Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/7486/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2020. Зареєстровано: 08.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2020.

Номер судового провадження: 2-7786/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/7486/20-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 листопада 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:                        
		       головуючого судді - Бусик О.Л.
		       при секретарі судових засідань - Диба І.Б.
		учасники справи:
		позивач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва») звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 10 418, 38 грн.
		В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 . Відповідачі проживають, користуються та отримують в повному обсязі послуги з утримання будинку та прибудинкової території, однак, не виконують свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим утворилась зазначена заборгованість.
		Ухвалою судді від 19 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
		08 квітня 2020 року позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. 
		Ухвалою судді від 09 квітня 2020 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
		28 травня 2020 року від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони зазначали, що позивач не навів доказів того, що під час нарахування щомісячних сум платежів за послуги з утримання будинку та прибудинкової території він застосував тарифи або ціни, встановлені відповідно до чинного законодавства. Між позивачем та відповідачами не укладався договір про надання послуг з утримання будинків і прибудинкової території. Відповідачі регулярно вносили платежі за житлово-комунальні послуги, тому твердження позивача, що ці платежі були частковою сплатою не відповідають дійсності. Зокрема рахунок за травень 2015 року, вказує на відсутність оплати за цей місяць, однак платіж було здійснено в сумі 41,65 грн, про що свідчить фотокопія квитанції, яка додана до відзиву. У позовній заяві позивач просить поновити позовну давність, однак не зазначає будь-які причини, через які строк було пропущено. Таким чином, відсутні поважні причини для поновлення позовної давності. До відзиву відповідачі подали заяву про застосування позовної давності. 
		30 червня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що не підписання договору про надання житлово-комунальних послуг є порушенням відповідачем статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Отже, відповідачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. 
		Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.
		Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від відповідачів надійшла заява про відкладення розгляду справу, у зв`язку із введення карантину.
		Щодо поважності причин неявки в судове засідання, то суд визнає не поважними причини неявки в судове засідання зазначені відповідачами, оскільки справа призначалася судом неодноразово, а саме: 20 травня 2020 року, 13 липня 2020 року, 10 вересня 2020 року та 19 листопада 2020 року, при цьому на три останні засідання відповідачами подавалися клопотання про відкладення розгляду справи з посилання на введення карантину у зв`язку із пандемією COVID-19, однак саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено причин, які безпосередньо перешкоджають відповідачам взяти участь у судовому засіданні.
		Відповідно до ст. 121 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
		Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» №11 від 17.10.2014, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
		Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші). Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 4 статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. 
		Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
		Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 .
		Зазначений будинок знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Києва та перебуває на балансовому обліку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», яка надає послуги з утримання вказаного будинку та прибудинкової території, нараховує та збирає квартирну плату з мешканців квартир житлового фонду комунальної власності територіальної громади на обслуговування території й збір із власників приватизованих квартир за відшкодування експлуатаційних витрат з утримання будинку та прибудинкової території.
		Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.
		Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За змістом ч. 1 ст.901 та ч. 1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
		Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування будинку та прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, на власника, наймача житлового приміщення, покладено обов`язок сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
		Нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території проводиться за тарифами, затвердженими розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2010 року № 1221 та від 30 квітня 2015 року №442.
		Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 жовтня 2013 року роз`яснено, що не укладання договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє боржника від обов`язку оплачувати отримані ним послуги.
		Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до абз.3 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		За змістом норми ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
		При цьому, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
		Згідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує (частина 4 цієї статі).
		Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 322 ЦК України).
		Згідно п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
		Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
		Згідно положень частин 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
		За положеннями вказаного Закону, власником приміщення є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо управління майном приймається відповідно до закону. Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
		Згідно із розрахунком, наданим позивачем ОСОБА_1 за період з травня 2015 року до грудня 2019 року за послуги з утримання будинку і прибудинкової території належним чином не сплачують в повному обсязі, у зв`язку з чим за адресою АДРЕСА_2 утворилась заборгованість в сумі 10418,38 грн.
		Заперечуючи проти позову відповідачі заявили про застосування позовної давності, оскільки розрахунок проведено за період з травня 2015 року до грудня 2019 року.
		Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
		Ураховуючи те, що відповідачі частково сплачували за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, оформили субсидію, наявні підстави уважати, що відповідачі вчинили дії, що свідчать про визнання ними свого боргу.
		Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з утримання будинку і прибудинкової територіїє обґрунтованими, доведеними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.
		Посилання відповідачів на те, що розрахунок позивача вказує на відсутність оплати за травень місяць є безпідставними, оскільки позивач надав розрахунок саме боргу, а відсутність платежу за травень в сумі 41,65 грн вказує на оплату відповідачами зазначених послуг. 
		Згідно положень ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідачів судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства просудові витрати у цивільних справах» при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (п.35). Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну (п.36).
		Керуючись ст. 526, 530, 611ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
		Стягнути з  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» заборгованість у розмірі 10418 (десять тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 38 копійок, а також витрати з оплати судового збору в сумі по 1 051 грн. з кожного.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (01021, м. Київ, пров. Мар`яненка, 7, код ЄДРПОУ 35692211).
		Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
		 
		Повний текст судового рішення складено 30 листопада 2020 року. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                     О.Л. Бусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...