Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/789/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 09.12.2020. Зареєстровано: 09.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2020.
Дата набрання законної сили: 30.12.2020
Номер судового провадження: 08/903/789/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua   Код ЄДРПОУ 03499885
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		08 грудня 2020 року                             справа № 903/789/20
		Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни
		та за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи 
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком", м. Луцьк
		до відповідача: Фізичної особи-підприємця Матвіюка Миколи Павловича, с. Броди Ратнівського району 
		про стягнення 44 508,38 грн. 
		 
		Встановив: 
		Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду з позовом від 22.10.2020р. №378-13-179/20 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Матвіюка Миколи Павловича 45 677,80 грн., в тому числі 37 703,58 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів згідно договору оренди комерційної нерухомості від 31.10.2017р. №12-590/17, а також 5404,18 грн. суми збитків від інфляції та 2570,04 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України.
		На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору оренди комерційної нерухомості від 31.10.2017р. №12-590/17 в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по сплаті орендних платежів та нарахування у зв`язку з цим сум збитків від інфляції та відсотків річних.
		Ухвалою суду від 27.10.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 23.11.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.
		Протокольною ухвалою суду від 23.11.2020р. клопотання підприємця Матвіюка М.П. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було залишено без розгляду, визнано поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву, продовження відповідачу строку до 30.11.2020р. для подання пояснень та заперечень стосовно пред`явлених позовних вимог та відкладено  розгляд справи в судовому засіданні на 08.12.2020р.
		02 грудня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області був зареєстрований відзив Фізичної особи-підприємця Матвіюка Миколи Павловича від 30.11.2020р. на позовну заяву із додатками обґрунтовуючих відзив документів.
		В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що положеннями діючого на момент виникнення між підприємцем Матвіюком М.П. та позивачем правовідносин законодавства було передбачено, що право власності на об`єкти нерухомості (нерухоме майно) виникає з моменту державної реєстрації такого права.
		Предметом договору оренди комерційної нерухомості від 31.10.2017р. №12-590/17, на підставі якого позивач просить стягнути несплачені орендні платежі, є об`єкт нерухомості - приміщення площею 10,4 кв.м., яке розташоване в смт. Ратне по вулиці Нова, 6, Ратнівського району Волинської області.
		Відповідач зазначає, що згідно даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на предмет вищевказаного договору було зареєстроване за позивачем лише 17.07.2019р. До вказаної дати будь-які відомості про реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості в реєстрах відсутні.
		Вважає, що право власності на предмет спірного договору оренди - приміщення площею 10, 4 кв.м., яке розташоване в смт. Ратне по вулиці Нова, 6, Ратнівського району Волинської області, позивач набув 17.07.2019 року і з цього ж моменту набув право на передання вказаної нерухомості в оренду, як його законний власник.
		Засвідчує, що на момент укладення договору №12-590/17 від 31.10.2017 року позивач у справі не був власником предмету договору, а, відтак, в силу вимог ст. 761 ЦК України не мав права укладати вказаний договір оренди, тобто бути орендодавцем.
		Вважає, що зміст правочину - договору оренди №12-590/17 від 31.10.2017р. прямо суперечить нормі матеріального права - статті 761 ЦК України, оскільки його стороною виступила особа, яка не мала права укладати цей договір, а сама дія договору порушує публічний порядок, оскільки він був спрямований на порушення моїх конституційних прав, а саме на отримання від мене орендної плати без належних на те правових підстав, а тому цей договір є нікчемним правочином в силу закону.
		Зазначає, що спірний правочин є нікчемним, вчинення його не породжує передбачених законом правових наслідків у зв`язку із його протиправністю, незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним.
		Враховуючи викладене, вважає, що договір оренди комерційної нерухомості від 31.10.2017р. №12-590/17, будучи нікчемним, не створює жодних юридичних наслідків для сторін, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення на користь позивача орендних платежів є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
		04 грудня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області була зареєстрована заява Волинської філії ПАТ "Укртелеком" від 01.12.2020р. №420-13-79/20 про уточнення позовних вимог, в якій позивач, у зв`язку з допущеною помилкою при розрахунку трьох процентів річних та суми збитків від інфляції, просить суд - прийняти уточнений розрахунок позовних вимог та стягнути з відповідача 37 703,58 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів згідно договору оренди комерційної нерухомості від 31.10.2017р. №12-590/17, 4237,28 грн. суми збитків від інфляції та 2567,52  грн. трьох процентів річних.
		07 грудня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано письмове пояснення Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" до відзиву на позов №420-13-40/20 від 07.12.2020р.
		В обґрунтування пояснень позивач зазначає, що 31 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем Матвіюк М.П. було укладено договір оренди комерційної нерухомості №12-590/17 згідно з умовами якого товариство передало підприємцю частину нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою смт. Ратне Волинської області по вул. Нова, 6, для розміщення офісу. Термін дії договору встановлювався з 01.11.2017р. по 31.10.2018р. Загальна площа орендованого приміщення становила 10,40 кв. м. Договір підписаний та скріплений печатками орендодавця та орендаря та не заперечувався останнім. Своє добровільне волевиявлення на момент укладення договору орендар підприємець Матвіюк М.П. підтвердив і актом приймання-передачі майна від 01.11.2017р., згідно якого останній прийняв в орендне користування приміщення загальною площею 10,40 м.кв.
		Відсутність повноважень у Орендодавця на укладення договору №12-590/17 від 31.10.2017р. спростовується наступним.
		Волинська філія є відокремленим підрозділом ПАТ "Укртелеком", яка діє на підставі положення про філію.
		Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філії та представництва наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. 
		05.10.2017 року Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" видано довіреність №2122 на ім`я директора Волинської філії Бондаренка Ярослава Миколайовича, якою уповноважено останнього вчиняти від імені товариства дії з питань діяльності філії, зокрема укладати договори про надання в оренду нерухомого майна комерційного призначення, балансоутримувачем якого є філія (п. 17 довіреності від 05.10.2017р. №2122).
		Позивач вважає, що договір №12-590/17 з відповідачем укладено 31 жовтня 2017 року в межах наданих повноважень, є дійсним та цілком відповідає імперативним нормам ст. 761 ЦК України частиною 2 котрої встановлено, що "наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму".
		Посилання відповідача щодо права власності на предмет оренди, позивач зазначає, що наказом №155 від 27.12.1999р. "Про створення ВАТ "Укртелеком" та затвердження його статуту" виданим Державним комітетом зв`язку та інформатизації України , відповідно до п. 11 Положення про порядок корпоратизації підприємств, що приватизуються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993р. №508, створено Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку "Укртелеком". 
		Згідно наказу Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 25.11.2003р. №233 ВАТ "Укртелеком" передано у власність майно, яке перебувало на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" згідно переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Укртелеком" (додаток №2 до наказу Держкомзв`язку України від 25.11.2003р. №23), в переліку переданого майна перебуває і будівля лінійної дільниці за адресою Волинська область, смт. Ратно, вул. Нова, 6, за інвентарним номером 50.7910, залишковою вартістю 4804,92 грн. (позиція 324 в переліку). 
		Засвідчує, що ВАТ "Укртелеком" є добросовісним набувачем прав та обов`язків щодо спірної будівлі. Право власності на будівлю по вул. Нова, 6, в смт. Ратно Волинської області зареєстроване 12.05.2004р. КП "Волинським бюро технічної інвентаризації (реєстраційний номер 5798378). 17.07.2019р. в зв`язку із зміною чинного законодавства та на вимогу ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позивач привів у відповідність до норм визначених цим законом правовстановлюючі документи та зареєстрував речові права.
		08 грудня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання представника ПАТ "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" Вознячук Л.Є. (дов. від 09.12.2019р. №4871) про розгляд справи без участі представника позивача. При цьому пред`явлені до відповідача позовні вимоги представник сторони підтримує, просить суд задовольнити позов повністю (в межах зменшених позовних вимог).
		Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, причини неявки (особистої чи представника) в судове засідання  суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
		Суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").
		Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.
		В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини    включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.    
		Відповідно до    пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж     розумного     строку      незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов`язків цивільного характеру.  Право на     справедливий    судовий розгляд включає в себе право на доступ     до суду та    право    на    доступ    до     правосуддя в широкому розумінні.
		Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у    господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.
		Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є      частиною національного законодавства України.
		Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
		Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює    дефініцію розумного строку розгляду справи.
		Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".
		Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).
		Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
		Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли    стороною у спорі є орган державної влади.
		Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб,  інтересів держави.
		За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони, у відповідності до чинного законодавства, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
		Розглянувши уточнену позовну заяву позивача, в якій він зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми збитків від інфляції та трьох процентів річних, суд зазначає наступне.
		Згідно п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Господарським процесуальним кодексом, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи,      повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
		Право позивача на зменшення розміру позовних вимог передбачено ст. 46 ГПК України, згідно якої позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
		Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
		Оскільки, вищевказана заява, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4237,28 грн. суми збитків від інфляції та 2567,52  грн. трьох процентів річних, подана до суду до початку розгляду справи по суті, не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, судом задовольняється, а відтак нова ціна позову становить - 44 508,38 грн. (в тому 37 703,58 грн., 4237,28 грн. суми збитків від інфляції, 2567,52  грн. трьох процентів річних), з якої і вирішується спір.
		 
		Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази та пояснення за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення. 
		Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:
		 
		31 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Матвіюком Миколою Павловичем (Орендар) було укладено договір оренди комерційної нерухомості №12-590/17 згідно з умовами якого  Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування, комерційну нерухомість (далі-майно), розташовану в смт. Ратне Волинської області на першому поверсі 1-поверхового будинку №6, по вул. Нова, загальною площею 10,40 м2, в тому числі коефіцієнт загальних площ - 1,00 (приміщення №1 згідно з планом за поверхами), для розміщення офісу.
		Пунктом 2.1 договору оренди комерційної нерухомості №12-590/17 від 31.10.2017р. визначено, що передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна, форма якого затверджена в додатку №1 до цього договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання такого акту.
		Факт передачі майна в оренду засвідчується підписаним між Орендодавцем та Орендарем актом прийому-передачі від 01.11.2017р., котрий, в свою чергу, виступає додатком №1 до договору оренди комерційної нерухомості №12-590/17 від 31.10.2017р.
		Пунктом 3.1 договору оренди комерційної нерухомості №12-590/17 від 31.10.2017р. передбачено, що за домовленістю сторін орендна плата складається: з плати за приміщення 503,52 грн. без ПДВ за 1 м2 орендованої площі, що становить 5236,61 грн. без ПДВ за 10,40 м2 всієї орендованої площі за місяць та відповідно, 6283,93 грн. з ПДВ за 10,40 м2 всієї орендованої площі за місяць. 
		Згідно з п. 3.9. договору оренди комерційної нерухомості №12-590/17 від 31.10.2017р., орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
		Згідно приписів ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. 
		Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України). 
		Судом встановлено, що в даному випадку на виконання умов договору оренди комерційної нерухомості №12-590/17 від 31.10.2017р. відповідачу було надано і останнім прийнято у строкове платне користування приміщення, визначене угодою, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі від 01.11.2017р.
		Проте, підприємець Матвіюк М.П. взяті на себе згідно договору оренди комерційної нерухомості №12-590/17 від 31.10.2017р. зобов`язання в частині проведення з позивачем розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, орендні платежі не сплатив у зв`язку з чим за період оренди комерційної нерухомості у квітні- вересні місяцях 2018 року заборгував 37 703,58 грн.   
		До матеріалів позовної заяви позивачем долучено рахунки №07-ЛОЛ-7424 від 02.04.2018р., №07-ЛОЛ18-7741 від 02.05.2018р., №07-ЛОЛ18-8066 від 01.06.2018р., №07-ЛОЛ18-8356 від 02.07.2018р., №07-ЛОЛ18-8617 від 01.08.2018р., №07-ЛОЛ18-8849 від 03.09.2018р. та акти №07-ЛОЛ18-4089 від 30.04.2018р., №07-ЛОЛ18-4398 від 31.05.2018р., №07-ЛОЛ18-4747 від 30.06.2018р., №07ЛОЛ18-5083 від 31.07.2018р., №07-ЛОЛ18-5338 від 31.08.2018р., №07-ЛОЛ18-5682 від 30.09.2018р., пред`явлені Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" підприємцю Матвіюку М.П. за квітень-вересень місяці 2018 року для сплати визначених угодою від 31.10.2017р. №12-590/17 орендних платежів. 
		Із зазначених рахунків та актів вбачається, що загальна вартість оренди комерційної нерухомості у квітні-вересні місяцях 2018 року склала 37 703,58 грн. , в тому числі: за квітень 2018 року 6283,93 грн., за травень 2018 року 6283,93 грн., за червень 2018 року 6283,93 грн., за липень 2018 року 6283,93 грн., за серпень 2018 року 6283,93 грн., за вересень 2018 року 6283,93 грн. 
		Судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" у зв`язку з відсутністю платежів за договором оренди комерційної нерухомості №12-590/17 від 31.10.2017р. на адресу підприємця Матвіюка М.П. було направлено лист від 26.11.2018р. за №534-ВИХ-LC-07E000-2018 про дострокове припинення договору у відповідності до п. 12.4.4. договору, повторно направлено рахунки на оплату оренди, акти надання послуг з описом вмісту цінного листа від 05.12.2018р., а також службовий чек відділення зв`язку від 05.12.2018р. в підтвердження вчинення зазначеної дії. При цьому до матеріалів позовної заяви було долучено скріншот сторінки з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", з якого вбачається факт отримання поштового відправлення 07.12.2018р. особисто підприємцем Матвіюком М.П.
		З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання підприємцем Матвіюком М.П. своїх зобов`язань за договором оренди комерційної нерухомості №12-590/17 від 31.10.2017р., позивачем 26.06.2020р. за №139-13-79/20 було направлено на адресу відповідача претензію про сплату орендних платежів згідно договору оренди комерційної нерухомості №12-590/17 від 31.10.2017р., котра з боку останнього залишилась без відповіді і належного реагування.
		Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.
		Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
		Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди комерційної нерухомості №12-590/17 від 31.10.2017р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний/змінений не був.
		Статтями 283, 286 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. 
		Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. 
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
		Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору оренди комерційної нерухомості №12-590/17 від 31.10.2017р., передачу позивачем на виконання його умов відповідачу в оренду комерційної нерухомості, прийняття та використання нерухомого майна підприємцем Матвіюком М.П. та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем позову в частині стягнення на його користь з відповідача 37 703,58 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів. 
		Сума заборгованості 37 703,58 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.
		У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
		Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу  (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.12.2020р. №420-13-79/20) 4237,28 грн. суми індексу інфляції за період з 01.05.2018р. по 30.09.2020р. та 2567,52 грн. трьох процентів річних за період з 01.05.2018р. по 22.10.2020р.
		Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення.
		Заперечення відповідача на пред`явлений позов з посиланнями на ті обставини, що право власності на нерухоме майно було зареєстроване за позивачем лише 17.07.2019р., а на момент укладення договору №12-590/17 від 31.10.2017 року позивач у справі не був власником предмету договору, а відтак в силу вимог ст. 761 ЦК України не мав права укладати вказаний договір оренди, тобто бути орендодавцем відхиляються судом.
		В даному аспекті судом взято до уваги ті обставини, що згідно наказу Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 25.11.2003р. №233 ВАТ "Укртелеком" передано у власність майно, яке перебувало на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" згідно переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Укртелеком" (додаток №2 до наказу Держкомзв`язку України від 25.11.2003р. №23), в переліку переданого майна перебуває і будівля лінійної дільниці за адресою Волинська область смт. Ратно, вул. Нова, 6, інвентарним номером 50.7910, залишковою вартістю 4804,92 грн. (позиція 324 в переліку).
		Відповідно до долученого позивачем до матеріалів справи витягу КП "Волинське  обласне бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно ВАТ "Укртелеком" є добросовісним набувачем прав та обов`язків щодо спірної будівлі по вул. Нова, 6 в смт. Ратно Волинської області з 12.05.2004р. (реєстраційний номер 5798378). 
		Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди комерційної нерухомості №12-590/17 від 31.10.2017р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався. Боржник приступив до виконання умов договору оренди комерційної нерухомості у зв`язку із сплатою орендних платежів за договором №12-590/17 від 31.10.2017р. (докази оплати - виписки по рахунку позивача).
		Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача у запереченні, що позивачем не доведено набуття права власності на передання в оренду приміщення, оскільки дані твердження спростовуються додатково долученими позивачем до матеріалів справи документами.
		Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.                         
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. 
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок підприємця Матвіюка М.П.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,- 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити.
		2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Матвіюка Миколи Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Луцьк, пр. В. Мойсея, 2, код ЄДРПОУ 21560766) 37703,58 грн. заборгованості, 4237,28 грн. суми збитків від інфляції, 2567,52 грн. трьох процентів річних, а всього 44 508,38 грн. та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
		3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. 
		У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Повне судове рішення 
		складено 09.12.2020р.
		 
		Суддя                                                                       
		Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...