлено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
		Водночас, положеннями абз. 8 пункту 8 розділу III Порядку № 260 встановлено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
		Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону від 05.11.1996 № 504/96-ВР тастаттею 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04.04.2018 по справі № 805/5111/15-а, від 07.05.2020 по справі № 360/4127/19.
		Як вбачається з матеріалів справи, додаткова відпустка ОСОБА_1 як учаснику бойових дій за 2020 рік не надавалась, грошова компенсація за всі невикористані дні не виплачувалась, про що вказано у відповіді за звернення позивача від 01.07.2020 № 8-К о/п/12/01/7-2020. 
		Доказів протилежного відповідач суду не надав. 
		З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що при звільненні зі служби у поліції ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2020 році додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першоїстатті 12 Закону №3551-ХІІ. 
		Відтак, не нарахування та не виплата позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік є, на переконання суду, протиправною бездіяльністю відповідача, а не діями, як про це зазначає позивач, з огляду на що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
		Водночас, щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині стягнення самостійно обрахованих сум компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, суд зазначає наступне.
		Частиною першоюстатті 5 КАС Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.
		Суд критично ставиться до самостійно обчислених позивачем сум грошового забезпечення, які, на думку позивача, мають бути виплачені йому та наголошує, що обчислення, встановлення розміру, нарахування певних видів грошового забезпечення у даному випадку належать до дискреційних повноважень відповідача.
		Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначенимистаттею 2 КАС України.
		Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
		Таким чином, надані самостійно здійснені позивачем розрахунки сум окремих видів грошового забезпечення, які підлягають стягненню з відповідача не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінністатей 73-76 КАС України.
		При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		З врахуванням наведеного, у даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік.
		Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій щодо затримки розрахунки при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме одноразової грошової допомоги, грошової компенсації за невикористану основну відпустку та премії за період з 28.03.2020 по 30.04.2020 та грошової компенсації за невикористану у 2020 році додаткову відпустку як учаснику бойових дій при звільненні, то суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 1статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		Згідно з статтею 117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Однак,Законом України "Про Національну поліцію" та іншими спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку при звільненні і відповідальності роботодавців за несвоєчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що фактично позбавляє таких осіб гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.
		За таких обставин суд вважає, що нерозповсюдження на поліцейських норм КЗпП України стосується лише норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати. Водночас, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення, неврегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, а тому щодо них слід застосувати положення КЗпП України, а саме статей 116, 117 цього Кодексу, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин.
		Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
		Суд зазначає, що непоширення норм КЗпП України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
		Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)  не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
		Такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
		Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року № 8-рп/2002(справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
		Враховуючи наведене, суд вважає помилковими висновки відповідача про те, що виплата компенсації за затримку виплати при звільненні осіб, які проходили службу у поліції, не передбачена спеціальним законодавством, а дія норм КЗпП України на них не поширюється.
		Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно з наказом начальника поліції від 27.03.2020 № 111 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції з 28.03.2020. 
		З матеріалів справи слідує, що кошти щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, на картковий рахунок позивача в сумі 66812,55 грн. (за вирахуванням військового збору 1,5% в сумі 1017,45 грн.) надійшли тільки 24.04.2020, а кошти, щодо нарахування та виплати компенсації за 7 днів невикористаної відпустки в сумі 1612.26 грн. та премії в сумі 1000,00 грн. (за вирахуванням військового збору 1,5 % в сумі 27,47 грн.) на картковий рахунок позивача в сумі 1803,91 грн. надійшли 30.04.2020 (лист відповідача від 20.07.2020) (а.с.16).
		Проте, на даний час виплата грошової компенсації за невикористану позивачем у 2020 році додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ ОСОБА_1 не проведена, а є предметом розгляду в цій справі.
		Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 в справі №810/451/17 та від 26.02.2020 в справі № 821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
		Згідно з частиною другоюстатті 117 КЗпП України, як зауважила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 в справі №810/451/17, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, щостаттею 116 КЗпП Українина підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбаченістаттею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Підсумовуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за змістом частини першоїстатті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
		Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбаченастаттею 117 КЗпП України.
		Таким чином, виходячи із системного тлумачення положень статей116,117 КЗпП України, а також враховуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду, наведені вище, можна дійти висновку, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначенастаттею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові) (висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 12.08.2020 в справі № 400/3151/19).
		Судом встановлено, що на момент звільнення позивача зі служби в поліції, з ним не було проведено остаточного розрахунку.
		Відтак, лише на момент припинення вказаного правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог. При цьому, для того щоб права працівникана виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні вважалися порушеними закінченим складом правопорушення, суду необхідно встановити такі юридично значимі обставини як: 1) невиплата належних працівнику при звільненні сум; 2) проведення із ним остаточного розрахунку. Факт проведення остаточного розрахунку дасть можливість для встановлення обсягу порушених прав. 
		Оскільки у правовідносинах які є спірними, зокрема, невиплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку позивачу, а тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними та задоволенню не підлягають.
		Керуючись статтями 243, 244-246, 255, 262, 295, пунктом 15.5 частини першої розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
		Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
		Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 40108604).
		 
		 
		Суддя Р.С. Денисюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...