Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/22651/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2020.
Дата набрання законної сили: 02.12.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД
		вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
		 
		 
		Унікальний номер справи 757/22651/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/10368/2020Головуючий у суді першої інстанції - Матійчук Г.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		02 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі:
		суддя-доповідач                              Оніщук М.І.,
		судді                                                   Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
		секретар                                             Ющенко Я.М.,
		за участю:
		представників боржника                ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,           
		представника стягувача                 Карпінського С.В..                                     
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2020 року про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України по цивільній справі за поданням Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 без вилучення паспортного документа,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У березні 2020 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитро Євгенович звернувся до Печерського районного суду м. Києва з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина для виїзду за кордон на строк до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 757/22651/15-ц,  виданого 08.12.2017 року Печерським районним судом м. Києва.
		В обґрунтування подання державний виконавець вказував, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 56412319 з примусового виконання виконавчого листа № 757/22651/15-ц, виданого 08.12.2017 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором № 151210-Л2 від 15.12.2010 року про відкриття та ведення кореспондентського рахунку в сумі 948 005 232 грн. 40 коп., заборгованість за договором № 151210-Л1 від 15.12.2010 року про відкриття та ведення кореспондентського рахунку в сумі 111 797 984 доларів США 90 центів та 12 446 648 євро 40 євроцентів та судові витрати у розмірі 3 654 грн. 00 коп.
		  Разом з тим, незважаючи на обізнаність боржника як про існуючу в нього заборгованість перед ПАТ «Державний ощадний банк України», так і про наявність вищенаведеного виконавчого провадження, останній ухиляється від виконання судового рішення, а також вчиняє дії, що ускладнюють та унеможливлюють його виконання.
		За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України є єдиним можливим заходом забезпечення виконання рішення та впливу на боржника для виконання ним законних обов'язків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець просив подання задовольнити.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2020 року у задоволенні подання головного державного виконавця відмовлено (т. 2, а.с. 6, 7).
		            В апеляційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України» просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким подання державного виконавця задовольнити у повному обсязі.
		            При цьому, в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не досліджено та не надано належної оцінки фактам, які свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду, а саме:
		-         Безпідставне подання позовів ОСОБА_3 та подальше подання заяв про їх повернення чи залишення без розгляду свідчить про наявність у боржника грошових коштів та джерел доходів, які він приховує від виконавця з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань;
		-         Боржник неодноразово перетинає кордон України за допомогою авіатранспорту, що свідчить про те, що він має кошти, але не вчиняє жодних дій для погашення заборгованості;
		-         Виконавче провадження триває вже два роки, проте боржник до цього часу так і не подав виконавцю декларацію про доходи та майно, що значно перешкоджає вчиненню виконавчих дій;
		-         Виконавцем вчинено усі можливі дії щодо примусового погашення заборгованості за рахунок часток боржника в ТОВ «Білгород Водоканал» та ТОВ «Білград», однак виконавець позбавлений можливості звернути стягнення на ці частки, оскільки боржником ці частки в товариствах не було оплачені;
		-         згідно з інформаційною довідкою щодо прав власності на нерухоме майно за боржником зареєстровано нерухоме майно, що належить йому на праві власності, але все це майно перебуває в іпотеці в установах банків АТ "Укрсоцбанк", Національний банк України, АТ "Укрексімбанк" тощо (т. 2, а.с. 11-16).
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.07.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву (т. 2, а.с. 34, 35).
		04.08.2020 року до суду надійшов відзив представника боржника на апеляційну скаргу, в якому він, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення (а.с. 41-44).
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 31.08.2020 року справу призначено до розгляду (а.с. 72, 73).
		Представник стягувача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
		Представники боржника у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість. 
		Державний виконавець та боржник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомленіналежним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
		Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю державного виконавця та боржника, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
		Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представників стягувача та боржника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 56412319 з примусового виконання виконавчого листа № 757/22651/15-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ "Державний ощадний банк України" заборгованості за кредитним договором № 151210-Л2 від 15.12.2010 року про відкриття та ведення кореспондентського рахунку в сумі 948 005 232 грн. 40 коп., заборгованості за договором № 151210-Л1 від 15.12.2010 року про відкриття та ведення кореспондентського рахунку у сумі 11 797 984,90 доларів США та 12 446 648,40 євро та судові витрати.
		При цьому, з наявних у матеріалах справи копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державнимвиконавцем було вжито низку дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа суду, як то: накладення арешту на майно боржника, накладення арешту на кошти боржника, здійснення запитів до державних установ з метою виявлення майна, зареєстрованого на праві власності за боржником та його доходів, тощо.
		Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, державний виконавець, як на підставу для його задоволення, вказував, що незважаючи на обізнаність боржника як про існуючу в нього заборгованість, так і про наявність вищенаведеного виконавчого провадження, останній ухиляється від виконання судового рішення, а також вчиняє дії, що ускладнюють та унеможливлюють його виконання.
		Так, згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		У відповідності до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
		Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду та в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішення іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань. 
		Як передбачено ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи, або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.
		При цьому, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду та в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішення іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань. 
		Отже, вищенаведеними положеннями законодавства передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.
		Разом з тим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; несвоєчасна явка за викликом державного виконавця.
		Тобто, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
		В свою чергу, відповідно до ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
		Крім того, як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3 своєї постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року за № 6, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правам з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12). У зв'язку із цим, у разі доведення факту зловживання процесуальними правами чи невиконання обов`язків, передбачених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження зазначене може бути підставою для відповідного реагування, зокрема звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно зі статтею 377-1 ЦПК України, пунктом 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження».
		З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що в силу положень ст. 441 ЦПК України особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду факт вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання, саме приватний виконавець повинен доводити факт ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань. 
		На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
		Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не доведено факту ухилення боржника від виконання судового рішення про стягнення заборгованості, в той час як обмеження боржника у праві виїзду за кордон порушує його конституційне право на свободу пересування та, саме по собі, не може вплинути на виконання рішення суду.
		Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його помилковим та таким, що спростовується матеріалами справи в їх сукупності, з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження здійснюється з травня 2018 року, проте ані на вимогу державного виконавця, ані на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження боржником не було надано державному виконавцю декларацію про доходи та майно.
		Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, з часу відкриття виконавчого провадження боржник не з`являється до державної виконавчої служби, не цікавиться станом заборгованості та не вчиняє жодних дій, направлених на її погашення, при цьому, достеменно знаючи, як про ухвалене судом рішення, так і про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення.
		Посилання боржника на те, що державний виконавець не вчинив жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості у примусовому порядку шляхом звернення стягнення на частки боржника у статутних капіталах ТОВ "Білград" та ТОВ "Білград Водоканал", з чим також погодився й суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів відхиляє, адже як вбачається з листів товариств та їх фінансових звітностей, виконавець позбавлений можливості звернути стягнення на ці частки через їх не оплату боржником.
		Крім того, згідно з інформаційною довідкою щодо прав власності на нерухоме майно за боржником зареєстровано нерухоме майно, що належить йому на праві власності, але все це майно перебуває в іпотеці в установах банків АТ "Укрсоцбанк", Національний банк України, АТ "Укрексімбанк" тощо.
		Також, заслуговують на увагу і підлягають врахуванню доводи стягувача, підтверджені матеріалами справи, про часте перетинання боржником державного кордону, що, у свою чергу, свідчить про наявність коштів на авіаквитки і проживання за кордоном, які не сплачуються для погашення заборгованості. 
		За вказаних обставин, а також враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт обізнаності боржника про наявність виконавчого провадження, а невиконання боржником рішення суду не зумовлено об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, які склалися, свідчать, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду, а також вчиняє дії, як роблять неможливим та ускладнюють його виконання, що є неприпустимим в силу вимог закону і порушують права стягувача на своєчасне виконання судового рішення і одержання власних коштів від боржника.
		При цьому, колегія суддів враховує вимоги ст. 18 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		У справі «Soering vsUK» від 7 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам   ст. 6 Конвенції.
		Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд.
		Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
		З урахуванням наведеного, що обмеження у праві виїзду за кордон ніяким чином не може порушувати права  боржника, оскільки така міра є тимчасовою і  тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є дієвою юридичною санкцією, яка в такому випадку зумовить пришвидшення виконання рішення суду.
		Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
		Таким чином, у зв`язку неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, постановлена судом ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, про задоволення подання державного виконавця.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити.
		Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2020 року про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України по цивільній справі за поданням Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 без вилучення паспортного документа - скасувати.
		Ухвалити нове судове рішення.
		Подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 без вилучення паспортного документа - задовольнити.
		Тимчасово обмежити ОСОБА_3  ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на строк до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 757/22651/15-ц,  виданим 08 грудня 2017 року Печерським районним судом міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складений 07 грудня 2020 року.
		 
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                  М.І. Оніщук
		 
		Судді                                                                                      В.А. Шебуєва 
		 
		                                                                                                Г.В. Крижанівська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...