Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 575/835/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2020.
Дата набрання законної сили: 02.12.2020
Номер судового провадження: 51-3893км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016200350000017

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		2 грудня 2020 року
		м. Київ
		справа № 575/835/16-к
		провадження № 51-3893 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 
		прокурорів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника начальника відділу військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_5 на вирок Великописарівського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 2 червня 2020 року щодо ОСОБА_7 , дані про кримінальне провадження щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016200350000017, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та мешкає у АДРЕСА_1 , підполковника запасу, працюючого заступником директора коледжу СНАУ, раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_7 визнано не винуватим та виправдано у звязку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
		Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2016 року, на грошові кошти в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.
		Вирішено питання про долю речових доказів.
		Витрати, пов`язані із залученням експерта при проведенні судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин віднесено за рахунок держави.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано в обвинуваченні, висунутому органом досудового розслідування в тому, що він, будучи військовою службовою особою, яка займає відповідальне становище, а саме військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч вимогам статей 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1,3,8,9,11,15 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 389, Положення про військові комісаріати Сумської області та своїх функціональних обов`язків, 26 квітня 2016 року близько 14 години 23 хвилини у приміщенні службового кабінету № 9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на загальну суму 15000 гривень за не притягнення до адміністративної відповідальності директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» ОСОБА_9 за ст. 210-1 КУпАП, а також за позитивне вирішення питання щодо звільнення від призову у разі оголошення чергової хвилі мобілізації працівників цього підприємства, чим вчинив одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за не вчинення ним в інтересах третіх осіб будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК. 
		2 червня 2020 року Сумським апеляційним судом вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить вирок Великописарівського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 2 червня 2020 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції не вирішив клопотання про повторне дослідження доказів, заявлене в апеляційній скарзі прокурора. 
		Прокурор стверджує про не дотримання судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону щодо фіксування судового засідання не уповноваженими особами. Вказує на неналежну якість технічного запису судового засідання від 12 жовтня 2016 року. 
		Прокурор зазначає про невідповідність проголошеного вироку друкованому тексту, який міститься у матеріалах кримінального провадження.
		Вказує, що суд першої інстанції у вироку зазначив взаємовиключні підстави для виправдання ОСОБА_7 , що залишилось поза увагою апеляційного суду.
		Стверджує, що судом першої інстанції порушено принципи змагальності та рівності сторін у кримінальному провадженні. Прокурор зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, а саме матеріальним та оптичним носіям інформації, а також долучив окремі з них до матеріалів кримінального провадження без дослідження під час судового розгляду, деякі докази безпідставно визнав неналежними. Суд першої інстанції, на думку прокурора, не сприяв стороні обвинувачення у забезпеченні явки свідка ОСОБА_10 .
		Зазначає про те, що суд першої та апеляційної інстанції дійшли безпідставних та необґрунтованих висновків про порушення права ОСОБА_7 на захист та визнали недопустимими у зв`язку з цим окремих доказів.
		Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції не виклав мотиви, з яких він погодився з висновками суду першої інстанції щодо провокації злочину.
		Вказує на недотримання судами першої та апеляційної інстанції ст. 370, 419 КПК, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу прокурора, просили її задовольнити.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 371 КПК вирок ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.
		Згідно з ч. 1 ст. 376 КПК судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 371 КПК виправлення в судовому рішенні мають бути засвідченні підписами суддів того складу суду, який його ухвалив.
		При цьому текст вироку, проголошений головуючим, має відповідати тексту, підписаного суддями того складу суду, який його ухвалив, та долученого до матеріалів кримінального провадження. 
		 
		Результативність та ефективність для учасників судового процесу визначеності судового рішення, у тому числі з огляду на його обґрунтованість та мотивованість, є важливою передовсім для усвідомлення його змісту та належного оскарження рішення.
		Суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог процесуального закону.
		Як убачається з аудіозапису судового засідання від 21 жовтня 2019 року, суд після виходу з нарадчої кімнати проголосив вирок. Мотивувальна частина оголошеного тексту вироку за результатами прослуховування аудіозапису, не відповідає тексту вироку, підписаного суддями того складу суду, який його ухвалив, та долученого до матеріалів кримінального провадження.
		Суд послався на докази, отримані у ході проведення судової експертизи № 5085 від 23 травня 2016 року, зазначивши про їх «не визнання» недопустимими в силу вимог ст. 86-87 КПК, що не відповідає друкованому тексту. Також не відповідають друкованому тексту вироку й оголошені головуючим показання свідка ОСОБА_11 щодо механізму прийняття благодійної допомоги: «Кошти повинні бути прийняті комісійно».
		Крім цього, мотивувальна частина вироку містить дані про практику Європейського суду з прав людини щодо застосування різновидів «плодів отруєного дерева» (стор. 15), у той час як згідно аудіозапису судового засідання зазначене оголошувалось головуючим раніше, що призвело до зміни структури мотивувальної частини вироку.
		З цих підстав, зокрема, прокурор оскаржував вирок до апеляційного суду, який дійшов висновку про наявність порушень, проте вважав їх не істотними, та такими, що не призвели до зміни висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, з чим не може погодитися колегія суддів Верховного Суду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Істотність такого процесуального порушення як невідповідність мотивувальної частини друкованого та проголошеного тексту вироку випливає із наслідків, до яких призвело або могло призвести допущене порушення вимог кримінального процесуального закону в даному кримінальному провадженні.
		Допущені судом першої інстанції порушення вимог КПК є істотними, у зв`язку з тим, що в проголошеному тексті вироку суд дійшов висновку щодо допустимості окремих доказів, а в друкованому тексті  щодо їх недопустимості. Таким чином, зазначені порушення перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і відповідно до вимог ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставами для скасування судових рішень.
		Доводи касаційної скарги прокурора щодо застосування судом взаємовиключних підстав для виправдання ОСОБА_7 судами попередніх інстанцій є такими, що ґрунтуються на вимогах закону.
		Суд першої інстанції, дослідивши докази сторін, дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 через недоведеність в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення, про що зазначив в мотивувальній частині виправдовувального вироку. При цьому у резолютивній частині ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
		Суд першої інстанції у вироку зазначив дві самостійні взаємовиключні підстави для виправдання ОСОБА_7 , що, на думку колегії суддів Верховного Суду, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		З огляду на викладене Верховний Суд вважає за необхідне скасувати вирок Великописарівського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 2 червня 2020 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, в ході якого усунути вказані вище порушення вимог КПК та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу заступника начальника відділу військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_5 на вирок Великописарівського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 2 червня 2020 року задовольнити. 
		 
		 
		Вирок Великописарівського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 2 червня 2020 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1     ОСОБА_2   ОСОБА_3 ін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...