Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 283/518/17-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2020.
Дата набрання законної сили: 18.11.2020
Номер судового провадження: 61-9619ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		18 листопада 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 283/518/17-ц
		провадження № 61-9619св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
		суддів:                Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод МДФ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія»,
		треті особи: Державна екологічна інспекція у Житомирській області, Коростенська міська рада Житомирської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року у складі судді Ярмоленка В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (далі - ПрАТ «Коростенський завод МДФ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» (далі - ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»), треті особи: Державна екологічна інспекція у Житомирській області, Коростенська міська рада Житомирської області, про припинення діяльності юридичних осіб та відшкодування моральної шкоди.
		 
		Позов обґрунтовано тим, що поряд з її будинком на АДРЕСА_1 всупереч вимогам законодавства побудовано та повноцінно працює ПрАТ «Коростенський завод МДФ». На території вказаного заводу розпочато будівництво деревообробного комбінату ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія». Ці підприємства побудовані у зоні добровільного гарантованого відселення, що суперечить вимогам статті 16 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з вимірами радіаційного забруднення від 06 квітня 2016 року потужність експозиційної дози зовнішнього гамма-випромінювання під водостоками навколо будинку в деяких точках більше ніж у три рази перевищує середньорічний обласний показник, від 28 липня 2016 року - більше ніж у шість разів перевищує середньорічний обласний показник. Протоколом дослідження від 04 квітня 2016 року встановлено відповідність рівня забруднення ґрунту цезієм рівню забруднення ІІ зони, що є більш забруднена ніж ІІІ зона 
		м. Коростень. ПАТ «Коростенський завод МДФ» є забруднювачем атмосферного повітря NO2, CO, SO2, твердими суспендованими частинками, що підтверджується екологічним паспортом Житомирської області; у своєму виробництві використовує небезпечну хімічну речовину - карбамідо-формальдегідний концентрат. Відповідачами порушено межі санітарно-захисної зони щодо житлових будинків, відкритих водоймищ, об`єктів культурно-оздоровчого призначення, вимоги екологічного характеру, підвищено радіаційне випромінювання, що негативно впливає на життя позивача.
		 
		Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила зобов`язати 
		ПрАТ «Коростенський завод МДФ» припинити діяльність та заборонити здійснювати підприємницьку діяльність з виробництва MDF s HDF плит на території санітарно захисної зони на АДРЕСА_2 ; зобов`язати ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» припинити діяльність та заборонити здійснювати підприємницьку діяльність із виробництва пиломатеріалів на території санітарно захисної зони на АДРЕСА_2 ; стягнути з ПрАТ «Коростенський завод МДФ» на її користь 900 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, з ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на її користь 400 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 22 600, 00 грн та витрати, понесені у зв`язку з проведенням експертизи.
		 
		Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Коростенський завод МДФ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 50 000, 00 грн, 868,97 грн витрат на професійну правову допомогу та 3 332, 00 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи. Стягнуто з ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 50 000, 00 грн, 868, 97 грн витрат на професійну правову допомогу та 3 332, 00 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи. У решті вимог позову відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення мотивоване тим, що самий лише факт впливу виробничої діяльності на довкілля без встановлення значення такого впливу при наявності всіх належних чинних дозвільних документів не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено факти порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, що свідчить про невиконання та неналежне виконання ними обов`язку під час здійснення підприємницької діяльності щодо не завдання шкоди довкіллю та порушення конституційного особистого немайнового права ОСОБА_1 на безпечне довкілля, що є підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу. При визначенні розміру моральної шкоди враховані вимоги розумності і справедливості.
		 
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ПрАТ «Коростенський завод МДФ», ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» залишено без задоволення. Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи без задоволення апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг
		 
		У липні 2020 року ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині відшкодування моральної шкоди, витрат на професійну правову допомогу та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій надана неправильна правова оцінка окремим обставинам справи, всупереч положенням статті 23 ЦК України судами не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між господарською діяльністю відповідачів та захворюванням позивача, а отже, без підтвердження протиправності дій ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» та відсутності причинно-наслідкового зв`язку між господарською діяльністю товариства та моральними і фізичними стражданнями позивача відсутні підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача. Крім того, у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16-ц Верховний Суд вказав, що наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому, правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.
		 
		У липні 2020 року ПрАТ «Коростенський завод МДФ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині стягнення моральної шкоди, витрат на професійну правову допомогу та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч положенням статті 23 ЦК України судами не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між господарською діяльністю відповідачів та захворюваннями позивача, а отже, лише за наявності та доведеності всіх елементів делікту є підстави для відшкодування моральної шкоди. У своїй касаційній скарзі ПрАТ «Коростенський завод МДФ» також посилалось, що при ухвалені оскаржуваних рішень, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16-ц.
		 
		У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року, в якій просить змінити оскаржувані судові рішення, та задовольнити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не повно враховано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16-ц (провадження № 61-16940св18), від 17 травня 2019 року у справі № 826/3031/18.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції, позиції інших учасників справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» в указаній справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: суди в оскаржуваних судових рішеннях не урахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16-ц.
		 
		У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду відзиви на касаційні скарги 
		ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», у яких заявник просить відмовити у задоволенні касаційних скарг відповідачів у повному обсязі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в указаній справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: суди в оскаржуваних судових рішеннях не урахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16-ц, від 17 травня 2019 року у справі № 826/3031/18.
		 
		Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 
		від 29 жовтня 2020 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Щодо касаційних скарг ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»
		 
		Правове регулювання спірних відносин
		 
		Міжнародним договором, що закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, є Орхуська конвенція, ратифікована Законом України від 06 липня 1999 року № 832-ХІV. Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.
		 
		Відповідно до положень Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
		 
		Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
		 
		За змістом пунктів «а», «з» статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров`я навколишнє природне середовище; подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров`ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.
		 
		За змістом наведеної норми можна дійти висновку, що природоохоронне законодавцем встановлено дві різні підстави відповідальності, за наявності яких виникає обов`язок по відшкодуванню шкоди, а саме: у зв`язку з встановленням факту негативного впливу на навколишнє природне середовище є підставою для відшкодування шкоди особі, завданою порушенням права на безпечне довкілля, а також, встановленням фактів завдання шкоди здоров`ю чи майну громадян внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище, відповідно, є підставами для відшкодування також шкоди, завданої здоров`ю особи та її майну.
		 
		Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» передбачено відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		 
		Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
		 
		Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
		 
		Відповідно до статті 16 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зоні гарантованого добровільного відселення забороняється: будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов`язаних із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення, а також умов його життя та праці; будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію; природокористування, яке не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки; внесення пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища; залучення школярів, учнів і студентів до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх здоров`я.
		 
		Відповідно до статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
		 
		Частиною першої та другою статті 293 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.
		 
		Правове регулювання процесуальних відносин
		 
		Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України у редакції, чинній із 08 лютого 
		2020 року, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, передбачених цим Кодексом.
		 
		Так, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційними  скаргами ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» став пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16-ц, від 17 травня 2019 року у справі № 826/3031/18.
		 
		Відповідно до стаття 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		Проте, зазначена підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження, під час перегляду справи в межах доводів касаційних скарг відповідачів, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, не є подібними.
		 
		Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
		 
		При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної справи.
		 
		Так, Верховний Суд здійснював касаційний перегляд зазначеної заявниками як приклад справи № 335/11779/16-ц, предметом спору в якій було відшкодування моральної шкоди Міністерством оборони України (його посадовими особа) внаслідок отриманих поранень, контузії і захворюваннями позивача, які одержані під час проходження військової служби у Демократичній республіці Афганістан у складі діючої армії у період бойових дій та за результатами розгляду якої відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з тим, що не встановлено протиправності дій або бездіяльності Міністерства оборони України стосовно позивача. При вирішенні спору підлягали застосуванню положення статті 1173 ЦК України, за змістом якої шкода, завдана фізичній незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		 
		Тобто за правилами статті 1173 ЦК України підлягає відшкодуванню державою шкода, завдана, зокрема органом державної влади у публічно-правових відносинах під час реалізації таким органом управлінсько-владних повноважень, реалізація яких призвела до виникнення у приватної особи певних майнових або немайнових втрат.
		 
		Натомість, у цій справі предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення відповідачами прав позивача на безпечне довкілля. Спірні відносини регулюються: статтею 50 Конституції України, якою встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про охорону атмосферного повітря», а положення Цивільного кодексу України при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої порушенням екологічного законодавства, застосовуються субсидіарно, в частині, не врегульованій правилами екологічного законодавства.
		 
		Це зумовлює певні особливості правового регулювання зазначених відносин.
		 
		Наведене свідчить про те, що хоча вимоги в обох справах і стосувалися відшкодування моральної шкоди, проте підстави відшкодування такої шкоди у порівнюваних справах є абсолютно різними, як й умови відповідальності, які підлягають встановленню при вирішення питання про відшкодування юридичною особою шкоди, завданої фізичній особі порушенням її права на безпечне довкілля, та відшкодування державною шкоди, завданої здоров`ю особи під час проходження публічної (військової) служби. Верховний Суд констатує, що спірні відносини мають різне правове регулювання. Наведене дає підстави для висновку, що у цій справі відсутня подібність змісту та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин зі справою 335/11779/16-ц, яка наведена заявниками як приклад неоднакового застосування норм права судами.
		 
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		 
		Отже, наявність наведеної у скарзі ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» підстави касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а тому відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України касаційне провадження в частині перегляду оскаржених судових рішень за касаційними скаргами ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» підлягає закриттю.
		 
		Щодо вимог касаційної скарги ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у частині відшкодування моральної шкоди
		 
		Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 також став пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування судами висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16-ц, від 17 травня 2019 року у справі № 826/3031/18.
		 
		Оскільки підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України (неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16-ц), у частині перегляду судових рішень щодо відшкодування моральної шкоди не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, то відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України касаційне провадження в частині перегляду судових рішень за касаційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю, з мотивів, наведених вище.
		 
		Щодо вимог касаційної скарги ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у частині відмови у зупиненні діяльності підприємств-відповідачів
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 у частині вимог про скасування оскаржуваних рішень про відмову у задоволенні позову про припинення діяльності юридичних осіб - підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині - без змін з огляду на таке.
		 
		Встановлені судами обставини
		 
		Діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ», за основним видом КВЕД 16.21 виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону, здійснюється на підставі:
		-         дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 26 грудня 2016 року № 1810700000-61 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 7 років із 26 грудня 2016 року до 26 грудня 2023 року;
		-         дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 квітня 2017 року № 1810700000-61а на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 7 років із 11 квітня 2017 року по 11 квітня 2024 року;
		-         експертного звіту Державного підприємства Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» № 149/14 щодо розгляду проектної документації по проекту (позитивний) «Будівництво відділення підготовки та зберігання смоли на АДРЕСА_2» на замовлення ПрАТ «Коростенський завод МДФ» від 09 лютого 2015 року;
		-         висновку Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 лютого 2017 року № 7-03/13-2647/10-17 за матеріалами оцінки впливу на навколишнє природне середовище «Будівництво відділення підготовки та зберігання смоли на АДРЕСА_2, за зверненням ПАТ «Коростенський завод МДФ», згідно з яким визнано екологічну допустимість прийнятих у наданих матеріалах рішень та надано їм позитивну оцінку за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства України.
		 
		Діяльність ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за видом КВЕД 16.10 лісопильне та стругальне виробництво; за видом КВЕД 16.23 виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, здійснюється на підставі:
		-         експертного звіту Державного підприємства Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» від 30 грудня 2015 року № 120/15 щодо розгляду проектної документації по проекту «Будівництво деревообробного комбінату на АДРЕСА_2 » на замовлення ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», згідно з яким виявлено помилки та зроблено ряд зауважень до проектної документації;
		-         дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19 січня 
		2016 року № ГУ115160191278 щодо будівництва деревообробного комбінату на АДРЕСА_2, ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»;
		-         сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії ІV 
		№ 165170521474 від 21 лютого 2017 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта деревообробного комбінату на 
		АДРЕСА_2 , І черга ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»;
		-         сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії ІV 
		№ 163171920848 від 11 липня 2017 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта деревообробного комбінату на 
		АДРЕСА_2 , ІІ черга ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»;
		-         дозволу Житомирської обласної державної адміністрації від 26 квітня 2017 року № 1810700000-116 на викиди ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 10 років із 26 квітня 2017 року по 26 квітня 2027 року.
		 
		За період діяльності ПрАТ «Коростенський завод МДФ» мали місце порушення вимог природоохоронного законодавства. Так, за результатами перевірки 
		ПрАТ «Коростенський завод МДФ» Державною екологічною інспекцію в Житомирській області від 13 серпня 2015 року виявлено порушення вимог природоохоронного законодавства. У зв`язку з цим приписом Державної екологічної інспекції в Житомирській області від 18 серпня 2015 року № 4/4 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, зобов`язано ПрАТ «Коростенський завод МДФ» внести до паспортів ГОУ відомості про проведені ремонти або заміну установок; не допускати змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія; при введенні в експлуатацію нових об`єктів, провести інвентаризацію джерел викидів, відкоригувати державну статистичну звітність 2-ТП (повітря) та дані Держобліку у сфері охорони атмосферного повітря.
		 
		Результатами планової перевірки ПрАТ «Коростенський завод МДФ» у період із 
		26 жовтня до 04 листопада 2016 року Державною екологічною інспекцією в Житомирській області виявлено порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, а саме: не надано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, яким визначено видовий та кількісний вклад викидів забруднюючих речовин; позитивний висновок державної експертизи щодо робочого проекту будівництва відділення підготовки та зберігання смоли; джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не обладнано майданчиком для відбору проб викидів та відсутній вхідний отвір для відбору проб.
		 
		Результатами позапланової перевірки ПрАТ «Коростенський завод МДФ» у період із 27 червня до 04 липня 2017 року Державною екологічною інспекцією в Житомирській області виявлено порушення статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», а саме: не надано довідку про взяття на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря. У зв`язку з цим приписом Державної екологічної інспекції в Житомирській області від 05 липня 2017 року № 39/5 із метою усунення порушень природоохоронного законодавства ПрАТ «Коростенський завод МДФ» зобов`язано під час здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря дотримуватися встановлених нормативів ГДВ та забезпечити доступ спеціалістів для здійснення постійного контролю за промисловими викидами в атмосферне повітря.
		 
		Результатами планової перевірки ПрАТ «Коростенський завод МДФ» у період 
		із 17 до 28 листопада 2017 року Державною екологічною інспекцією в Житомирській області виявлено порушення статті 17 Закону України «Про відходи», а саме: змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує спеціальна технологія. У зв`язку з цим, приписом Державної екологічної інспекції в Житомирській області від 01 грудня 2017 року № 7/5 із метою усунення порушень природоохоронного законодавства ПрАТ «Коростенський завод МДФ» зобов`язано під час діяльності дотримуватися концентрацій викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, не допускати змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує спеціальна технологія.
		 
		Державна екологічна інспекція України в Житомирській області листом від 06 березня 2017 року № 2890/05-16 підтвердила неодноразові перевірки ПрАТ «Коростенський завод МДФ» у 2012-2015 роках, під час яких виявлено ряд грубих порушень, зокрема: наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; несанкціонований скид забруднюючих речовин на територію підприємства без попередньої очистки; відхилення від норм, встановлених висновком державної екологічної експертизи; невідповідність роботи очисних споруд до робочого проекту; перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, які скидалися на очисні споруди водоканалу. У 2012 році Державною екологічною інспекцією України в Житомирській області винесено рішення про тимчасову заборону діяльності ПрАТ «Коростенський завод МДФ» до усунення порушень. У 2015 році грубі порушення усунуто, необхідні документи екологічного характеру отримано.
		 
		За період діяльності ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» також мали місце порушення вимог природоохоронного законодавства. Так, за результатами позапланової перевірки ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» у період із 22 червня 2017 року по 29 червня 2017 року Державною екологічною інспекцією в Житомирській області виявлено порушення, а саме: не надано паспорт на ГОУ на джерелах викидів, № 14-21, 26, інструкцію з експлуатації ГОУ, наказ про призначення осіб відповідальних за технічний стан ГОУ, журнали проведення поточних та планових ремонтів та обліку робочого часу ГОУ; не пронумеровано джерела викидів забруднюючих речовин; не надано документи щодо постановки на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря; не ведеться облік відходів. У зв`язку з цим приписом Державної екологічної інспекції в Житомирській області від 04 липня 2017 року № 38/5 із метою усунення порушень природоохоронного законодавства ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» зобов`язано вчинити певні дії.
		 
		Факт порушення ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» у 2017 році природоохоронного законодавства підтвердила Державна екологічна інспекція України листом від 06 квітня 2017 року № 2/4-11-3883.
		 
		У висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 (пункт 5 висновку) зазначено, що згідно з наданих на дослідження матеріалів інвентаризації викидів забруднюючих речовин на ПрАТ «Коростенський завод» МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» підприємствами витримана нормативна санітарно-захисна смуга відповідно 300 м та 100 м.
		 
		Протоколом дозиметричного контролю від 06 квітня 2016 року № 58/31,32 перевірено потужність експозиційної дози зовнішнього гамма-випромінювання під водостоками навколо будинку АДРЕСА_3 , що в деяких точках більш ніж у три рази перевищує середньорічний обласний показник, під водостоками навколо будинку АДРЕСА_3 , у деяких точках незначно перевищує цей показник; на територіях присадибних ділянок на АДРЕСА_1 потужність експозиційної дози зовнішнього гамма-випромінювання не перевищує обласний показник.
		 
		Згідно з висновком експертів, за результатами проведення комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12 липня 2019 року за 
		№ 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, діяльність відповідачів як разом, так і окремо призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами.
		 
		Відповідно до результатів дослідження повітря населених місць виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» за межами санітарно-захисної зони.
		 
		За результатами досліджень інтенсивності викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» не в максимальному режимі роботи має місце перевищення гранично допустимої концентрації суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом (пилу) та груп сумацій.
		 
		Згідно з випискою № 18596 із медичної карти позивач із 07 до 17 серпня 2017 року перебувала на стаціонарному лікуванні в КУ «Обласна клінічна лікарня ім. О. Ф. Гербачевського» із діагнозом залишкові явища перенесеної нейроінфекції у вигляді енцефалопатії ІІ ст. із ліквородинамічними розладами, ураженням черепно-мозкових нервів, вестибулоатактичними розладами, астенічним синдромом.
		 
		Відповідно до експертного висновку обласної спеціалізованої комісії від 04 січня 
		2013 року за № 16972 встановлено причинний зв`язок хвороб з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Так, діагноз базальний арахноенцефаліт із ураженням черепно-мозкових нервів з ліквородинамічними порушеннями у вигляді частих ліквородинамічних кризів є наслідком аварії на Чорнобильській АЕС.
		 
		Згідно з висновком експертів від 12 липня 2019 року за результатами досліджень інтенсивності викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел відповідачів, які не працювали у максимальному режимі, в житловій забудові спостерігалося перевищення граничнодопустимої концентрації суспендованих твердих часток, не диференційованих за складом (пилу) та групами сумацій.
		 
		Відповідно до протоколу дослідження повітря населених місць від 15 квітня 2019 року № 04-03, у точці № 1 (житлова забудова на АДРЕСА_1 ) концентрація пилу становить 1,8 мг/м 3 при максимальній разовій граничнодопустимій концентрації 0,5 мг/м 3, що є перевищенням у 3, 6 рази.
		 
		Крім того, серед речовин, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», є ті, для яких при сумісній присутності в атмосферному повітрі встановлено ефект сумації біологічної дії, тобто односпрямований (викликає одні й ті ж захворювання) несприятливий вплив на організм людини декількох різних забруднюючих речовин. Зокрема, мають місце група 43: сірчистий ангідрид та діоксин азоту; група 46 сірчистий ангідрит та фенол; група 47 сірчистий ангідрид, вуглецю оксид, діоксин азоту та фенол.
		 
		У житловій забудові на вул. Ярослава Мудрого, 102, у м. Коростені, за місцем проживання позивача, встановлено суттєве перевищення за групою речовин 47, а саме: сірчистий ангідрид, вуглецю оксид, діоксин азоту та фенол, який перевищує граничнодопустимий у 2,19 рази.
		 
		Наведене дає достатні підстави вважати, що при звичайних режимах роботи джерел викидів ПрАТ «Коростенський завод «МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» фактичні концентрації досліджуваних забруднюючих речовин у житловій забудові значно вищі за виявлені та, ймовірно, перевищують ГДК м. р.
		 
		Шумове навантаження при повному циклі роботи обох підприємств разом і окремо як у нічну, так і денну пору доби на АДРЕСА_1 , не відповідає нормі. Навіть при роботі підприємств не на повну потужність, відповідно до протоколу від 15 квітня 2019 року № 04-04/1 проведення досліджень шумової характеристики у точці № 1 - АДРЕСА_1 , встановлено перевищення нормативного значення звукового тиску (дБ) в октанових смугах із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500 та 1000 Гц. Еквівалентні та максимальні рівні шуму перевищують допустимі норми згідно з «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» від 19 червня 1996 року № 173, а саме еквівалентні рівні шуму - на 7дБА, а максимальні рівні шуму перевищують допустимі норми на 7 дБА.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Отже, позивачем доведений факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля на території садиби ОСОБА_1 , з іншої, до чого призводить така діяльність відповідачів.
		 
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що сам по собі факт впливу виробничої діяльності на довкілля без встановлення значення такого впливу при наявності всіх належних чинних дозвільних документів, не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності.
		 
		Підставою касаційного оскарження судових рішень у частині відмови у задоволенні вимог про припинення діяльності юридичних осіб - відповідачів став пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17 травня 2019 року у справі № 826/3031/18.
		 
		У справі № 826/3031/18, на яку міститься посилання як на приклад неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах, у касаційній скарзі ОСОБА_1 , суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій, які, керуючись частиною 2 статті 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», відповідно до якої господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства, встановили наявність підстав для часткового зупинення в судовому порядку господарської діяльності відповідача. Суди зазначили як підставу задоволення такого позову, що відповідачу неодноразово надавалася можливість усунути виявлені порушення закону, проте станом на час звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з цим позовом виявлені порушення були усунуті відповідачем не у повному обсязі, а також дозвіл на викиди було анульовано.
		 
		Верховний Суд погоджується із висновками судів у справі, що переглядається, а саме: що самий лише факт негативного впливу виробничої діяльності на довкілля при наявності всіх належних чинних дозвільних документів, не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності. Будь-яке істотне втручання держави у право чи діяльність повинно відповідати легітимній меті та бути співмірним із застосованими заходами, тому застосування найсуворішої санкції до відповідачів у вигляді заборони здійснювати господарську діяльність (чи припинення діяльності) можливе у разі, коли заходи адміністративного впливу, компетентного органу, у цій справі - Державної екологічної інспекції у Житомирській області, ігноруються і взагалі не виконуються суб`єктом господарювання.
		 
		Посилання заявниці на частину 2 статті 13 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», яка передбачає, що у разі провадження господарської діяльності, щодо якої здійснювалася оцінка впливу на довкілля, виявлено значний негативний вплив цієї діяльності на життя і здоров`я населення чи довкілля та якщо такий вплив не був оцінений під час здійснення оцінки впливу на довкілля та/або істотно змінює результати оцінки впливу цієї діяльності на довкілля, рішення про провадження такої планованої діяльності за рішенням суду підлягає скасуванню, а діяльність - припиненню, як на підставу для задоволення вимоги про зупинення діяльності відповідачів, є необґрунтованими за відсутності достатніх доказів наявності значного негативного впливу діяльності відповідачів на життя і здоров`я населення чи довкілля.
		 
		Верховний Суд також враховує, що станом на момент вирішення спору судами не встановлено понаднормативного негативного впливу відповідачів на довкілля, виявлені екологічною інспекцією недоліки усувались; також істотне значення для оцінки обставин справи має те, що позивачем не оскаржено у судовому порядку законність та обґрунтованість видачі дозвільних документів відповідачам на здійснення такого негативного впливу на довколишнє природне середовище. 
		 
		Встановивши наявність у відповідачів всіх належних чинних дозвільних документів за відсутності доведеного значного негативного впливу виробничої діяльності відповідачів на довкілля, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення чи заборони здійснення такої діяльності відповідачів.
		 
		Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, по своїй суті у цій частині доводів касаційної скарги ОСОБА_1 вони зводяться до вимоги здійснити переоцінку доказів та встановлення нових обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанції. Отже, відсутні підстави вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 396, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційне провадження за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія», ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року, в частині відшкодування моральної шкоди закрити.
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 в іншій частині залишити без задоволення.
		 
		Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                               О. В. Ступак
		 
		 
		Судді:                                                                                     І. Ю. Гулейков
		 
		 
		                                                                                                                      С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                               Г. І. Усик
		 
		 
		                                                                                               В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...