Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/3571/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2020.
Дата набрання законної сили: 25.11.2020
Номер судового провадження: 61-17075ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		25 листопада 2020 року
		м. Київ
		справа № 754/3571/16-ц
		провадження № 61-17075св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду 
		м. Києва, у складі судді Галась І. А., від 21 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О., від 15 серпня 2019 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до 
		ОСОБА_2 про стягнення коштів.
		Позовна заява мотивована тим, що 07 травня 2015 року між ним, як адвокатом, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4363/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури згідно рішення від 25 листопада 
		2010 року № 209, та ОСОБА_2 було укладеного угоду про надання правової допомоги (далі - Угода). 
		Стверджував, що умови угоди ним було виконано в повному обсязі та належним чином, однак ОСОБА_2 порушено зобов`язання щодо сплати йому гонорару. 
		Так, пунктом 5.1 Угоди встановлено, що адвокат приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: представляє інтереси клієнта в компетентному суді апеляційної інстанції у цивільній справі 
		№ 754/4353/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя.
		На виконання умов Угоди ним було підготовлено апеляційну скаргу від імені ОСОБА_2 та заперечення проти апеляційної скарги ОСОБА_3 у цивільній справі № 754/4353/14-ц (номер провадження в суді апеляційної інстанції № 22-ц/796/8088/2015), представлено інтереси ОСОБА_2 у судових засіданнях у Апеляційному суді м. Києва. 
		В суді першої інстанції по справі № 754/4353/14-ц він також був представником ОСОБА_2 . 
		За результатами розгляду справи № 754/4353/14-ц Апеляційний суд 
		м. Києва залишив без змін рішення суду першої інстанції щодо визнання за відповідачем права власності на 1/2 частину квартири 
		АДРЕСА_1 , 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0984 га, за адресою: Київська обл., Броварський район, садівниче товариство «Зазим`є-18», ділянка №  НОМЕР_1 , 1/2 частину нежитлових приміщень 
		№ 1, № 2, № 3 (групи приміщень № 15), загальною площею 38,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частину нежитлових приміщень № 1, № 2 (групи приміщень № 11) - студія засмаги, загальною площею 39,8 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .
		Відповідно до пункту 3.1 Угоди, - в день отримання коштів та/або рухомого/нерухомого майна у справі за позовом ОСОБА_2 до 
		 ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, клієнт сплачує адвокату додатковий гонорар у розмірі 10 % від присудженої на користь клієнта грошової суми та/або ринкової вартості рухомого/нерухомого майна.
		Він звернувся до суб`єкта оціночної діяльності із заявою про визначення ринкової вартості присудженого ОСОБА_2 нерухомого майна та відповідно до його розрахунків, загальний розмір гонорару, який підлягає сплаті ОСОБА_2 на підставі пункту 3.1 Угоди становить 148 833, 45 грн.
		На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути із ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 148 833, 45 грн.
		03 жовтня 2016 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання Угоди недійсною.
		Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 під час представництва її інтересів у Апеляційному суді м. Києва не діяв на підставі угоди про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року, а діяв згідно пункту 1 статті 42 ЦПК України, як фізична особа за довіреністю 
		від 18 грудня 2013 року, яка посвідчена нотаріусом Колядою О. П. та зареєстрована в реєстрі за № 1705.
		Зазначала, що саме на підставі вказаної довіреності ОСОБА_1 здійснював представництво її інтересів під час розгляду Деснянським районним судом м. Києва справи № 754/4353/14-ц. Виходячи зі змісту первісного позову, а також беручи до уваги наявність доказів того, що ОСОБА_1 до судів першої та апеляційної інстанції замість витягу з угоди та ордеру на надання правової допомоги надав копію довіреності, вбачала факт обману з боку відповідача.
		Також вважала, що зазначена угода не відповідає Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за змістом статті 26 якого та статті 14 Правил адвокатської етики, адвокатська діяльність здійснюється виключно на підставі договору про надання правової допомоги. Отже угода, як правочин, не передбачена Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому на підставі статті 215 ЦК України та пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 грудня 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» може бути визнана недійсною.
		Враховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсною угоду про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року, підписану нею та адвокатом ОСОБА_1
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження.
		Короткий зміст судових рішень, ухвалених по справі
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він здійснював представництво інтересів ОСОБА_2 у цивільній справі 
		№ 754/4353/14-ц, саме на підставі договору (угоди) про надання правової допомоги. Із матеріалів цивільної справи та апеляційної скарги (підписаної представником позивача на підставі довіреності, копія якої наявна у матеріалах справи) судом встановлено, що повноваження ОСОБА_1 як представника посвідчувались лише довіреністю від 18 грудня 2013 року, без посилання на угоду про надання правової допомоги, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою про надання правової допомоги, суд першої інстанції вважав необґрунтованими.
		Оскільки зміст угоди про надання правової допомоги не суперечить 
		ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тому підстав для застосування статті 215 ЦК України немає. Вжита назва «угода» про надання правової допомоги, замість «договір», не є підставою для визнання її недійсною.
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилено, а рішення Деснянського районного суду 
		м. Києва від 21 грудня 2016 року залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів того, що він представляв інтереси ОСОБА_2 у справі про поділ майна подружжя саме як адвокат на підставі договору (угоди) про надання правової допомоги, тому правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		Крім того, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що факт обману ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 , який би вплинув на її волевиявлення при укладенні угоди про надання правової допомоги 
		від 07 травня 2015 року, є недоведеним, ОСОБА_2 погодилась з  умовами вказаної угоди від 07 травня 2015 року, тому відсутні передбачені статтями 203, 215 ЦК України підстави для визнання її недійсною.
		Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до 
		ОСОБА_2 про стягнення коштів - скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови апеляційного суду. В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року залишено без змін.
		Приймаючи постанову від 15 серпня 2019 року, апеляційний суд виходив із відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження виконаних робіт/наданих послуг, що були б відображені в актах приймання-передачі робіт від 01 березня 2016 року, 10 травня 2016 року та від 23 червня 
		2016 року, з конкретизацією кожної вчиненої дії, яка б полягала у наданні правової допомоги, вартість якої визначена позивачем на загальну суму 148 833, 45 грн.
		Врахувавши складність справи, по якій адвокатом була складена апеляційна скарга та заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , приймаючи до уваги, що адвокат ОСОБА_1 був знайомий з матеріалами справи, оскільки брав участь в суді першої інстанції, готував клопотання, заяви та промову в судових дебатах в суді першої інстанції, де викладав усі основні аргументи на користь позивача; участь в одному судовому засіданні в апеляційному суді 10 червня 2015 року, колегія суддів дійшла висновку, що отриманий адвокатом ОСОБА_1 основний гонорар в розмірі 
		4 000 грн за здійснення представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції, є розумним та враховує витрачений адвокатом час.
		З огляду на вимоги статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», обсяг правової допомоги, який було передбачено пунктом 5.1 угоди та фактично надану правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що встановлення додаткового гонорару в розмірі 10% від присудженої на користь клієнта грошової суми та/або ринкової вартості рухомого/нерухомого майна - не відповідає визначеним законом критеріям щодо порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), врахуванню витраченого адвокатом часу та принципу розумності. Визначений пунктом 3.1 угоди додатковий гонорар апеляційний суд вважав таким, що ставиться в залежність виключно від змісту рішення суду (присудженого на користь клієнта майна), а не від обсягу наданих адвокатом послуг.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва, у складі судді від 21 грудня 2016 року і постанову Київського апеляційного суду 
		від 15 серпня 2019 року, ухваливши по справі нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 
		ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва 
		від 21 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 15 серпня 2019 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 754/3571/16-ц та витребувано її матеріали з місцевого суду.
		У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій. Заявник вважає, що в порушення статті 212 ЦПК України 
		2004 року суд першої інстанції в своєму рішенні не зазначив про наявність звітів про оцінку вартості майна, інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актів часткового здавання наданої правової допомоги та не навів мотиви прийняття чи відхилення цих доказів.
		Звертає увагу касаційного суду на те, що угода по якій ним пред`явлено вимогу про стягнення додаткового гонорару є дійсною, а отже сторони зобов`язані її дотримуватись. В суді апеляційної інстанції було підтверджено факт виконання ним всіх умов угоди про надання правової допомоги 
		від 07 травня 2015 року, а правові підстави для зменшення/не стягнення суми додаткового гонорару відсутні.
		Зазначає, що з урахуванням положень пункту 3.1 угоди про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року в актах приймання-передачі робіт від 01 березня 2016 року, 10 травня 2016 року та 23 червня 2016 року на нього не покладено обов`язку із конкретизації кожної вчиненої дії, яка б полягала у наданні правової допомоги, вартість якої визначена на загальну суму 148 833, 45 грн, оскільки додатковий гонорар пов`язаний із остаточним позитивним для клієнта рішенням суду. 
		Зміст та розрахунки сум в зазначених актах, та направлення цих актів відбулось відповідно до погоджених умов Угоди. Наявність недоліків в оформленні первинних бухгалтерських документів адвокатом не свідчить про відсутність послуг та не є підставою для відмови в стягненні коштів.
		У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 травня 2015 року між адвокатом ОСОБА_1, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4363/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, згідно рішення 
		від 25 листопада 2010 року № 209 та фізичною особою ОСОБА_2 , як клієнтом, було укладено угоду про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1 якої клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно з розділом 5 цієї угоди. Клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу та оплатити гонорар за її надання на умовах та у порядку, який визначений цією угодою. Початок належного виконання адвокатом своїх зобов`язань згідно пункту 1.1 цієї угоди здійснюється з моменту її підписання.
		Згідно із пунктом 5.1 Угоди адвокат приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: представляє інтереси клієнта у компетентному суді апеляційної інстанції у цивільній справі 
		№ 754/4353/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя.
		Відповідно до пункту 3.1 Угоди за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у наступному розмірі та у такі строки: у день підписання цієї угоди клієнт сплачує гонорар адвокату у розмірі 4 000 грн; у день отримання коштів та/або рухомого/нерухомого майна у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, клієнт сплачує адвокату додатковий гонорар в розмірі 10 % від присудженої на користь клієнта грошової суми та/або ринкової вартості рухомого/нерухомого майна.
		Також судами встановлено, що згідно матеріалів справи № 754/4353/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, ОСОБА_1 підготовлено та подано апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року. 
		Зазначена апеляційна скарга підписана ОСОБА_1 , як представником позивача.
		До апеляційного суду також було подано заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_3 по справі № 754/4353/14-ц які підписані ОСОБА_2 .
		Відповідно до довіреності від 18 грудня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колядою О. П. та зареєстрованої в реєстрі за № 1705, ОСОБА_2 , цією довіреністю надала повноваження ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які діють окремо один від одного, бути її представниками перед фізичними та юридичними особами, зокрема у судах України, включаючи стадії апеляційного і касаційного провадження та виконання рішень, перегляду рішення, ухвали, постанови.
		В матеріалах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна міститься копія довіреності від 18 грудня 2013 року.
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2015 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року в відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення судових витрат скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 305 грн та витрати на проведення судової оціночно-будівельної експертизи у розмірі 2 214 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 08 жовтня 2015 року на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 
		2015 року у справі № 754/4353/14-ц.
		Згідно звіту про оцінку майна № RS18 -160222-004, здійсненого оцінювачем  ОВ «АКР-КОНСАЛТ» Чепурним С. А. 22 лютого 2016 року на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість квартири 
		АДРЕСА_1 становить 902 176, 92 грн. 
		01 березня 2016 року адвокат ОСОБА_1 склав акт часткового приймання-передачі правової допомоги до угоди про надання правової допомоги 
		від 07 травня 2015 року та направив його ОСОБА_2 для підписання.
		Відповідно до вказаного акту загальна вартість наданої правової допомоги адвоката за цим актом складає 45 108, 85 грн, що становить 10% від вартості присудженого майна - 1/2 частини квартири. Вказаний акт ОСОБА_2 не підписаний.
		08 жовтня 2015 року на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року у справі № 754/4353/14-ц за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частину нежитлових приміщень літера А групи приміщень № 15, приміщення 1,2,3 по АДРЕСА_2 , ринкова вартість яких згідно звіту про оцінку майна, здійсненого оцінювачем ТОВ «АКР-КОНСАЛТ» Чепурним С. А. 04 травня 2016 року становить 697 340 грн.
		18 березня 2016 року за ОСОБА_2 на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року у справі № 754/4353/14-ц зареєстровано право власності на 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 в Садівничому товаристві «Зазим`є-18» Броварського району Київської області, ринкова вартість якої згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, здійсненого оцінювачем ТОВ «АКР-КОНСАЛТ» 
		ОСОБА_9 18 березня 2016 року становить 219 558 грн. 
		10 травня 2016 року адвокат ОСОБА_1 склав акт часткового приймання-передачі правової допомоги до угоди про надання правової допомоги
		від 07 травня 2015 року та направив його ОСОБА_2 для підписання. Відповідно до вказаного акту загальна вартість наданої правової допомоги адвоката за цим актом складає 45 844, 90 грн, що становить 10 % від вартості присудженого майна: 1/2 частини нежитлових приміщень та 
		1/2 частини земельної ділянки. Вказаний акт ОСОБА_2 не підписаний.
		06 червня 2016 року за ОСОБА_2 на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року у справі 
		№ 754/4353/14-ц зареєстровано право власності на 1/2 частину нежитлових приміщень № 1, 2 (групи приміщень № 11) - студія засмаги, по 
		АДРЕСА_3 , ринкова вартість яких згідно звіту про оцінку майна, здійсненого оцінювачем ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» ОСОБА_9 06 червня 2016 року становить 1 157 594 грн. 
		23 червня 2016 року адвокат ОСОБА_1 склав акт часткового приймання-передачі правової допомоги до угоди про надання правової допомоги 
		від 07 травня 2015 року та направив його ОСОБА_2 для підписання. Відповідно до вказаного акту загальна вартість наданої правової допомоги адвоката за цим актом складає 57 879, 70 грн, що становить 10 % 
		від вартості присудженого майна - 1/2 частини нежитлових приміщень студії засмаги. Зазначений акт ОСОБА_2 не підписаний.
		В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що ним отримано від ОСОБА_2 основний гонорар в розмірі 4 000 грн передбачений Угодою про надання правової допомоги від 07 травня 2018 року.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Звертаючись до суду із позовом  ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до пунктів 1.1, 5.1 угоди за надання правової допомоги 
		від 07 травня 2015 року ним за дорученням клієнта і за винагороду (гонорар) надано клієнту наступну правову допомогу: представлено інтереси клієнта у компетентному суді апеляційної інстанції у цивільній справі № 754/4353/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя.
		За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
		Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
		Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
		При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
		Також згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики (в редакції, яка була чинною на час укладення угоди між сторонами у розглядуваній справі угоди про надання правової допомоги) Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами пункту 1.1 угоди про надання правової допомоги клієнт доручив, а адвокат приймяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно з розділом 5 даної угоди. Клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу та оплатити гонорар за її надання на умовах та в порядку, який визначений цією угодою.
		Відповідно до пункту 3.1 угоди за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у наступному розмірі та у такі строки: 
		- у день підписання цієї угоди клієнт сплачує гонорар адвокату у розмірі 
		4 000 грн; 
		- у день отримання коштів та/або рухомого/нерухомого майна у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, клієнт сплачує адвокату додатковий гонорар в розмірі 10 % від присудженої на користь клієнта грошової суми та/або ринкової вартості рухомого/нерухомого майна.
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що сам лише той факт, що адвокат ОСОБА_1 на стадії апеляційного провадження в справі № 754/4353/14-ц приймав участь як представник ОСОБА_2 на підставі наявної у матеріалах справи нотаріально посвідченої довіреності від 18 грудня 2013 року, не може бути підставою для несплати клієнтом за надану правову допомогу, оскільки факт укладення між адвокатом та клієнтом угоди про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року 
		не спростовано, а крім того повноваження адвоката, як представника на час вирішення справи № 754/4353/14-ц могли посвідчуватись не лише ордером, а й довіреністю.
		Колегія суддів погоджується із вказаним висновком апеляційного суду.
		Разом із тим посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 462/9002/14-ц, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлення додаткового гонорару в розмірі 10 % від присудженої на користь клієнта грошової суми та/або ринкової вартості рухомого/нерухомого майна - не відповідає визначеним законом критеріям щодо порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), розумності та врахування витраченого адвокатом часу, а крім того за своїм змістом і правовою природою додатковий гонорар, визначений у пункті 3.1. Угоди, не є ціною договору (платою за надані послуги) в розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а є платою за результат (позитивне рішення, кількість та вартість присудженого на користь клієнта майна), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.
		Однак апеляційний суд не врахував, що на відміну від справи № 462/9002/14-ц, у розглядуваній справі набрали законної сили судові рішення, якими відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсною угоди про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року, а отже вказана угода (договір) не визнана недійсною та є обов`язковою для виконання її сторонами.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
		Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
		Фактично звільняючи ОСОБА_2 від сплати передбаченого угодою 
		від 07 травня 2015 року додаткового гонорару («гонорару успіху») в розмірі 10% від вартості присудженого майна виходячи із складності справи, обсягу процесуальних дій адвоката та витраченого ним часу, апеляційний суд не врахував, що у розглядуваній справі вирішується питання належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за чинною угодою, а не питання компенсації судових витрат іншою стороною цивільної справи № 754/4353/14-ц.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
		Аналогічним чином тлумачить це питання і Європейський суд з прав людини, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
		Таким чином зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої - п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.
		Однак вищенаведене не означає, що такі зобов`язання між адвокатом та клієнтом не є обов`язковими для сторін договору про надання правової допомоги, у разі якщо такий договір є дійсним.
		До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України)
		Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
		Угода про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або окремі положення цієї угоди у встановленому порядку недійсними не визнані.
		Таким чином згідно умов пункту 3.1 Угоди про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року, у ОСОБА_2 в результаті отримання (набуття) у власність нерухомого майна присудженого за результатами розгляду цивільної справи № 754/4353/14-ц виникло зобов`язання сплатити на користь адвоката ОСОБА_1 гонорар у розмірі 10 % від вартості присудженого майна.
		Водночас ОСОБА_2 , в порушення вимог статей 526, 527, частини першої статті 530 ЦК України та умов укладеної між сторонами Угоди, виплату вказаного гонорару не здійснила.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги в частині наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 додаткового гонорару передбаченого п.3.1. Угоди про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року.
		Визначаючи розмір гонорару, який підлягає стягненню з відповідача, Верховний Суд приймає за основу вартість майна встановлену рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року у справі 
		№ 754/4353/14-ц згідно з яким за ОСОБА_2 визнано право власності на:
		-         1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 в Садівничому товаристві «Зазим`є-18» Броварського району Київської області вартістю 
		103 950 грн;
		-         1/2 частини нежитлових приміщень № 1, 2 (групи приміщень № 11) - студія засмаги, по АДРЕСА_3 вартістю 366 750 грн;
		-         1/2 частини нежитлових приміщень літера А групи приміщень № 15, приміщення 1, 2, 3 по АДРЕСА_2 вартістю 341 000 грн;
		-         1/2 частини квартири АДРЕСА_1 вартістю 277 750 грн. 
		Із вказаною вартістю майна ОСОБА_2 погодилась.
		ОСОБА_1 , приймаючи участь в розгляді справи № 754/4353/14-ц, як представник ОСОБА_2 , проти визначеної судом вартості спірного майна також не заперечував, у тому числі в складеній ним особисто апеляційній скарзі.
		З урахуванням наведеного розмір додаткового гонорару згідно пункту 3.1 угоди про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року (10% від вартості присудженого нерухомого майна), який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 108 945 грн (із розрахунку (103 950 грн + 366 750 грн + 341 000 грн + 277 750 грн) х 10 %), а не 
		148 833, 45 грн, як було зазначено позивачем.
		Колегія суддів не вбачає підстав для визначення вартості майна присудженого ОСОБА_2 у 2015 році, за звітами про оцінку такого майна складеними на замовлення ОСОБА_1 у 2016 році, оскільки очевидно, що з часом вартість нерухомого майна змінюється, у тому числі внаслідок об`єктивних факторів (зміни кон`юнктури ринку, девальвації національної валюти тощо).
		При цьому пункт 3.1. Угоди не передбачає визначення вартості присудженого майна не відповідно до рішення суду, а за будь-якою додатковою оцінкою.
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржувані судові рішення, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Пропорційно до розміру задоволених вимог (108 945 грн), та з урахуванням положень статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у відповідних редакціях) щодо визначення судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг, із ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в загальній сумі 5 774, 08 грн.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додатковий гонорар згідно пункту 3.1 Угоди про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року в розмірі 108 945 (сто вісім тисячі дев`ятсот сорок п`ять) гривень.
		Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційних скарг в розмірі 5 774 (п`ять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 8 копійок.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:  Є. В. Синельников   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...