Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 734/519/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2020.
Дата набрання законної сили: 02.12.2020
Номер судового провадження: 61-7174ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		02 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 734/519/15-ц
		провадження № 61-7174св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - перший заступник прокурора Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації, Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп»,
		відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		треті особи: Козелецька районна державна адміністрація Чернігівської області, Департамент культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації, відділ Держгеокадастру у Козелецькому районі Чернігівської області,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 
		касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , та 
		касаційну скаргу Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» 
		на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Скрипки А. А., Харечко Л. К.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2015 року перший заступник прокурора Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації, ДП «Козелецьрайагролісгосп» звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними наказів, свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу.
		 
		У березні 2015 року перший заступник прокурора Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації, ДП «Козелецьрайагролісгосп» звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними наказів, свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу.
		 
		Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської областівід 29 вересня 2016 року цивільні справи за вказаними позовами об`єднано в одне провадження.
		 
		Позови мотивовано тим, що відведення у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 спірних земельних ділянок відбулося за рахунок земель державної власності лісогосподарського та історико-культурного призначення, що суперечить закону та порушує інтереси держави. Рішенням Чернігівської обласної ради від 27 січня 2001 року «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» у складі інших земель лісового фонду заліснена земельна ділянка на околиці с. Виповзів Козелецького району віднесена до лісового фонду та передана у постійне користування ДП «Козелецьрайагролісгосп». Рішення органів влади про вилучення земельних ділянок із постійного користування ДП «Козелецьрайагролісгосп» не приймалося, згода користувача на вилучення землі відсутня. Перший заступник прокурора Чернігівської області вважав, що земельні ділянки площею 0,12 га, які знаходяться на території Карпилівської сільської ради Козелецького району та надані у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , розташовані на території пам`ятки археології місцевого значення - «Поселення-посад городища м. Лутава, VI-I тис. до н.е., IX-X століть», що знаходиться на північно-східній околиці с. Виповзів Карпилівської сільської ради Козелецького району, яка паспортизована та взята під державну охорону і облік рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17 листопада 1980 року № 551. Спірні земельні ділянки знаходяться в межах археологічної пам`ятки місцевого значення, і вони повинні перебувати в державній власності та не могли бути приватизовані.
		 
		Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації, ДП «Козелецьрайагролісгосп» просив:
		визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 26 липня 2013 року № ЧН/7422083000:30:208/00000327, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва;
		визнати недійсним наказ Головного управління Дердземагенства у Чернігівській області від 05 серпня 2013 року № ЧН/7422083000:30:208/00000327, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0011) для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;
		визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_1, видане 14 серпня 2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7422083000:30:208:0010 для ведення садівництва та території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;
		визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року № 860 земельної ділянки з кадастровим номером 7422083000:30:208:0010 для ведення садівництва, розташованої на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н. В.;
		скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0010) для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, прийняте 14 серпня 2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції;
		скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3  на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0010) для ведення садівництва та території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, прийняте 04 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н. В.,
		визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 26 липня 2013 року № ЧН/7422083000:30:208/00000328, яким ОСОБА_1  надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва; 
		визнати недійсним наказ Головного управління Дердземагенства у Чернігівській області від 05 серпня 2013 року № ЧН/7422083000:30:208/00000328, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0011) для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області; 
		визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_2, видане 14серпня 2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7422083000:30:208:0011 для ведення садівництва та території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;
		визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року № 861 земельної ділянки з кадастровим номером 7422083000:30:208:0011 для ведення садівництва, розташованої на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, укладений між продавцем   ОСОБА_1 та покупцем   ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н. В.;
		скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1  на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0011) для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, прийняте 14 серпня 2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції;
		скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3  на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0011) для ведення садівництва та території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, прийняте 04 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н. В.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року в задоволенні позову першого заступника прокурора Чернігівської області відмовлено.
		 
		Арешти, накладені ухвалами Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 березня 2015 року і від 12 березня 2015 року на земельні ділянки, площею 0,12 га (кадастрові номери 7422083000:30:208:0011, 7422083000:30:208:0010), що розташовані на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, які належать ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договорам купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року, зареєстрованим в реєстрі № 861 і № 860, скасовано.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів щодо віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового фонду та/або земель історико-культурного призначення. Право ДП «Козелецьрайагролісгосп» на спірні земельні ділянки не підтверджено, оскільки документація із землеустрою виготовлена не була, правовстановлюючі документи не оформлювалися. Суд першої інстанції вважав, що відповідно до статей 5, 14, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» створюється та ведеться Державний реєстр пам`яток України, проте інформації щодо внесення будь-якої історичної пам`ятки на околиці с. Виповзів відсутня, а тому немає підстав для віднесення спірних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення. Позовні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 вересня 2013 року № 860 та № 861 та скасування рішення про державну реєстрацію права власності не можуть бути задоволені, оскільки вони є похідними від вищевказаних позовних вимог. Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, нічим об`єктивно не підтверджені, а тому вони не підлягають задоволенню в повному обсязі.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року скасовано.
		 
		Позов першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах ДП «Козелецьрайагролісгосп» залишено без розгляду.
		 
		Позов першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації задоволено.
		 
		Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 26 липня 2013 року № ЧН/7422083000:30:208/00000327, яким    ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва.
		 
		Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 05 серпня 2013 року № 7422083000:30:208/00000381, яким затверджено землеустрій та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0010) для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області.
		 
		Визнано недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1, видане 14 серпня 2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7422083000:30:208:0010.
		 
		Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0010), прийняте 14 серпня 2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції.
		 
		Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року (зареєстрований в реєстрі № 860) земельної ділянки з кадастровим номером 7422083000:30:208:0010, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н. В.
		 
		Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0010), прийняте 04 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н. В.
		 
		Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 26 липня 2013 року № ЧН/7422083000:30:208/00000328, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва.
		 
		Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 05 серпня 2013 року № 7422083000:30:208/00000382, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0011).
		 
		Визнано недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_2, видане 14 серпня 2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7422083000:30:208:0011 для ведення садівництва на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області.
		 
		Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0011), прийняте 14 серпня 2013 року реєстраційною службою Козелецького районного управління юстиції.
		Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 вересня 2013 року № 861 земельної ділянки з кадастровим номером 7422083000:30:208:0011, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н. В.
		 
		Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0011), прийняте 04 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н. В.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична особа Козелецьке районне дочірнє спеціалізоване агролісогосподарське підприємство «Козелецьрайагролісгосп» є дочірнім підприємством комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради (а. с.106-110 т.1 справи №734/519/15-ц), тобто не є державним підприємством. Чинне на час подання позову законодавство не передбачало право органів прокуратури представляти інтереси комунальних підприємств. Отже, перший заступник прокурора Чернігівської області, звертаючись до суду з даними позовами, фактично не здійснював захист інтересів держави, що суперечить чинному законодавству. Тому викладені у відзивах на апеляційні скарги доводи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області і представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відсутності у прокуратури повноважень на пред`явлення позовів в інтересах Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп», є обґрунтованими, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог Козелецьрайагролісгосп належить скасувати, а позов першого заступника прокурора Чернігівської області, поданого в інтересах Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» про визнання недійсними наказів, свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, як такий, що поданий від імені заінтересованої особи, особою, яка не має повноважень на ведення справи. Тому доводи апеляційної скарги заступника прокурора Чернігівської області щодо розташування спірної земельної ділянки в межах лісового фонду, що перебуває в користуванні Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» не розглядаються.
		 
		При задоволенні позовних вимог прокурора Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації суд апеляційної інстанції вважав, що відсутність відомостей про історичну пам`ятку на околиці с. Виповзів у Державному реєстрі і відмінності у назві протягом періоду існування пам`ятки не свідчить про її відсутність в натурі і не позбавляє її відповідного правового режиму та охорони. Рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17 листопада 1980 року № 551, взято на облік об`єкти культурної спадщини, зокрема, поселення «Посад» у с. Виповзів Карпилівської сільської ради та відхилив висновки експертизи, проведені в рамках цієї справи.
		 
		Апеляційний суд вказав, що згідно висновку експерта №612 від 24 липня 2015 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, який колегія суддів визнає як належний письмовий доказ у даній справі, оскільки він стосується суті спору, проект роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Родина», в частині проекту правіше від напису XXVII, де мається заштрихований контур помаранчевого кольору, а саме фрагмент найбільшим розміром 60х16 мм, в середині якого наявний напис «7.6» - піддавався змінам шляхом підчистки механічним способом; фрагмент проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Родина», в середині якого наявний напис «7.6» - був заштрихованим; ознак зміни змісту проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Родина», в частині проекту правіше від напису XXVII, де мається заштрихований контур помаранчевого кольору у вигляді дописки або домальовування не виявлено. Тому карта землекористування КСП «Родина» Карпилівської сільської ради була підроблена шляхом механічного стирання лісового масиву площею 7,6 га разом зі штриховкою, яка позначала пам`ятку археології, чим спростовуються твердження відповідачів про відсутність на час роздержавлення КСП «Родина» у складі земель історико-культурного значення.Факт існування і позначення пам`ятки археології у землевпорядній документації при проведенні роздержавлення земель КСП «Родина» Карпилівської сільської ради Козелецького району ще у 1993 році та віднесення цієї території до земель історико-культурного призначення є доведеним. Відсутність історичної пам`ятки на околиці с. Виповзів у Державному реєстрі і відмінності у її назві протягом періоду її існування не свідчить про її відсутність в натурі і не позбавляє її відповідного правового режиму охорони. Згідно листа Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельних ділянок площею по 0,12 га кожному на території Карпилівської сільради Департаменту не надавалися (а.с.25 т.1 справи №734/519/15-ц). Тому апеляційний суд зробив висновок, що матеріалами справи належним чином підтверджено наявність на території спірних земельних ділянок, переданих у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , об`єкту культурної спадщини, який взято на облік відповідно до законодавства. Оскільки передача у власність земельних ділянок відбулася з порушенням вимог чинного законодавства, без погодження з органами виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, то відповідно є обґрунтованими вимоги позивача про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Чернігівській області про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою і їх затвердження, надання спірних земельних ділянок у власність, визнання недійсним договорів купівлі-продажу вказаних земельних ділянок та свідоцтв про право власності, а також скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У квітні 2019 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_4 , у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року. При цьому, посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на те, що звертаючись до суду із позовом в інтересах держави, прокурор перевищив свої повноваження, передбачені статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 19 Конституції України, оскільки право розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності належать виключно управлінню Держгеокадастру, а не Чернігівській обласній державній адміністрації. Таким чином, інтереси ОДА не могли бути захищені шляхом подачі позову від її імені. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про віднесення спірних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення, оскільки об`єкти культурної спадщини на цих землях не реєструвалися, межі та охоронні зони не встановлювалися, та не було внесено відомостей до Державного реєстру пам`яток України. Посилаючись на рішення виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17 листопада 1980 року № 551, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, що вказані рішення стосувалися інших об`єктів культурної спадщини, а не спірних земель. Крім того, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам закону безпідставно не взяв до уваги висновок експерта від 06 березня 2018 року № 20196/17-41/3035/3036/18-41, згідно з яким встановлено відсутність правовстановлюючих та землевпорядних документів щодо віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового чи історико-культурного призначення.
		 
		У квітні 2019 року ДП «Козелецьрайагролісгосп» подало касаційну скаргу у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року в частині залишення без розгляду вимог Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
		 
		Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що ДП «Козелецьрайагролісгосп» оскаржує постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року лише в частині залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах ДП «Козелецьрайагролісгосп».
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, щосуд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позов першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах ДП «Козелецьрайагролісгосп», проігнорував потребу захисту інтересів держави по збереженню лісових угідь у власності українського народу в особі уповноваженого державного органу - ДП «Козелецьрайагролісгосп», як користувача цих земель. Судами першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог статті 89 ЦПК України не надано належну правову оцінку доказам у справі, зокрема, щодо знаходження спірних земельних ділянок у межах мисливських угідь, що підтверджує факт їх належності до земель лісогосподарського призначення. Вважає, що незаконне вибуття землі з володіння держави у зв`язку з порушенням органом державної влади вимог закону ставить під сумнів добросовісність відповідачів та є підставою для позбавлення незаконно набутої власності.
		 
		У квітні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області подало відзив на касаційну скаргу ДП «Козелецьрайагролісгосп», підписаний представником Будлянським В. М., в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки спірні земельні ділянки, які є предметом спору у справі, не передавалися лісогосподарським підприємствам, а тому право ДП «Козелецьрайагролісгосп» не порушено.
		 
		У квітні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ДП «Козелецьрайагролісгосп», у якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову в частині залишення позовних вимог прокурора в інтересах комунального підприємства без змін. Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки право комунального підприємства на спірні земельні ділянки не підтверджені жодним правовстановлюючим та землевпорядним документом.
		 
		У червні 2019 року прокурор Чернігівської області подав відзив на касаційну скаргу  ОСОБА_2 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року залишити без змін. 
		Відзив мотивований безпідставністю доводів скарги, оскільки суд апеляційної інстанцій на підставі повного та всебічного розгляду справи, дійшов вмотивованого висновку про віднесення спірних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення. Втручання у право відповідачів на мирне володіння майном є законним і переслідує суспільний, публічний інтерес та легітимну мету.
		 
		У червні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписаний представником ОСОБА_5 , в якому просить у якому просить задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_2 , а постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року скасувати, і рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, визначив правовий режим спірних земель, у результаті чого ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДП «Козелецьрайагролісгосп».
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року: відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргоюОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_4 ; зупинено виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 рокудо закінчення її перегляду в касаційному порядку.
		 
		У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційних скаргах, з таких мотивів.
		 
		Апеляційний суд встановив, що рішенням Виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради Народних депутатів № 551 від 17 листопада 1980 року у с. Виповзів взято під охорону пам`ятник археології місцевого значення «Поселення епохи неоліту. Поселення пізньо-трипільскої культури. Городище і поселення Древньої Русі».
		 
		У травні 1989 року складена облікова картка на пам`ятку «Поселення-посад городища літописного м. Лутава».
		 
		12 листопада 1989 року Міністерством культури СРСР був видано паспорт пам`ятника археології, а саме: «Поселення-посад городища м. Лутава, VI-I тис. до н.е., IX-X ст.ст.», що знаходиться на північно-східній околиці с. Виповзів Козелецького району Чернігівської області».
		 
		Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради Народних депутатів від 20 серпня 1991 року № 193 «Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`ятників археології, історії і культури» взята під державну охорону пам`ятка археології Поселення «Поділ», яка знаходиться у с. Виповзів, Козелецького району.
		 
		Згідно інформації, наданої Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, на місцевості граничні межі пам`ятки археології місцевого значення поселення-посаду городища V-I тис. до н.е., IX-X ст. на північно-східній околиці с. Виповзів Карпилівської сільради Козелецького району, її координати та кути повороту не визначено у зв`язку з тим, що вимоги визначення меж пам`яток затверджені постановою КМУ від 25.08.2004 року №1094. На той час програмне і фінансове забезпечення пам`яткоохоронних заходів у області вже було відсутнє, що унеможливило визначення меж не тільки цієї, але й інших пам`яток області. Орієнтовні межі пам`ятки визначено на підставі розповсюдження археологічних знахідок на поверхні і в культурному шарі. Територія пам`ятки була нанесена фахівцями Чернігівського історичного музею (на той час орган охорони пам`яток) в 1993 році на карту землекористування при погодженні проекту роздержавлення КСП «Родина» Карпилівської сільської ради. Усі нанесені пам`ятки, у тому числі зазначене поселення, у всій проектній документації були віднесені до земель історико-культурного призначення з підтвердженням у формі 6-зем.
		 
		05 липня 2014 року Виповзівською археологічною експедицією було складено акт про порушення закону України «Про охорону археологічної спадщини СМП «Рись», що провело широкомасштабні несанкціоновані земельні роботи на посаді Виповзівського археологічного комплексу кін. IX-XII ст. і нанесли пошкоджень огорожею південної частини пам`ятки (а.с.39 т.2 справи №734/519/15-ц).
		 
		Відповідно до Інформаційної довідки про наукові археологічні дослідження Виповзівського археологічного комплексу біля с. Виповзів Козелецького району Чернігівської області у 2009-2015 роках Виповзівський археологічний комплекс являється однією з унікальних пам`яток на Україні, де збереглися неушкоджені культурні нашарування початку виникнення Давньоруської держави кінця IX-X ст..
		 
		При роздержавленні у 1993 році земель КСП «Родина» Козелецького району Чернігівської області встановлено, що на території КСП «Родина» визначені 24 земельні ділянки загальною площею 144,4 га, які являють собою місце давніх поселень і по проекту віднесені до земель історико-культурного призначення.
		 
		Згідно листа Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського №385 від 30 листопада 1995 року директору Чернігівського філіалу інституту Укрземпроект на карту землекористування с/х підприємства «Родина» с. Карпилівка Козелецького району нанесені пам`ятки археології із зазначенням їх площі, охоронної зони і номеру за державним заліком за станом на 30 листопада 1993 року; всі види земельних робіт, пов`язані з переміщенням ґрунту на їх території заборонені; згідно з Законом УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії і культури» статтями 32-37 Земельного кодексу України вилучення земель, на яких розташовані археологічні пам`ятки, не допустиме.
		 
		У експлікації земельних угідь сільськогосподарського підприємства «Родина» Карпилівської сільської ради Козелецького району відображено землі історико-культурного призначення.
		 
		Наказами Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 26 липня 2013 року № ЧН/7422083000:30:208/00000328, № ЧН/7422083000:30:208/00000327  надано дозвіл ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розташованих на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, орієнтовний розмір земельних ділянок 0,1200 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва. 
		 
		Відповідно до довідки 6-зем від 30 липня 2013 року №01-24/1068 на момент передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , земельні ділянки належали до земель державної власності: рядок: 12.1 «Землі запасу», шифр: 94, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид угідь: пасовища. Дані земельні ділянки розташовані на території Карпилівської сільської ради (за межами населеного пункту) Козелецького району Чернігівської області.
		 
		Наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 05 серпня 2013 року № ЧН/7422083000:30:208/00000382 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0011) для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області.
		 
		Наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 05 серпня 2013 року № ЧН/7422083000:30:208/00000381 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва ОСОБА_2 та надано їй у власність земельну ділянку загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:30:208:0010) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області.
		 
		14 серпня 2013 року зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності за № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 відповідно.
		 
		04 вересня 2013 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7422083000:30:208:0011, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н. В. та зареєстрований у реєстрі № 861.
		 
		04 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7422083000:30:208:0010, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мединською Н. В. та зареєстрований у реєстрі № 860.
		 
		Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 05 березня 2018 року № 20194/17-41/3081:3083/18-41 станом на 2013 рік документація із землеустрою на земельні ділянки ДП «Козелецьрайагролісгосп» у встановленому порядку не розроблялася та не затверджувалася, а на планшеті № 15 лісовпорядкування 2005 року не відображена геодезична сітка і даний планшет складений з використанням умовної системи координат, яка не має зв`язку з державними та місцевими системами координат, у зв`язку з чим не можливо встановити, чи знаходяться спірні земельні ділянки повністю або частково у межах (у складі) земель лісового фонду, що перебувають у віданні ДП «Козелецьрайагролісгосп». Проект роздержавлення земель КСП «Родина» Козелецького району Чернігівської області не можуть бути використані, оскільки ця документація не є документацією із землеустрою, в розумінні законодавства у сфері землеустрою чинного станом на 2015 рік, на підставі якої визначаються межі пам`яток археології.
		 
		Апеляційний суд встановив, що факт існування і позначення пам`ятки археології у землевпорядній документації при проведенні роздержавлення земель КСП «Родина» Карпилівської сільської ради Козелецького району ще у 1993 році та віднесення цієї території до земель історико-культурного призначення є доведеним. Відсутність історичної пам`ятки на околиці с. Виповзів у Державному реєстрі і відмінності у її назві протягом періоду її існування не свідчить про її відсутність в натурі і не позбавляє її відповідного правового режиму охорони. 
		 
		У абзаці другому частини другої статті 178 ЦК України передбачено, що види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
		 
		У пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.
		 
		Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) вказано, що «за змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів».
		 
		Аналіз вказаних норм свідчить, що пам`ятка археології є об`єктом обмеженим в цивільному обороті, оскільки може перебувати тільки в державній власності.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19) зазначено, що «відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)). Велика Палата Верховного Суду вже висловлювалася з приводу того, що вимогу про визнання правочину недійсним може заявити особа, яка не є стороною відповідного правочину (див. постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц (пункт 58); від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 42); від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (пункт 49)). Оскільки прокурор обґрунтував у позовній заяві необхідність захисту майнових інтересів держави в обраний ним спосіб, а договори купівлі-продажу № 790, 2333 й іпотеки № 799, 2334 і державна реєстрація відповідних прав порушували права власності та користування земельною ділянкою, на якій споруджений елінг, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції у частині задоволення наведених вимог».
		 
		За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
		 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року в справі № 281/129/17 (провадження № 61-14661св19) зроблено висновок по застосуванню частини першої статті 203 ЦК України та вказано, що «під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах».
		 
		Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		У справі, що переглядається, при задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 , апеляційний суд, встановивши, що на спірній земельній ділянці (кадастровий номер 7422083000:30:208:0010), переданій у власність ОСОБА_2 розміщена пам`ятка археології, прокурор обґрунтував у позовній заяві необхідність захисту майнових інтересів держави в обраний ним спосіб, а тому обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, в частині задоволених позовних вимог першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 щодо земельної ділянки (кадастровий номер 7422083000:30:208:0011), з таких мотивів.
		 
		У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
		 
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
		 
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
		 
		У справі, що переглядається, інші відповідачі (Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області ОСОБА_1, ОСОБА_3 ) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідачів свідчить про повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області  ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
		 
		Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_2 не навела переконливих доводів, яким чином постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області ОСОБА_1 , ОСОБА_3 щодо земельної ділянки (кадастровий номер 7422083000:30:208:0011), порушують її права та інтереси, за умови, що інші відповідачі не оскаржили постанову апеляційного суду в цій частині, тобто погодилися з цим судовим рішенням.
		 
		Колегія  відхиляє аргументи касаційної скарги Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп»
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що: «відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України».
		 
		У частині третій статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову) підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
		 
		Апеляційний суд встановив, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична особа Козелецьке районне дочірнє спеціалізоване агролісогосподарське підприємство «Козелецьрайагролісгосп» є дочірнім підприємством комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради, тобто не є державним підприємством чи органом. Перший заступник прокурора Чернігівської області, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі комунального підприємства не здійснював захист інтересів держави. З урахуванням доводів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області і представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відзивах на апеляційні скарги щодо відсутності у прокуратури повноважень на пред`явлення позовів в інтересах Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп», апеляційний суд, на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та залишив в цій частині позов без розгляду.
		 
		Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на осіб, що подали касаційні скарги; поновити виконання оскарженої постанови постанови апеляційного суду.
		 
		Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» залишити без задоволення.
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
		 
		Постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                     В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                              І. О. Дундар
		 
		В. М. Коротун
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...