Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/7596/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2020.
Дата набрання законної сили: 02.12.2020
Номер судового провадження: 61-22804ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		02 грудня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 643/7596/19 
		провадження № 61-22804св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		заявник -  ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ,
		заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , на постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої онуки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду іззаявою про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
		Заява обґрунтована тим, що малолітня ОСОБА_2 проживає разом із батьками: дочкою заявника ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
		24 квітня 2019 року їй зателефонувала онука та повідомила, що у неї болить голова, вона голодна, а батьки поїхали на три дні на церковні молебни.
		Заявник негайно приїхала, нагодувала дитину, звернулася до лікаря, викликала поліцію та службу у справах дітей. 
		За адресою виклику прибув екіпаж поліції, який прийняв у неї заяву про насилля в сім`ї, а від дитини - пояснення. ОСОБА_2 розповіла співробітнику служби у справах дітей, що вітчим її систематично б`є, ставить колінами на сиру гречку, лупцює хворостиною, морить голодом, відібрав у неї телефон, забирає гроші, які їй дарують дід та бабуся на свята, крім того, погрожує разом з матір`ю вигнати її з дому.
		Заявник зазначила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є сектантами Християнської церкви «Нове покоління» та не заперечують, що застосовують щодо дітей фізичне насилля з метою їх виховання.
		З огляду на це заявник вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли стосовно онуки домашнє насильство, а саме: фізичне, що полягало у нанесенні тілесних ушкоджень, залишенні в небезпеці, ненаданні допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, вчиненні інших правопорушень насильницького характеру; психологічне, що полягає в словесних погрозах, приниженні, переслідуванні, залякуванні, інших діяннях, спрямованих на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; економічне, що полягає в умисному позбавленні житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишенні без догляду чи піклування, перешкоджанні в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, примушуванні до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
		Із цих підстав ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців із забороною ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_2 та наближатися ближче 50 м до місця проживання (перебування), навчання, інших місць частого відвідування ОСОБА_2 ; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, без згоди та присутності ОСОБА_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Московський районний суд міста Харкова рішенням від 29 травня 2019 року заяву задовольнив частково. Видав обмежувальний припис ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строком на три місяці із заборонами щодо: перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_2 ; наближення ближче 50 м до місця проживання (перебування), навчання, інших місць частого відвідування ОСОБА_2 ; особисто і через третіх осіб розшукування ОСОБА_2 , переслідування її та в будь-який час спілкування із нею без згоди та присутності ОСОБА_1 . Судовий збір віднесено на рахунок держави.
		Зазначене рішення направлено до Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області (далі - Московський ВП ГУНП у Харківській області) для взяття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на профілактичний облік, а також до адміністрації Московського району Харківської міської ради та до Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області.
		Задовольнивши заяву частково та видавши обмежувальний припис батькам малолітньої ОСОБА_2 строком на три місяці, суд першої інстанції керувався Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція), якою передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Встановивши беззаперечні факти домашнього насильства стосовно малолітньої дитини ОСОБА_2 , оцінивши вірогідність продовження вчинення домашнього насильства та вірогідність повторного настання тяжких наслідків його вчинення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису батькам ОСОБА_2 із заборонами щодо наближення ближче 50 м, спілкування, перебування в місці проживання (перебування), навчання ОСОБА_2 та переслідування її особисто або через третіх осіб. Визначаючи тримісячний строк обмежувального припису, суд першої інстанції керувався тим, що до обрання припису дитина проживала та навчалася в іншому місці, де фактично не закінчила навчання через спір, що виник. Суд першої інстанції встановив тримісячний строк обмежувального припису на період шкільних літніх канікул з метою створення належних умов для продовження навчання ОСОБА_2 .  
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		Харківський апеляційний суд постановою від 04 грудня 2019 року рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 травня 2019 року скасував, ухвалив у справі нове рішення про відмову в задоволенні заяви. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні  заяви ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані сторонами докази у їх сукупності не підтверджують фактів вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домашнього насильства у будь-якій формі щодо малолітньої ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності належних, допустимих та переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства заінтересованими особами стосовно дитини, настання тяжких та особливо тяжких наслідків його вчинення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У грудні 2019 року  ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 травня 2019 року. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи.
		У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		12 березня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на касаційну скаргу.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права. 
		Суд апеляційної інстанції неповно дослідив матеріали справи, необґрунтовано зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_2 . Дитина не є біологічною дочкою ОСОБА_3 .
		Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що акт обстеження житлово-побутових умов від 14 травня 2019 року, у якому зазначено про задовільні умови проживання та наявні продукти харчування у недостатній кількості, складений за відсутності в будинку малолітньої ОСОБА_2 та за іншою адресою - АДРЕСА_2 . 
		Суд апеляційної інстанції не врахував, що заінтересовані особи є релігійними фанатиками, що може нашкодити дитині. Також суд апеляційної інстанції, стверджуючи про відсутність доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домашнього насильства у будь-якій формі стосовно ОСОБА_2 , неповно дослідив матеріали справи та не надав належної оцінки доказам, наданим заявником. 
		ОСОБА_4 не врахувала висновків суду першої інстанції та причини видачі щодо неї та ОСОБА_3 обмежувального припису, оскільки продовжує психологічне та фізичне насилля стосовно дитини ОСОБА_2 , що підтверджується неодноразовим звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів після ухвалення Московським районним судом міста Харкова рішення від 29 травня 2019 року. 
		Аргументи інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.
		Заявник не довела належними та допустимими доказами того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняли стосовно їх дочки малолітньої ОСОБА_2 фізичне, психологічне та економічне насильство.
		Доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства відповідно до Закону України «Про запобігання тапротидію домашньому насильству» заявник до суду не надала, тому немає підстав вважати, що є ризики настання тяжких наслідків для дитини у зв`язку з відмовою суду видати обмежувальний припис. 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, а тому підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі і мають трьох малолітніх дітей, старшою з яких є ОСОБА_2 , які проживають разом із ними в орендованому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_3 не є біологічним батьком ОСОБА_2 , але записаний батьком дитини у свідоцтві про народження за спільною заявою його та матері дитини.
		Заявник ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 і, відповідно, бабою малолітньої ОСОБА_2 . 
		На час звернення заявника ОСОБА_1 до суду в інтересах малолітньої дитини із заявою про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 проживає разом із заявником за адресою: АДРЕСА_3 .
		Відповідно до акта, складеного комісією у складі голови селищної ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_9, членів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 25 квітня 2019 року, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають без реєстрації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та три дочки. На час перевірки комісія виявила, що батьків дітей вдома немає, старша дочка залишена вдома хворою; житлово-побутові умови незадовільні, в будинку та кімнатах повна антисанітарія; немає продуктів; в кімнаті на підлозі на килимовому покритті працював електрообігрівач, що є порушенням правил пожежної безпеки. Зазначені факти засвідчені співробітниками поліції Іванівського району, які були викликані ОСОБА_1 .
		Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 14 травня 2019 року будинок  АДРЕСА_2 , де мешкає родина ОСОБА_2 , знаходиться в нормальному стані, умови проживання задовільні, кімната облаштована необхідними меблями, діти доглянуті (а. с. 75-76).
		Відповідно до довідки сімейного лікаря ОСОБА_8 . Петрівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 25 квітня 2019 року, ОСОБА_2 22 квітня 2019 року оглянута лікарем, встановлено діагноз: гострий трахеїт, рекомендовано медикаментозне лікування. 
		Згідно з актом обстеження умов проживання заявника ОСОБА_1 , складеного 03 травня 2019 року комісією служби у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, умови проживання задовільні, з усіма зручностями, для розвитку та виховання дитини створені необхідні умови, в окремій кімнаті влаштовані ліжко, стіл для навчання, шафа для одягу з необхідними речами.
		Відповідно до письмових пояснень голови Петрівської селищної ради Одеської області ОСОБА_9 , 25 квітня 2019 року до нього звернулась ОСОБА_1 та повідомила, що вона приїхала з Харкова та, зайшовши до приміщення, де мешкала онука, побачила, що батьків немає вдома, а дитина хвора на застуду, з високою температурою. В подальшому з`ясувалось, що заявниця ввела його в оману щодо тривалої, більше трьох діб, відсутності батьків, про намір забрати онуку до міста Харкова батьків не повідомила, їх згоди на це не отримала. Як з`ясувалось, батьки разом з молодшими доньками 24 квітня 2019 року поїхали до міста Одеси та повернулися додому вже наступного дня - 25 квітня, проте старшу доньку дома не застали, в цей же день викликали поліцію та написали відповідну заяву.
		Також суди дослідили докази, надані заінтересованими особами                     ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема: медичну картку ОСОБА_2 з якої відомо, що ОСОБА_2 оглядалася лікарем з приводу скарг на підвищення температури тіла у січні та квітні 2019 року; характеристики зі шкіл, де зазначено, що ОСОБА_2 позитивно характеризується, батьки приділяють належну увагу вихованню та навчанню ОСОБА_10 ; характеристики мешканців смт Петрівка та с. Благодатне Одеської області, які позитивно характеризують батьків ОСОБА_10 ; колективне звернення двадцяти громадян, у тому числі прихожан церкви «Нове покоління», які заявили суду про позитивну характеристику батьків ОСОБА_2 ; акт обстеження житлово-побутових умов від 14 травня 2019 року у складі представників служби у справах дітей районної державної адміністрації, відповідно до якого обстежено умови проживання мешканців будинку АДРЕСА_2 та встановлено, що в будинку прибрано, умови проживання задовільні, продукти харчування наявні в недостатній кількості, з батьками проведена профілактична бесіда щодо залишення дитини однієї вдома.
		Також за клопотанням заінтересованих осіб у суді першої інстанції допитана як свідок ОСОБА_11 , яка надала позитивну характеристику батькам ОСОБА_10 , пояснила, що жодних фактів насилля із їх боку до своїх дітей вона не спостерігала.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
		Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
		Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
		Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закон № 2229-VIII).
		Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
		Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України«Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3504 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
		Законом № 2229-VIIIвизначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
		Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
		Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Суд першої інстанції під час оцінки доведеності факту вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 факту фізичного, психологічного та економічного насильства щодо ОСОБА_2 дійшов висновку про наявність підстав для застосування обмежувального припису щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		Суд апеляційної інстанції дослідив докази у справі у їх сукупності та дійшов висновку, що вони не підтверджують фактів вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домашнього насильства у будь-якій формі.
		Оскільки заявниця не надала належних, допустимих переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства заінтересованими особами стосовно дитини, настання тяжких та особливо тяжких наслідків його вчинення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
		Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2229-VIII в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Отже, з урахуванням заяви про видачу обмежувального припису, оцінки доказів у справі, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованих висновків про відмову в задоволенні заяви. 
		Із матеріалів справи випливає, що між сторонами у справі -  ОСОБА_1 , та  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 існує конфліктна ситуація щодо релігійних переконань заінтересованих осіб.
		Верховний Суд зауважує, що заявник не довела наявність обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 домашнього насильства щодо їх малолітньої дитини і потребу в її захисті в порядку, передбаченому законом, оскільки із встановлених обставин справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до адміністративної або кримінальної відповідальності за насильство в сім`ї не притягалися, а внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не свідчить про притягнення заінтересованих осіб до кримінальної відповідальності, термінового заборонного припису стосовно них у встановленому законом порядку винесено не було, а заявлені обмежувальні заходи фактично зводяться до відібрання малолітньої дитини.
		Заявник не довела, що рішення про задоволення поданої нею заяви якнайкраще відповідатиме інтересам малолітньої дитини. Суд усвідомлює, що достатньою підставою для задоволення такої заяви могло бути існування обґрунтованого побоювання вчинення такого насильства зі сторони заінтересованих осіб у майбутньому, що у цій справи доведено не було.
		Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та необхідності переоцінки доказів у справі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:                                                                                                           А. С. Олійник
		 
		           Г. І. Усик
		 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...