Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/64569/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2020.
Дата набрання законної сили: 03.12.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
		факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
		 
		 
		Унікальний номер справи № 757/64569/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/12277/2020Головуючий у суді першої інстанції  Писанець В.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції  Нежура В.А.
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі:
		суддя-доповідач Нежура В.А.,
		судді  Березовенко Р.В., Суханова Є.М.,
		секретар Шебуєв Д.А.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Науменко Юлією Володимирівною, яка діє на підставі договору, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, державної казначейської служби України, Держави України в особі Кабінету міністрів України, треті особи: Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Головне управління Національної гвардії України, військово-цивільної адміністрації Донецької області про виплату компенсації за мобілізоване майно та стягнення матеріальної та моральної шкоди,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила стягнути виплату компенсації за мобілізоване майно та стягнути матеріальну шкоду у розмірі 4943815,98 грн., та моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона з родиною проживала у власному будинку АДРЕСА_1 . 13.07.2014 через обстріли позивач зі своєю родиною була вимушена покинути свій житловий будинок, а 01.08.2014 після звільнення міста Українськими військами його зайняли військовослужбовці ЗС України та облаштували у ньому опорний пункт. Після мобілізації, з 01.08.2014 позивач втратила можливість володіти та користуватись своїм будинком, майном та земельною ділянкою, через зайняття його військовослужбовцями, про що стало їй відомо від сусідів та з відкритих джерел мережі інтернет.
		Під час тимчасового перемир`я, 19.09.2016 позивач разом з комісією військово-цивільної адміністрації м. Красногорівка відвідала свій будинок та прилеглу земельну ділянку та переконалася, що її будинок з земельною ділянкою зайняті військовослужбовцями ЗС України та використовуються у якості опорного пункту. Крім цього, на дворі побудовано бліндаж та складуються боєприпаси. Комісія виявила, що завдано збитків внутрішньому та зовнішньому оздобленню будинку та подвір`ю. Таким чином, зазначає, що будинок, майно та прилегла земельна ділянка позивача фактично примусово відчужені військовослужбовцями ЗС України (т. 1 а.с. 2-11).
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2020 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення (т. 3 а.с. 38-45).
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує, що підстава відмови у задоволенні позову зроблено судом через неправильне застосування норм матеріального права, а саме: застосування ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», ст. 86 Кодексу Цивільного захисту України, які не підлягають застосуванню, та незастосування ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», які підлягають застосуванню у вказаних правовідносинах.
		Крім того, позивачем наведено ряд доказів щодо мобілізації її земельної ділянки, будинку та майна, що в ньому знаходилось, які були досліджені судом, проте не були відображені в судовому рішенні та враховані судом. Також, судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди (т. 3 а.с. 48-51зв.).
		21.09.2020 Антитерористичним центром при Службі безпеки України подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, що звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на ст. 56 Конституції України, та зробила висновок про те, що держава зобов`язана відшкодувати громадянам вартість вилучених в них будівель.
		Однак у вищезазначеній нормі Конституції України ключовою ознакою відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди є те, що така шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідних органів чи посадових осіб.
		Також, вказується, що посилання ОСОБА_1 на Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» не можуть застосовуватись за аналогією закону в даній ситуації, оскільки жодного з указаних режимів не було введено в дію відповідними актами повноважних органів.
		Водночас, компетентні органи державної влади не можуть здійсните відшкодування вартості майна на підставі законодавства та у межах повноважень, що тлумачаться за аналогією.
		Посилання ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції було безпідставно проігноровано вимогу про моральну шкоду є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні встановлені факти щодо незаконних дій або бездіяльності інших осіб (військовослужбовців ЗС України).
		24.09.2020 Міністерством оборони України подано відзив, в якому вказується, що з матеріалів справи вбачається, що позивач 13.07.2014 разом з родиною покинула своє домоволодіння. При цьому покинула не у зв`язку із її мобілізацією (примусовим відчуженням), а у зв`язку з обстрілами м. Красногорівка. В той час м. Красногорівка перебувало під контролем терористичних військ «ДНР». Після визволення міста і до вересня 2016 року позивачка не мала спроб повернутися до свого домоволодіння.
		Разом з тим, на сході України в період з 14.04.2014 по 30.04.2018 проходила антитерористична операція, а в державі в цілому діяв і діє особливий період. Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану передбачено Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Порядок розгляду заяв та здійснення виплат з метою наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно встановлюється Кабінетом Міністрів України, тому Міністерство оборони України не входить до законодавчо визначеного переліку військового командування, яке здійснює заходи правового режиму воєнного стану та за наявності підстав здійснює виплату компенсації за примусово відчужене майно, а тому є не належним відповідачем у даній справі.
		Крім того, в матеріалах справи відсутнє обґрунтування неправомірних дій відповідачів, якими останні заподіяли як матеріальну так і моральну шкоду. Подані позивачами документи не дають можливість чітко встановити особу, яка нанесла шкоду майну, що в свою чергу і було підставою для відмови в задоволені позовних вимог.
		В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
		Представники відповідачів: ОСОБА_3 (Міністерство оборони України) та ОСОБА_4 (Антитерористичний центр СБУ) заперечували проти поданої апеляційної скарги та просили її відхилити.
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
		Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 16.01.2014 (т. 1 а.с. 12-13), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витягом з державного реєстру правочинів (т. 1 а.с. 14-15).
		Також позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1423310400:01:006:0262, розташованої по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 16.01.2014 (т. 1 а.с. 20), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витягом з державного реєстру правочинів (т. 1 а.с. 21).
		Згідно акту від 19.09.2016 обстеження технічного стану приватного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що постраждали внаслідок бойових дій на території м. Красногорівка, при обстеженні Комісією військової цивільної адміністрації міста Красногорівка виявлено, що на земельній ділянці за вказаною адресою знаходиться житловий цегляний будинок загальною площею 197,4 кв.м., у т.ч. житловою площею 65,9 кв.м. з верандою, підвалом, прибудовою, навісом, ганками та господарськими будівлями і спорудами: сарай, убиральня, гараж, навіс, альтанка, вигріб, огорожа, ворота, замощення, які внаслідок обстрілів пошкоджені, потребують відновлення та ремонту. (т. 1 а.с. 34).
		Згідно звіту про незалежну оцінку житлового будинку з господарськими спорудами, що належить ОСОБА_1 та розташований за адресою: АДРЕСА_1 ринкова вартість мобілізованого (зайнятого) будинку позивача становить 3 845 975,73 грн., станом на 01.12.2016. Розмір ринкової вартості належної позивача мобілізованої (зайнятої) земельної ділянки становить 193 220,00 грн. згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,2 га, кадастровий номер 1423310400:01:006:0262, яка належить ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.12.2016. Ринкова вартість мобілізованого майна, що належить позивачу та розташоване в її будинку та на земельній ділянці становить 904 620,25 грн. згідно звіту про незалежну оцінку майна, що належить ОСОБА_1 та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.12.2016 (т. 1 а.с. 45-86).
		Відповідно до довідки від 17.11.2014 № 1217000175 ОСОБА_1 перемістилася з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 87).
		У листі Антитерористичний центр при Службі безпеки України Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 29.12.2016 № 10618ато вказано, що неможливо надати інформацію на запит позивача щодо дислокації військовослужбовців ЗС України та НГ України в м. Красногорівка, Мар`їнського р-ну, Донецької області та навколо міста в період з 01.07.2014 по сьогоднішній день, оскільки така інформація має ступінь секретності ТАЄМНО, відповідно до ст. 4.3.2 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Рішення про необхідність засекречування (розсекречування) інформації приймає керівник Антитерористичного центру при СБ України або керівник координаційної групи Антитерористичного центру при регіональному органі СБ України. Інформація у штабі АТО щодо складу сил та місця їх розташування зберігається лише на протязі місяця з подальшою передачею до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (т. 1 а.с. 146).
		Листом військово-цивільна адміністрація м. Красногорівка від 10.01.2017 № 11 повідомило про те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 знаходиться на дуже близькій відстані від межі лінії зіткнення, дана територія постійно контролюється українськими військовими, біля вище вказаного будинку знаходиться опорний пункт, в будинку мешкають військовослужбовці ЗС України (т. 1 а.с. 102).
		У листі Антитерористичного центру при Службі безпеки України Антитерористичної операції від 03.01.2017 « 35 ато зазначено, що відповідно до інформації, що є в наявності у штабі АТО власниками приватних будинків надавалися дозволи на розміщення військовослужбовців (т. 1 а.с. 105-106).
		Листом від 16.01.2017 № Ч-02568-50/38-1.1 зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» присадибні ділянки до переліку відшкодування земель не входять (т. 1 а.с. 109-110).
		У відповідності до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію.
		Антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності, як визначено статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки в тому числі осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.
		Наказом Першого заступника Голови Служби безпеки України - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, зокрема, Донецька область - з 07.04.2014.
		Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, м. Красногорівка (Красногорівська міська рада) Донецької області, в якому був розташований житловий будинок позивача, належить до населених пунктів, в яких здійснюється антитерористична операція.
		Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
		З 17.03.2014 на всій території держави діяв особливий період.
		Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
		За приписами ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
		За приписами ст. 2 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, цей Закон, інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 4 вищезазначеного Закону у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті.
		Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено, що термін «військове командування» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» або Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану», залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану.
		За приписами ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акту про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
		Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів. Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта. У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження. У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.
		Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
		За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акту.
		Відповідно до ст. 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» попереднє повне відшкодування вартості примусово відчуженого майна здійснюється на підставі документа, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проведена у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження. Для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до військового комісаріату за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна. Для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму надзвичайного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму надзвичайного стану звертається до органу, що прийняв рішення про таке відчуження, за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна. Порядок розгляду заяв та здійснення виплат з метою наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власника землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 визначено, що такий розмір визначається комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати комісії оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
		Частиною 9 статті 86 Кодексу цивільного захисту України визначено, що забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання.
		Отже, враховуючи відсутність у матеріалах справи вищезазначених актів про мобілізацію майна або про його примусове відчуження, звернення позивача до відповідних органів з питанням про компенсацію та відшкодування вартості заподіяної шкоди майну, та відсутності підтвердження введення в країні або її частині воєнного або надзвичайного стану, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідачів на користь позивача матеріальної шкоди.
		Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК України, ч. 1 якої закріплено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		Разом з тим, позивачем не надано до суду жодного доказу, які вказали на винні дії посадових чи службових осіб відповідачів, коли ці дії вчинені в чому вони полягають та чи є причинний зв`язок між такими діями і моральною шкодою, оскільки обов`язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою особи. Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди.
		Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку та вини заподіювача.
		З аналізу поданих позивачем матеріалів не вбачається, що втрата майна була спричинена неправомірними діями саме відповідачів, а моральні страждання, як наслідок втрати майна, що не підтверджено належними доказами.
		В матеріалах справи відсутнє обґрунтування неправомірних дій відповідачів, якими останні заподіяли як матеріальну так і моральну шкоду. Подані позивачами документи не дають можливість чітко встановити особу, яка нанесла шкоду майну.
		З вищенаведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими та не впливають на законність та справедливість ухваленого судом рішення.
		Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
		При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. 
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Науменко Юлією Володимирівною, яка діє на підставі договору залишити без задоволення.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, державної казначейської служби України, Держави України в особі Кабінету міністрів України, треті особи: Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Головне управління Національної гвардії України, військово-цивільної адміністрації Донецької області про виплату компенсації за мобілізоване майно та стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
		Повний текст виготовлено 09 грудня 2020 року.
		 
		Суддя-доповідач В.А. Нежура
		 
		Судді Р.В.Березовенко
		 
		 Є.М. Суханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...